Основні напрями контролю виробничої собівартості продукції, (робіт, послуг).
1) Перевірка нормативної собівартості продукції (робіт, послуг) за окремими видами виробів (робіт, послуг), її структури, виявлення калькуляційних статей, які займають найбільшу питому вагу у загальній сумі витрат виробництва;
2) Перевірка правильності оцінки обсягів незавершеного виробництва на кінець місяця. Контролеру необхідно пам’ятати, що заниження оцінки обсягів незавершеного виробництва на кінець звітного кварталу, веде до завищення витрат і заниження бази оподаткування податком на прибуток підприємства;
3) Перевірка правильності складання звітів про собівартість продукції (за найважливішими видами виробів або видами виробничої діяльності) для розрахунку фактичних витрат на виробництво. Контролер має акцентувати увагу на виявленні фактів включення до собівартості продукції витрат і втрат, які не пов’язані з виробництвом (витрати підсобних і допоміжних виробництв, витрати, які мають бути відшкодовані винними особами, витрати майбутніх періодів, втрати від браку тощо);
4) Співставлення звітних калькуляцій з нормативними та калькуляціями минулих звітних періодів, що дозволяє оцінити завищення нормативних показників, виявити випадки необґрунтованого списання фактичних витрат за окремими статтями, підвищення собівартості проти нормативу та минулого року з наступним вивченням причин цих явищ.
Основними порушеннями, які можуть бути виявлені під час контролю виробничих витрат і собівартості продукції (робіт, послуг) є: заниження оцінки незавершеного виробництва на кінець місяця (кварталу) або списання усього обсягу витрат виробництва на випуск продукції та реалізацію; включення до складу виробничих витрат звітного періоду витрат майбутніх періодів, втрат від браку, наднормативних витрат, нарахованих резервів з витрат невиробничого або капітального характеру; неправомірність включення окремих видів основних і накладних витрат (за об’єктами витрат), що веде до завищення собівартості окремих видів продукції і вуалювання собівартості нерентабельних видів продукції, окремих замовлень робіт і послуг; відсутність розподілу загальновиробничих витрат між різними видами діяльності підприємства, що призводить до викривлення собівартості окремих видів продукції; порушення методики обліку витрат на виробництво та визначення виробничої собівартості у розрізі видів готової продукції, що впливає на об’єктивність фінансових результатів роботи підприємства і достовірність визначення бази його оподаткування.
Реальність фінансових результатів підприємства пов’язана з правильністю визначення фактичної собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг). Згідно пункту 11 П(С)БО 16 собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції, (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.
Відповідно, слід виконати арифметичну перевірку фактичної собівартості реалізованої продукції (у розрізі місяців і кварталів року) на підставі вивчення даних розрахунку фактичної собівартості готової продукції та додаткових зведених відомостей до Журналів 5 (5А); перевірку правильності визначення і віднесення нерозподілених постійних загальновиробничих витрат (в Дт рахунка 90 «Собівартість реалізації»); перевірку правильності коригування фактичної собівартості реалізованої продукції у випадках повернення покупцями раніше відвантаженої продукції; перевірку відображення в обліку фактичної собівартості реалізованої продукції за кожен місяць (складені кореспонденції рахунків у Журналі 5 (5А) за змістом первинних документів, на підставі яких вони складені).
На цьому етапі перевірки, як і на усіх інших, ретельно перевіряють обґрунтованість внесених виправлень і коригувань.