Виробництво алкогольних напоїв в україні

(млн дал)

Горілка та лікеро-горілчані вироби	16,3	34,6	30,9	37,5	22,1	23,8	32,3	40,4
Виноградне вино	20,2	54,6	27,2	13,8	14,3	20,8	20,4	15,4
Шампанське	1,0	3,6	3,7	4,8	3,5	3,5	3,4
Коньяк	0,2	1,2	1,1	0,6	1,4	1,5	1,6
Пиво	52,2

Виробництво пива за 1990-2004 pp. зросло на 40,6%. З'яви­лись заводи із світовим значенням - завод "Славутич", м. Київ, який відправляє свою продукцію в 17 країн різних континентів, завод "Рогань" Харківської області та ін.

Значні досягнення є і у виробництві безалкогольних напоїв.

Тютюнова промисловість України складається з 11 тютю­нових фабрик, семи ферментаційних заводів, одного заводу аце­татних фільтратів. Центри тютюнової промисловості: Київ, Чер­каси, Львів, Кременчук, Прилуки, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Камянець-Подільський, Феодосія.

За 1990-2004 pp. виробництво цигарок та сигарет зросло із 69,4 млрд шт. до 109 млрд шт., або у 1,6 рази.

Рибоконсервна промисловість в основному "прив'язана" до портів Керчі, Бердянська, Маріуполя, Одеси, Херсона, Ізмаїла та Кілії. В цих портах побудовані заводи, які перероблюють рибу, виловлену у Світовому океані та у Чорному і Азовському морях. Значна частина консервів виробляється безпосередньо на рибо­ловних суднах.

Риба місцевих водоймищ, віддалених від моря, перероб­люється на місцевих переробних заводах і пунктах на різні види копченостей, в'ялиться, переробляється на фарш, котлети й т. ін.

Рівень продовольчого споживання продукції населенням

Сільське господарство і галузі, що забезпечують переробку сільськогосподарської продукції, спрямовані на забезпечення населення країни продуктами харчування. Результати їх роботи віддзеркалюються у рівні продовольчого споживання продуктів харчування в розрахунку на одну особу.

За останні роки населення України менше ніж на 50% спо­живає від науковообгрунтованої норми м'яса і м'ясопродуктів, на 40,5% - молока і молокопродуктів, на 24,2% - яєць і на 39% риби і рибопродуктів (табл. 14.14)

Таке скорочення рівня споживання тваринницької про­дукції за останні роки викликане низькою купівельною здатністю населення та високими цінами на молоко, м'ясо, яйця. Низькою залишається і споживання плодів, ягід та винограду. За останні роки науковообгрунтована норма споживання цих видів продукції забезпечується лише на третину. Це відбивається на здоров'ї населення, призводить до ослаблення організму ї сприяє розповсюдженню різних хвороб та зростанню безпритульності серед дітей і т.ін.

Таблиця 14.14. Продовольче споживання населенням України

(в розрахунку на душу населення, кг за рік)

Види продукції	Науково-обгрунто­вані нор­ми спожи­вання	Міні­мальні норми спожи­вання	Споживання в
М'ясо і м'ясо­продукти				38,9	32,5	31,1
Молоко і молокопро- дукти						205,2
Яйця, (штук)
Риба і рибо­продукти							11,9		12,3
Хліб і хлібо­продукти
Картопля					134,5	139,5
Овочі і баштанні
Плоди, ягоди, виноград					29,1	26,4
Цукор, кондвироби						39,4
Олія					9,3		10,7	11,3

Контрольні запитання

1.Роль агропромислового комплексу і його структура.

2. Виробництво продукції рослинництва.

3. Виробництво технічних культур.

4. Поголів'я худоби і птиці. Розміщення галузей тварин­ництва.

5. Виробництво продукції тваринництва, динаміка розвит­ку.

6. Первинна переробка сільськогосподарської продукції.

7. Цукрове виробництво.

Рекомендована література

1. Валова продукція та продуктивність праці в сільському господарстві. - К.: ІВЦ Держкомстату, 2000. - 21с.

2. Дем'яненко С, Свідерська І. До питання про стратегію розвитку аграрної політики України // Економіка України. -

2004. - № 8.

3. Дорогунцов СІ., Олійник Я.Б., Пітюренко Ю.І. Розміщен­ня продуктивних сил України. - К.: КНЕУ, 2000. - 364 с

4. Заєць А.С. Цукрова промисловість в Україні; становлен­ня, розвиток і реструктуризація. - К.: Наукова думка, 2000.

5. Іщук СІ. Розміщення продуктивних сил України. - К.: Київський університет ім. Т. Шевченка, 1990. - 388 с

6. Качан Є.П. Розміщення продуктивних сил України. - К: Юридична книга, 2002. - 348 с

7. Пістун М.Д., Гуцал В.О. Географія аграрно-промислово­го комплексу України. - К.: Либідь, 1997. -320 с

8. Сільське господарство України. - К: ІВЦ Держкомстату, 2001.-220 с

9. Сучасна аграрна політика України: проблеми становлен­ня. - К: ІАЄ УААНД996. - 664 с

10. Статистичний щорічник України. - К.: Консультант,

2005. -568 с

Н.Фурса А. Державне регулювання цукробурякового підкомплексу в умовах ринкових відносин // Економіка Ук­раїни. - 2004. - № 10.

15. Транспортний комплекс України

Розглядаються наступні питання:

15.1. Роль транспортного комплексу в народному господарстві України

15.2. Характеристика окремих видів транспорту

15.3. Проблеми та перспективи розвитку транс­портного комплексу України

15.1. Роль транспортного комплексу в народному господарстві України

Транспортний комплекс - це система шляхів сполучення технічних засобів перевезення вантажів і пасажирів, сервісно­го обслуговування транспортних перевезень, які забезпечують успішне функціонування народногосподарського комплексу країни.

В процесі виробництва з допомогою транспортних засобів здійснюється доставка сировини, паливно-енергетичних ре­сурсів, комплектуючих устаткування та ін., а також готової про­дукції до споживача. Транспортний комплекс істотно впливає па собівартість продукції та ефективність виробництва.

За призначенням транспорт поділяють на:

а) транспорт загального користування (для перевезень гото­
вої продукції, сировини та напівфабрикатів, задоволення потреб
населення у приміщеннях для вантажів і людей у зв'язку з потре­
бами;

б) відомчий (внутрішньовиробничий, внутрішньобудівель-
ний, внутрішньогосподарський);

в) транспорт особистого призначення.
За видами транспорт поділяють на:

а) наземний (залізничний, автомобільний, гужовий);

б) водний (морський, річковий);

в) повітряний (авіаційний);

г) трубопровідний.

За функціональними особливостями транспорт поділяють на вантажний і пасажирський.

Вантажний транспорт відноситься до галузей виробничої сфери.

Пасажирський транспорт належить до інфраструктурних га­лузей.

Україна має надзвичайно сприятливі умови для формування і розміщення транспортної мережі. Розвинута галузева структу­ра народного господарства, вигідне економіко-географічне поло­ження України визначили розвиток і розміщення всіх видів транспорту.

Істотно вплинуло на проходження через територію України транзитних магістралей всіх видів транспорту.

Вихід до Чорного, Азовського морів, наявність зручних бухт на їх узбережжі вплинули на будівництво морських портів і роз­виток морського транспорту, а наявність судноплавних річок (Дніпро, Дунай, Дністер, Південний Буг) сприяла розвитку річкового транспорту.

Характерною особливістю транспортного комплексу є те, що окремі види транспорту не функціонують ізольовано, а форму­ють між собою тісні взаємозв'язки і впливають на показники ро­боти всіх видів транспорту.

В Україні розвинені всі види транспорту. На 10 тис. км² те­риторії припадає 372 км залізничних колій, 78 км внутрішньо-водних та 1933 км автомобільних шляхів з твердим покриттям.

Головними економічними показниками роботи транспор­ту є:

- обсяг перевезень вантажів (тони);

- обсяг перевезень пасажирів (осіб);

- вантажооборот (тонно-кілометрів).

Вантажний і пасажирський транспорт безпосередньо впли­вають на ефективність національної економіки. Обсяги переве­зення вантажів і пасажирів відображають стан розвитку народ­ного господарства.

За роки незалежності (1991-2004 pp.) обсяги перевезення вантажів скоротилось усіма видами транспорту у 3,8 разів, у тому числі залізничним у 2,2 рази, автомобільними - у 5 разів, морсь­ким і річковим відповідно у 5,9 і 6,6 рази, а авіаційний транспорт майже не виконує вантажоперевезень (табл. 15.1 та рис. 15.1).

В 2004 р. у структурі перевезення вантажів на авто­мобільний транспорт приходиться 59,3%, на залізничні - 26,7%, трубопровідний - 12,8%, морський річковий у межах - 1%.

Таблиця 15.1. Показники роботи окремих видів транспорту України за 1985-2004 pp.

Види
транспорту
	Перевезено вантажів, млн т
Усіма видами
транспорту
у тому числі:
залізничним
автомобільним
морським				6,3		8,8
річковим				8,3		7,6
авіаційним	0,3	0,2	-	-	-	0,1	0,1	0,1
трубопровідним
	Вантажооборот, млрд т.км
Усіма видами
транспорту	985,6	1039,3		394,1		411,3	457,5	480,1
у тому числі:
залізничним	497,9		195,8	172,8	177,5	193,1	225,3
автомобільним	71,8	79,7	34,5	19,3	18,5	20,6	24,4	28,8
морським	248,3	265,6	123,1	8,6	10,1	8,8	9,9	9,3
річковим	12,2	11,9	5,7	5,9	3,7	4,2	4,7	5,6
авіаційним	0,2	0,1	-	-	-	0,4	0,5	0,3
трубопровідним	155,2	208,0	184,9	187,2	184,2	184,2	192,7	202,1

16«^в

Рис. 15.1. Перевезено вантажів в Україні за роками

Середня дальність перевезення вантажів становить:

- залізничним транспортом - 552 км;

- морським транспортом - 4388 км;

- річковим транспортом - 768 км;

- автомобільним транспортом - 18 км;

- трубопровідним транспортом - 799 км.

В країні значно скоротилось і кількість перевезень пасажирів. Якщо в 1990 р. було перевезено 14977 млн чол, то в 2004 р. -7997 млн чол. або у 1,9 рази менше (табл. 15.2 та рис. 15.2).

Особливо значне скорочення перевезення пасажирів відбува­лося на морському, річковому і авіаційному транспорті, де з 1990 р. по 2004 р. воно становило відповідно 2,6; 9,5 і 5 разів.

Основними причинами зниження перевезень стали значна кри­за в економіці, скорочення обсягів виробництва основних вантажо-формуючих галузей, скорочення експортно-імпортних перевезень,

Таблиця 15.2. Перевезення пасажирів за видами транспорту в Україні

(млн)

Перевезено всього:
в тому числі: залізничним
автомобільним
водним
морським
річковим
авіаційним
трамвайним, тролейбусним, метрополітеном

Рис. 15.2. Перевезення пасажирів в Україні за роками

16*

Рис. 15.3. Зміни структури перевезення вантажів і пасажирів видами транспорту України

неподання вантажів для перевезення у необхідних обсягах; переве­зення значної кількості вантажів іноземним транспортом, значне безробіття в країні, що спонукало до зниження поїздок людей.

Погіршилась і матеріально-технічна база всіх видів транс­порту - так, обсяг поставок матеріальних ресурсів у залізнично­му транспорті знизився для електровозів на 57%, пасажирських вагонів на 25%. Більш як половина українських суден не можуть заходити до закордонних портів через їх зношеність.

15.2. Характеристика окремих видів транспорту

Залізничний транспортє однією з важливих базових галу­зей економіки України, яка забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у переве­зеннях. Діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни, сприяє нормальному функціону­ванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і еко­номічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України.

Розвиток залізничного транспорту в Україні розпочався в 60-х роках XIX ст. В цей період були збудовані перші залізниці: Львів - Перемишль (1861 р.) та Одеса - Балта (1865 p.), яку пізніше продовжили до Києва, а потім і до Москви. У другій по­ловині XIX ст. почалося будівництво залізниць у Донбасі і Придніпров'ї. Розміщення між центральними районами Росії і Західною Європою сприяло проходженню ряду важливих тран­зитних залізниць, зокрема: Москва - Бахмач - Київ - Козятин -Здолбунів - Львів - Чоп і далі в Словаччину, Чехію і Угорщину.

Розвиток паливно-енергетичного і металургійного ком­плексів, особливо в Донбасі і Придніпров'ї, викликав не­обхідність будівництва залізниць у напрямах Донбас -Придніпров'я - Криворіжжя. Із Донбасу в Придніпров'я направ­ляються кокс та енергетичне вугілля, а в зворотному напрямі -криворізька залізна руда та нікопольський марганець. Великий обсяг видобутку і перевезень донецького вугілля на північ і північний захід вимагав будівництва у цих напрямках нових залізниць.

На кінець 1913 р. загальна довжина залізниць в Україні ста­новила 15,6 тис. км. За 1914-1940 pp. було побудовано ще 5 тис. км залізничних колій. Будувались в основному дороги в північно-західному напрямку, інтенсивні вантажо-пасажиро по­токи якого пов'язанні з перевезенням імпортно-експортних ван­тажів з України, Росії, Білорусії у чорноморські порти і в зворот­ному напрямку. У здійсненні цих зв'язків важливу роль відігра-

ють лінії Харків - Запоріжжя - Сімферополь, Харків - Кремен­чук - Одеса, Харків - Дніпропетровськ - Херсон.

Важливе значення для внутрішньодержавних економічних зв'язків мають залізниці Київ - Полтава - Харків, Київ - Одеса, а для зовнішньо-економічних зв'язків Київ - Ковель - Хелм з виходом на Польщу та інші європейські країни.

Після створення нової поромної переправи Батумі - Одеса значно зросло значення залізниці Одеса - Львів - Перемишль, яка відтепер відіграє важливу роль у здійсненні не лише внутрішньодержавних, а й міждержавних зв'язків України, дає змогу надавати транспортні послуги країнам Закавказзя для їх економічних зв'язків з європейськими країнами.

Протяжність залізничних колії загального використання в Україні в 2004 р. становила 22,1 тис. км, а довжина залізничних колій підприємств і організацій - 28 тис. км. При середній щільності доріг 38 км/тис. км² території найвищим показником виділяються промислово розвинуті: Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Харківська та Запорізька області, а також такі області, як Львівська, Закарпатська, Чернівецька і Вінниць­ка, де висока щільність залізниць обумовлена, насамперед, їх вигідним прикордонним розташуванням, а також галузевою структурою господарства. В цих областях щільність залізниць коливається від 40 - 62 км/тис. км² території.

Велика увага приділяється електрифікації залізниць. Ста­ном на 01.01.2005 р. в країні електрифіковано 8,3 тис. км доріг. Електрифіковані магістральні та найбільш вантажонапружені залізниці: Київ - Львів - Чоп, Донбас - Кривий Ріг - Харків -Запоріжжя - Севастополь, Харків - Лозова - Микитівка, Київ -Миронівна - Дніпропетровськ, Хирівка - Помошна - Одеса -Іллічівськ та ін. Електрифіковано приміські зони Києва, Харко­ва, Львова, Донецька тощо. Внаслідок цього зросла швидкість, пропускна спроможність найважливіших залізниць, поліпши­лась екологічна ситуація та ефективність їх використання. На них перевозиться 66% вантажів.

У структуру залізничного транспорту України входить шість залізниць: Донецька, Львівська, Одеська, Південна і Півде-но-Західна, Придніпровська; 27 відділів, близько 2 тис. залізнич­них станцій, 75 локомотивних і 83 вагонних депо (табл. 15.3).

Таблиця 15.3. Характеристика залізниць України

Залізниці	Експлуатаційна довжина колій, км	Обслуговує області
Всього	3 них елек­трифікова­но
Донецька			Донецьку, Луганську частково Дніпропетровську, Запорізьку, Харківську
Львівська			Львівську, Закарпатську, Івано-Франківську, Волинську, Чер­нівецьку, Рівненську
Одеська			Одеську, Миколаївську, Херсонську
Придніп­ровська			Дніпропетровську, Запорізьку, Автономну Республіку Крим
Південна			Харківську, Полтавську, Кіро­воградську, Сумську
Південно -Західна			Київську, Вінницьку, Жито­мирську, Чернігівську, частко­во Сумську, Хмельницьку, Рів­ненська, Чернівецьку

Для ремонту рухомого складу, виготовлення запасних час­тин у складі залізничного транспорту діють 42 спеціалізованих заводи і десятки щебеневих кар'єрів.

Із загальної кількості перевезення вантажів на Донецьку залізницю приходиться 44%, Придніпровську - 30%, Південну -8%, Львівську, Південно-Західну, Одеську, відповідно по 6,5; 6,0; і 5,9% (табл. 15.4).

У структурі перевезення вантажів на вугілля приходиться 29%, руди - 17%, чорні метали - 11%, нафту і нафтопродукти -9%, кокс - 3%, мінеральні добрива - 3%, зерно - 3%, цемент і лісоматеріали - 1%, інші вантажі - 24%.

Таблиця 15.4. Перевезення вантажів залізничним транспортом України

_____________________________________________________ (млн т)

Залізниці
Донецька	138,5	132,4	140,5	145,0
Львівська	39,3	21,0	21,4	21,5
Одеська	24,2	14,2	17,1	19,4
Придніпровська	98,5	93,3	94,7	98,1
Південно-Західна	28,9	15,9	18,7	19,8
Південна	30,8	19,1	20,7	26,4
Всього	360,2	259,0	313,1	330,2

Що стосується пасажирообороту на залізничному транс­порті, то 33% перевезення пасажирів приходиться на Південно-Західну залізницю, 16,5% - на Придніпровську, 13,5% - на Одеську, 13,5% - на Південну і відповідно по 11,5% та 9% на Львівську і Донецьку залізниці (табл. 15.5).

Таблиця 15.5. Пасажирооборот залізничного транспорту України

(млрд пас. - км)

Залізниці
Донецька	6,3	5,9	5,4	.5,1	4,8	5,3	5,5	5,4
Львівська	8,0	7,0	6,6	5,5	5,0	5,4	5,7	5,9
Одеська	10,2	10,1	7,5	6,4	6,1	6,6	6,7	6,8
Придніпровська	П,7	11,7	11,4	11,2	11,1	12,0	9,0	9,1
Південно - Західна	8,2	7,3	6,5	5,9	5,5	6,1	6,3	6,6
Всього	63,8	59,1	54,5	49,9	47,6	51,8	49,7	50,7

Станом на 1.01.2004 р. в Україні налічувалось 2.7 тис, тепло­возів. 1,8 тис, електровозів. 100 шт. паровозів. 171.5 тис, вантаж­них вагонів. 8,3 тис, пасажирських вагонів. Із загальної кількості рухомого складу більше як половина працює понад аморти­заційний термін (табл. 15.6). Тобто залізничний транспорт пра­цює на межі можливості, оскільки його виробнича база фізично спрацьована і морально застаріла.

Таблиця 15.6. Розподіл рухомого складу залізничного транспорту України

за роками випуску (станом на кінець 2003 р.)

__________________________________________ (в процентах)

Всього	>	тому числі за роками випуску
до 8 років	9-15 років	16-25 років	26-40 років	понад 40 років
Тепловози	0,1	30,3	51,5	17,6	0,5
Електровози	2,1	15,9	17,0	58,3	6,7
Паровози	-	-	-	-
Вантажні вагони	4,0	33,0	51,4	11,2	0,4
3 них: криті	0,0	16,3	59,0	24,6	од
Платформи	2,2	35,2	42,2	20,2	0,2
Напіввагони	6,3	38,6	53,6	1,5	0,0
Цистерни	6,1	14,5	35,8	42,6	1,0
Рефрижератори	-	61,8	32,5	5,7	-
Пасажирські вагони	1,8	22,7	41,0	16,5	18,0

Після 2000 року в країні ведеться перебудова залізничного транспорту. Проводиться робота по організації швидкісного спо­лучення між столицею і обласними центрами. Ведеться рестав­рація і оновлення вокзалів, розпочато випуск пасажирських ва­гонів. Уже модернізовано ділянку Київ - Харків, Дніпропет-

ровськ, ведеться робота по переходу на швидкісний рух між Києвом і Львовом. Впроваджуються високопродуктивні методи навантаження і розвантаження вагонів.

Автомобільний транспортзабезпечує ефективне функціону­вання всіх галузей народного господарства. Він особливо зруч­ний для перевезення вантажів на відстань близько 20 км, забез­печуючи при цьому практично повну гарантію збереження ван­тажу, терміновість і надійність перевезень.

Він розпочинає і закінчує транспортний процес на залізнич­ному, морському, річковому і авіаційному транспорті. Численні автотранспортні підприємства мають досить повно укомплекто­вану виробничу базу і розгалужену мережу інфраструктурних об'єктів: автовокзалів, автостанцій, транспортно-експедиційних підприємств, терміналів тощо.

Ефективність роботи автотранспорту знаходиться в прямій залежності від якості доріг. В Україні довжина автошляхів за­гального користування з твердим покриттям становить 165 тис. км. Поки що майже 30% автошляхів не мають твердого покрит­тя. Для того, щоб досягти в Україні рівня європейських країн, необхідно побудувати понад 200 тис. км автошляхів.

Територія України, особливо в її західній частині, знахо­диться на перехресті транспортних коридорів, які з'єднують країни Південно-Східної і Північно-Західної Європи, тому з по­дальшим розвитком ринкових відносин, із становленням чис­ленних підприємницьких структур слід очікувати значного підвищення ролі автотранспорту в оперативних, гарантованих і безпечних щодо збереження вантажів перевезеннях, що потре­бує особливого ставлення до доріг.

У країні створена система автошляхів. Найважливіші авто­магістралі Київ - Одеса, Київ - Москва, Київ - Полтава - Рос-тов-на-Дону, Київ - Санкт-Петербург, Київ - Львів - Ужгород та ін., але вони не відповідають міжнародним стандартам, зокре­ма за такими характеристиками як швидкість пересування, за­безпечення пунктами технічної і медичної допомоги, харчування і відпочинку та ін.

Болючою проблемою галузі є технічний стан рухомого складу.

Транспортні засоби морально застаріли та технічно зно­шенні на 70% і більше процентів, незадовільна і структура парку автомобілів.

Для оновлення рухомого складу необхідно організувати, вітчизняне виробництво вантажних автомобілів у межах 30-40 тис. одиниць, автобусів - 10 тис. і легкових автомобілів - понад 150 тис. одиниць за рік.

Необхідно добитися переведення значної частини транспор­ту на газове живлення, вдосконалювати систему технічного об­слуговування та ремонт автомобілів за рахунок сервісного об­слуговування, створення нових та модернізації існуючих ре­монтних заводів.

Морський транспорт.Це один із найдешевших видів транс­порту. Недаром валютні надходження від пароплавства до 1992 р. становили 800 - 900 млн доларів за рік. Україна має сприят­ливі умови для використання морських суден. На півдні тери­торію країни омивають води Чорного і Азовських морів, які практично не замерзають, а через протоку Босфор з'єднуються із Середземним морем, з усім світом.

Загальна довжина морських берегових ліній понад 2 тис. км. Багато є зручних бухт, які сприяли розташуванню 18 великих морських портів, серед яких найбільші Одеса, Іллічівськ, Ізмаїл, Миколаїв, Севастополь, Ялта, Феодосія, Керч, Маріуполь і Бер­дянськ. Крім того є 8 судноремонтних заводів.

Основу морського транспорту України становили Чорно­морське іАзовське морські пароплавства та Українсько-Ду-найське пароплавство. Сумарна вантажність транспортного флоту України в 1991 р. становила понад 5 млн т, а пасажирсь­кого флоту - понад 10 тис. місць, він був одним з найбільших в Європі.

Враховуючи велику дальність перевезень вантажів (в серед­ньому на 4,4 тис. км) морським транспортом у 1990 р. виконува­лись 25,6% тонно-кілометрів вантажообороту країни, доставля­ючи вантажі в різні країни світу.

Найбільшу кількість міжнародних перевезень забезпечу­ють чорноморські порти Одеси, Іллічівська. Основними ван­тажами є руда, нафта і нафтопродукти, будівельні матеріали, зерно, цукор, цитрусові та інші. Іллічівський порт працює в ос­новному на забезпечення експортних поставок.

Порти Азовського мореплавства - Маріуполь, Бердянськ і Керч спеціалізуються переважно на експорті залізної та мар­ганцевої руди, чорних металів, кам'яного вугілля, цементу.

Порти Українсько-Дунайського пароплавства - Рені, Ізмаїл, Кілія і Вилкове відіграють важливу роль в економічних зв'язках з країнами Європи.

Через морські порти на експорт надходить кам'яне (коксівне) вугілля, кокс, залізна і марганцева руда, чорні метали, цемент, машини та інші товари. Україна імпортує машини та інше обладнання, мінерально-сировинні ресурси, продукцію сільського господарства і т. ін.

За 1991-2004 pp. перевезення вантажів морським транспор­том України скоротились із 53 млн т до 9 млн т, або у 6 разів, а па­сажирів із 26 млн чол. до 10 млн чол., або у 2,6 разів. Це сталося то­му, що в 2001 р. Чорноморське пароплавство, яке успішно функціонувало на протязі 150 років, було ліквідовано, а в 2004 р. і Азовське пароплавство об'явлено банкрутом. Україна як морська країна повинна мати свій морський транспорт. Для забезпечення мінімальних потреб слід мати транспортних суден ванта­жопідйомністю на 1млн т, а це 120 суден, та 10-15 пасажирських суден на 5 тис. місць. Будівництво вантажних і пасажирських су­ден для морського транспорту України проводиться на судно­будівних заводах в нашій країні та Румунії.

Річковий транспортв Україні має давню історію. Це, по-пер­ше, судноплавний Дніпро, який був у свій час найпрактичнішою південною частиною важливого шляху "із варяг у греки", "ва­рязький шлях", що з'єднував Скандинавію з таким розвинутими у свій час країнами, як стародавня Греція і Візантія. Цей шлях був головним для розвитку Київської Русі, зокрема для зміцнен­ня її торгових, культурних і релігійних зв'язків.

Таблиця 15.7. Перелік внутрішніх водних шляхів України, що належить до категорії судноплавних

Річка	Адміністративна розташованість (області)	Довжина суднопла­вної діля­нки, км	Межа ділянки
нижня	верхня
Дніпро			гирло р. Дніпро	смт Любеч
Прип'ять	Київська	62,5	гирло р. Прип'ять	с Усів
Десна	Чернігівська		гирло р. Десна	м. Новгород-Сіверський
Київська
Південний Буг	Вінницька		м. Ладижин	с Маньківка
Миколаївська		м. Миколаїв	с Олександрівка
Інгулець	Херсонська		гирло р. Інгу­лець	с Дар'ївка
Самара	Дніпропетровська		гирло р. Самара	м. Новомос­ковськ
Дністер	Вінницька		м. Могилів-Подільський	смт Новодніст-ровськ
Івано-Франківська		с Маринопіль	м. Галич
Івано-Франківська, Чернівецька, Хмельницька		м. Хотин	с. Делева
Одеська		гирло р. Дністер	с Маяки
Дністров­ський лиман	Одеська		м. Білгород-Дністровський	гирло р. Дністер
	смт Затока	м. Білгород-Дністровський
Орель	Дніпропетровська		гирло р. Орель	Орельський ліс
Сула	Полтавська		с Липове	с Тарасівка
Стир	Волинська, Рівненська		кордон з Білоруссю	м. Луцьк
Горинь	Рівненська		кордон з Білоруссю	сЗлазне

Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 1996 р. № 640

Після будівництва в середині 30-х pp. Дніпрогесу і затоплен­ня Дніпровських порогів встановилося наскрізне судноплавство на Дніпрі.

Кінець XVIII і перша половинна XIX ст. були періодом інтен­сивного будівництва каналів у Європі з метою створення транс­портних зв'язків між окремими річковими системами. У межах України в той час споруджуються канали для з'єднання басейну Дніпра з басейнами Німану, Вісли і Західної Двіни, тобто чорно­морської транспортної артерії - Дніпра - з великими судноплав­ними річками, що впадають у Балтійське море, через їх верхів'я.

У 1768 р. завершено будівництво Огінського каналу, який з'єднав притоку Німану р. Шару з притокою Прип'яті Ясельдою. Споруджено також Березинський канал, який з'єднав невеликим судноплавним каналом притоку Дніпра Березину із Західною Двіною. У 1775 р. завершено прокладання Дніпровсько-Бузького (Королівського) каналу, який з'єднав притоку Західного Бугу р. Муховець з притокою Прип'яті р. Пиною. Перші два канали функціонували недовго. Потяжну трасу Дніпровського-Бузького каналу ( приблизно від Бреста до Кобрина ) на початку другої по­ловини XIX ст. було реконструйовано. Цей канал функціонує і ви­користовується для зв'язків з Польщею.

Нині в Україні багато річок - Дніпро, Прип'ять Десна, Південний Буг, Інгулець, Самара, Дністер, Орель, Сула, Ворск­ла, Стир, Туринь, які вважаються судноплавними.

Загальна довжина судноплавних річок в Україні становить 4,4 тис. км, у тому числі з освітлюваною і світловідбивною обста­новкою 3,9 тис. км. Найдовша внутрішня водна артерія - Дніпро (1004 км)

Україна успадкувала від часів Радянського Союзу потужну розгалужену інфраструктуру річкового флоту. На її території річковий транспорт України представлений міжгалузевим дер­жавним об'єднанням "Укррічфлот", яке реформувалося в акціонерну судноплавну компанію, що складається з Головного підприємства та 290 структурних одиниць.

Річковим транспортом України перевозяться вантажі Дніпром, Дунаєм, Чорним і Середземним морями із заходом у

річкові порти Румунії, Німеччини, Угорщини, Австрії, а також у морські порти Туреччини, Греції, Ізраїлю, Франції, Італії. Однак, незважаючи на розгалужену річкову систему, в Україні частка перевезень вантажів та пасажирів, яка припадає на річковий транспорт, дуже мала, і становить 0,5% від загальної кількості пе­ревезень вантажів.

Таблиця 15.8. Перевезення вантажів річковим транспортом України

___________________________________________________ (тис, т)

Види вантажів
Всі вантажі
3 них нафта та нафтопродукти				-	-	-	-
Суховантажі
в т.ч. — вугілля та кокс
- мінеральні будівельні матеріали (включаючи цемент)
- метали (вюіючаючи брухт)
хлібні
руда
інші вантажі

У структурі перевезень вантажів переважають мінеральні будівельні матеріали (будівельний пісок і тверді кристалічні ма­теріали), цемент, руда, метали і металобрухт, вугілля і продукція АПК (табл. 15.8). Найбільший обсяг вантажних перевезень при­ходиться на Дніпропетровську, Запорізьку і Херсонську області.

Основні вантажно-розвантажувальні роботи здійснюються в таких річкових портах, як Київ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Дніпродзержинськ, Кременчук, Черкаси, Нікополь, Чернігів, а також Херсон, Миколаїв, Рені, Ізмаїл, Кілія, Вилково. У назва­них портах річковий транспорт працює у тісному взаємозв'язку із залізничним і морським транспортом. Завдяки використанню суден типу ріка - море вантажі перевозяться по Дніпру, Чорно­му морю, Дунаю і далі в річкові порти Румунії, Болгарії, Угор­щини, Австрії, Німеччини.

Для подальшого розвитку річкового транспорту необхідно: збільшити вагу спеціалізованих суден типу ріка - море, що спри­ятиме розширенню зовнішньоекономічних зв'язків, а також ве­ликовантажних суден для внутрішніх перевезень масових ван­тажів; поглибити фарватери ряду рік, зокрема Десни; пом'якши­ти чинники сезонної нерівномірності перевезень за рахунок про­довження експлуатаційного періоду та організації цілорічної навігації на півдні; вивести з експлуатації фізично і морально за­старілі судна із заміною їх новими.

Забезпечення стійкої роботи річкового транспорту потребує і реконструювати суднопіднімальні споруди Запорізького, Хер­сонського та Київського судноремонтно-, суднобудівельних за­водів, та на Чернігівській і Дніпропетровській ремонтно-експлу­атаційних базах флоту, судноплавний шлюз у Запоріжжі, збуду­вати Вилківську ремонтно-експлуатаційну базу флоту на Дунаї. Все це потребує значних інвестиційних вирішень і можливо за­вдяки активній позиції Уряду.

Повітряний транспортвикористовується для перевезення пасажирів, вантажів, пошти, здійснює санітарні перевезення, ви­користовується для проведення фотографування території, хімічної обробки посівів, внесення добрив та боротьби з лісови­ми пожежами.

Україна отримала в спадщину при розвалі СРСР 105 аеро­дромів з технікою, ремонтними базами, відповідною інфраструк­турою. Всі вони входили до складу однієї структури - "Аероф­лот" України, яка в 1990 р. перевозила 0,2 млн т вантажів і 15 млн пасажирів. Основними вантажами була сільськогосподарська

продукція - ранні овочі, ягоди та фрукти, які доставлялись з Ук­раїни у північні регіони Радянського Союзу, а також комплекту­ючі промислових підприємств.

У процесі реформування системи авіаційного транспорту з'явилось 110 компаній, з них 60 недержавних.

Головна державна компанія " Авіалінії України " включає 27 авіазагонів, 105 аеродромів та підприємства по ремонту авіатехніки.

В даний час повітряний транспорт перевозить переважно па­сажирів, і в 2004 р. їх було перевезено 3 млн чоловік, що у 5 разів менше, ніж перевозилось у 1990 p., але це уже значно більше ніж перевозилось в 2000 р.

Суттєво помінялась географія авіаперевезень, значно зросла роль міжнародних перевезень. Відкрились нові повітряні лінії до СІЛА, Канади, Ізраїлю, Німеччини, Єгипту та інших країн світу. Такі рейси виконуються в основному літаками іноземних вироб­ників. Що стосується літаків вітчизняного виробництва АН - 24, ЯК - 40, ТУ - 154, ІЛ - 114, то вони морально застаріли і на міжнародних лініях майже не використовуються. Тому ставить­ся завдання оновити парк авіаційного транспорту новими марка­ми літаків АН - 70, АН - 74, АН - 140 та реконструювати діючі великі аеропорти у Борисполі, Києві (Жуляни), Харкові, До­нецьку, Дніпропетровську, Одесі, Запоріжжі, Львові, Сімферо­полі та інших обласних центрах. Така робота вже проводиться.

Трубопровідний транспортстворений для транспортування рідкого палива, хімічних продуктів і технологічного газу. Цей вид транспорту є найбільш економічним. Його розвиток викли­каний появою в Україні нафтової, нафтопереробної, газової та хімічної промисловості. В Україні він виник у 1924 p., коли в Прикарпатті було побудовано перший газопровід Дашава -Стрий - Дрогобич.

За останні десятиліття трубопровідний транспорт розвивав­ся найбільш швидкими темпами і в даний час довжина трубопро­водів загального користування становить 43 тис. км, річна по­тужність відправлення вантажів - понад 250 млн т, в тому числі газу - 175 млн т, нафти - 70 млн т і аміаку - 4 млн т. Трубо-

і1"*

провідний транспорт буває двох видів: нафтопровідний і га­зопровідний. Початок розвитку трубопровідного транспорту в Україні припадає на 20-і pp. минулого століття.

Нафтопровідний транспорт України включає 12 основ­них нафтопроводів загальною протяжністю близько 8,0 тис. км. Нафтопровідна мережа представлена транс'європейським наф­топроводом "Дружба ", протяжність якого 5.5 тис. км, в тому числі в межах України - 680 км. По ньому нафта з Росії через те­риторію України поставляється в країни Центральної Європи. Решта нафтопроводів має внутрішньодержавне і міждержавне значення і забезпечує нафтопереробні заводи України нафтою, основна частка якої надходить з Росії. Зокрема, це нафтопрово­ди Самара - Лисичанськ - Кременчук - Херсон, Мічурінськ -Кременчук. Через ці нафтопроводи в Україну надходить нафта із родовищ Сибіру.

Нафтопроводи, які поставляють вітчизняну нафту на нафто­переробні заводи: Гнідинці - Розбишівське - Кременчук довжи­ною (395 км), Кременчук - Херсон (428 км), Долина - Дрогобич (58 км); Битків - Надвірна (15 км), Прилуки - Кременчук (238 км). Нафтопроводи здатні перекачати на нафтопереробні заводи України близько 70 млн т нафти і таку саму кількість переробле­ної продукції перекачати на обласні нафтобази.

Крім того через трубопроводи перекачується близько 4 млн т аміаку аміакопроводом Тольятті - Горлівка - Одеса.

В перспективі передбачено отримання нафти із Азербайджа­ну, Близького Сходу, а також із шлейфу Чорного моря, для чого окрім існуючого нафтопроводу Одеса - Броди, який спромож­ний перекачувати 9 млн нафти за рік, доведеться будувати й інші.

Газопровідний транспорт - найбільш вигідний вид транс­порту в Україні для транспортування газу. Загальна протяжність газопроводів України сягає 35 тис. км, а річна потужність пере­качування газу - 290 млрд кубометрів. Існуючі магістральні га­зопроводи Дашава - Київ - Москва, Шебелинка - Брянськ, Ше-белинка - Москва, Дашава - Мінськ - Вільнюс - Рига викорис­товуються для поставки газу з Росії та Туркменістану. Для га-

зифікації міст і сіл в межах країни були збудовані такі газопро­води, як Дашава - Дрогобич, Дашава - Стрий, Дашава - Долина - Львів, Угорськ - Івано-Франківськ, Шебелинка - Харків, Ше-белинка - Дніпропетровськ - Кривий Ріг - Одеса, Шебелинка -Київ, Шостка - Київ, Джанкой - Феодосія - Керч, Глібовське -Сімферополь - Севастополь. З Прикарпаття йдуть газопроводи в Польщу, Словаччину, Чехію. Через територію України прокла­дено магістральні газопроводи із Західного Сибіру, якими Росія експортує газ у Західну Європу.

Газопровідний транспорт забезпечує доставку з Росії - 79%, Туркменістану - 5% та добутого в Україні 16% природного газу. Мережею газопостачання охоплено понад половину міських та понад 10% сільських поселень України.

В перспективі Україна повинна розширити кількість країн -постачальників газу з тим щоб була можливість мати гарантова­не забезпечення газом. Значна роль у цьому відводиться Ірану і Туркменістану. З метою вирішення цієї проблеми передбачено будівництво газопроводів в Україну через Закавказзя і Чорне море.

Проблеми трубопровідного транспорту. В державі назріли дві основні проблеми. Перша - старіння трубопроводів, а друга - крадіжки нафтопродуктів і газу.

Що стосується першої - старіння трубопроводів, то можли­вим рішенням може бути залишати частину коштів, які отри­манні за транзит, на оновлення трубопроводів та їх поточний ре­монт. Причому слід мати потужну структуру, яка була б спро­можна вчасно усувати виявлені недоліки.

Щодо крадіжок, то якщо вчасне не вжити рішучих заходів зі сторони держави, то може постати питання існування трубо­провідного транспорту як такого. Можливі два варіанти вирішення цього питання: або уряд вживе заходів, які припинять розкрадання, або проведе приватизацію об'єктів і відповідно пе­рекладе проблему на нового власника. Найбільш реальним було б залишити трубопровідний транспорт у власності держави, по­силивши контроль за системою і покарання за розкрадання.

17*

15.3. Проблеми та перспективи розвитку транспортного комплексу України

Проблеми розвитку транспортного комплексу України пов'язані із реформуванням всіх галузей народного господарст­ва, оскільки обсяги виробництва ними продукції визначають за­вантаженість транспортної системи.

За 1991-2004 pp. обсяги виробництва продукції всіма галу­зями народного господарства різко зменшились і у 2 рази скоро­тились обсяги перевезень вантажів всіма видами транспорту.

Практично наполовину скоротилось перевезення пасажирів в основному через виїзд на заробітки за межі країни більше як третини працездатного населення.

Паралельно із скороченням обсягів перевезень руйнувалась і виробнича база транспортної системи. Тому у перспективі практичним напрямком технічної політики має бути оновлення рухомого складу на основі розвитку вітчизняного транспортного машинобудування.

Оскільки Україна знаходиться географічно у вигідному по­ложенні і має виконувати роль транспортної держави, слід дбати про якість шляхів сполучення і дорожну інфраструктуру, а це дороги, аеродроми, сервісні служби.

Уже проводиться реконструкція залізничних колій і вок­залів, введено в дію швидкісний рух залізничних потягів у на­прямках Київ - Дніпропетровськ, Київ - Харків, ведеться рекон­струкція дороги від Києва до Львова і Сімферополя.

Ведеться реконструкція і автомобільних доріг від Києва до Харкова, Сімферополя, Ужгорода, Ковеля та ін.

Враховуючи той факт, що Україна - морська держава, яка мала потужні Чорноморське і Азовське пароплавства, а нині пер­ше перестало існувати і знаходиться на стадії відновлення, а Азовське в 2004 р. об'явлено банкрутом, то допустити повну ліквідацію морського транспорту неможливо. В цьому питанні основну роль повинна відіграти держава та її органи управління.

Основна проблема усіх вітчизняних видів транспорту -відсутність вантажів та зменшення кількості пасажирів. Ліквіду­вати ці недоліки можливо лише за рахунок відновлення вироб­ництва та поліпшення умов життя населення країни.

Контрольні запитання

і. Роль транспортного комплексу, його структура.

2. Залізничний транспорт, динаміка перевезень, проблеми і перспективи розвитку.

3. Автомобільний транспорт, динаміка перевезень, пробле­ми і перспективи розвитку.

4. Морський транспорт, динаміка перевезень, проблеми і перспективи розвитку.

5. Річковий транспорт, динаміка перевезень, проблеми і перспективи розвитку.

6. Авіаційний транспорт, динаміка перевезень, проблеми і перспективи розвитку.

7. Трубопровідний транспорт, динаміка перевезень, пробле­ми і перспективи розвитку.

Рекомендована література

1. Транспорт і шляхи сполучення. - К.: Укр. транс, унів-тет, 1996. - 172 с

2. Пащенко Ю., Довиденко А. Розвиток і модернізація транс­портної системи України //Економіка України. - 1993. - №9.

3. Современные транспортные системы. - X.: Авто­мобільно-дорожній університет, 1996. - 34 с.

4. Качан СП, Пушкур М.С. Розміщення продуктивних сил. К.: Юридична книга, 2004. - 552 с

5. Удосконалення засобів механізації на транспорті. - X.: -Держ. унів-тет, 1997. - 125 с

6. Дорогунцов С.І., Пітюренко Ю.І., Олійник Я.Б. та ін. Розміщення продуктивних сил України. Навч. метод, посібник. - К: КНЕУ. - 2000. - 363 с

7. Розміщення продуктивних сил України/За ред. проф. Е. П. Качана. -К.: Юридична книга, 2002. - 552 с

8. Буркинський Б., Котлубай О. Про напрямки розвитку торгового флоту України //Економіка України. - 2005. - № 12.

9. Єдін О., Гурчак В. Економіко-технологічні фактори підвищення транспортного комплексу держави //Економіка Ук­раїни. - 2005. - № 4

16. Соціальна сфера України

Розглядаються наступні питання:

16.1. Роль соціальної сфери у розвитку продук­тивних сил та її склад

16.2. Характеристика галузей соціальної сфери України

16.3. Проблеми і перспективи розвитку соціальної сфери України

16.1. Роль соціальної сфери у розвитку продуктивних сил та її склад

Соціальна сфера - це мережа служб, що спрямовані на за­безпечення життєвих потреб населення, на відтворення головної продуктивної сили суспільства - людини.

Роль соціальної сфери у суспільному розвитку визначається двома головними функціями:

- перша полягає в тому, що завдяки її функціонуванню створюється комплекс життєвих благ, необхідних для розшире­ного відтворення робочої сили;

- друга полягає в тому , що її заклади забезпечують поліпшення рівня життя членів суспільства.

Напрямки розвитку соціальної сфери підпорядковані потре­бам розвитку всіх галузей народного господарства. Вона не тільки бере участь у відтворенні головної продуктивної сили суспільства - людини і тим самим активно впливає на створен­ня сукупного продукту, а й визначає темпи соціально-еко­номічного розвитку країни.

Соціальна сфера, задовольняючи потреби населення у освіті, охоронні здоров'я, комунальному обслуговуванні, сприяє ство­ренню необхідних умов для підвищення рівня зайнятості насе­лення у суспільному виробництві та раціонального використан­ня трудових ресурсів, удосконалення структури вільного часу

працюючих, ліквідації культурно-побутових розбіжностей між містом і селом, між соціальними групами населення.

Соціальна сфера складається із таких підкомплексів:

- соціально-культурного;

- оздоровчого;

- матеріально-побутового.

До соціально-культурногокомплексу входять освіта, куль­тура і мистецтво.

До оздоровчого підкомплексу входять:охорона здоров'я, фізкультура і спорт, туризм і відпочинок.

Побутовий підкомплекс представленийжитлово-комуналь­ним господарством, службою побуту, торгівлею і громадським харчуванням.

16.2. Характеристика галузей соціальної сфери України

Соціально-культурний комплекс. До цього комплексу вхо­дять: освіта, культура і мистецтво.

Освіта забезпечує розвиток загального рівня знань населення і підготовку спеціалістів для всіх галузей народного господарства.

Освіта спрямована на втілення в життя української національної ідеї. Вона підпорядкована консолідації українсько­го народу в українську політичну націю, яка прагне жити у співдружності з усіма народами і державами світу.

Освіта виховує громадянина і патріота України, прищеплює любов до української мови і культури, повагу до народних тра­дицій. Вона підпорядкована формуванню системи національних інтересів як головних пріоритетів світоглядної культури особис­тості і, разом з тим, сприяє оволодінню багатствами світової культури, вихованню поваги до народів світу.

В систему освіти входять дошкільна підготовка дітей у дошкільних закладах, навчання у загальноосвітніх школах (по­чаткові, неповні середні, середньоосвітні школи, ліцеї, гімназії), та у вищих навчальних закладах І і II рівнів акредитації (техніку­ми і коледжі) та III—IV рівнів акредитації (інститути, академії і університети) (див. табл. 16.1 та рис. 16.1. та 16.2).

Першою освітянською ланкою є дошкільні заклади. Станом на 1.01.1991 р. в Україні було 24,5 тис. дитячих садків і ясел, які відвідували 2 млн 277 тис. дітей.

Таблиця 16. і. Розвиток мережі освітнього комплексу України за роками