Ринок євровалют: сутність, основні сегменти, особливості.

Євроринок - це частина світового ринку валют та позикових капіталів, на якій операції здійснюються у євровалютах. Євроринок поділяється на: а)Ринок євровалют: короткострокові міжбанківські депозити до 1 р; б)Ринок євро кредитів: середньострокові міжбанківські кредити у євровалюті (1-10р); в)Ринок євро капіталів: ринок єврооблігацій, євро акцій, євро векселів, євроринки інших фінансових інструментів.

Євровалюта- це валюта, що розміщується в іноземних банках, розташованих за межами країни - емітента даної валюти. Сьогодні нараховується близько 35 центрів ринку євровалют, а найбільшими з них є: Лондон, Токіо (більше 20 % обсягу угод ринку); Нью-Йорк, Франкфурт-на-Майні (по 10 %); Париж (7 %); Цюріх — Женева (6 %); Люксембург (4 %); Амстердам, Брюссель (по 3 %); Мілан (2 %); Торонто (1 %)

Передумови розвитку ринку євровалют є: а) можливість філій американських банків в Європі та європейських банків сплачувати за доларові депозити більш високі відсотки ніж в США; б) надлишок коштів в доларах у країн-експортерів з Близького Сходу; в) попит на доларові кредити з боку країн, що розвиваються.

До специфічних характеристик ринку євровалют можна віднести: а) значні масштаби ринку; б) відсутність чітких просторових кордонів; в)відсутність обмежень у часі: ринок євровалют функціонує цілодобово; г) універсальність ринку: здійснюються валютні операції різного типу (депозитні, кредитні тощо); д) розміщення фінансових центрів ринку євровалют у тих країнах або офшорних частинах їхніх територій, де місцеве законодавство встановлює пільговий режим для операцій з нерезидентами; є) інституційну особливість ринку; ж) існування специфічних відсоткових ставок ( надбавка до базисної ставки «спред» (премію за банківські послуги), а як змінний — ЛІБОР (LIBOR), лондонська міжбанківська ставка пропозиції за короткостроковими міжбанківськими операціями в євровалюті; з) обмежений доступ на ринок - тільки великі кредитори та позичальники; і) вища прибутковість операцій у євровалютах, ніж у національних валютах.

До функцій євровалютного міжбанківського ринку слід віднести: а) розподільну (банки однієї країни, що отримують кошти у вигляді депозитів, можуть переміщувати їхню ліквідність до інших банків для остаточного надання позик або здійснення інвестицій); б) хеджування (страхування банками власних відкритих позицій від ризиків змін процентних ставок та курсів валют через купівлю-продаж активів та зобов’язань в іноземній валюті з різними термінами дії); в) забезпечення зручного механізму надання позик для коригування статей балансу; г) забезпечення руху коштів через міжбанківський ринок.

Дилінгові системи.

На валютному ринку у 80-ті роки ХХ ст. було створено електронні дилінгові системи, до яких було підключено термінали банків-дилерів, а згодом – брокерські системи з прямим доступом на ринок середніх і дрібних банків. Їх інтеграція з інформаційно-торговими системами провідних банків утворила глобальний міжбанківський і клієнтський цілодобовий валютний ринок. Дилінгові системи є комп'ютерами, що працюють в Інтернеті, сполучають банки-учасники всього світу з наданням кожному з них особистого терміналу. Дилінгові системи відрізняються швидкістю, надійністю і безпекою. З'єднатися з банком за допомогою ділінгової системи можна набагато швидше ніж по телефону. Дилінгові системи постійно удосконалюються з метою забезпечення максимально можливої підтримки при виконанні дилером торгових функцій. Програмне забезпечення вельми надійно для сприйняття довгих цифр обмінних курсів і стандартних величин. Крім того, воно забезпечує безпомилковість і швидкість при встановленні зв'язку між партнерами, перемиканні співбесідників і зверненні до баз даних. Трейдер знаходиться в постійному візуальному контакті з інформацією, змінною на моніторі.

Багато банків використовують комбіновані послуги брокерів і дилінгових систем. Обидва способи застосовні до одних і тих же банків, але не до одних і тих же партнерів, оскільки, наприклад, корпорації не можуть здійснювати операції на брокерському ринку. Трейдери встановлюють на ринку особисті зв'язки як з брокерами, так і з трейдерами, але вибирають торгових посередників, виходячи з пропонованих цін, а не особистих симпатій. Тому розбиття ринку на сектори між дилінговимі системами і брокерами коливається залежно від умов на ринку. Для швидко-змінних умов більше підходять дилінгові системи, тоді як за звичайних умов переважними є послуги брокерів.