Казуїстика нової типології медіа
A: Комунітарні медіа
До комунітарних медіа зараховуємо, зокрема, наукові журнали, студентські журнали, журнали
благодійних організацій або громадських товариств, студентське радіо, веб-сайти, спрямовані на
задоволення різних інтересів тощо.
B: Комунальні медіа
Комунальні медіа – це всі медіа, що перебувають в прямому або непрямому підпорядкуванні
органам місцевого самоврядування. Йдеться передусім про міські й сільські газети та журнали,
місцеве телебачення і радіо, веб-сайти, що залежать від бюджетного фінансування.
C: Доместиковані медіа
Ca: Медіадодатки
Наприклад, німецько-словацьке акціонерне товариство «Видавництво Петіт Прес, a. s.»
видає додатки до засобів масової інформації та самостійні журнали з метою чіткого спрямування
рекламного повідомлення на відповідну цільову групу. До додатків належать, зокрема, жіночий
журнал словацького тижневика «SME ženy» («МИ жінки»), тижневики телепрограм «TV svet» тa
«TV OKO», лайф-стайл журнал «Вікенд». Окрім щоденної газети «SME» («МИ») та її до датків, а
також веб-сайту www.sme.sk – найбільш відвідуваного новинного сайту Словаччини, видавництво
має цілу низку друкованої синдикації: випуски регіональних новин «Корсар» і «МИ» (22 назв),
«Uj Szo» – щоденну газету для угорської національної меншини, «Vasarnap» – сімейну щоденну
газету для угорських читачів, «Slovak Spectator» – єдиний у Словаччині часопис, що виходить ан-
глійською мовою і призначений для іноземців, які живуть і працюють у Словаччині, «Лис» – мі-
сячник кросвордів, «ЕХО» – мережу регіональних тижневиків, «Журнал здоров’я», «Заправ
АВТОМОБІЛЬ» та «Дома в саду».
Cb: Синдиковані медіа
Найбільшою й найвпливовішою медіаною організацією у Словаччині й Чехії, яка будує
свою комерційну модель на продукції RB-медіа для різних груп читачів, є «ЕкопресГН». Вона
видає економічно-господарський тижневик «Господарські новини»; журнал про рекламу
«Стратегії»; професійний тижневик «Медичні новини» – єдине періодичне видання з актуаль-
ними новинами про політику в галузі охорони здоров’я, економіку, законодавство та інформа-
цію від професійних і спеціалізованих організацій; журнал для хворих на діабет «Діабетик»,
що виходить двічі на місяць; журнал для медсестер «Сестра»; журнал для рекреаційних бігунів
«Run»; журнал для тих, хто цікавиться роздрібною торгівлею і торговими мережами, «Тор-
гівля»; спеціальний журнал, що виходить два рази на місяць, для працівників готельного біз-
несу та закладів громадського харчування «Horeca magazine»; безплатний університетський
журнал для студентів і викладачів «Student Life».
Щодо деяких відмінностей між комунітарними RB-медіа і доместикованими синдико-
ваними RB-медіа.Різницю між різними типами ЗМІ продемонструємо на прикладі товариства
діабетиків. Кількість осіб, які мають формальні ознаки належності до товариства – цукровий діабет
першого або другого типу, становить у Словаччині близько 400 000 [10], припускається, що ще
майже 300 000 людей цю хворобу мають, але про це ще не знають. Життя діабетика має певні особ-
ливості, які впливають на життя його безпосереднього оточення. Усе це дозволяє припустити, що
йдеться про велику референтну групу, навколо якої утворюється доволі широка аудиторія. З діабе-
тиками також працює багато громадських організацій, які поширюють серед хворих медичну ос-
віту, надають інформацію про методи лікування і спосіб життя діабетиків. У рамках референтної
групи діє також кілька словацьких та закордонних ЗМІ (зокрема чеських) – журнали, веб-сайти,
книги і різні телевізійні формати. Зокрема, ми розглянули два з них – журнал «Діабетик» та щок-
вартальний журнал «ДІАжиття – життя з діабетом».
Перший із них належить видавництву «ЕкопресГН» як одне з його RB-медіа. Виходить раз на
місяць приблизним накладом 20 000 примірників, фінансується на комерційній основі. Комерційна
модель цього періодичного видання базується на кількісному складі спільноти і на очікуванні чи-
тацького зацікавлення, що представлятиме достатню економічну цінність для отримання прибутку.
«Diabetik» має заробляти або безпосередньо на передплаті (у словацькому масштабі кожне пе-
ріодичне видання, яке досягає одноразового накладу хоча б у 17 000 примірників, може розрахо-
вувати принаймні на самоокупність), або на розміщенні реклами фармацевтичних фірм. Журнал
видає комерційна медійна організація, яка має професійну редакцію та стандартну систему дис-
трибуції (передплата і вільний продаж). У цьому випадку йдеться про доместиковане синдико-