Модернізація державної служби: організаційний аспект управління персоналом
Дзик Ю. В.
Науковий керівник: Москальов М. А.
Київський національний торговельно-економічний університет
Чернівецький торговельно-економічний інститут
Модернізація державної служби: організаційний аспект управління персоналом
У статті виділяється організаційний аспект управління персоналом у державній службі в контексті її модернізації. Визначаються основні напрями модернізації державної служби. Особлива увага приділяється кадровій політиці.
Ключові слова: державна служба, управління персоналом, кадрова політика.
In the article is distinguished organizational aspect of management a personnel in a public service in the context of her modernisation. Basic directions of modernisation of public service are determined. The special attention is spared to the skilled policy.
Key words: public service, management, skilled policy, a personnel.
Постановка проблеми. Розбудова сучасної Української держави по- требує вжиття низки рішучих заходів, які переорієнтували б державний ме- ханізм на розбудову громадянського суспільства. Одним із таких заходів є модернізація державної служби. Питання полягає у зміні організаційної структури управління персоналом у державній службі.
Аналіз останніх досліджень і публікацій.Подібні питання розглядали: В. Афанасьєва [4], О.Баранов [1], Т. Витко [2], А. Вишневський [4], Р. Гекалюк [4], Т. Мотренко [4], О. Пархоменко - Куцевіл [3] та ін.
Мета статті - розкрити організаційний аспект управління персоналом у державній службі в контексті її модернізації, завданнями - описати основні напрями модернізації державної служби; виділити організаційний аспект управління персоналом.
Сьогодні Україна переживає складний період модернізації державного управління, що передбачає зміни в усіх сферах життя громадян та торкається всіх напрямів діяльності держави.
Піклуючись про громадян, прагнучи забезпечити їм кращі умови життя, надати роботу, захистити їх у соціальному плані, держава через державну службу, державних службовців унормовує правила поведінки громадян та юридичних осіб.
Можна виділити п'ять нагальних проблем, які в основному стосуються держави, державної служби і громадян:
1) ускладнені процедури взаємозв'язків у трикутнику громадянин - державний службовець - юридична особа;
2) складна ієрархічна структура системи органів влади;
3) незахищеність державного службовця від впливу різних негативних факторів на виконання їх посадових обов'язків;
4) корупція в державній службі;
5) неготовність державних службовців, громадян, юридичних осіб до радикальних змін.
Спробуємо визначити пріоритетні напрями змін у державній службі, які сприятимуть розв'язанню цих проблем. Криза світової економіки останніми роками безпосередньо вплинула на стан економіки в Україні.
Настав час таку ситуацію змінювати. Значні зміни відбулися і в державній службі. Вже сьогодні слід замислитися над тим, як, з одного боку, спростити процедури надання державних послуг населенню з метою адресації соціальної допомоги, а з другого - прискорити процес документообігу в державній службі, починаючи із простої заяви від громадянина, закінчуючи рішенням органу влади щодо цієї заяви, включа- ючи всі необхіднідокументи, які додаються до заяви і супроводжують рішення.
Ці та подібні проблеми розв'язуються шляхом упровадження електронного урядування, як одного із пріоритетних напрямів адміністративної реформи в державному управлінні.
Такі зміни пов'язані із впровадженням електронного урядування, що передбачає створення інформаційних центрів на центральному рівні влади.
За таких умов інформаційні ресурси в електронному вигляді з місцевого рівня, без посередників передаватимуть на центральний рівень влади, що скоротить не лише видатки державного бюджету, а й час [1].
Державна служба має бути професійною, захищеною від монополь- них впливів виробників, і не залежати від політичних змін. З огляду на це все рішення щодо розподілу бюджетних коштів мають бути виважені, проаналізовані, економічно обгрунтовані виходячи як із суспільних потреб, так і потреб окремої особи, яка проживає на території України.
Виходячи з цього наступним пріоритетним напрямом змін у державній службі є оплата професійної праці державних службовців відповідно до часу, витраченого на виконання службових обов'язків, і обсягу роботи, а також отриманих результатів.
Варто назвати ще один напрям розвитку державної служби (вирішальний) - зміну структури управління персоналом державної служби, що сприятиме становленню нової формації державних службовців, які модернізують систему державного управління, відданих своїй справі; патріотів своєї держави; гідних своєї посади; що толерантно ставляться до своїх громадян; доброзичливі до підлеглих [3].
Характерними рисами управління персоналом державної служби згідно з цими змінами є:
• поліпшення професійної підготовки державних службовців;
• налагодження взаємодії між органами влади;
• посилення ролі колективу конкретного державного органу у вирішенні поставлених завдань;
• розширення стратегічних компонентів у роботі керівників державної служби;
• стимулювання розробки і впровадження інновацій [4].
Найважливіше завдання управління персоналом державної служби - підвищення ефективності використання особистісного потенціалу кожного державного службовця, що являє собою комплексну характеристику здатності працівника відігравати роль активного суб'єкта управлінської діяльності.
Його особистісний потенціал має складну будову і вирізняється структурною єдністю всіх його елементів: морального потенціалу (цінності, мотивація), психофізіологічного потенціалу (працездатність), комунікативного потенціалу (здатність до співробітництва, взаємодії), кваліфікаційного потенціалу (професійні знання, уміння, навички), творчого потенціалу (креативні здібності), освітнього потенціалу (інтелектуальні, пізнавальні здібності).
Організаційна складова управління персоналом державної служби охоплює широкий спектр діяльності: від прийому до звільнення кадрів. Вона передбачає інформаційне, технічне, нормативно - методичне і правове забезпечення системи управління персоналом державної служби .
Система управління персоналом державної служби є сукупністю методологічних засобів управління, спрямованих на підтримання та оптимізацію діяльності державних службовців з виконання поставлених цілей і завдань [2].
Ця система передбачає управління, яке ґрунтується на основі:
• контролю;
• екстраполяції (довгострокове планування), коли майбутній стан визначається попередніми тенденціями;
• прогнозування змін і визначення позицій (стратегічне планування за періодами, вибір стратегічної позиції);
• прийняття гнучких оперативних рішень.
Таким чином, одним із напрямів модернізації державної служби є зміна системи управління персоналом. Запропонований варіант структури управління персоналом державної служби дасть можливість централізувати процеси формування, стабілізації і використання персоналу, що здійснюються на рівні кадрових відділів, вивільнити їх від рутинної роботи з персоналом, оскільки певні напрями діяльності щодо персоналу можна реалізувати на рівні департаменту роботи з персоналом, який стане організаційним, координаційним і регулюючим центром управління персоналом державної служби.