Безробіття: вимір, форми, соціально-економічні наслідки, шляхи зниження. Природний рівень безробіття.
Особливе місце в системі функціонування сукупного працівника має безробіття. Воно має свої різновиди. Приховане безробіття має місце, якщо кількість працівників на виробничих дільницях перевищує об'єктивно необхідну. Наслідками цього є низька якість продукції, падіння дисципліни праці, зниження реальної заробітної платні. Для суспільства небезпечним є не саме безробіття, а відсутність механізму його регулювання, надійного захисту безробітних. Безробіття характеризується двома показниками: рівнем та тривалістю.
Розрізняють природне та вимушене безробіття. Природне безробіття є добровільним і фрикційним. Добровільне безробіття виникає внаслідок того, що робітники не хочуть працювати за пропоновану їм плату, але стали б до роботи, якби вона була вищою. Фрикційне безробіття пов'язане з постійним рухом населення з одного регіону в інший, зі зміною професій. Для нього характерний стан пошуку або чекання роботи в недалекому майбутньому.
Вимушене безробіття зумовлене перепадами ринкової кон'юнктури і різниться своєю тривалістю. Якщо людина не може знайти роботу більше року, безробіття вважається довгостроковим. Воно переходить у так зване застійне безробіття, наслідком якого є втрата трудових навичок.
Вимушене безробіття буває сезонне ( виникає внаслідок сезонної праці в деяких галузях), технологічне ( пов'язане з ліквідацією робочого місця внаслідок модернізації) та конверсійне ( пов'язане з скороченням галузей ВПК та перекваліфікуванням).
Конверсійне та технологічне безробіття є проявом структурного безробіття.
Також розрізняють циклічне безробіття, зумовлене економічною кризою, спадом виробництва.
Інфляція: сутність, причини виникнення. Темпи і рівень інфляції..
В умовах золотого стандарту купівельна спроможність грошей визначалася їхнім золотим змістом незалежно від кол-ва грошей у звертанні. При функціонуванні паперово-кредитних грошей, що звертаються не в золото, їхня купівельна спроможність залежить від співвідношення грошової товарної маси на ринку. При перевищенні фактичної грошової маси оптимального кол-ва грошей необхідного для звертання купівельна спроможність грошей знижується, зростають товарні ціни. Це і є інфляція. Інфляція - переповнення сфери звертання незабезпеченими товарною масою грошовими знаками й іншими платіжними засобами і їхнє знецінювання. В умовах функціонування необоротних у золото паперово-кредитних грошей інфляція носить хронічний характер. Це додатковий до податкового канал мобілізації державою коштів у свій бюджет. Однак цей процес поповнення державного бюджету дуже суперечливий . Розрізняють інфляцію повзучу - ріст цін до 5% у рік, що галопує - 10% і більш, гіперінфляцію - 2-х, 3-хзначні цифри. Інфляція - найбільше соц. зло, руйнує виробництво, заганяє людей праці в убогість, концентрує багатство в руках спекулянтів, лихварів, змінював. Це механізм масового грабежу людей, і первісного нагромадження капіталу. Методами стабілізації зруйнованого інфляцією грошового обігу є: - дефляція - зменшення грошової маси шляхом вилучення зі звертання зайвих паперових грошей, відновлення колишньої купівельної спроможності грошових одиниць - уніфікація - ліквідація старих грошових чи знаків випуск нових в оптимально необхідних кількостях з обміном старих грошових знаків у якійсь чи пропорції без нього. Особливе значення для стабілізації грошового обігу має розширення виробництва товарів, особливо першої необхідності, ліквідація дефіциту державного бюджету, регулювання відповідності між ростом продуктивності праці і зарплати. Перша необхідність - соціальний захист малозабезпечених шарів населення.