Економічно розвинуті країни світу
Обов’язкове домашнє завдання
Дисципліна «Міжнародна економіка»
Студент: Андрєєв О.С.
Група: Ф-02
Викладач: Марочка С.С.
м. Суми
2012 рік
Зміст
І. Теоретична частина
1. Економіко розвинуті країни світу……………………………………………..2
2. Форми валютного регулювання……………………………………………….5
2.1. Проблеми конвертованості української валюти……………………12
Висновок………………………………………………………………………….17
ІІ. Практична частина
Задача 1…………………………………………………………………………...18
Задача 2…………………………………………………………………………...19
Список літератури……………………………………………………………….20
І.Теоретична частина
Економічно розвинуті країни світу
Країни з розвинутою економікою, або промислово розвинуті країни закріпили своє панівне становище в міжнародній економіці. Це країни, які мають тривалу історію розвитку ринкової економіки, високі (рідше - середні) доходи на душу населення, стійкі фінансові ринки, широку і різноманітну структуру економіки, включаючи сектор обслуговування, значні експортно-імпортні можливості тощо. Їх вирізняють високий рівень розвитку продуктивних сил, інформаційних технологій, інтенсивний тип відтворення економіки, зрілі відносини підприємництва і конкуренції, високі стандарти життя й добробуту. Більшість з них вступили в постіндустріальну стадію суспільного розвитку.
До цієї групи країн належать:
а) головні економічно розвинуті країни ("Велика сімка" - Великобританія, Італія, Канада, Німеччина, США, Франція, Японія); б) "малі" економічно високорозвинуті країни Західної Європи - Австрія, Бельгія, Данія, Ісландія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Фінляндія, Швейцарія, Швеція; в) країни "переселенського типу" - Австралія, Ізраїль, Нова Зеландія, ПАР (у минулому разом із Канадою розвивалися як "білі" домініони Великобританії); г) західноєвропейські країни середнього економічного розвитку - Греція, Іспанія, Ірландія, Португалія; д) європейські "держави-карлики" (до цього типу країн їх можна відносити умовно). При порівнянні національних економік розвинутих країн використовується комплекс "стандартних" значень макроекономічних показників, до якого, наприклад, належать: зростання ВВП - від 2-3% і вище; рівень інфляції - 4-5% на рік; дефіцит державного бюджету - до 9,5% ВВП; позитивне сальдо платіжного балансу країни.
Промислово розвинуті країни мають багато спільного в генетичному й функціональному аспектах.
По-перше, в соціально-економічному плані розвиток господарств цих країн базується на капіталістичному способі виробництва, і, незважаючи на соціалізацію власності, її приватна форма була й залишається вихідною.
По-друге, розвинуті країни характеризуються високим рівнем економічного розвитку. Реалізація визначальної мети виробництва в умовах конкуренції - отримання прибутку - спонукає до впровадження нової техніки та підвищення продуктивності праці, що, у свою чергу, призводить до здешевлення продукції, розширення ринків збуту, стимулює зростання обсягів виробництва та економіки в цілому. Порівняння продуктивності праці у промислово розвинутих країнах та в країнах з перехідною економікою, і в країнах, що розвиваються, вказує на величезне відставання двох останніх груп країн.
По-третє, соціально-економічну зрілість промислово розвинутих країн відображають кардинальні зміни соціальної структури суспільства порівняно з іншими групами країн, а саме зростання чисельності та ролі середнього класу, підвищення якості людського капіталу, а також частки зайнятих інтелектуальною працею тощо.
Для розвинутих країн є характерними: розвинуте ринкове господарство; домінуюче становище в міжнародній економіці, яке надає змогу інтенсивно залучати в господарський обіг власні й імпортовані ресурси; зміщення центру ваги економічної діяльності у сферу послуг, функціонування переважно сервісної економіки; найбільша вичерпаність джерел і факторів індустріального розвитку; випереджальний постіндустріальний розвиток, експансія УІ технологічного укладу та нової економіки.
Економічна політика розвинутих країн справляє визначальний вплив на стан та динаміку міжнародної економіки, основні напрями її науково-технічного розвитку і структурної перебудови.