Розділ іv. проблеми та перспективи розвитку районів
Північно-Західний соціально-економічний регіон займає особливе місце в геостратегічному контексті соціально-економічного та зовнішньополітичного розвитку України. Його географічне сусідство з двома європейськими державами, а в першу чергу з Польщею, яка прискорено інтегрується в ЄС, завжди буде виступати сприятливим фактором для входження України в різні економічні та політичні структури та об’єднання.
Створений у регіоні виробничий потенціал, його структура та ефективність є прямим наслідком реалізації економічної політики радянської влади в західних областях України. За часів СРСР ріст виробництва в регіоні супроводжувався регіональним вирівнюванням завдяки класичній промисловій дифузії. За рахунок екстенсивного нарощування виробничих потужностей регіон був перетворений в індустріально-аграрний край з економічно невиправданою структурою окремих галузей промисловості, особливо машинобудування і легкої промисловості. Сільське господарство регіону характеризується низькою ефективністю виробництва рослинницької і тваринницької продукції в суспільному секторі. Проявляються чіткі тенденції до скорочення обсягів випуску сільськогосподарської продукції. Проблема підвищення врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тваринництва досить актуальна в контексті забезпечення продуктами харчування місцевого населення. Соціально-економічна структура регіону характеризується виробничою однобокістю, понад 2/3 працюючих зайняті у виробничій сфері, що свідчить про соціальне несприятливий характер його економіки. Існують суттєві територіальні диспропорції в розвитку регіональних продуктивних сил, які проявляються в гіпертрофованому розвитку лісостепової частини регіону (особливо - Луцького, Нововолинського і Рівненсько-Здолбунівського промислових вузлів) і соціально-економічною відсталістю його поліських районів. Машинобудування як одна із профілюючих галузей промислового комплексу переважно через складальний тип виробництва має слабкі внутрішньо регіональні кооперовані зв’язки, що робить її вразливою у кризові періоди, як це проявляється на сучасному етапі економічного розвитку нашої держави [16].
Регіональна політика в північно-західному прикордонні України повинна бути спрямована на правове забезпечення подальшого посилення економічної самостійності локальних прикордонних господарських утворень шляхом чіткого розмежування повноважень між центральними і місцевими органами управління і виконавчої влади, формування точок росту, реформування галузевої і територіальної структури господарських комплексів, облаштування державного кордону і кордонних переходів, створення прикордонної інфраструктури, налагодження системи зв’язків із суміжними прикордонними територіями сусідніх держав.
В цілому рівень розвитку Центрального району недостатній, особливо промисловості, електроенергетики. Частково ця проблема буде вирішена введенням в дію Чигиринської ТЄС та Канівської ГАЄС. Є добрі передумови для розвитку середніх і малих міст регіону, розширення в них таких трудомістких галузей, як харчова, легка, машинобудування. Необхідно впроваджувати нові технології, в тому числі і за рахунок іноземного інвестування, як у промисловості, так і в аграрному секторі.
Найперспективнішими в регіоні є галузі машинобудування, харчова й легка, для яких тут сприятливі умови: трудові ресурси, відносно високий науково-виробничий потенціал. У зв'язку зі спеціалізацією району на розвитку сільського господарства та наявністю належних виробничих потужностей доцільна реконструкція сільськогосподарського машинобудування, насамперед Кіровоградського заводу сільськогосподарських машин. Перспективим є розвиток електротехнічної галузі, виробництва обладнання для харчової промисловості, приладобудування, електронної промисловості.
Значних інвестицій для розширення асортименту й поліпшення якості продукції потребують виробництво цукру, макаронних виробів, олійно-жировє, ефіро-олійне, плодоовочеконсервне. м'ясо-молочне та ін.
Позитивні зрушення у легкій промисловості можливі за умови впровадження нових технологій виробництв, особливо у швейній і трикотажній галузях.
У паливно-хімічній промисловості актуальною є проблема переробки бурого вугілля (з нього можна отримати більш ніж 10 видів продукції). Мають бути підвищені обсяги видобутку і рівень комплексної переробки залізної (Долинське) та нікелевої руд. Необхідно вдосконалювати унікальне підприємство з виробництва твердих і чистих сплавів у Світловодську. При впровадженні нових іноземних технологій може стати більш конкурентоспроможним виробництво продукції з цінної будівельної сировини граніту, лабрадору. Технічної реконструкції потребують також об'єднання «Азот» і « Xімволокно».[4]
У сільському господарстві, як і по Україні взагалі, необхідно вводити приватну власність на землю, впроваджувати сучасні технології, розширювати фермерські господарства. Для внутрішнього розвитку району важливим є вдосконалення транспортного комплексу, системи зв'язку, соціальної інфраструктури.
З екологічних проблем найважливішими є захист земельних угідь, рекультивація земель у гірничодобувній галузі, раціональне використання води, зменшення забруднення у місцях зосередження особливо шкідливих підприємств гірничодобувної, металургійної, хімічної промисловості (Олександрія, Світловодськ, Черкаси, Кропивницький, Побузьке, Смолине).
У Кіровоградському регіоні склався підвищений рівень забруднення радіонуклідами у районах Канева, Лисянка, Звенигородки. Єкологічно небезпечним є також район видобутку уранових руд (Смолине) через відставання вітчизняних технологій видобутку порівняно із світовими. Важливою є проблема забруднення води малих річок, повітря у великих промислових центрах.
Використання води підприємствами в останні роки зменшилося у зв'язку з кризою виробництва (з 833 млн.м3 в 1990 р. до 306 у 1998р.). Скоротилась і кількість викидів забруднювальних речовин у навколишнє середовище. Об'єм скидання забруднених стічних воду природні поверхневі води в 1998р. становив 89 мли м3 (2,1% від загального об'єму їх по Україні). Викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря з усіх джерел скоротилися з 680,9 тис. т в 1990р. до 192,6 тис. т в 1998р. (3,2% від загального обсягу по Україні).
У районі швидкими темпами розвивається ерозія земель. На придолинних і прибалкових ділянках межиріч розвиваються лінійний розмив і площинний змив, інтенсивність яких зростає із заходу на схід, особливо у прилеглій до Дніпра смузі (тут еродованість ґрунтів перевищує 50%). Ерозія часто поєднується з обвалами та зсувами. У береговій зоні водосховищ і ставків розвивається інтенсивна абразія. На вододільних плато та лесових терасах Лівобережжя поширена суфозія. Заплави річок місцями заболочені, тут також спостерігається засолення ґрунтів. З метою захисту ґрунтів у 1990 р. на 198,6 тис. га було створено яружно-балкові насадження та лісонасадження уздовж річок, ставків, водойм, затерасовано понад 1 тис. га схилів. Діють 125 очисних споруд добовою потужністю 481 тис.м3 . Збудовано 58 протиерозійних ставків. 397 км водорегулюючих валів. У районі понад 420 об'єктів природно-заповідного фонду загальною площею 25,9 тис. га, у тому числі: Канівський заповідник; заказники державного значення Липівський, Русько-Полянський, Тарасів Обрій, Редьчине (орнітологічний) та Чорноліський (ландшафтний); пам'ятки природи Чорний Ліс, Закревський бір, Козацький вал, Мошенська діброва, Горіхове озеро, Святе озеро та ін.; дендрологічні парки Софіївка, Веселі Боковеньки, Черкаський зоопарк; пам'ятки садово-паркового мистецтва Онуфріївський парк, Хутір Надія та ін.[3]
ВИСНОВКИ
1. Північно-Західний район займає вигідне прикордонне положення, що сприяє розвиткові культурних та економічних зв'язків із зарубіжними країнами, зокрема з Польщею, з якою він межує. Регіон перетинають важливі міжнародні транспортні магістралі (трубопроводи, залізниці, шосейні дороги), раціональне використання яких може суттєво впливати на його економічне зростання.
2. Машинобудування Північно-Західного району як одна із профілюючих галузей промислового комплексу переважно через складальний тип виробництва має слабкі внутрішньорегіональні кооперовані зв’язки. Також існує проблема підвищення врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тваринництва досить актуальна в контексті забезпечення продуктами харчування місцевого населення.
3. Північно-Західний економічний район розташований у таких природних зонах, як Українське Полісся та Лісостепова зона, Центральний район розташований також у двох природних зонах: лісостеповій, займаної його середню і південну частину (східне Поділля і Придніпров'я), і Лісовий (Центральне Полісся).
4. Кліматичні умови районів сприятливі для подальшого розвитку сільського господарства. Є добрі передумови для розвитку середніх і малих міст регіону, розширення в них таких трудомістких галузей, як харчова, легка, машинобудування. Отже, необхідно впроваджувати нові технології, у тому числі й за рахунок іноземного інвестування, як у промисловості, так і в аграрному секторі. Найперспективнішими в регіоні є галузі машинобудування, харчова й легка, для яких у районі сприятливі умови: трудові ресурси, відносно високий науково-виробничий потенціал. У зв`язку зі спеціалізацією району на розвиток сільського господарства перспективним є розвиток електротехнічної галузі, виробництва обладнання для харчової промисловості, приладобудування, реконструкція сільскогосподарського машинобудування.
5. Основні галузі спеціалізації Центральноукраїнського економічного району – сільськогосподарське машинобудування, гірничодобувна, паливна, хімічна, будматеріалів, деревообробна, електронна, легка й харчова, чорна та кольорова металургія. За останні роки промислове виробництво переживає значний занепад. Для стабільнішого й ефективного розвитку Центральноукраїнського економічного району необхідне вирішення ряду проблем - проведення земельної реформи, подальший розвиток фермерства, внесення змін до системи ціноутворення, проведення особливої фінансово-кредитної й податкової політики, впровадження нових технологій і виробництво конкурентоздатної продукції як на внутрішній ринок, так і на експорт та інших.
Вирішення цих проблем і завдань дозволить Центральноукраїнському економічному району зайняти гідне місце в господарстві країни.
6. За рівнем розвитку промислового виробництва, вартістю основних виробничих фондів і чисельністю промислово-виробничого персоналу Північно-Західний район програє Центральному районі, хоч це не значні відставання, які складають в окремих галузях від 0,5-1,5%, але все ж вони є, попри те, що Північно-Західний район має транскордонні зв’язки які дозволяють покращити експорт різних товарів, в країни Західної Європи, тому потрібно працювати у напрямку розвитку району, саме у співпраці з європейськими державами, інвесторами, саме головне це оновлення обладнання.
Якщо розглядати цифри то отримуємо таку картину:
Валовий регіональний продукт (2011р.) – 2,8 і 3,6% [13]
Обсяг реалізованої промислової продукції (2012р.) – 2,2 і 3,7 % [14]
Капітальні інвестиції (2012р.) – 2,2 і 2,9 %[16]
Введення житла (2012р.) тис. м2 – 5,1 і 2,4 % відповідно, це позитивний результат по якому Північно-Західний район випереджає Центральний, це пов’язано з міграціями людей з інших регіонів країни, також великою кількістю інвесторів, які готові вкладати інвестиції у будівництво.[15]
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Голіков А. П. Вступ до економічної і соціальної географії / А. П. Голиков, Я. Б. Олійник, А. В. Степаненко. - К.: Либідь, 1996. - 320с.
2. Дітчук І. Л. Географія України / І. Л. Дітчук, О. В. Заставецька, Д.В. Ткач. - Навч. посібник. - Т.: Навчальна книга - Богдан, 2006. - 168 с.
3. Заставний Ф.Д. Економічна і соціальна географія України / Ф.Д. Заставний. - Підруч. для 9 кл. - К.: Форум, 2003. - 239с.
4. Карлін М. І. Інвестиційно-інноваційний механізм регулювання розвитку прикордонного регіону / М. І. Карлін. - Л.: Редакційно-видавничий відділ ВНУ ім. Лесі Українки, 2010. - 376с.
5. Ковалевський В. В. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка / В. В. Ковалевський, О. Л. Михайлюк, В. Ф. Семенова. - К.: - Знання, 2005. - 352с.
6. Максаковский В. П. Географическая картина мира. В 2 книгах. / В. П. Максаковский. - 3-е изд., испр. - М.: Дрофа, 2006. - 495 с.
7. Масляк П.О. Географія України / П.О. Масляк, П.Г. Шищенко. - Підруч. для 8 - 9 кл. серед. шк. - К.: Зодіак- ЕКО, 2004. - 432 с.
8. Топузов О.М., Економічна і соціальна географія світу / О.М. Топузов, Л.В. Тименко: Підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закладів. - К: Зодіак-ЕКО, 2005. - 208 с.
9. Чернов Б. В. Фізична географія України / Б. В. Чернов. - Підруч. для 8 кл, - К.: Освіта, 2002. - 254 с.
10. Шабала Я. М. Історія України / Я. М. Шабала. - Л.: ВМА “Терен”, 2008. - 300с.
11. Шаблій О. І. Соціально-економічна географія України / О. І. Шаблій. - Л.: - Світ, 2000. - 680с.
12. Яценко Б.П. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн / Б. П Яценко. - К.: АртЕк, 2005. - 248 с.
13. Валовий регіональний продукт 2004—2011 [Електронний ресурс] // Вікіпедія – Режим доступу до ресурсу: https://uk.wikipedia.org/
14. Обсяг реалізованої промислової продукції за регіонами за 2012 рік (уточнені дані) [Електронний ресурс] // Вікіпедія – Режим доступу до ресурсу: https://uk.wikipedia.org/
15. Прийняття в експлуатацію житла в Україні у 2012 р. [Електронний ресурс] // Вікіпедія – Режим доступу до ресурсу: https://uk.wikipedia.org/
16. Капітальні інвестиції за регіонами за 2012 рік [Електронний ресурс] // Вікіпедія – Режим доступу до ресурсу: https://uk.wikipedia.org/
17. Голіков А.П., Дайнека О.Г., Казакова Н.А. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика. Навчальний посібник. – Харків: ТОВ «Олант», 2002.-320 с.
18. Дорогунцов С.І., Чернюк Л.Г., Борщевський П.П., Данилишин Б.М., Фащевський М.І. Соціально-економчні системи продуктивних сил регіонів України. – К.: Нічлава, 2002. – 690 с.
20. Є.П. Качан. Розміщення продуктивних сил України: Підручник. – К.: В.Д.»Юридична книга», 2001. – 552 с.
21. Клиновий Ю.В., Пепа Т.В. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України/За наук. ед. Л.Г. Чернюк. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 728 с.