Нормативна інформація та її обґрунтування

Для вирішення організаційно-господарських питань у майбутньому періоді керівництву підприємства, фермерам чи іншим управлінцям необхідні аналітичні методи, якими можна користуватись для покращення ведення господарства і збільшення прибутків. В економічній літературі і на практиці виділяються два таких методи:

1) економічна оцінка виробничої одиниці (у рослинництві — 1 га посіву культури; у тваринництві — однієї голови тварин);

2) загальний аналіз виробничої діяльності господарства.

Перший метод може використовуватись для того, щоб оцінити продуктивність окремої виробничої одиниці. За допомогою другого методу аналізують всю виробничу діяльність підприємства, фермерського госпо­дарства або іншого формування. Користь, яку можна одержати за допо­могою економічної оцінки виробничої одиниці або загального аналізу господарської діяльності, полягає в більш правильному вирішенні ведення господарства у порівнянні з рішеннями, які могли бути прийняті без такого аналізу. Однак ефективність зазначених методів аналізу залежить від порядку вибору або розробки обґрунтованих нормативів, на основі яких аналізується стратегія виробничої діяльності господарства.

Порядок вибору нормативів повинен відповідати чотирьом важли­вим умовам.

1. Економічні принципи мають зумовлювати зміст аналізу і знахо­дити чітке відображення в його результатах.

2. Всі нормативи повинні по можливості точно відображати сукуп­ність матеріальних, економічних або суспільно-правових факторів в їх конкретному відношенні до окремого господарства.

3. Нормативи, особливо нормативи "затрати — випуск продукції", повинні взаємно погоджуватись і відповідати один одному.

4. Нормативи слід підбирати або розробляти з достатнім ступенем конкретності та гарантії того, що кінцеві результати забезпечать достатнє уявлення про внутрішні матеріальні та економічні зв'язки галузі або господарства в цілому.

Аналітик, що займається аналізом, повинен сам підібрати або розробити нормативи, які відображають умови їх впливу на виробництво. Лише в цьому випадку аналіз покаже, який прибуток забезпечить, наприк­лад, вирощування пшениці на відповідному полі, при нормальних витра­тах посівного матеріалу, добрив, механічної тяги, праці та інших витрат, якими будуть урожайність культури і ціни як на елементи витрат, так і на продукцію протягом планового періоду.

Тому по кожній конкретній культурі на кожній дільниці земельної площі та одиниці поголів'я тварин нормативи повинні передбачати такі відомості:

1. По видах матеріалів і послуг, необхідних для вирощування кожної культури, по якій проводиться оцінка: насіння, добрива, ядохімікати, кількість праці, робота тракторів та інших машин у годинах або інших обсягах роботи.

2. По видах матеріалів і послуг, що використовуються для вирощуван­ня кожного виду продуктивних тварин або виробництва тваринницької продукції: корми, затрати праці, витрати на приміщення для утримання тварин, ветеринарне обслуговування, транспортування, ядохімікати та інші послуги й матеріали.

3. Про кількісні показники всіх витрат по кожній культурі або галузі тваринництва, які підлягають оцінці.

4. Про покупні ціни або величину витрат для всіх видів витрат, матеріалів і послуг.

5. Про розмір продукції по кожному виду виробництва.

6. Про продажні (реалізаційні) ціни для всіх продуктів. Для одержання надійних аналітичних результатів важливо мати більш-менш точні нормативи, які б відображали реальні умови виробниц­тва. Помилки в цінах або інших нормативних даних не дадуть можливості правильно відповісти на питання аналізу. Якщо такі помилки будуть не­виправдано великими, вони призведуть до необґрунтованих рішень. Тому важливо, щоб спеціалісти по вибору й розробці нормативів були особливо уважними. Щоб передбачити найбільш точні результати, нормативи мають відповідати обов'язковій вимозі аналізу: точно й вичерпно відобра­жати всі умови, що впливають на діяльність господарства.

Аналіз як окремої виробничої одиниці, так і в цілому господарства або одного його підрозділу чи галузі повинен дати змогу точно визначити вплив природних умов, виробничих ресурсів, рівня управління госпо­дарством, економічні умови та всі інші фактори, що стосуються діяльності господарства, суспільного й правового порядку. Однак абсолютна точність може не ставитись, як і реально не ставиться за мету при проведенні зазначених вище видів аналізу. Разом з тим все ж важливо приймати всі зусилля до того, щоб звести до мінімуму помилки при виборі нормативів і провести ретельну їх оцінку з тим, щоб визначити погрішності, що залишаються невирішеними.

При виборі або розробці нормативів для аналізу господарства необхідно багато фактичних даних. Особливо складною справою є вибір або розробка нормативів затрат, які широко коливаються залежно від видів затрат, галузей і характеристики виробничих ресурсів. Зокрема, ці нормативи обґрунтовуються з урахуванням поділу витрат або послуг на такі види:

1) що пов'язані переважно з постійними витратами, наприклад, поліпшення якості земельних угідь, меліоративні роботи, планування й дренаж тощо; управління; неоплачена праця фермера і його сім'ї та ін.;

2) що пов'язані як з постійними, так і зі змінними елементами витрат — приміщення і споруди (електроенергія, іригаційне обладнання, трактори і машини, спеціалізоване обладнання); поголів'я птахів, племін­них та молочних тварин, робочої худоби;

3) що пов'язані зі змінними елементами витрат— наймана робоча сила, матеріали (добрива, пальне, мастила, вода для зрошення, засоби захисту рослин, насіння і садівний матеріал, матеріали для тваринництва (корми, мінерали і сіль, ядохімікати, транспортні перевезення, ветеринар­ні послуги та ін.).

Нормативи витрат по сільськогосподарських культурах можуть класи­фікуватися за найважливішими виробничими процесами: приготування поля під посіви, догляд за посівами (культивація, міжрядний обробіток тощо) та збирання врожаю. Зазначений перелік свідчить про велику складність розроб­лення нормативів витрат для економічної оцінки окремих виробничих оди­ниць та бюджетного аналізу діяльності господарства в цілому.

Нормативи повинні відображати особливості виробничих ресурсів господарства. Розрізняють п'ять особливостей впливу ресурсів на витрати — випуск продукції. Коротко вони зумовлені пристосованістю культури та її урожайності, технологією та практикою вирощування культур, дренаж­ними роботами та іншими специфічними проблемами, технологією і практикою вирощування тварин, сезонністю і строками збирання врожаю, проблемами реалізації продукції. Тож аналіз повинен проводитись у тако­му напрямку, щоб можна було чітко визначити, яким чином окремі ґрунти, опади та інші фактори впливають на витрати або обсяг продукції в одному або декількох напрямках. Для цього, як мінімум, потрібні дані про характеристику ґрунтів та їх класифікацію, про кліматичні умови, госпо­дарські та інші споруди і обладнання, про їх вплив на витрати і практичну діяльність господарства.

Нормативи повинні відповідати умовам виробництва. Однією з них є відповідність нормативів знанням і діловим якостям виконавців стратегії діяльності господарства.

Оцінка ділових якостей управління всім господарством або окре­мим його підрозділом чи галуззю — справа складна. Найдоцільнішим показником ділових якостей керівника є відомості про прийняті ним у минулому економічно обґрунтовані рішення, застосовані прийоми і спосо­би аналізу в окремих складних випадках, наскільки ефективно проводи­лись господарські рішення в життя та які фінансові результати одержані.

При прийнятті рішень зустрічаються деякі складності: через обме­женість резервів оборотних коштів. У господарстві не достатньо наявних грошей, щоб закупити матеріали або укласти контракти з підрядчиками тощо. Тому нормативи витрат повинні встановлюватись у межах фінан­сових можливостей господарства.

Нормативи залежать також від характеру землеволодіння і законо­творчих актів (у випадках, коли частина земельної площі або інших ресур­сів орендується, а не є приватною власністю). До соціально-правових обмежень можна віднести такі, як сільськогосподарські програми і полі­тика уряду, податкова політика, звичаї в тих місцях, де подібні фактори зумовлюють відхилення витрат, обсягу продукції або цін від їх можливих в інших випадках величин.

В основі аналізу "витрати — випуск продукції" у рослинництві лежать можливості взаємозаміни культур, а також організаційних програм при максимально прибутковій їх комбінації. Нормативи "затрати — випуск" повинні забезпечувати максимальний прибуток у межах цін на продукцію, які найбільш імовірні в запланований на майбутнє період. Насамперед слід забезпечити відповідність нормативів "затрати — ви­пуск" особливостям ґрунтів і кліматичних умов. Вивчення впливу ґрун­товних факторів і вибір нормативів здійснюється за методом поступового наближення в такій послідовності:

1) знайомляться з технічними даними про земельні угіддя, що ними володіє господарство, визначають ознаки різних видів ґрунтів, кількість площі землі кожного виду, а також його характерні особливості;

2) аналізують кожний вид ґрунтів згідно із впливом їх на присто­сованість і урожайність культур, визначають відповідні рівні урожайності та вихід продукції по кожній культурі, яку передбачається вирощувати на кожному з видів ґрунтів;

3) визначають оптимальну технологію, практичні прийоми і витрати окремо по кожній культурі для кожного виду ґрунтів;

4) оцінюють вид ґрунтів згідно з їх характеристиками, а також проблемами, такими як необхідність проведення дренажу, пересічний рельєф місцевості, схильність ґрунтів до ерозії тощо;

5) вивчають вплив конкретних особливостей кожного відповідного типу ґрунтів на сезонність, а також на строки вирощування і збирання урожаю культур, пристосованість до місцевих умов.

До кожного із зазначених попередніх нормативів доцільно внести поправки з огляду на вплив кліматичних умов з тим, щоб вони відповідали умовам планового періоду. При цьому слід враховувати як типові або звичайні кліматичні умови, так і найбільш значні відхилення від них. Прийняті для аналізу нормативи повинні відображати всю сукупність умов, які передбачаються в плановому періоді.

Завдяки ретельно вивченому порядку дій можна сформувати дета­льний календар виконання сільськогосподарських робіт і витрат для кожної культури або виду землекористування, перевірений у конкретних грунтово-кліматичних умовах і прийнятої технології. В практичних умовах вітчизняних господарств такий календар можна замінити технологічними картами вирощування культур, які є в кожному з них.

Цей календар виробничих операцій і витрат містить досить повну інформацію про матеріали й послуги, що використовуються в процесі вирощування культури, а також про орієнтовані строки їх використання або проведення робіт.

Конкретні особливості вирощування кожної культури і характерис­тика ґрунтів впливають на технологію і, отже, на витрати виробництва продукції різних культур на ґрунтах різних типів. Розміри витрат на ту або іншу культуру змінюються залежно від того, чи є культура однорічною або багаторічною, непропашною або пропашною; від строків посіву і тривалості вегетаційного періоду; від глибини кореневої системи, особли­востей росту. Ці відмінності впливають на вибір виробничих операцій, механічного тягла і машин, матеріалів, робочої сили, а також послуг підрядчиків.

Слід відмітити, що не існує якогось єдиного прийому підготовки ґрунту під будь-яку культуру. Різні господарники на ґрунтах одного й того самого типу, або навіть один і той самий господарник в різні роки може застосовувати відвальний або дисковий плуг; дисковий культиватор (чизель), або ж комбінацію тих чи інших знарядь для підготовки поля під посів. Відмінності у виконанні польових робіт є звичайним явищем для різних господарств.

Важливим нормативом у рослинництві слугує обґрунтований середній рівень урожайності сільськогосподарських культур. Для його обґрунтування на перспективу потрібно проаналізувати за останні 3 — 5 років урожайність по кожній культурі і групі культур, враховуючи найвищий показник у господарстві, на сортодільницях, у дослідних установах і передових господарствах зони. Крім того, слід урахувати підвищення врожаю залежно від впровадження нових високоврожайних сортів, збільшення норм внесення добрив та інших заходів, передбачених планом, тобто визначити потенційні можливості господарства для підвищення врожаю.

Загальна мета і принципи, якими зумовлюють нормативи для тваринництва, такі самі як і для рослинництва. Фактичні витрати в цій галузі залежать від системи ведення галузі. Наприклад, у господарствах, в яких тваринництво ведеться головним чином на пасовищному утриманні, доцільно витрати по згодованих пасовищних кормах аналізувати як такі, що безпосередньо відносяться до випуску продукції тваринництва.

У тваринництві, як і рослинництві, в економічному аналізі викорис­товують нормативи з тим, щоб знайти оптимальне поєднання галузей і вироб­ничих одиниць з метою одержання максимальних прибутків.

Вибір нормативів для тваринництва повинен забезпечувати одер­жання точних результатів аналізу потенціальної доходності галузі. При цьому доцільно додержуватися такої послідовності:

1) вирішити, що розуміти під поняттям "виробнича одиниця" обґрунтувати одиницю його виміру. Це може бути одна фізична голова тва­рин або умовна одиниця поголів'я, яка визначається виходячи з норм витрачення кормів;

2) підібрати різні нормативи "витрати — випуск" для кожного виду тварин;

3) використовувати, коли це потрібно, різні нормативи для різних варіантів організації виробництва;

4) підібрати або розробити нормативи, наскільки це можливо, в натуральних і грошових одиницях (нормативи у грошовому виразі вико­ристовуються як для підрядних, так і для господарських робіт, які викону­ються самостійно);

5) встановити, що особливо бажано, зв'язок між нормативами й аналізом у тваринництві, з одного боку, і нормативами й прийомами аналізу окремих культур або систем землеробства, — з другого, з тим щоб визначити доходи на одиницю площі (100 або 1 га) пасовищ або кор­мових культур як виробничої одиниці, а також окремо доходність від тваринницьких виробничих одиниць;

6) особливу увагу слід приділити обґрунтуванню нормативів "вит­рати - випуск", таких як продуктивність тваринництва. Ці показники знач­ною мірою залежать від кваліфікації управлінських працівників та вико­навців робіт у цій галузі;

7) при виборі нормативів цін необхідно ретельно дослідити їх дина­міку за тривалий період та умови можливих змін у майбутньому періоді.

В умовах ринку для ефективної виробничої діяльності сільсько­господарських підприємств, фермерських господарств та інших формувань дуже великого значення набуває вирішення питання про ціни.Ціна — це грошова сума, яка береться за товар при його продажу. Ціни тісно взаємо­пов'язані зі змінними затратами на виробництво, виходом продукції, зумовлюють рентабельність господарства, його життєздатність і фінан­сову стабільність. Правильна або помилкова цінова політика базується на аналізі ціні, як правило, зберігає свою силу на тривалий період часу. Тому разом з нормативами "затрати - випуск" господарники повинні користуватись і обґрунтованими нормативами цін.

Нормативи цін мають бути нормативами, які очікуються в май­бутньому періоді. Єдиним надійним засобом, на який керівництво госпо­дарством може розраховувати, щоб забезпечити відповідні ціни в майбут­ньому, є укладення попередніх контрактів. Однак завчасне передбачення продажних цін подібним чином для господарств обмежене. Таку можли­вість мають в основному виробники тих видів продукції, ціна на які регулюється державою або іншими споживачами (зерно, цукрові буряки, овочі, молоко та деякі інші). Ціни на продукцію, що реалізується на ринку, складаються в умовах конкуренції між товаровиробниками.

Для передбачення очікуваних у майбутньому цін існує багато мето­дів аналізу ціноутворення. Серед них математичні методи аналізу цін, які являють собою формальні методи оцінки. Однак в умовах господарства використання цих методів обмежено тим, що управлінці не завжди мають необхідну професійну підготовку, відповідні технічні засоби, а головне,) невпевнені у кінцевих результатах аналізу. Вони користуються відповідними аналізами цін, які проведені іншими організаціями чи установами, і частіше для довідки, ніж для практичного використання.

Визначають очікувані ціни на майбутнє з різним ступенем продуманого й свідомого тлумачення. Одні покладаються головним чином на інтуїцію, інші серйозно й поглиблено обмірковують і навіть аналізують цю проблему. Останні з метою обґрунтування своїх передбачень цін можуть широко користуватись виробничою і ринковою статистикою та іншими економічними даними і дослідженнями.