Перша медична допомога. Елементи первинного огляду.
ШКАЛА БОФОРТА
| Бали | Швидкість вітру м/с | Характеристика вітру | Дія вітру |
| 0-0,5 | Штиль | Повна відсутність вітру | |
| 0,6-1,7 | Тихий | Дим з димоходу відхилюється | |
| 1,8-3,3 | Легкий | Рух повітря відчувається обличчям | |
| 3,4-5,2 | Слабкий | Коливається дрібні гілочки | |
| 5,3-7,4 | Помірний | Коливаються тонкі стеблини | |
| 7,5-9,8 | Свіжий | Коливається великі гілки дерев | |
| 9,9-12,4 | Сильний | Гудуть телефонні проводи | |
| 12,5-15,2 | Міцний | Хитаються стовбури невиликих дерев | |
| 15,3-18,2 | Дуже міцний | Ломаються гілки дерев | |
| 18,3-21,5 | Буря (шторм) | Зривається черепиця | |
| 21,6-25,1 | Сильний шторм | Дерева вириваються з корінням | |
| 25,2-29,0 | Жорстокий шторм | Великі руйнування | |
| Більше за 29,0 | Ураган (тайфун) | Приводить до спустушливих дій |
11. Природні пожежі ( лісові, степові, торф'яні), причини виникнення, медико-санітарні наслідки.
Пожежі – це стихійне, некероване людиною розповсюдження вогню. Вони класифікуються на природні пожежі (лісові, торф’яні, степові, польові), і пожежі в населених пунктах (окремі, масові, суцільні).
Залежно від характеру горіння природні пожежі поділяються на низові, верхові та ґрунтові.
Пожежі в населених пунктах виникають при порушенні правил техніки протипожежної безпеки, в результаті стихійних лих. Пожежі можуть бути: окремі (горить один або декілька будинків), масові (горить до 20,0% будівель), суцільні (горить більше 20,0% будівель). Пожежі завдають великих матеріальних збитків і приносять шкоду людям – виникають опіки і травми, отруєння чадним газом, нервово-психічні розлади.
12. Екологічні катастрофи та їх медико-санітарні наслідки.
Характерною рисою нашого часу є негативний вплив на екосистеми, збільшення кількості аварій і катастроф в промисловості, в тому числі в ядерній енергетиці, хімічному виробництві і на транспорті, ріст числа стихійних лих. В результаті різноманітних видів діяльності людини відбувається забруднення біосфери, що призводить до виникнення складних екологічних проблем.
Особливістями науково-технічного прогресу, що призводять до екологічних катастроф є :
1. Значне збільшення об’єму промислового виробництва .
2. Поява нових екологічно небезпечних видів техніки та технологій .
3.Накопичення на хімічних підприємствах величезних запасів небезпечних для навколишнього середовища та здоров’я людини СДОР.
4. Витрата невідновних природних ресурсів (нафти, газу, вугілля).
5. Різне підвищення складності технічних систем, з якими взаємодіє людина.
17.Аварії на морському, річковому транспорті, причини виникнення, медико-санітарні наслідки.
Катастрофи на морському та річковому транспорті.
Причинами аварій морського та річкового транспорту найчастіше бувають порушення правил техніки безпеки та правил експлуатації технічних засобів . Велике значення має фізичне старіння суднового парку , берегових інженерних споруд
При катастрофах на водному транспорті, величина і структура санітарних втрат буде залежати від характеру розвитку події та кількості пасажирів і членів екіпажу на судні. Медичні наслідки катастроф на воді можуть бути наступні:
- механічні травми; термічні опіки;гострі хімічні отруєння; нерв-психіч стрес;
- переохолодження; утоплення; 2 ураження внаслідок розл нафтопрод, тощо.
13. Класифікація надзвичайних ситуацій техногенного характеру. Аварії на шахтах, причини виникнення, медико-санітарні наслідки.
До надзвичайних ситуацій техногенного характеру (код 10000) належать групи (в дужках зазначено код групи): * транспортні аварії (катастрофи — 10100); * пожежі, вибухи (10200); * аварії з викидом (загрозою викиду) сильнодіючих отруйних речовин (СДОР) на об'єктах економіки (10300); * наявність у навколишньому середовищі шкідливих речовин понад гранично допустимі концентрації (10400);* аварії з викидом (загрозою викиду) радіоактивних речовин (10 500); * раптове руйнування споруд (10600); * аварії на електроенергетичних системах (10700); * аварії на системах життєзабезпечення (10800); * аварії систем зв'язку та телекомунікацій (10900); * аварії на очисних спорудах (11000);* гідродинамічні аварії (11100).
Вибухи метану та вугільного пилу, обвали породи – основні причини виникнення аварійних ситуацій у шахтах. Протягом секунди, вибух створює колосальні руйнування, отруює атмосферу та уражає гірників на значній відстані шахтових виробіток. Вибухи виникають, як правило, в результаті накопичення метану, порушення техніки безпеки, поломки машин та обладнання. . Вибух супроводжується виникнення потужної ударної хвилі повітря, полум’ям з високою температурою, утворенням високих концентрацій монооксиду вуглецю та інших газів. Таким чином, при аваріях на вугільних шахтах уражаючими факторами можуть бути механічні чинники, полум’я, висока температура повітря, висока концентрація оксидів вуглецю (СО і СО2 ) і низька концентрація кисню.
При аваріях, пов’язаних з вибухами метану, структура санітарних втрат може бути наступною:
- механічні травми – 2,0 –3,0%;
- отруєння оксидом вуглецю (чадним газом) – 40,0%;
- механічні травми плюс отруєння оксидом вуглецю – 15,0%;
- термічні опіки (10,0-60,0% тіла ІІ-ІІІ Б ступеня) плюс механічні травми плюс отруєння оксидом вуглецю – 10,0 – 12,0%;
- опіки верхніх дихальних шляхів 50,0-60,0%.
Треба враховувати, що стан постраждалих буде погіршуватись в разі довгого періоду ізоляції і незручності транспортування під землею.
14.Автотранспортні аварії,причини виникнення, медико-санітарні наслідки .
Автотранспортні катастрофи посідають перше місце серед транспортних катастроф.
До основних причин транспортного травматизму належать:
- погана організація дорожнього руху;
- несправність або конструктивні недоліки транспортних засобів;
- низька дисципліна учасників дорожнього руху.
Медичні наслідки автотранспортних катасроф можуть бути наступні:
- черепно-мозкові травми; травми грудної клітки і живота;
- переломи довгих трубчастих кісток;
- великі рани м’ягких тканин (рвані, глибокі, забруднені землею);
- можливе поєднання з опіками.
15.Авіаційні аварії, причини виникнення, медико-санітарні наслідки.
Під авіаційною катастрофою розуміють авіаційну подію, що призвела до загибелі хоча б одного з членів екіпажу або пасажира, повного або часткового руйнування повітряного судна або його безслідного зникнення.
Аналіз причин випадків авіакатастроф дозволив встановити , що у 50,0-60,0% вони пов’язані з помилками людей, що відповідають за безпеку польотів, 15,0-30,0% з них виникають внаслідок відмови техніки, 10,0-20,0% внаслідок впливу оточуючого середовища ( метеофактори ), а 5,0-10,0% – через інші причини, які часто не визначаються.
Серед потерпілих особи з механічними пошкодженнями можуть становити 90,0% , у тому числі в стані шоку – 10,0% , з черепно-мозковою травмою – 40,0-60,0%, у 10,0-20,0% можуть бути сполучені травми та опіки.
16.Аварії на залізничному транспорті, причини виникнення, медико-санітарні наслідки.
Основними причинами залізничних катастроф є:
- порушення вимог технічної експлуатації колійного господарства та правил безпеки при транспортуванні вантажів;
- дії зовнішніх факторів – у зонах стихійних лих, техногенних катастроф на підприємствах газової та нафтової промисловості , вибухів , пожеж тощо :
- неправильні дії ( бездіяльність ) локомотивних бригад та чергового персоналу станції;
- зіткнення з перешкодами ( машини , люди , тварини ); терористичні акти
Види уражень при залізничних катасрофах можуть бути наступні:
- механічні травми – 90,0%; механічні травми плюс темічні опіки – 10,0%;
- гострі отруєння плюс хімічні опіки; радіаційні ураження;
- комбіновані та поєднанні ураження.
Структура санітарних втрат за ступенем тяжкості ушкоджень може бути наступною:
- легко уражені – 35,0-40,0%;
- уражені середнього та тяжкого ступеня – 20,0-25,0%;
- дуже тяжко уражені – 20,0%; в термінальному стані – 20,0%.
За локалізацією при залізничних катастрофах ушкодження розподіляються наступним чином: голова –60,0%, кінцівки до 35,0%, груди, живіт з розривом внутрішніх органів – більше 20,0%, стегно та крупні суглоби – до 10,0 –12,0%
18. Аварії на радіаційно небезпечних об'єктах. Законодавство України у сфері захисту населення при аваріях на АЕС.
При радіаційних аваріях можливе забруднення радіоактивними речовинами (РР) навколишнього середовища – повітря, ґрунту, рослинності, джерел води, будівель, споруд, а також людей, їх одягу, взуття, шкіряних покривів, слизових оболонок та надходження всередину організму.
В даний час в Україні діють 4 АЕС з 15 енергетичними ядерними реакторами, 2 дослідних ядерних реактори та більше 8000 підприємств і організацій, що використовують у виробництві, науково-дослідній роботі та у медичній практиці радіоактивні речовини. Незважаючи на посилення безпеки роботи АЕС, в майбутньому аварійні ситуації повністю виключити неможливо. На сьогодні у світі зареєстровано вже більше 300 радіаційних аварій з викидом радіонуклідів в навколишнє середовище.
Основними причинами аварій на РНО є:
помилки персоналу при експлуатації, несправність та недосконалість конструкцій.
Санітарні втрати при цьому можуть становити від 22,0 до 33,0 % населення зони в середньому. Структура їх може бути наступною:
- тяжко ушкодженні – 44,0% серед тяжк – 34,0% легко ураженні – 22,0%
- Принципи захисту населення в осередках радіаційного забруднення
- 1. Своєчасна підготовка (збільшення фонду та підтримання в належному стані). захисних споруд 2. Планування заходів з евакуації населення та персоналу об’єктів економіки 3. Збільшення та удосконалення фонду засобів індивідуального захисту. 4. Диференційний підхід до здійснення заходів захист (в залежн від місцев умов, економічн та оборонн значенн населеного пункту, об’кту економ, а також з врахуванн прогнозу про можливість виникн НС (землетрус, повінь). 5. Комплексне вирішення питань з захисту населення (взаємодія з загальнодержавною системою цивільного захисту населення, з військовими формуваннями і закладами МО України, з установами МОЗ України).
- Способи захисту населення в осередках радіаційного забруднення
- 1. Укриття в захисних спорудах. 2. Евакуація населення та персоналу об’єктів економіки в приміську зону. 3.Застосування індивідуальних засобів захисту від радіаційного ураження. 4. Використання індивідуальних засобів медичного захисту. 5.Проведення санітарної обробки населення.
19. Міжнародна діяльність України з ядерної безпеки.
співробітництво здійснюється відповідно до пріорітетних напрямків, які забезпечують входження України в світовий правовий екологічний простір, втілення сучасної та гармонізованої з міжнародною науково-технічної політики та системи стандартів і нормативів, отримання технічної допомоги вгалузі охорони навколишнього середовища, ядерної та радіаційної безпеки та раціонального використання природних ресурсів, вирішення проблем, пов.язаних з закриттям ЧАЕС, впровадження економічних інструментів природокористування, навчання персоналу, отримання інформації, баз даних та програмних продуктів в галузі охорони природного середовища.
Україна є членом та бере участь у роботі провідних міжурядових організацій, діяльність яких пов.язана з вирішенням проблем охорони довкілля та ядерної безпеки. У 1995 році Україну було прийнято до Ради Європи. Започатковано співпрацю у природоохоронній галузі з Європейським Союзом.
На сьогодні Україна є стороною 16 природоохоронних конвенцій глобального та регіонального характеру та 5 протоколів до них. Готується за участю спеціалістів Міністерства підписання чи ратифікація ще 12 міжнародних конвенцій.
Міністерство здійснює співробітництво в рамках 43 міжнародних угод та договорів. Мінекобезпеки координувало роботу з підготовки та участі представників України в Міністерській конференції |Навколишнє середовище для Європи|. Працівники міністерства представляли інтереси нашої держави на Генеральній Конференції МАГАТЕ, конференціяї сторін Конвенції із змін клімату, Конвенції про біорізноманіття та ін.
Зараз виконуються та знаходяться в стадії розробки понад 20 міжнародних довго- та короткотермінових програм та проектів у галузі екологічної безпеки на загальну суму близько 13 млн. доларів США. Цільове фінансування природоохоронних заходів в Україні по роках складало (у тис.дол.США): 1993 р. - 60,5. 1994 р. - 243,0. 1995 р. - 2899,8. Тенденція до зростання об.ємів фінансування у 1996 - 97 роках збереглася. Більша частина проектів має довготривалий характер і присвячена вирішенню проблем раціонального використання та захисту від забруднень водних ресурсів України. Головними донорами виступають США, Канада та держави Західної Європи.
В рамках співробітництва з МАГАТЕ, Комісією з ядерного регулювання США та Європейським Союзом (програма ТАСІС) виконуються понад 25 проектів у галузі ядерної та радіаційної безпеки. Тільки у 1995 році допомога в галузі ядерної та радіаційної безпеки по проектах склала близько 800 тис. доларів США. Ведуться переговори щодо міжнародного фінансування нових екологічних проектів на загальну суму більше 40 млн.доларів США.
Зокрема, було високо оцінено роботу Мінекобезпеки України в рамках спільної українсько-американської міжурядової комісії |Кучма - Гор|. Американська сторона охарактеризувала українсько-американське співробітництво в галузі охорони довкілля впродовж останніх років як високоефективне і таке, що приносить реальні позитивні результати.
Проведено переговори з лідерами країн |Великої Сімки| та Комісії Європейських Співтовариств щодо надання фінансової допомоги для закриття ЧАЕС, які закінчились підписанням Меморандуму про взаєморозуміння між Урядами країн |Великої Сімки|, Комісією Європейських Співтовариств і Урядом України.
20. Основні радіаційно небезпечні об'єкти , їх характеристика, причини аварій на них. Медичні наслідки опромінення населення ( персонал ) при аваріях на радіаційно небезпечних об'єктах.
Велику небезпеку для людей представляють ядерні боєприпаси, ядерне паливо та радіоактивні відходи атомної промисловості. При радіаційних аваріях можливе забруднення радіоактивними речовинами (РР) навколишнього середовища – повітря, ґрунту, рослинності, джерел води, будівель, споруд, а також людей, їх одягу, взуття, шкіряних покривів, слизових оболонок та надходження всередину організму.
Основними причинами аварій на РНО є:
- помилки персона при експ , несправність та недоскон конструкцій.
При дозах опромінення 100 Бер і більше виникає гостра променева хвороба (ГПХ) різних ступенів тяжкості:
- І – легкий ступінь – 100 – 200 Бер; ІІ – середній ступінь – 200 – 400 Бер;
- ІІІ – тяжкий ступінь – 400 – 600 Бер; ІV – вкрай тяжкий ступінь – 600 – 1000
Крім ГПХ можливе виникнення радіаційних уражень шкіри та слизових оболонок від легкої еритеми до глибоких некрозів. В подальшому можливий розвиток віддалених наслідків: захворювання крові (лейкози та ін.); порушення імунітету; порушення морфології та функції щитовидної залози; збільшення частоти новоутворень (пухлин); порушення системи згортання крові; генетичні наслідки та несприятливий перебіг вагітності; вегетативно-судинна нестійкість, ендокринні захворювання, мозкові та судинні кризи, передчасне старіння тощо.
21. Класифікація радіаційних аварій, їх характеристика.
В залежності від масштабів розповсюдження радіонуклідів в навколишнє середовище та радіаційних наслідків виділяють наступні види аварій на реакторах:
- локальні аварії, при яких вихід РР обмежений межами аварійного енергоблоку або виробничими приміщеннями радіаційно небезпечних об’єктів;
- місцеві аварії, при яких вихід РР обмежений спорудами АЕС та розміщеною поблизу територією;
- загальні аварії, при яких РР розповсюджуються за межі АЕС.
22. Особливості аварій на АЕС, їх характеристика.
В залежності від масштабів розповсюдження радіонуклідів в навколишнє середовище та радіаційних наслідків виділяють наступні види аварій на реакторах:
- локальні аварії, при яких вихід РР обмежений межами аварійного енергоблоку або виробничими приміщеннями радіаційно небезпечних об’єктів;
- місцеві аварії, при яких вихід РР обмежений спорудами АЕС та розміщеною поблизу територією;
- загальні аварії, при яких РР розповсюджуються за межі АЕС.
23. Шкала МАГАТЕ з оцінки небезпеки аварій на АЕС.
| Рівень Аварії | Клас небезпеки | Критерії оцінки |
| Нижче рівня шкали | Не виникає небезпеки | |
| Незначна подія | Відхилення від допустимих меж функціонування реактора | |
| Подія середньої тяжкості | Подія з потенційними наслідками для безпеки | |
| Серйозна подія | Невеликий викид, опромінення населення нижче межі допустимої дози, забруднення, переопромінення персоналу | |
| Аварія у межах АЕС | Невеликий викид, опромінення населення в межах допустимої дози, часткове пошкодження активної зони реактора, гострі наслідки для здоров’я персоналу | |
| Аварія з ризиком для довкілля | Обмежений викид, реалізація планів щодо захисту персоналу і населення | |
| Тяжка аварія | Значний викид, реалізація планів щодо захисту персоналу і населення у повному обсязі, значне пошкодження активної зони реактора | |
| Глобальна аварія | Великий викид, значна шкода для здоров’я людей і довкілля на великих територіях |
24. "Радіаційний стан", класифікація, проведення радіоекологічного моніторингу.
Радіаційна обстановка - це обстановка, яка виникає на АЕС, об’єкті економіки, території адміністративного району в результаті радіоактивного забруднення місцевості, що потребує певних заходів захисту.
Радіаційна обстановка характеризується масштабами (розмірами зон) та характером радіоактивного забруднення (рівнями радіації). Розміри зон радіоактивного забруднення і рівні радіації є основними показниками ступеню небезпеки радіоактивного зараження для населення.
Радіаційна обстановка може бути виявлена та оцінена:
Методом прогнозування
За даними радіаційної розвідки
Прогнозування радіаційної обстановки проводиться за допомогою розрахункових методик на основі вихідних даних, що поступають з місця аварії, а саме: потужності аварійного викиду; радіонуклідного складу; висоти викиду; швидкості та напрямку вітру; наявності опадів.
32. Токсикологічна класифікація небезпечних хімічних речовин.
Токсична дія СДОР на організм людини визначається наступними фізико-хімічними властивостями:
- агрегатним станом – (рідина, аерозоль), розчинністю у воді, жирах, швидкістю гідролізу, летністю, температурою кипіння, затвердіння, спалаху;
- шляхами надходження СДОР в організм – інгаляційний, через шкірний покрив та слизові оболонки, через шлунково-кишковий тракт, а також через опікові поверхні та рани. При будь-якому шляху надходження СДОР в організм людини можливі три види дії (рефлекторна, місцева та загально резорбтивна).
- метеорологічними умовами – напрямок та швидкість вітру, температура повітря та ґрунту, опади, вертикальна стійкість повітря.
Токсична концентрація СДОР в повітрі, в воді, продуктах харчування та інших середовищах визначається :
- гранично допустимою концентрацією (дозою) – найбільша кількість токсичної речовини, при якій симптоми отруєння не наступають;
- пороговою концентрацією (дозою) – найменша кількість токсичної речовини, яка викликає початкові симптоми отруєння;
- середньо смертельною дозою, яка викликає загибель 50,0% уражених LD50;
- абсолютно смертельною дозою, яка приводять до загибелі 100,0% уражених.
25. Зонування території навколо радіаційно небезпечних об'єктів на етапі прогнозування можливого впливу радіаційної аварії на населення (персонал), характеристика.
Прогнозування і оцінка радіаційної обстановки включає вирішення наступних задач:
• визначення напрямку осі сліду хмари викиду радіоактивних речовин, внаслідок аварії або руйнування ядерного реактора АЕС, за метеоданими;
• розмірів зон забруднення місцевості, які розмежовуються за очікуваними значеннями доз опромінювання населення;
• потужності дози гаммавипромінювання на осі сліду;
• доз внутрішнього (інгаляційного) опромінювання людей, що знаходяться на сліду, за час проходу хмари;
• концентрації радіоактивного йоду131 в повітрі за час проходу радіоактивної хмари;
• можливих радіаційних уражень людей, що знаходяться на забрудненій території;
• допустимого рівня перебування населення в зонах радіаційного забруднення.
Вказані задачі можуть вирішуватися розрахунковим методом з послідуючим уточненням на основі фактичних вимірювань на забрудненій місцевості (за даними радіаційної розвідки або систем контролю радіаційної обстановки).
Вихідними даними для прогнозування і оцінки радіаційної обстановки є: координати місця розташування АЕС; тип реактора і його електрична потужність; час начала викиду радіоактивних речовин в повітря; напрям вітру і його швидкість на висоті флюгеру (10 м); клас стійкості атмосфери; загальна хмарність, висота хмари і вид хмарності; прогноз зміни метеорологічних даних на ближчі 12 годин після аварії.
Прогнозування і оцінка радіаційної обстановки проводиться за .допомогою формул і таблиць.
На основі наведеної таблиці навести одиндва приклади при аварії на АЕС:
Об’єкт знаходиться на відстані 56 км від АЕС, на якій стався викид 30 % активності радіоактивних речовин в повітря, реактор типу РВПК1000, категорія стійкості атмосфери –сильно нестійка (конвекція), швидкість приземного вітру 2 м/с. Оцінити можливість попадання об’єкту господарської діяльності в зону радіоактивного забруднення.
- Із таблиці при 30% викиду активності маємо наступні зони радіоактивності: М – довжина 249 км; А довжина 62, 6 км; Б – довжина 13,9 км і В – довжина 7 км.
- Об’єкт може опинитися в зонах М і А, якщо напрямок вітру співпадає з напрямком АЕСоб’єкт.
26.Зонування території радіоактивного забруднення після виникнення аварії на радіаційно небезпечних об'єктах, їх характеристика.
| Найменування зон | Індекс зони | Доза опромінювання за 1й рік після аварії, рад | Потужність дози опромінювання через 1 годину після аварії, рад/год | ||
| На зовнішній межі зони | На внутрішній межі зони | На зовнішній межі зони | На внутрішній межі зони | ||
| Радіаційної небезпеки | М | 0,0014 | 0,14 | ||
| Помірного забруднення | А | 0,14 | 1,4 | ||
| Сильного забруднення | Б | 1,4 | 4,2 | ||
| Небезпечного забруднення | В | 4,2 | |||
| Надзвичайно небезпечного забруднення | Г |
27. Зонування території за щільністю забруднення ґрунту радіонуклідами після виникнення аварії на радіаційно небезпечних об'єктах.
1 зона – відчудження (площа 675 км2); забрудненість більш ніж 40 кюрі/км2.
2 зона – безумовного (обов’язкового) відселення – це територія, що зазнала інтенсивного забруднення радіонуклідами з густиною забруднення ґрунту ізотопами цезію від 15 до 40 кюрі/км2.
3 зона – гарантованого добровільного відселення – це територія з густиною забруднення ґрунту ізотопами цезію від 5 до 15 кюрі/км2.
4 зона – посиленого радіологічного контролю – це територія з густиною забруднення ґрунту ізотопами цезію від 1 до 5 кюрі/км2.
28.Санітарно-гігієнічні та медико-профілактичні заходи захисту населення і територій при аваріях на АЕС.
За принципом захисту поділяються на: фільтруючі та ізолюючі протигази, респіратори і ватно-марлеві пов’язки.
Фільтруючі протигази призначені для захисту органів дихання, очей від дії парів, туману, газу, диму, крапельно-рідких СДОР, бактеріальних аерозолів і токсинів. Дія фільтруючих протигазів базується на принципі очищення забрудненого повітря у внутрішніх шарах фільтро - поглинаючої коробки (вугілля з каталізатором та протиаерозольний фільтр).
Ізолюючі протигазиспеціальні засоби захисту органів дихання та очей від будь яких шкідливих домішок і повністю ізолюють органи дихання від зовнішнього повітря.
Вони використовуються при проведенні радіаційної розвідки, при малих концентраціях кисню (менше 18,0%), а також при роботах під водою на невеликих глибинах.
Дитячі протигази: для дітей від 1,5 до 7 років, протигаз фільтруючий дошкільний (ПДФ), від 7 до 17 років (ПДФ-Ш (шкільний). Будова та принцип дії дитячих протигазів аналогічний для дорослих.
Для захисту дітей віком до 1,5 року використовують камери захисні дитячі (.КЗД-4 або -6).
Респіратори використовують для захисту органів дихання від аерозолів (пилу) радіоактивних речовин.
Найпростіші засоби захисту органів дихання захищають в певній мірі від радіоактивних речовин. Ці засоби можуть бути виготовлені самостійно і використані як респіратори. До них належать:
Протипилова тканева маска. (ПТМ-1). Має оглядові отвори з прозорою плівкою. Забруднене повітря очищається всією поверхнею маски.
Ватно-марлева пов’язка (ВМП) готується з марлі розміром 100x50 см. (2 шари марлі і 1 шар. вати)
При відсутності вищезазначених засобів можна використовувати підручні засоби (рушники, шарфи, хустки тощо).
Засоби захисту шкіри, їх призначення
Захищають відкриті ділянки шкіри та одяг від попадання на них крапельно-рідких РР.
За призначенням їх ділять на табельні та підручні. Табельні, за принципом дії, ділять на фільтруючі (повітропроникні) та ізолюючі (повітронепроникні).
До фільтруючих засобів відноситься комплект фільтруючого одягу (КФО), який захищає від РР , що перебувають в газоподібному стані. До його складу входить: бавовнянопаперовий комбінезон просочений хімічними речовинами, що адсорбують (затримують) або нейтралізують пари РР, а також натільна білизна і підшоломник.
Ізолюючі засоби захисту шкіри виготовлені з повітронепроникних матеріалів. Вони можуть бути герметичними і повністю захищати від крапельних та газоподібних РР та негерметичними, що захищають тільки від крапельно-рідких РР.
Загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК) -, до його складу входить плащ, захисні панчохи та рукавиці, може використовуватись як накидка.
Легкий захисний костюм (Л-1), виготовлений з прогумованої тканини і складається з сорочки з балахоном, штанів, зшитих разом з панчохами, двупалих рукавиць та підшоломника.
Ці захисні засоби використовують при роботі в осередках радіоактивного забруднення, при проведенні радіаційної розвідки, а також для приготування та роботи з дезактиваційними, дегазаційними та дезінфекційними розчинами.
Перебування людей в ізолюючому одязі обмежене у часі і залежить від температури повітря.
До підручних засобів захисту шкіри належить звичайний, добре підігнаний одяг та взуття.
Засоби медичного захисту
Засоби медичного захисту - це засоби, що використовуються для попередження уражень радіоактивними речовинами та надання першої медичної допомоги..
Вони поділяються на групи:
за використанням:
- індивідуальні видаються при загрозі виникнення надзвичайних ситуацій( АІ-2);
- ІПП-8;
- ППІ;
- групові (призначені для оснащення медичних та аварійно-рятувальних формувань, до них відносять набори, комплекти, укладки тощо);
за призначенням :
- для індикації радіоактивних речовин;
- для попередження уражень радіоактивними речовинами ;
- для надання невідкладної медичної допомоги і лікування постраждалих;
- за видом факторів, що впливають:
- засоби медичного протирадіаційного захисту
Коротка характеристика індивідуальних засобів медичного захисту.
Аптечка індивідуальна (АІ-2) - призначена для надання першої медичної допомоги (шляхом само- і взаємодопомоги) при загрозі або ураженні радіоактивними речовинами, а також для профілактики шоку. АІ-2 скомпонована у пластмасовій коробці з гніздами, в яких знаходяться лікарські засоби.
Гніздо 1.Шприц-тюбик (1 мл 2% розчину промедолу) - це знеболюючий засіб, його застосовують при гострому і хронічному больовому синдромі середньої і сильної інтенсивності. Вводиться внутрішньом’язево або під шкіру. В мирний час цей засіб зберігають окремо.
Гніздо 3. Великий пенал білого кольору з 15 пігулками сульфадиметоксину по 0,2 г (протибактеріальний засіб № 2). Приймається при шлунково-кишкових розладах, які виникають після опромінення та для проведення екстреної неспецифічної профілактики інфекційних захворювань в першу добу, 7 пігулок за один прийом, наступні дві доби - по 4 пігулки.
Гніздо 4. В двох пеналах рожевого кольору знаходиться радіозахисний засіб № 1, по 6 пігулок препарату цистамін в кожному. Приймається з профілактичною метою при загрозі опромінення за 30-40 хвилин у кількості 6 пігулок, а при подальшому перебуванні в зоні радіаційного забруднення, через 4-5 годин, ще 6 пігулок.
Гніздо 6. Пенал молочного кольору з 10 пігулками препарату йодистого калію по 0,125 г кожна (радіозахисний засіб № 2). Приймають по одній пігулці щоденно протягом 10 днів. Блокує щитовидну залозу від впливу радіоактивного йоду - 131.
Гніздо 7. В пеналі синього кольору 5 пігулок препарату етаперазін по 0,006 г протиблювотний засіб. Використовується для усунення первинної реакції організму на гостре опромінення, яка проявляється нудотою і блювотою, приймають по одній пігулці.
Пакет перев’язувальний індивідуальний (ППІ) використовується як асептична пов’язка на раневі і опікові поверхні, а також для зупинки зовнішньої кровотечі та герметизації відкритого пневмотораксу. Він складається із стерильного бинта, двох ватно-марлевих подушечок (одна - нерухома), шпильки. Вміст пакету знаходиться в прогумованій герметичній упаковці.
29. Фази аварій на АЕС, їх характеристика. Заходи щодо захисту населення за фазами аварії.
Рання фазавключає період від початку викиду РР у атмосферу до моменту його припинення та завершення формування радіоактивного сліду. Тривалість цієї фази може становити від кількох годин до декількох діб.
Середня (проміжна) фаза охоплює період від моменту формування радіоактивного сліду до виконання усіх заходів щодо захисту населення. Тривалість цієї фази може становити від кількох днів до декількох місяців.
Пізня фаза– це після аварійний чи відновлюваний період, коли відбувається поступове повернення до нормальних умов життєдіяльності. Вона триває багато років і завершується одночасно зі скасуванням всіх обмежень на життєдіяльність населення на забруднених територіях.
30. Прилади, системи та засоби контролю радіаційного стану. Оснащення особового складу постів радіаційного спостереження і груп радіаційної розвідки.
Особовий склад постів та ланок повинен бути добре підготовленим для проведення радіаційної розвідки, мати відповідні прилади та технічні засоби, а саме:
- індивідуальні засоби захисту органів дихання (респіратор, протигаз);
- індивідуальні засоби захисту шкіри (ОЗК, костюм Л-1);
- індивідуальні дозиметри (ДКП-50А, ІД-1, ІД-11);
- засоби оповіщення, зв’язку (подача сигналу “Радіаційна небезпека” голосом), по телефону, частими ударами в металевий предмет та ін.);
- засоби обмеження забруднених районів із зазначенням рівнів радіації (комплект знаків обмеження КЗО-1);
- прилади радіаційної розвідки (ДП-5А, Б, В; ІМД-1Р та ін.).
31. Аварії на хімічно небезпечних об'єктах. Стійкі та нестійкі, швидкодіючі та уповільненої дії небезпечні хімічні речовини, їх характеристика.
В результаті попадання в навколишнє середовище СДОР, на території аварійного об’єкту утворюється зона хімічного зараження, в середині якої виникає осередок хімічного ураження СДОР.
Зона хімічного зараження – територія, на яку поширилася хмара СДОР з небезпечною для людини концентрацією в результаті аварії на ХНО.
Осередок хімічного ураження – територія, в межах якої в результаті аварії на ХНО виникли масові ураження людей, зараження місцевості.
В зоні зараження може формуватись один або декілька осередків хімічного ураження. Осередок хімічного ураження характеризуються стійкістю і швидкості дії СДОР на організм людини.
Критерієм оцінки є 1 година (більше чи менше): стійкість і дія на людину більше 1 години – стійкі і сповільненої дії, менше 1 години – нестійкі і швидкої дії.
За цими критеріями виділяють 4 типи осередків ураження СДОР:
– стійкі, швидкої дії (ФОС, анілін);
– стійкі, сповільненої дії(сірчана кислота, етилсвинець);
– нестійкі, швидкої дії(хлор, аміак, синильна кислота, оксид вуглецю);
– нестійкі, сповільненої дії(бромметил, азотна кислота, гексахлоран)
–
33. Зони хімічного забруднення, їх характеристика.
В результаті попадання в навколишнє середовище СДОР, на території аварійного об’єкту утворюється зона хімічного зараження, в середині якої виникає осередок хімічного ураження СДОР.
Зона хімічного зараження – територія, на яку поширилася хмара СДОР з небезпечною для людини концентрацією в результаті аварії на ХНО.
34. Осередки хімічного ураження, їх характеристика.
Осередок хімічного ураження – територія, в межах якої в результаті аварії на ХНО виникли масові ураження людей, зараження місцевості.
В зоні зараження може формуватись один або декілька осередків хімічного ураження. Осередок хімічного ураження характеризуються стійкістю і швидкості дії СДОР на організм людини.
Критерієм оцінки є 1 година (більше чи менше): стійкість і дія на людину більше 1 години – стійкі і сповільненої дії, менше 1 години – нестійкі і швидкої дії.
За цими критеріями виділяють 4 типи осередків ураження СДОР:
– стійкі, швидкої дії (ФОС, анілін);
– стійкі, сповільненої дії(сірчана кислота, етилсвинець);
– нестійкі, швидкої дії(хлор, аміак, синильна кислота, оксид вуглецю);
– нестійкі, сповільненої дії(бромметил, азотна кислота, гексахлоран).
Для осередків уражень швидкодіючими речовинами характерно:
- одномоментне (від кількох хвилин до кількох десятків хвилин) ураження значної кількості людей;
- швидкий прояв інтоксикації із значною кількістю тяжких уражень;
- дефіцит часу для органів охорони здоров’я для організації роботи. Вирішальне значення в цих умовах набуває само і взаємодопомога;
- потреба в евакуації постраждалих за один рейс.
Особливості осередків уражень речовинами сповільненої дії:
- формування санітарних втрат йде повільно (декілька годин);
- наявність деякого резерву часу для корегування роботи закладів охорони здоров’я;
- необхідність активного виявлення постраждалих серед населення;
- евакуація здійснюється за декілька рейсів.
Перша медична допомога. Елементи первинного огляду.
Перша медична допомога - це комплекс найпростіших медичних заходів, що виконуються на місці ураження, переважно у порядку само - і взаємодопомоги особовим складом аварійно-рятувальних формувань немедичного профілю, бригадами швидкої медичної допомоги, лікарсько-сестринськими бригадами і медичними бригадами постійної готовності першої черги, з використанням табельних і підручних засобів.
Основною метою першої медичної допомоги є рятування життя постраждалих, усунення дії уражаючих факторів, попередження чи зменшення тяжких ускладнень і якнайшвидша евакуація з осередку ураження.
Елементи первинного огляду - ?