Україна та СНД: перспективи торгівлі.
Нині відбувається процес доволі радикальної трансформації української зовнішньої торгівлі. Сучасний її етап розпочався, по суті, ще в другій половині 2013 р., коли, напередодні укладання «Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом», Росія в односторонньому порядку фактично запровадила превентивні обмеження на імпорт українських товарів. Хоча російська сторона стверджувала, що вона обмежень на імпорт українських товарів не запроваджує, а просто російські митники та «Росспоживнагляд» виконують свої обов’язки згідно з чинним російським законодавством. А у 2014 – і до сьгодні гібридна війна Росії проти України і пряма військова агресія Росії в Криму і на Донбасі стали чи не найпотужнішим чинником трансформації українсько-російської торгівлі з часів розпаду СРСР.
Односторонні обмеження з боку Росії на імпорт українських товарів, як і взаємні обмеження у сфері українсько-російського військово-технічного співробітництва, спонукали українські підприємства до пошуку ринків збуту, альтернативних російському, а почасти – і джерел постачання цілого ряду товарів. Причому зазначені радикальні зрушення в українсько-російській торгівлі відбувалися на тлі економічних і соціально-політичних процесів глобального характеру.
У результаті, як показують статистичні дані, різко послабшали економічні зв’язки з Росією, а певною мірою – і деякими іншими державами СНД, насамперед країнами-членами Митного союзу. У цілому зазначену тенденцію, особливо стосовно економічних зв’язків з Росією, можна вважати такою, що зберігатиметься і в середньотерміновій перспективі. Росія, наприклад, погрожує запровадити ембарго на поставку в РФ українських аграрних товарів, а також підняти мита на ряд українських товарів, тобто, по суті, вийти із зони вільної торгівлі щодо деяких товарів з початку 2016 р. у зв’язку з набуттям чинності Угодою про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Цей шантаж почався ще кілька місяців тому, а просто нещодавно це оголосили офіційно. Росія вже фактично ввела обмеження щодо 25 видів товарів українського виробництва, які експортують до РФ. Хоча багато з тих товарів, які російська сторона хоче заборонити, вже давно не експортуються з України в РФ. Утім, експорт аграрних товарів становить лише 1,9 % від загального обсягу експорту українських товарів до РФ, тобто говорити про значні втрати не варто. За найгіршого сценарію український експорт до РФ скоротиться на 600 млн дол., а за більш реалістичними підрахунками – на 400 млн дол.
Погіршення російсько-українських економічних відносин так чи так позначилося на торгівлі України з іншими країнами СНД, наслідком чого стали, як зазначалося вище, доволі високі темпи скорочення експортно-імпортних операцій саме з цією групою країн. По-перше, у цьому випадку проявилася належність, наприклад, Білорусі та Казахстану до Митного союзу, провідна роль у якому належить Росії.
По-друге, погіршення російсько-українських відносин ускладнило економічні зв’язки України з державами Закавказзя та Центральної Азії, які транзитом здійснюються через територію Росії. І, нарешті, не слід забувати, що багато в чому однотипний, сировинний (напівсировинний) характер економік пострадянських держав є важливим чинником, що значною мірою ускладнює та обмежує зв’язки між ними. З одного боку, всі перелічені вище чинники негативно позначаються на українській торгівлі з іншими пострадянськими державами, з іншого – однотипний характер економічних проблем, з якими стикаються пострадянські держави, створює певні додаткові можливості для українських підприємств щодо експансії на ці ринки, їм до речі часто доволі добре знайомі.
Водночас треба визнати, що сферою вітчизняної експортної діяльності, яка, мабуть, найбільше потерпає від нинішнього погіршення російсько-українських відносин, є аерокосмічна галузь. Однак гібридна війна і пряма військова агресія Росії в Криму і на Донбасі, по суті, ліквідувала для України можливості співробітництва у військово-технічній сфері з державою-агресором. Тому на порядку денному перед Українською державою стоїть питання щодо розробки та реалізації заходів, які б дали змогу зберегти вітчизняний аерокосмічний потенціал і сприяти експансії українських підприємств на міжнародних ринках відповідних товарів і послуг, альтернативних російському.
Узагалі питання розвитку саме високотехнологічного експорту є для України вельми актуальним. Значна частина такого експорту до останнього часу орієнтувалася на Росію та інші країни СНД. Нині ж для високотехнологічного українського експорту, по суті, закрився лише російський ринок. Що ж стосується інших держав СНД, навіть членів Митного союзу, то їх ринки не слід вважати втраченими для українських товаровиробників. Адже, по-перше, двосторонні відносини України з цими державами є цілком дружніми, на відміну від відносин з Росією. А, по-друге, не варто переоцінювати можливості російського втручання у двосторонні відносини України з іншими пострадянськими державами. Взагалі, у контексті різкого погіршення останнім часом російсько-українських відносин, найбільш вразливим виявляється експорт продукції вітчизняної космічної галузі. І саме вона потребує найбільшої державної уваги та підтримки.
Це, звичайно, не означає, що на відповідну увагу та підтримку не заслуговують інші сфери українського експорту. Але попит на продукцію інших галузей українського експорту не настільки специфічний як попит на продукцію вітчизняної космічної промисловості.
Отже, експорт і імпорт України і СНД знизився відносно показників 2013 року(початок агресії Росії проти України), перспектив розвитку цього напряму мало, адже погіршилися звязки з Росією і країнами Митного Союзу. Єдиним позитивним зрушенням, це відновлення економічних звязків з де-якими країна СНД, що може статися в майбутньому.