Економічні ефекти міграції.

Міждержавні переміщення робочої сили можуть мати різні економічні наслідки та призводити до виникнення досить складних проблем у країнах-експортерах та країнах-імпортерах робочої сили.

Для аналізу економічних наслідків міжнародної міграції робочої сили скористаємося простою економічною схемою імміграції, зображеною на рис. 1, та зробимо такі припущення:

1) головною та єдиною причиною міжнародної міграції є різний рівень середньої реальної заробітної плати у різних країнах;

2) у світі є дві країни: країна 1 з низькими доходами та трудовими ресурсами у розмірі ОС, яка є експортером робочої сили; країна 2 з високими доходами та трудовими ресурсами у розмірі О'С, яка є імпортером робочої сили;

3) прямі D₁ та D₂ показують попит на робочу силу відповідно у країні 1 та країні 2;

4) якщо міжнародної трудової міграції не існує, то обидві країни використовують весь наявний у них запас трудових ресурсів всередині країн та забезпечують середній рівень реальної зарплати у розмірі відповідно Р та Р';

5) міжнародна міграція не веде ні до яких витрат;

6) жодній з країн закони не перешкоджають міжнародній міграції.

а) б)

Рис. 3.1. Проста економічна схема імміграції:

а – країна 1; б – країна 2.

Оскільки середня реальна заробітна плата у двох країнах різна і обмеження на вільне міжнародне переміщення робочої сили в них відсутні, робітники з країни 1 будуть емігрувати в країну 2 доти, доки заробітна плата в обох країнах не встановиться на однаковому рівні Р_т. Кількість робітників-емігрантів із країни 1 в країну 2 у такому випадку буде дорівнювати FC (C'F').

Еміграція робочої сили із країни 1 буде мати такі наслідки для її економіки:

1) середній рівень реальної заробітної плати зросте з Р до Р_т;

2) обсяг національного продукту (сума граничного продукту, створеного робочою силою у грошовому виразі) зменшиться з ОАВС до OADF;

3) загальний фонд заробітної плати (ставки заробітної плати, помножені на кількість працівників) зміниться з ОРВС до OP_mDF;

4) дохід бізнесу (підприємців), який дорівнює різниці обсягу національного продукту та загального фонду заробітної плати, зменшиться з РАВ до Р_mAD.

Імміграція робочої сили у країну 2 буде мати такі наслідки для її економіки:

1) середній рівень реальної заробітної плати впаде з Р' до Р_т;

2) обсяг національного продукту збільшиться з О'А'В'С' до O'A'D'F';

3) загальний фонд заробітної плати зміниться з О'Р'В'С' до 0'P_mD'F';

4) дохід бізнесу (підприємців) збільшиться з Р'А'В' до P_mA'D'.

З погляду усього світу (обох країн) міжнародна міграція робочої сили з країни 1 до країни 2 приведе до зростання реального обсягу національного продукту у всьому світі з (ОАВС + О'А'В'С') до (OADF + O'A'D'F'), тому що приріст національного продукту C'B'D'F' у країні 2 перевищує втрати національного продукту FDBC у країні 1. Отже, можна зробити висновок: усунення законодавчих бар'єрів для міжнародного руху робочої сили збільшує економічну ефективність у всьому світі. Увесь світ виграє завдяки тому, що люди можуть вільно переїхати до тієї країни, де вони зможуть зробити вагоміший внесок у світове виробництво. Міжнародна міграція дає змогу виробляти більший обсяг національного продукту з тим самим обсягом ресурсів.

Розглянемо вплив міграційних процесів на стан ринку праці та макроекономічні показники, що його характеризують, на прикладі. Трудова міграція надзвичайно поширена у країнах, що межують але, як правило, з різними середніми рівнями заробітної плати. Зростання пропозиції робочої сили в країні з вищим середнім рівнем заробітної плати приводить до зменшення цього рівня і зросту чисельності добровільно безробітних. Такі зміни спостерігаються, наприклад на ринку праці у США. У Мексиці відбуваються зворотні процеси – міграція населення Мексики у США зумовлює зростання рівня зайнятості та середнього рівня заробітної плати, зменшується кількість добровільно безробітних.

Аналізуючи стан ринку праці у цих країнах без врахування та з врахуванням міграційних процесів, простежуючи зміщення рівноваги з точки Е у точку Е', можна визначити зміну середнього рівня заробітної плати як модуль різниці ординат цих двох точок, та чисельність зайнятих за абсцисою цих точок.

Визначаючи рівень зайнятості та безробіття у кожній з країн з врахуванням міграції у формули розрахунку закладаються незмінна чисельність економічно активного населення у цих країнах. Такий підхід дозволяє показати реальне зростання добровільного безробіття у США чи збільшення рівня зайнятості у Мексиці. Треба мати на увазі, що абсциса точки Е' у США враховує і зайнятих мексиканських найманців, а площа фігури вигоди найманців для США після міграції враховує вигоди як американських найманців, так і мексиканських емігрантів, що працюють у США. Графічну інтерпретацію сказаного подано на рис 3.2.

Аналіз зміни вигод нації без врахування та з врахуванням міграції виявляє зростання вигод для кожної країни. Площа фігури AEE' – для США, фігури E'BE – для Мексики. Це дозволяє пояснити, чому у країні (США), де під впливом міграції зростає добровільне безробіття серед власного населення не вводяться обмеження щодо еміграційного процесу.

Графічна інтерпретація міграційних залежностей не можлива без деяких обмежень та допущень:

1. паралельний перенос кривої пропозиції з врахуванням еластичності попиту та пропозиції на ринку праці не є коректним.

2. модель припускає, що всі емігранти з Мексики будуть трудовлаштовані і вся еміграція з Мексики є легальною.

а) США б) Мексика

Рис. 3.2. Дослідження міграційних процесів на прикладі США та Мексики

Для виконання завдання:

за даними таблиці внизу та з використанням графічного методу аналізу попередньої роботи необхідно визначити чисельність зайнятих, вимушено безробітних, добровільно безробітних, рівень зайнятості, рівень безробіття, вигоди найманців, вигоди працедавців та нації в цілому за ситуації що склалася на ринку праці у США та Мексиці без врахування та з врахуванням міграції 10 млн. осіб працездатного населення Мексики у США[1].

Таблиця 3.1

Дані для розрахунку за варіантами завдання

Варіант
США	rзпE, тис.дол.
D=S, млн. осіб
rзп, тис.дол.
D, млн. осіб
S, млн. осіб
Мексика	rзпE, тис.дол.
D=S, млн. осіб
rзп, тис.дол.
D, млн. осіб
S, млн. осіб

Варіант
США	rзпE, тис.дол.
D=S, млн. осіб
rзп, тис.дол.
D, млн. осіб
S, млн. осіб
Мексика	rзпE, тис.дол.
D=S, млн. осіб
rзп, тис.дол.
D, млн. осіб
S, млн. осіб

Варіант
США	rзпE, тис.дол.
D=S, млн. осіб
rзп, тис.дол.
D, млн. осіб
S, млн. осіб
Мексика	rзпE, тис.дол.
D=S, млн. осіб
rзп, тис.дол.
D, млн. осіб
S, млн. осіб

ЕАН для США: 210 млн. осіб; ЕНН для США: 15 млн. осіб.

ЕАН для Мексики: 90 млн. осіб; ЕНН для Мексики: 15 млн. осіб.

Практичне заняття № 4
Тема: “Продуктивність праці та способи її вимірювання”

Трудові ресурси (персонал) підприємства – це сукупність постійних працівників, які одержали необхідну професійну підготовку і (або) мають практичний досвід і навички роботи та вкладають їх у проведення господарсько-фінансової діяльності підприємства. Персонал класифікують:

1. За характером участі в господарській діяльності:

а) виробничий персонал – працівники, зайняті у виробництві та його обслуговуванні (зайняті в основних і допоміжних підрозділах підприємства, у заводських лабораторіях, дослідницьких відділах, апараті заводоуправління);

б) невиробничий персонал – до нього відносяться зайняті в невиробничій сфері підприємства.

2. Залежно від функцій, що виконують:

а) робітники – особи, безпосередньо зайняті створення матеріальних цінностей або роботами з надання виробничих послуг і переміщення вантажів. Залежно від відношення до процесу створення продукції робітники поділяються на основних (які безпосередньо беруть участь у процесі виробництва продукції) і допоміжних (які виконують функції обслуговування основного виробництва);

б) службовці – працівники, які здійснюють підготовку та оформлення документації, господарське обслуговування, облік та контроль;

в) спеціалісти – працівники, які виконують інженерно-технічні, економічні та ін.;

г) керівники – працівники, які обіймають керівні посади на підприємстві та його структурних підрозділах.

3. За професіями, спеціальностями (відповідно до єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт та професій):

а) професія – характеризує вид трудової діяльності, що вимагає визначеної підготовки;

б) спеціальність – виділяється в границях визначеної професії та характеризує відносно вузький вид робіт.

4. За рівнем кваліфікації (кваліфікація – характеризує якість, складність праці та є сукупністю спеціальних знань і навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій зумовленої складності):

а) робітники: висококваліфіковані, кваліфіковані, малокваліфіковані, некваліфіковані;

б) спеціалісти: найвищої кваліфікації, вищої кваліфікації, середньої кваліфікації, практики.

5. За статтю та віком:

а) чоловіки: до 30 років; від 30 до 60 років; більше, ніж 60 років;

б) жінки: до 30 років; від 30 до 55 років; більш, ніж 55 років.

6. За стажем роботи:

а) до 1 року;

б) 1-3 роки;

в) 3-10 років;

г) більше 10 років.

Ефективність використання персоналу підприємства характеризує поняття «продуктивність праці».

Продуктивність праці – а) характеризує ефективність праці в процесі виробництва продукції; б) показує здатність працівника випускати визначену кількість продукції за одиницю часу.

Продуктивність праці визначається: а) кількістю продукції, що вироблена в одиницю робочого часу; б) витратами праці на одиницю продукції, що виготовлена.

Продуктивність праці характеризується двома показниками:

1) виробіток (прямий показник) – це відношення результатів праці до затрат праці; це показник рівня продуктивності праці, який характеризує кількість продукції, що виготовлено за одиницю часу або приходиться на одного середньооблікового працівника;

2) трудомісткість (обернений) – відношення затрат праці до результатів праці; сума всіх витрат праці на виробництво одиниці продукції на даному підприємстві.

Нормування праці – визначення максимально припустимого часу для виконання конкретної роботи або операції в умовах даного виробництва або мінімально припустимої кількості продукції, що виготовляється в одиницю часу.

Розрізняють такі норми праці: норма часу, норма виробітку, норма обслуговування, норма чисельності.

Норма часу ( ) – тривалість робочого часу, необхідного для виготовлення одиниці продукції або виконання визначеного обсягу робіт:

, (4.1)

де – основний час; – допоміжний час; – час на обслуговування робочого місця; – час на відпочинок та особисті потреби; – час перерв з оргтехнічних причин; – підготовчо-завершальний час.

Норма виробітку ( ) – кількість продукції, що повинна бути виготовлена одним працівником (бригадою) за одиницю часу:

, (4.2)

де Т_д – дійсний фонд робочого часу; Н_ч – установлена норма часу на одиницю продукції.

Норма обслуговування (Н_обсл) – встановлена норма кількості одиниць устаткування (робітників місць, квадратних метрів площі) , яка обслуговується одним робітником або бригадою протягом зміни:

, (4.3)

де – норма часу на обслуговування устаткування.

Норма чисельності – необхідна для виконання визначеної роботи чисельність персоналу.

Розрізняють планову чисельність виробничого та планову чисельність невиробничого персоналу. До методів визначення планової чисельності виробничого персоналу належать:

1. Метод коригування базової чисельності:

, (4.4)

де – загальна чисельність промислово-виробничого персоналу; – чисельність промислово-виробничого персоналу за базовий період; – коефіцієнт зміни обсягів виробництва розрахункового періоду відносно базового; – сумарні зміни чисельності за по факторним розрахунком можливої зміни продуктивності праці.

2. Метод розрахунків на основі повної трудомісткості виготовлення продукції:

, (4.5)

де – сумарна трудомісткість робочої програми; – дійсний фонд робочого часу одного середньооблікового працівника; – середній коефіцієнт виконання норм по підприємству.

3. Метод підсумовування:

(4.6)

де – чисельність працівників, зайнятих на роботах, які нормуються; – чисельність працівників, зайнятих на роботах, які не нормуються; – чисельність працівників (переважно допоміжних), для яких неможливо встановити норми обслуговування та розрахувати трудомісткість; – чисельність службовців, управлінського персоналу; – планова кількість виробів; – годинна норма виробітку одного працівника; – загальна чисельність одиниць устаткування, яка обслуговується; – кількість змін роботи устаткування; – коефіцієнт облікового складу (відношення явочної чисельності працівників до облікової їх чисельності); – кількість основних робітників, які одночасно обслуговують один складний агрегат; – кількість робочих місць допоміжних робітників.

Основні формули для розв’язання задач по продуктивності праці:

1. Коефіцієнт вибуття ( ):

, (4.7)

де – загальна чисельність звільнених за відповідний період з будь-яких причин; – середньооблікова чисельність працівників у цьому ж періоді.

2. Коефіцієнт прийому ( ):

, (4.8)

де – чисельність прийнятих на роботу за відповідний період.

3. Коефіцієнт плинності ( ):

, (4.9)

де – чисельність звільнених за власним бажанням, за порушення трудової дисципліни або з інших причин, не пов’язаних із виробництвом.

4. Економія робочого часу за рахунок зниження плинності ( ):

, (4.10)

де – втрати часу у зв’язку із плинністю, тобто час на заміщення необхідною робочою силою одного звільненого, днів.

5. Додатковий випуск продукції за рахунок зниження плинності ( ):

, (4.11)

де – плановий виробіток на одного працюючого за один людино-день.

6. Показники рівня продуктивності праці:

а) виробіток ( ):

, , (4.12)

де – обсяг виробництва продукції (робіт, послуг); – затрати живої праці на випуск відповідного обсягу продукції (робіт, послуг); – ріст виробітку, %; – зниження трудомісткості, %.

б) трудомісткість ( ):

, . (4.13)

7. Приріст обсягу виробництва за рахунок зростання продуктивності праці ( ):

, (4.14)

де – приріст чисельності, %; – приріст обсягу виробництва, %.

8. Метод прямого рахунку планування продуктивності праці ( ):

або , (4.15)

де – запланований обсяг продукції у вартісному виразі; – запланований обсяг продукції у натуральних одиницях, шт.; – планова чисельність промислово-виробничого персоналу.

9. Зростання продуктивності праці за рахунок зниження трудомісткості ( ):

, (4.16)

де , – минула та нова трудомісткість на операцію або виріб.

10. Економія чисельності робітників за рахунок зниження трудомісткості ( ):

, (4.17)

де – кількість виробів або операцій; – реальний фонд робочого часу одного робітника; – коефіцієнт виконання норм.

Дані для самостійної роботи над завданнями вказані поруч зі значеннями параметрів прикладу завдання де:

N -номер варіанта - відповідає порядковому номеру за журналом обліку поточної успішності у викладача, нове значення параметра умови завдання;

n -коефіцієнт;

nN -нове значення параметра умови завдання, що дорівнює коефіцієнту помноженому на номер варіанта;

+nN -до існуючого значення додати коефіцієнт помножений на номер варіанта;

-nN –від існуючого значення відняти коефіцієнт помножений на номер варіанта;

Завдання 1

На станку №1 передбачається виготовити – 1100 +10Nшт.деталей, на станку №2 передбачено виготовити – 2200 -10Nшт деталей. Трудомісткість виготовлення деталі на станку №1 становить – 0,5 +0,1Nлюд.год./деталь. Трудомісткість виготовлення деталі на станку №2 становить – 0,25 +0,1Nлюд.год./деталь. Визначити середню трудомісткість виготовлення деталей.

Розв'язок:

люд.год./деталь.

Завдання 2

Тип продукції	Виготовлено продукції, тис.тонн	Зайнятих виготовленням, люд.	Відпрацьовано, тис.люд.год
А	200 +10N	64 +N	175,5 +N
Б	35 +5N	34 +N

Визначити виробіток по кожному виду продукції, трудомісткість виготовлення одиниці продукції А і Б.

Розв'язок:

	Витрати праці, тис.люд.год.	Виробіток, тонн/год.	Трудомісткість виготовлення, год./тонну
А	114,6	175,5·64/(64+34)	1,75	200/114,6	0,57	1/1,75
Б	60,9	175,5·34/(64+34)	0,57	35/60,9	1,75	1/0,57

Завдання 3

5 N робітників за 10 годин виготовили 25 2N одиниць продукції.

Визначити норму часу, витрати праці, трудомісткість та продуктивність праці (виробіток).

Розв'язок:

Витрати праці становлять – люд.год. Норма часу складає – год./шт. Трудомісткість виготовлення люд.год./шт. Виробіток – шт/люд.год.

Завдання 4

Виробіток збільшився на – 2,00% 0,1N, як зміниться трудомісткість? Зробити висновки.

Розв'язок:

Трудомісткість впала на – відсотки.

Висновок: При збільшенні виробітку трудомісткість падає меншими темпами.

Завдання 5

Виробіток зменшився на – 2,00% 0,1N, як зміниться трудомісткість? Зробити висновки.

Розв'язок:

Трудомісткість зросла на – відсотки.

Висновок: При зменшенні виробітку трудомісткість зростає швидшими темпами.

Завдання 6

Сезонне підприємство почало працювати з 17 травня. Облікова чисельність робітників складала (чоловік): 17 травня – 300 +N; 18 травня – 330 +N; 19 травня – 350 +N; 20 травня – 360 +N; з 21 по 31 травня – 380 +N; з 1 червня по 31 грудня – 400 +N. Визначити середньооблікову чисельність робітників у травні і за рік.

Розв'язок:

Середньооблікова чисельність – це сума облікового складу робітників за всі календарні дні періоду, включаючи вихідні та святкові дні, поділена на повну календарну кількість днів періоду. При цьому показники за вихідні й святкові дні прирівнюються до показників попередніх робочих днів.

Тоді середньооблікова чисельність робітників у травні складає:

чол.

Середньооблікова чисельність робітників за рік:

чол.

Завдання 7

Річний обсяг випуску деталей цехом становить 54 +10N тис.шт./рік. Трудомісткість виробу знизиться з 52 до 47 хв./шт. Ефективний річний фонд робочого часу працівника 1860 +5N год./рік, запланований коефіцієнт виконання норм виробітку 1,15. Визначити ріст продуктивності праці та відносне вивільнення робітників за рахунок зниження трудомісткості.

Розв'язок:

1. Розрахуємо зростання продуктивності праці за рахунок зниження трудомісткості:

%.

2. Відносне вивільнення робітників за рахунок зниження трудомісткості становитиме:

чол.

Завдання 8

У минулому році було виготовлено продукції на суму 2210 -10N млн.грн. У році, що планується, її випуск збільшиться на 5%. Чисельність працюючих у минулому році складала 2500 осіб, але ж планом передбачено скоротити її на 50 +5N осіб. Визначити, яке заплановане зростання продуктивності праці на підприємстві.

Розв'язок:

1. Розрахуємо продуктивність праці у базовому періоді (у минулому):

тис.грн./чол.

2. Для розрахунку планової продуктивності праці використаємо метод прямого розрахунку:

тис.грн./чол.

3. Приріст продуктивності праці становитиме:

%.

Завдання 9

Підприємство виготовляє вироби з бронзи методом лиття. Річний обсяг виробництва виробів 900 -10N тис.шт., а трудомісткість виробу 0,35 нормо-год. Тривалість робочої зміни 8 годин при однозмінному режимі роботи. Внутрізмінні втрати часу з вини робітників – 1,5%, а на регламентовані простої – 3%. Відсоток виконання норм виробітку 105%. Визначити необхідну чисельність робітників. Кількість робочих днів у році – 223 +5N.

Розв'язок:

1. Чисельність робітників можна визначити за трудомісткістю виробничої програми: чол.

Завдання 10 (індивідуальна робота)

На підприємств є 60 верстатів, один робітник працює на двох верстатах. Тривалість зміни – 8 годин, підприємство працює у дві зміни. Перша зміна виготовляє вироби виду А, а друга – виду Б.

Вихідні дані