Стаття 253. Вилучення незаконно одержаного прибутку (доходу) 6 страница

Вступний внесок - це внесок, що його сплачують інші члени біржі (не засновники), тобто прийняті до її складу згідно із статутом біржі вітчизняні та іноземні суб'єкти господарювання.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону «Про товарну біржу» вступний внесок члена бір­жі має дорівнювати вартості «біржового місця», що визначається виходячи з попиту та про­позиції на «біржове місце». Особа, яка сплатила пайовий або вступний внесок, набуває управнення власника щодо «біржового місця» і може винаймати свої членські права, а також продавати ці права за правилами, встановленими біржовим комітетом (радою біржі).

Періодичний внесок - це встановлений товарною біржею внесок, що його періодично (в установлені засновниками терміни) мають сплачувати члени біржі.

5. Діяльність товарної біржі здійснюється на підставі статуту, який затверджують заснов­ники біржі. Відповідно до статті 6 Закону «Про товарну біржу» в статуті біржі визначаються: а) найменування та місцезнаходження біржі; б) склад засновників; г) предмет і цілі діяльно­сті; д) види фондів, що утворюються біржею, та їх розміри; е) органи управління біржею, по­рядок їх утворення та компетенція, організаційна структура біржі; є) порядок прийняття у члени біржі та припинення членства; ж) права та обов'язки членів біржі та біржі перед тре­тіми особами, а також членів біржі перед біржею та біржі перед її членами; з) порядок і умови застосування санкцій; и) майнова відповідальність членів біржі; і) порядок припинення біржі.

У статуті можуть передбачатися й інші положення, що стосуються створення та діяльно­сті товарної біржі.

6. Державна реєстрація товарної біржі провадиться в порядку, встановленому для держав­ної реєстрації суб'єктів господарювання (див. коментар до ст. 58 ГК).

7. Оскільки товарна біржа є носієм спеціальної господарської компетенції (особливим суб'єктом господарювання, як зазначено в ч. 1 коментованої статті), вона не займається ко­мерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку. Тому вона не може здійснювати діяльність, не пов'язану з організацією біржової торгівлі, в тому числі торго­вельну, торговельно-посередницьку (комісійну, агентську, брокерську, дилерську тощо) та іншу, що має на меті одержання прибутку.

8. Частина 8 коментованої статті визначає основні принципи, за якими будується діяль­ність товарних бірж, а саме: а) рівноправність учасників біржових торгів; б) публічність про­ведення біржових торгів; в) застосування вільних (ринкових) цін. Такі самі основні принци­пи діяльності товарних бірж встановлені статтею 2 Закону «Про товарну біржу».

Стаття 280. Права та обов'язки товарної біржі

1. Товарна біржа має право:

встановлювати відповідно до законодавства власні обов'язкові для всіх учасників торгів правила біржової торгівлі та біржового арбітражу;

встановлювати вступні та періодичні внески для членів біржі, розмір плати за послу­ги, що надаються біржею;

встановлювати і стягувати відповідно до статуту біржі плату за реєстрацію угод на біржі, а також санкції за порушення статуту біржі та біржових правил;

створювати підрозділи біржі та затверджувати положення про них;

засновувати арбітражні комісії для вирішення спорів у торговельних угодах;

розробляти з урахуванням державних стандартів власні стандарти і типові контракти;

укладати угоди з іншими біржами, мати своїх представників на біржах, у тому числі розташованих за межами України;

видавати біржові бюлетені, довідники та інші інформаційні і рекламні видання;

вирішувати інші питання, передбачені законом.

2. Товарна біржа зобов'язана:

створювати умови для проведення біржової торгівлі;

регулювати біржові операції;

регулювати ціни на товари, що допускаються до обігу на біржі;

надавати членам і відвідувачам біржі організаційні, інформаційні та інші послуги;

забезпечувати збір, обробку і розповсюдження інформації, що стосується кон'юнк­тури ринку.

1. Правове становище товарної біржі розкривається через призму її прав і обов'язків. Час­тина 1 коментованої статті визначає основні права біржі, перелік яких повторює той перелік, що дається у частині 1 статті 3 Закону «Про товарну біржу», де, поряд з тим, біржі надано права встановлювати інші грошові збори, крім вступних та періодичних внесків для членів біржі та розмірів плати за послуги, що надаються нею; зупиняти на деякий час біржову тор­гівлю, якщо ціни біржових угод протягом дня відхиляються більше ніж на визначений бір­жовим комітетом (радою біржі) розмір; вносити в державні органи пропозиції з питань, що стосуються біржової діяльності.

2. Обов'язки товарної біржі, визначені частиною 2 коментованої статті, збігаються з тими, що передбачені статтею 4 Закону «Про товарну біржу», і зводяться до забезпечуючих (ство­рення умов для проведення біржової торгівлі), регулюючих (регулювання біржових опера­цій та цін на товари, що допускаються до обігу на біржі), обслуговуючих (надання членам і відвідувачам біржі організаційних, інформаційних та інших послуг), інформаційних (забез­печення збору, обробки і розповсюдження інформації, що стосується кон'юнктури ринку).

Стаття 281. Правила біржової торгівлі. Біржові торги

1. Правила біржової торгівлі розробляються відповідно до законодавства і є основ­ним документом, що регламентує порядок здійснення біржових операцій, ведення бір­жової торгівлі та розв'язання спорів з цих питань.

2. Правила біржової торгівлі затверджуються загальними зборами членів товарної біржі або органом, ними уповноваженим.

3. Біржовими торгами є торги, що публічно і гласно проводяться в торговельних за­лах біржі за участі членів біржі по товарах, допущених до реалізації на біржі в порядку, встановленому правилами біржової торгівлі.

4. Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам -громадянам, зареєстрованим на біржі відповідно до її статуту для виконання доручень членів біржі, яких вони представляють, щодо здійснення біржових операцій.

1. Основним документом, що регламентує порядок здійснення біржових операцій, веден­ня біржової торгівлі та розв'язання спорів з цих питань, є правила біржової торгівлі, що роз­робляються відповідно до законодавства.

У правилах біржової торгівлі визначаються: а) строк та місце проведення біржових опера­цій; б) склад учасників біржових торгів і сукупність вимог, що ставляться до них; в) порядок здійснення та реєстрації біржових операцій; г) порядок визначення та розмір плати за корис­тування послугами біржі; д) відповідальність учасників та працівників біржі за невиконання або неналежне виконання правил біржової торгівлі; е) інші положення, встановлені органа­ми управління біржі (ч. З ст. 17 Закону «Про товарну біржу»).

2. Частина 2 коментованої статті деталізує закріплене в частині 1 статті 280 ГК право то­варної біржі встановлювати власні, обов'язкові для всіх учасників торгів, правила біржової торгівлі. Правила біржової торгівлі затверджуються загальними зборами членів товарної бір­жі або органом, ними уповноваженим.

3. Частина 3 статті, що коментується, містить перелік кваліфікуючих ознак, за якими тор­ги відносяться до біржових торгів.

За характером (способом) проведення - це торги, що проходять в обстановці публічності та гласності. Місцем проведення біржових торгів є торговельні зали біржі. Суб'єктами бір­жових торгів завжди є члени біржі - засновники та інші суб'єкти господарювання, прийняті до складу біржі згідно з її статутом. Предметом біржових торгів є товари, допущені до ре­алізації на біржі в порядку, встановленому правилами біржової торгівлі.

4. Відповідно до статті 15 Закону «Про товарну біржу» біржовою операцією визнається угода, що здійснюється з додержанням таких умов: а) вона являє собою купівлю-продаж, по­ставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) її учасниками є члени бір­жі; в) вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійснен­ням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підля­гає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ та аудиторським організаціям у ви­падках, передбачених законодавством України.

Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Частина 4 коментованої статті встановлює, що біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам - громадянам, зареєстрованим на біржі відповідно до її статуту для виконання доручень членів біржі, яких вони представляють, щодо здійснення біржових операцій. Це означає, що товарні біржі в Україні є закритими (див. коментар до ч. 1 ст. 279 ГК).

На товарній біржі забороняються: купівля-продаж товарів (контрактів) однією особою безпосередньо або через підставних осіб з метою впливу на динаміку цін; будь-які погоджені дії учасників біржової торгівлі, які мають своєю метою або можуть призвести до зміни чи фіксації поточних біржових цін; поширення неправдивих відомостей, що можуть призвести до штучної зміни кон'юнктури (ч. 4 ст. 17 Закону «Про товарну біржу»).

Стаття 282. Припинення товарної біржі

1, Припинення товарної біржі відбувається за рішенням загальних зборів членів бір­жі, а також за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Товарна біржа припиняється у добровільному (за рішенням загальних зборів членів біржі) або примусовому (за рішенням суду) порядку. Припинення товарної біржі за рішенням суду можливе у випадках, передбачених законом (див. коментар до ст. 59 ГК). Згідно із стат­тею 21 Закону «Про товарну біржу» примусове припинення товарної біржі може відбуватися також за рішенням інших уповноважених на це державних органів у випадках, передбачених законодавством України.

§ 5. Оренда майна та лізинг

Стаття 283. Оренда майна у сфері господарювання

1. За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орен­дареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

2. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

3. Об'єктом оренди можуть бути:

державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та ав­тономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання;

нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);

інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

4. Оренда структурних підрозділів державних та комунальних підприємств не повин­на порушувати виробничо-господарську цілісність, технологічну єдність даного під­приємства.

5. Законом може бути встановлено перелік державних та комунальних підприємств, цілісні майнові комплекси яких не можуть бути об'єктом оренди.

6. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

1. З визначення поняття договору оренди, за яким одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, випливають такі ознаки оренди як різновиду майнового найму:

по-перше, орендні відносини мають виключно договірний характер і не можуть виникати з актів управління господарською діяльністю або з інших підстав;

по-друге, оренда передбачає передачу майна у користування (без надання права орендаре­ві розпоряджатися орендованим майном);

по-третє, таке користування є платним, що забезпечується внесенням орендарем орендо­давцеві орендної плати у визначених розмірах;

по-четверте, оренда передбачає передачу майна у строкове (тимчасове) користування. У разі закінчення строку, на який було укладено договір оренди, цей договір припиняється;

по-п'яте, майно, що передається в оренду, може використовуватися орендарем виключно для здійснення господарської діяльності. Надання майна не для здійснення господарської діяльності, а для задоволення інших потреб (лікувально-оздоровчих, просвітницьких, куль­турно-спортивних тощо) може мати місце на підставі договору майнового найму відповідно до положень статей 759-786, 792-806 ЦК.

2. Оскільки майно, що передається в оренду, може використовуватися орендарем лише для здійснення господарської діяльності, таким майном, згідно з частиною 2 коментованої статті, є індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

3. Виходячи з призначення орендованого майна, встановленого частинами 1 і 2 коменто­ваної статті, частина 3 цієї статті містить перелік об'єктів оренди трьох категорій: 1) держав­ні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси; 2) нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); 3) інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Згідно з Законом «Про оренду державного та комунального майна» [347] об'єктами орен­ди може бути також майно, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).

4. Якщо об'єктом оренди є структурні підрозділи державних та комунальних підпри­ємств, така оренда не повинна порушувати виробничо-господарську цілісність, технологіч­ну єдність відповідного підприємства.

Це правило не стосується оренди структурних підрозділів підприємств, заснованих на приватній та колективній власності.

5. Законом може бути встановлено перелік державних та комунальних підприємств, цілісні майнові комплекси яких не можуть бути об'єктом оренди. Так, не можуть бути об'єк­тами оренди цілісні майнові комплекси державних підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць), що здійснюють діяльність, пов'язану з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, а також цілісні майнові комплекси ка­зенних підприємств.

Згідно з декретом Кабінету Міністрів України «Про перелік майнових комплексів держав­них підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, привати­зація або передача в оренду яких не допускається» [378] не можуть бути передані в оренду, зокрема, радіотелевізійні передавальні центри та об'єкти, що становлять загальнодержавну систему зв'язку; магістральні лінії електропередачі, магістральні трубопроводи; магістраль­ні залізниці, автомобільні шляхи державного значення, метрополітени; гідро- і атомні елек­тростанції; протирадіаційні споруди тощо. Декретом також встановлено, що передача в оренду майнових комплексів чи відокремленого майна, які забезпечують діяльність Верхов­ної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, може провадитися тіль­ки з дозволу зазначених органів.

6. До відносин оренди застосовуються норми ЦК (зокрема, ст. 759-786, 792-806, що вста­новлюють загальні положення про оренду, регулюють відносини оренди земельної ділянки, будівлі або іншої капітальної споруди, транспортного засобу) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Велике значення для регулювання орендних відносин мають й інші акти законодавства: декрети Кабінету Міністрів України «Про укладення договорів оренди приміщень підприєм­ствами й організаціями торгівлі, громадського харчування та сфери послуг» [477], «Про пе­релік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається» [378], «Про впорядкування використання адміністративних будинків і нежилих приміщень, що пе­ребувають у державній власності» [84], «Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їх структурних підрозділів, зданих в оренду» [418]; закони Укра­їни «Про приватизацію державного майна» [416], «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» [91], «Про особливості правового режиму майнового комплексу Національ­ної академії наук України» [357]; постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Методики оцінки вартості об'єктів оренди, Порядку викупу орендарем оборотних мате­ріальних засобів та Порядку надання в кредит орендареві коштів та цінних паперів» [167]; Типові договори оренди [149] та ряд інших нормативних актів.