Тема 4. Фінанси суб’єктів господарювання

План

1. Приватизація державних підприємств та її фінансові аспекти.

2. Оцінка майна об 'єктів, що підлягають приватизації.

Питання 1. Приватизація державних підприємств та її фінансові аспекти

Приватизація - це придбання фізичними та юридични­ми особами у держави й органів місцевого самоврядування майна в приватну власність.

Іншими словами, приватизація - це перетворення дер­жавної власності в приватну власність шляхом продажу, передання або їх поєднання.

Процес приватизації в Україні регламентується відпо­відними законодавчими актами.

Приватизація в Україні здійснюється на основі таких принципів:

- законності;

- надання пільг на придбання державного майна членам трудових колективів підприємств, що приватизуються;

- забезпечення соціальної захищеності та рівності прав громадян України у процесі приватизації;

- пріоритетного права громадян України на придбання державного майна;

- безкоштовного передання частки державного майна кожному громадянину України;

- приватизації державного майна на платній основі;

- дотримання чинного антимонопольного законодавства України;

- повного, своєчасного та достовірного інформування громадян про всі дії щодо приватизації;

- пріоритетного права трудових колективів на вибір форм власності й придбання майна своїх підприємств;

- створення сприятливих умов для залучення інвестицій;

- застосування конкурентних способів приватизації, тобто здійснення приватизації шляхом проведення аукціонів.

При проведенні приватизації розробляються її державна та місцева програми. Державна програма складається строком на три роки, включає завдання на наступний бюджетний рік та прогноз на два наступні роки. Вона визначає завдання органам державного управління щодо приватизації майна загальнодер­жавної власності, форми приватної власності для різних груп об’єктів, умови кредитування та розміри кредитних ресурсів для приватизації, порядок випуску та обігу приватизаційних цінних паперів, заходи щодо залучення до приватизації іноземних інвесторів тощо. Місцеві програми приватизації містять зав­дання з приватизації комунальних підприємств, а також систему заходів, що мають сприяти виконанню Державної програми приватизації.

Згідно із законодавством, приватизації підлягають під­приємства, цехи, виробництва, дільниці, інші підрозділи, які може бути виділено як самостійні підприємства, структурні оди­ниці об’єднань, а також обладнання, будинки, споруди, матері­альні запаси, ліцензії, патенти, фінансові та інші матеріальні й нематеріальні активи, незавершене будівництво.

Першочерговій приватизації підлягають торгівля, ресто­ранне господарство, побутове обслуговування населення, легка, харчова, переробна та місцева промисловість, житлово-експлуатаційне та ремонтне господарство, будівництво й промисло­вість будівельних матеріалів, окремі види транспорту, підпри­ємства місцевої, деревообробної, легкої промисловості, збиткові підприємства всіх галузей народного господарства.

Для здійснення приватизації створено Міністерство Ук­раїни у справах роздержавлення власності й демонополізації виробництва та Фонд державного майна України. На рівні міс­цевих рад народних депутатів створюються відповідні регіо­нальні відділення, а також служби приватизації комунального майна.

Для проведення приватизації на різних рівнях державних і місцевих органів влади створюються комісії з приватизації.

При складанні плану приватизації комісія враховує думку трудового колективу підприємства або іншого суб’єкта прива­тизації, пропозиції органів державного управління, місцевих рад народних депутатів, покупців, думку представника Фонду дер­жавного майна України або відповідного місцевого органу при­ватизації.

Шляхи приватизації державного майна:

- продаж об’єктів малої приватизації на аукціоні (за кон­курсом), а також їх викуп;

- продаж об’єктів незавершеного будівництва на аукціо­ні (за конкурсом), на фондовій біржі, за передплатою та інші способи, що передбачають конкуренцію покупців;

- викуп зданого в оренду майна;

- безплатна передача окремих підприємств, частини їх­нього майна, надання інших пільг;

- ліквідація підприємства, згідно із чинним законодав­ством України, й продаж його майна на аукціоні (за конкурсом), на біржах.

Запитання для самоперевірки

1. Що таке приватизація?

2. Які нормативні документи регулюють процес прива­тизації?

3. Що підлягає приватизації?

4. Якими шляхами здійснюється приватизація держав­ного майна?

5. Хто безпосередньо очолює проведення приватизації державного майна?

Питання 2. Оцінка майна об’єктів, що підлягають приватизації

Визначення ціни продажу об’єкта, належного до при­ватизації, має важливе значення. Ціна продажу, з одного боку, є фактором, що визначає надходження коштів від приватизації до державного або місцевого бюджетів. З іншого боку, це - основа формування попиту на об’єкти приватизації, які пропонуються до продажу. Визначення ціни об’єктів приватизації здійснюється на таких засадах: експертної оцінки вартості активів, застосу­вання заходів реструктуризації заборгованості підприємства перед Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, врахування співвідношення між попитом та пропо­зицією в ході використання конкурентних способів приватизації.

Головне завдання оцінки вартості майна - це досягнення її справедливої (ринкової) вартості.

Справедлива(ринкова)вартість - це ймовірна ціна, за яку майно може бути продано на дату оцінки на відкритому конкурентному ринку за відсутністю додаткових інвестиційних умов. У випадках, коли продаж об’єкта проводиться з метою досягнень достатньої ціни продажу, а також залучення додатко­вих інвестицій для покращання діяльності підприємства, вико­ристовується поняття інвестиційної вартості.

Інвестиційна вартість - це вартість майна за наявності додаткових інвестиційних умов, які приймаються при продажу об’єкта. До інвестиційних умов належать початкові (фінансові) умови, які передбачаються в матеріально грошовій формі як для продавця, так і для покупця. З боку держави, - це зобов’язання із реструктуризації заборгованості ВАТ перед державою. Для покупців передбачаються, як правило, проведення додаткових внесків до статутного фонду підприємства або фінансування покращання майна орендарем. Інвестиційні умови включаються до складу договору купівлі-продажу об’єкта або установчого договору.

Оцінка вартості майна проводиться за “Методикою оцін­ки вартості майна при приватизації”, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України (КМУ) від 12.10.00 № 1554. Дана методика використовується при визначенні розміру статутного фонду підприємства, початкової вартості майна при продажу об’єкта на конкурентних засадах та ціни майна у випадку його викупу. Розрахунок вартості майна згідно з даною Методикою використовується як для оцінки цілісного майнового комплексу (ЦМК), так і індивідуально визначеного майна, часток, паїв, акцій і об’єктів незавершеного будівництва, які. не вносяться ДО складу ЦМК і приватизуються як окремі об'єкти.

Дана методика також використовується для оцінки вар­тості державного та комунального майна, а також майна під­приємств, у яких держава володіє часткою не менше 25%, у випадках створення господарських товариств, а також спільних підприємств і іноземним капіталом. Розрахунок вартості майна в порядку, передбаченому Методикою, використовується і при передаванні майна в заставу. Відчуження державного майна шляхом його продажу також має своєю основою оцінку його вартості згідно з Методикою.

Оцінка вартості цілісного майнового комплексу (під­приємство в цілому або його цехи, виробничі дільниці тощо, які можуть виокремлюватись як об’єкти приватизації) здійснюється на підставі результатів інвентаризації майна підприємства, да­них передавального балансу, складеного на дату оцінки, в якому відображаються результати проведення переоцінки активів на засадах їх експертної оцінки, а також іншої додаткової інфор­мації, яку вимагає у підприємства Комісія з приватизації (або корпоратизації). Зокрема, до такої додаткової Інформації нале­жить акт аудиторської перевірки, що має підтвердити правиль­ність ведення бухгалтерського обліку на дату оцінки державного майна.

До переліку майна, що причислюється до сукупності вар­тості цілісного майнового комплексу, відносять;

- необоротні активи, які складають перший розділ акти­ву балансу разом із довгостроковою дебіторською заборго­ваністю;

- оборотні активи (усі матеріальні активи, грошові кошти, які містяться у другому розділі активу балансу);

- витрати майбутніх періодів.

Чиста вартість цілісного майнового комплексу підпри­ємства (ЦМКчв), згідно з Методикою, визначається за такою формулою:

- вартість необоротних активів;

- вартість оборотних активів;

- вартість витрат майбутніх періодів;

- вартість забезпечень майбутніх витрат і платежів;

- вартість довгострокових зобов’язань;

- вартість поточних зобов’язань.

Запитання для самоперевірки

1. Як здійснюється оцінка майна цілісного майнового комплексу заданими його балансу?

2. Які особливості оцінки майна державного підприєм­ства під час викину (продажу) об’єктів на аукціоні?

Індивідуальні завдання

1. Принципи приватизації державного майна та шляхи її проведення.

2. Державна програма приватизації Державного майна.

Тема 5. Податки

План

1. Класифікація податків. Види податків за формою оподаткування; прямі та непрямі, проблеми їх співвідношення. Види податків за економічним змістом об’єкта оподаткування: податки на доходи, споживання та майно, Класифікація податків залежно від рівня державних структур, які їх встановлюють: загальнодержавні та місцеві. Види податків за способом стягнення: розкладні та окладні

2. Реформування податкової системи України.

3. Правове регулювання оподаткування.

Питання 1. Класифікація податків. Види податків за формою оподаткування; прямі та непрямі, проблеми їх співвідношення. Види податків за економічним змістом об’єкта оподаткування: податки на доходи, споживання та майно, Класифікація податків залежно від рівня державних структур, які їх встановлюють: загальнодержавні та місцеві. Види податків за способом стягнення: розкладні та окладні

Потрібно зазначити, що кожний вид податків має свої специфічні риси та функціональне призначення і посідає окреме місце в податковій системі.

Класифікація податків проводиться за різними ознаками.

За формою оподаткування всі податки поділяються на:

1) прямі - встановлюються безпосередньо щодо платни­ків і сплачуються за рахунок їх доходів, а сума податку без­посередньо залежить від розмірів об’єкта оподаткування;

2) непрямі - встановлюються в цінах товарів та послуг і сплачуються за рахунок цінової надбавки, а її розмір для окре­мого платника прямо не залежить від його доходів.

За економічним змістом об’єкта оподаткуванняподат­ки поділяють на такі групи:

1) податки на доходи - стягуються з доходів фізичних та юридичних осіб, безпосередніми об’єктами оподаткування є: заробітна плата та інші доходи громадян, прибуток підприємств;

2) податки на споживання — сплачуються не при отри­манні доходів, а при їх використанні, вони справляються у формі непрямих податків;

3) податки на майно - встановлюються щодо рухомого чи нерухомого майна; даний вид податків стягується постійно, доки майно перебуває у власності.

Залежно від рівня державних структур,які встанов­люють податки, вони поділяються на:

1) загальнодержавні - дані податки встановлюють вищі органи влади, їх стягнення є обов’язковим на всій території країни, незалежно від того, до якого бюджету (центрального чи місцевого) вони зараховуються; згідно з їх розподілом між лан­ками бюджетної системи, загальнодержавні податки поділя­ються на три групи:

а) доходи центрального бюджету;

б) доходи місцевих бюджетів;

в) доходи, що розподіляються в певних пропорціях між центральним та місцевими бюджетами;

2)місцеві - ці податки встановлюються місцевими орга­нами влади та управління.

За способом стягнення розрізняють такі два вида по­датків:

3) розкладні - дані податки спочатку встановлюються в загальній сумі, відповідно до потреб держави в доходах, потім цю суму розкладають на окремі частини за територіальними одиницями, а на низовому рівні - між платниками;

4) окладні - дані податки передбачають установленні спочатку ставок, а відтак, - і розміру податку для кожного плат­ника окремо, загальна величина податку формується як сума платежів окремих платників.

Слід зауважити, що наведена класифікація відображає в цілому всі основні історичні види податків.

Під час вивчення даного питання необхідно звернути увагу на особливості та види податків кожної групи.

Запитання для самоперевірки

1. За якими ознаками здійснюється класифікація по­датків?

2. У чому полягають сутність, переваги та недоліки прямого оподаткування?

3. Перелічіть види прямих податків.

4. У чому полягають сутність, переваги та недоліки не­прямого оподаткування?

1. Перелічіть види непрямих податків.
2. У чому полягає сутність поділу податків на загально­державні та місцеві?
3. Що таке розкладні та окладні податки?

Питання 2. Реформування податкової системи України

Реформування податкової системи проводитиметься до 2015 року, виходячи із стратегічних цілей: побудови соціально орієнтованої конкурентоспроможної ринкової економіки та ін­теграції у європейське співтовариство, відповідно до положень Конституції України, Універсалу національної єдності, завдань, передбачених проектом Державної програми економічного і соціального розвитку, а також Прогнозу показників зведеного бюджету України за основними видами доходів, видатків і фі­нансування на 2008 - 2010 роки, схваленого Постановою Кабі­нету Міністрів України від 25.09.06 №1359.

В Україні створено податкову систему, яка за своїм скла­дом та структурою подібна до податкових систем розвинутих європейських країн. Закони з питань оподаткування розроблено з урахуванням норм європейського податкового законодавства, а також аспектів податкової політики СОТ та інших міжнародних економічних організацій.

На відміну від країн Європейського Союзу (ЄС), податко­ва система України не є інструментом підвищення конкуренто­спроможності держави, не сприяє зростанню економічної ак­тивності суб’єктів господарювання. Існуюча система форму­вання державних доходів відображав недосконалість перехідної економіки та має переважно фіскальний характер. Ринкове ре­формування економіки супроводжувалося неодноразовими спробами удосконалити податкову систему шляхом прийняття окремих законодавчих актів, що були недостатньо адекватними стану економіки, характерними рисами якої є структурні дис­пропорції, наявність значних обсягів тіньових оборотів, пла­тіжна криза.

Метою податкової реформи є приведення податкової системи у відповідність до пріоритетів державної політики соці­ально-економічного розвитку, сприяння сталому економічному зростанню шляхом лібералізації податкової системи на основі виваженої інвестиційно-інноваційної політики, забезпечення до­статнього обсягу сукупних податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів на основі проведення збалансованої бюджетної політики, встановлення ліберального відношення до платників, які сумлінно виконують свої податкові зобов’язання, та поси­лення відповідальності за несплату податків.

Стратегічними цілями податкової реформи є:

- підвищення конкурентоспроможності вітчизняного біз­несу;

- легалізація тіньового сектору;

- активізація інвестиційних процесів в економіці;

- простота й зрозумілість податкових норм для суб’єктів господарювання;

- скорочення витрат платників на нарахування і салату податків та держави на їх адміністрування;

- адаптація додаткового законодавства України до зако­нодавства ЄС;

- забезпечення умов для добровільного виконання вимог чинного податкового законодавства України платниками по­датків;

- запровадження інформаційно-аналітичної системи державної податкової служби в національному масштабі;

- автоматизація процесів оподаткування із застосуван­ням сучасних технологій.

Основними завданнями податкової реформи є:

- удосконалення інституційного середовища оподатку­вання, сприятливого для реалізації принципу рівності всіх плат­ників перед законом, відповідального ставлення платників до виконання своїх податкових зобов’язань. Установлення чітких правил регулювання взаємних зобов’язань держави та платників податків, дієвого контролю за їх дотриманням;

- підвищення регулюючого потенціалу системи оподат­кування на основі запровадження інноваційно-інвестиційних процесів;

- підвищення фіскальної ефективності податків за раху­нок розширення податкової бази, покращання адміністрування, зменшення масштабів ухилення від сплати податків, форму­вання доходів бюджетів усіх рівнів на основі проведення зба­лансованої бюджетної політики на середньострокову перспек­тиву;

- поетапне зниження податкового навантаження на платників;

- стимулювання зміцнення позицій вітчизняного бізнесу в конкурентній боротьбі за рахунок зменшення частки податків у витратах;

- зближення податкового та бухгалтерського обліку;

- гармонізація податкового, валютного, митно-тарифно­го, зовнішньоекономічного та цивільного законодавства;

- зменшення кількості контролюючих органів з одночас­ним створенням єдиних правил контролю за нарахуванням та сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів);

- забезпечення проведення заходів щодо легалізації до­ходів та майна, отриманих із порушенням податкового зако­нодавства.

Україна, згідно із ст. 1 Конституції України, є соціаль­ною, правовою державою. Отже, її податкова система повинна відповідати вимогам щодо рівня фінансування суспільних благ із визначенням відповідно до цього рівня перерозподілу ВВП, який забезпечить формування фінансових ресурсів, достатніх для виконання конституційно закріплених функцій держави та гаранти громадянам достатнього життєвого рівня.

Реформування податкової системи повинно проводитися синхронно з упорядкуванням та оптимізацією системи держав­них видатків і вирішенням таких питань:

• підвищення вартості робочої сили шляхом проведення реформи оплати праці та економічно обґрунтованого розширен­ня пакета соціальних послуг і гарантій працюючому населенню;

• наближення розміру мінімальної заробітної плати до рівня прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

• запровадження мінімальної погодинної заробітної пла­ти, здійснення оплати праці працівників бюджетної сфери на основі Єдиної тарифної сітки, виходячи з тарифу і розряду на рівні законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати;

• розроблення та запровадження у повному обсязі дер­жавних мінімальних соціальних стандартів;

перехід від системи соціального захисту, що ґрунту­ється на наданні пільг, до політики підвищення доходів та надання державної допомоги соціально вразливим верствам населення, залежно від їх матеріального становища;

• забезпечення ефективності системи надання медичних послуг шляхом упровадження в практику страхової медицини із залученням фінансової підтримки держави;

• підтримка проведення структурних реформ в економі­ці; надання необхідного адаптаційного періоду для переходу до ринкових умов діяльності дотаційних галузей виробничої сфери, зокрема вугільної промисловості, сільського господарства;

• забезпечення державної підтримки реалізації іннова­ційних проектів у пріоритетних видах економічної діяльності;

• переорієнтація напрямів використання коштів Держав­ного бюджету України, спрямованих: на розвиток соціальної та транспортної інфраструктури, а також виконання програм енер­гозбереження та охорони навколишнього природного середовища;

• проведення реформ у бюджетній сфері, спрямованих на зміцнення фінансової бази місцевого самоврядування та вдосконалення міжбюджетних відносин. При цьому слід зазна­чити» що існує низка бюджетних обмежень для проведення, по­даткової реформи.

Реформування податкової системи потребує спрямування податкового навантаження із сфери виробництва на сферу спо­живання, а також на ресурсні та екологічні платежі, у зв’язку з чим необхідно, насамперед, зменшити податкове навантаження на прибуток підприємств та фонд оплати праці, реформувати акцизний збір, ресурсні та рентні платежі, плату за забруднення навколишнього природного середовища.

Реформування податкової системі проводитиметься за такими принципами:

• добровільність сплати податків і зборів (обов’язкових платежів);

• рівність, недопущення будь-яких проявів дискриміна­ції платників податків - забезпечення однакового підходу до суб’єктів господарювання (фізичних і юридичних осіб, вклю­чаючи нерезидентів) при визначенні прав та обов’язків щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів);

• стабільність, забезпечення незмінності переліків податків, зборів (обов’язкових платежів) та їх ставок, а також по­даткових пільг протягом бюджетного року;

• стимулювання підприємницької діяльності та інвести­ційно-інноваційної активності;

• справедливість - забезпечення підтримки малозабезпе­чених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованих соціальних пільг та привілеїв.

Реформування податкової системи проводитиметься за такими напрямами:

• науково обґрунтована державна політика доходів, яку має бути відображено в податковому кодексі;

• система оподаткування повинна мати інвестиційну та соціальну спрямованість;

• зміни в системі оподаткування мають здійснюватись одночасно з реформуванням системи оплати пращ, пенсійного забезпечення, удосконаленням соціальної сфери;

• запровадження податку на нерухоме майно;

• поширення рентних платежів на видобуток нафти, газу та інших корисних копалин;

• спрямування податкового навантаження з прямих на непрямі податки та ресурсні платежі;

• поступове зменшення частки податку на прибуток підприємств і збільшення частки податку з доходів фізичних осіб у структури податкових надходжень;

• застосування при оподаткуванні диференційованих ставок податків, залежно від виду діяльності та розміру отри­маного прибутку або доходу;

• ліквідація податкових пільг;

• чітке розмежування податків, що зараховуються до місцевих і державного бюджетів;

• посилення ролі місцевих податків і зборів у форму­ванні доходів місцевих бюджетів;

• подальше використання митних тарифів як механізму вдосконалення оподаткування у зовнішньоекономічній діяльності.

Запитання для самоперевірки

1. У чому Полягає мета податкової реформи?

2. Які цілі передбачає реформування податкової сис­теми?

1. Визначте основні завдання податкової реформи.
2. Які основні напрями реформування податкової сис­теми України?

Питання 3. Правове регулювання оподаткування

Слід зазначити, що методи податкового регулювання мають обов’язкове законодавче закріплення, що передбачено у ст. 92 Конституції України, відповідно до якої “...виключно законами України встановлюються ... система оподаткування, податки і збори»

Основним нормативним актом податкового законодав­ства України є Податковий кодекс України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що вини­кають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає:

• вичерпний перелік податків та зборів, що справля­ються в Україні;

• порядок їх адміністрування;

• платників податків і зборів, їхні права та обов’язки;

• компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю;

• відповідальність за порушення чинного податкового законодавства України.

Вивчаючи дане питання, слід звернути увагу на принципи податкового законодавства, загальні засади встановлення податків і зборів, а також їх види.

Запитання для самоперевірки

1. Що включає податкове законодавство України?

2. Що регулює Податковий кодекс України?

3. Визначте основні принципи чинного податкового законодавства України.

4. Які загальні засади встановлення податків і зборів?

5. Які податки та збори належать до загальнодержавних?

6. Перелічіть види місцевих податків та зборів.

Тема 6. Бюджет

План

1. Закон України «Про Державний бюджет України на поточний рік»

2. Бюджетний кодекс про склад бюджетної системи України.

3. Суть, призначення та методи формування бюджет­них резервів.

Питання 1. Закон України «Про Державний бюджет України на поточний рік»

Під чає вивчення Закону України «Про Державний бюджет України на поточний рік» слід звернути увагу на загаль­ну суму затверджених доходів і видатків Державного бюджету, а також граничний розмір його дефіциту на поточний рік.

При цьому необхідно з’ясувати, що державний бюджет поділено на дві складові: загальний фонд і спеціальний фонд, що має забезпечити прозору та реальну системи оцінки усіх джерел доходів і визначених пріоритетів їх: витрачання.

Доходи загального фонду Державного бюджету України призначені для забезпечення фінансовими ресурсами загальних видатків і не спрямовуються на конкретну мету.

Доходи спеціального фонду Державного бюджету Украї­ни включають доходи, призначені на конкретну мету.

Основним джерелом формування доходів державного бюджету є податкові надходження; для підтвердження цього

висновку слід розрахувати питому вагу окремих видів податків у загальній сумі державного бюджету.

Потрібно зазначити, що видатки державного бюджету за своєю економічною сутністю є інструментом досягнення вищо­го критерію справедливості та корисності для кожного члена суспільства. Йдеться, насамперед, про те, що видатки бюджету має бути спрямовано на вирівнювання доходів окремих верств населення. Досягти зазначеної мети можна лише за умов еко­номічного зростання та розвинених демократичних засад.

Кошти Державного бюджету України використову­ються на:

· державне управління (законодавчу та виконавчу владу);

· судову владу;

· правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави;

· міжнародну діяльність;

· національну оборону;

· освіту;

· охорону здоров’я;

· соціальний захист та соціальне забезпечення населення;

· культуру й мистецтво тощо.

Слід звернути увагу на затверджені на поточний рік розміри мінімальної місячної заробітної плати, прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та ставки обов’язкових внесків до державних цільових фондів (Пенсійного фонду Ук­раїни, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати пра­цездатності, Фонду соціального страхування на випадок безро­біття та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань).

Запитання для самоперевірки

1. Укажіть затверджену суму доходів, видатків і дефі­циту Державного бюджету України на поточний рік.

2. Охарактеризуйте джерела формування доходів:

· загального фонду Державного бюджету України;

· спеціального фонду Державного бюджету України.

3. Які податки займають найбільшу питому вагу (частку) в доходах Державного бюджету України?

4. Укажіть шляхи збільшення доходів Державного бюд­жету України.

5. Які видатки здійснюються з Державного бюджету Ук­раїни?

6. Сформулюйте визначення понять: “видатки державно­го бюджету”, “бюджетний дефіцит”.

7. Укажіть затверджені на поточний рік розміри:

· мінімальної місячної заробітної плати;

· прожиткового мінімуму для працездатної особи;

· ставок обов’язкових внесків до державних цільових фондів.

Індивідуальні завдання

1. Історичні аспекти виникнення податків.

2. Податки: їх сутність і роль у формуванні дохідної час­тини державного бюджету та місцевих бюджетів.

3. Економічна сутність податків та їх призначення.

4. Характеристика Державного бюджету України на по­точний рік.

Питання 2. Бюджетний кодекс про склад бюджетної системи України

Слід зазначити, що бюджетну систему нашої держави бу­ло сформовано на основі Закону України “Про бюджетну сис­тему України”. На даний час її функціонування регламентується нормами Бюджетного кодексу України.

Відповідно до Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з:

· Державного бюджету України;

· місцевих бюджетів.

Місцевими бюджетами визнаються:

· бюджет Автономної Республіки Крим;

· обласні бюджети;

· районні бюджети;

· бюджети місцевого самоврядування.

До бюджетів місцевого самоврядування належать бюдже­ти сіл, селищ та міст (у т.ч. районів у містах).

Запитання для самоперевірки

1. Охарактеризуйте склад бюджетної системи України відповідно до Бюджетного кодексу України.

2. Відобразіть схематично склад бюджетної системи України.

Питання 3. Суть, призначення та методи форму­вання бюджетних резервів

Слід запам’ятати, що бюджетні резерви- це фонди непе­редбачених витрат, які створюються у відповідних бюджетах для фінансування незапланованих видатків, що не мають по­стійного характеру і не мали бути передбачені при складанні проектів бюджетів.

Розміри бюджетних резервів залежать від співвідношен­ня доходів і видатків бюджетів; вони не можуть перевищувати одного відсотка обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету.

Потрібно зауважити, що резервний фонд Державного бюджету України передбачається обов’язково, а рішення про необхідність створення резервного фонду місцевого бюджету приймає відповідна рада.

До бюджетних резервів зараховують і оборотну касову готівку - кошти, що резервуються у відповідних бюджетах для покриття тимчасових касових розривів, які виникають у процесі виконання бюджетів. Суми оборотної касової готівки встанов­люються при затвердженні відповідних бюджетів.

Необхідно зазначити, що обов’язковою умовою викорис­тання оборотної касової готівки є повне її повернення напри­кінці року. У цьому і полягає її відмінність від інших бюджет­них резервів, використання яких не передбачає безпосереднього їх відтворення, за винятком фінансування заходів на умовах повернення витрачених коштів до бюджету, з якого їх було отримано.

Під час вивчення даного питання слід звернути увагу на зміст ст. 24 Бюджетного кодексу України.

Запитання для самоперевірки

1. Із якою метою формується резервний фонд бюджету?

2. Хто визначає порядок використання коштів із резерв­ного фонду бюджету?

3. У чому полягає сутність і який порядок використання оборотної касової готівки?