Виробництво консервів в Україні за видами

(млн умовних банок)

Всього
М'ясні	84,2				68,3		48,1	46,8
Рибні (вкл. консерви з морепродуктів)	63,8			85,9
Овочеві
Фруктові (без соків)					82,1		61,8	96,3
Соки натуральні	98,1

У перспективі розміщення овочеконсервної промисловості буде пов'язано не стільки з розширенням заводів-велетнів, скільки зі створенням невеликих підприємств, наближених до сировини з метою максимального збереження поживних власти­востей овочів та плодів.

Крохмале-патокова промисловість виробляє крохмаль, що використовується в основному в харчовій промисловості. У цей галузі сировинний фактор є вирішальним. Для одержання 1 т крохмалю необхідно майже 6 т картоплі. Найбільшими ви­робниками картопляного крохмалю були Чернігівська і Жито­мирська області. Останнім часом виробляють крохмаль з пше­ниці, кукурудзи, рису. На переробці кукурудзи на крохмаль у

Дніпропетровській області спеціалізується Верхньодніпровсь­кий комбінат.

Виноробна промисловість як сировину використовує ви­ноград, фрукти, ягоди. Первинне виробництво розміщене у ра­йонах виробництва сировини, а вторинне виробництво та роз­лив вина розміщені як у районах виробництва сировини, так і у місцях споживання. Найбільшими виробниками різних вино­градних вин та коньяків є майже всі міста Криму, Одеської, Херсонської, Миколаївської та Закарпатської областей. У Дон­басі, Придніпров'ї і деяких обласних центрах Лісостепової зо­ни, де багато садів та ягідників, виробляються плодово-ягідні вина.

Найбільшим виробником вин є корпорація "Укрвинпром". До її складу входять 16 винзаводів, три коньячних заводи, один спиртзавод та 12 радгоспів-заводів, які виробляють продукцію виноробства.

Промисловим вирощуванням винограду займається близько 600 сільськогосподарських підприємств різних форм власності. Площі під виноградними насадженнями становлять 93 тис. гек­тарів, з них 83 тис. гектарів - у плодоносному віці. Середньорічні показники виробництва винограду поступово стабілізуються і досягають 200-260 тис. т. Значною мірою цьому сприяє держав­на фінансова підтримка розвитку галузі. Щороку з цією метою спрямовується близько 100млн гривень. Це дало можливість здійснити насадження виноградників на площі понад 11 тис. га (12 відсотків загальної площі).

Проте загальна врожайність виноградних насаджень зали­шається вкрай низькою, в середньому в межах 26-28 ц з га.

Переробкою винограду, виготовленням виноматеріалів, вит­римуванням та розливом вина, виробництвом та витримуванням коньячних спиртів, розливом коньяку, виготовленням шам­панського та ігристих вин займається понад 200 спеціалізованих підприємств. Виробничі потужності виноробної галузі спро­можні забезпечити переробку за сезон майже 800тис. т виногра­ду, виготовити вина понад 32 млн дал, коньяку до 2,6 млн дал, шампанського понад 79 млн пляшок. Однак через незабезпе-

ченість сировиною в необхідному обсязі потужності використо­вуються на 40-50 відсотків.

За оперативними даними спостерігаються зміни і в асорти­менті виробництва. В цілому збільшено виробництво ординар­них столових виноматеріалів, коньячних виноматеріалів, вино-матеріалів на спирт-сирець, кріплених ординарних вин. Такі зміни в асортименті спонукали погодно-кліматичні умови.

В останні роки зменшилось виробництво марочних, орди­нарних сортових і купажних вин для закладки на витримку.

Ця негативна тенденція у виробній галузі викликана еко­номічними негараздами. Стало економічно невигідно відволіка­ти обігові кошти (власний капітал) підприємства на декілька років, щоб виробити марочні вина.

Залишається високою заборгованість заводів вторинного виробництва за отримані виноматеріали від торгових підприємств. Ці фінансові затримки призводять до економічно­го спаду на підприємствах первинного виробництва і ніякі ме­ханізми повернення коштів не спрацьовують.

Негативно впливає на конкурентоспроможність наших підприємств наводнення споживчого ринку неякісною та фаль­сифікованою виноробною продукцією. Необхідне вирішення цієї проблеми на державному рівні можливо шляхом прийняття Закону України, який би регламентував виробництво винороб­ної продукції від сировини до готової продукції.

Є труднощі і з реалізацією продукції. Останніми роками де­що зросли обсяги експорту, але ця тенденція нестабільна. У 2003 р. продукція виноробних підприємств експортувалася до 14 країн - Росію, Білорусь, Німеччину, Австралію, США, Бельгію, Швейцарію, Ізраїль, Англію, Канаду, Словаччину, Польщу, Латвію та Азербайджан. За останні роки загальна вартість поставленої за рік на експорт продукції становить в ме­жах 30-33 млн грн.

Спиртове і лікеро-горілчане виробництво використовує відходи цукрової промисловості, сокового виробництва, зерно та картоплю. Виготовленням горілки і лікеро-горілчаних напоїв займається 260 підприємств, 19 з яких входить до переліку підприємств, які не підлягають приватизації.

Спиртові заводи є в усіх областях України, але найбільше їх у Вінницькій, Черкаській, Кіровоградській, Житомирській і Київській областях.

Внутрішня потреба в спирті становить близько 20 млн дал при загальній потужності заводів 68 млн дал. Враховуючи те, що спиртова промисловість традиційно мала високий експортний потенціал і залишається однією з бюджетоформуючих галузей, нагального вирішення потребує питання пошуку нових зовнішніх ринків збуту цієї продукції або часткового пере-профілювання підприємств на випуск паливного еталону, техно­логію якого розроблено в УкрНДІспиртбіопроді. Посилення дер­жавного контролю за виробництвом лікеро-горілчаних виробів дало змогу минулого року збільшити випуск алкогольних напоїв майже на 13%. Протекціоністська політика щодо вітчизняного то­варовиробника, яка здійснюється в Україні протягом останніх років, дала змогу відчутно скоротити імпорт горілчаних виробів і створила умови для нарощування випуску тих продуктів, які можна в достатніх обсягах виробляти в Україні (див. табл. 14.13).

Проведений аналіз дотримання законодавства щодо забезпе­чення контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв засвідчив наявність серйозних недоліків у цій сфері.

За оцінками експертів, досі у тіньовому обігу перебуває 25-30 відсотків ринку алкоголю. Більше третини алкогольних напоїв, що реалізуються через торговельну мережу, не відповіда­ють вимогам щодо якості та безпеки продукції.

У зв'язку з недотриманням багатьма суб'єктами господарю­вання державних стандартів і технічних умов виробництва спир­ту та алкогольних напоїв, порушенням санітарних, пожежних та екологічних норм під серйозну загрозу ставиться життя і здоро-вя значної кількості людей.

Унаслідок таких порушень лише від споживання неякісної алкогольної продукції щорічно гине понад 10 тис. людей, а ще близько ЗО тис. хворіє.

Такий стан значною мірою пояснюється й істотними не­доліками в системі лщензування діяльності у сфері виробництва і обігу спирту та алкогольних напоїв.

Пивобезалкогольна промисловість - це майже 300 заводів, що виробляють пиво, плодово-ягідні напої, мінеральні води.

Важливим сировинним компонентом для виробництва пива є ячмінний солод. Щоб виробити 1 т солоду, потрібно 1,4 т ячме­ню. Пивоварні заводи максимально наближені до споживача.

Найбільші пивзаводи розміщені у Києві, Харкові, Донецьку, Чернігові, Миколаєві, Запоріжжі, Луганську.

Потужності з виробництва безалкогольних напоїв розміщені у Києві, Донецьку, Черкасах, Одесі, Полтаві, Харкові, За­поріжжі. Мінеральна вода розливається на заводах у Миргороді, Києві, Сваляві, Ужгороді, Одесі, Харкові, Саках, Чернігові, За­поріжжі, Чернівцях та ін.

Таблиця 14.13.