Поняття та мета регулювання міжбюджетних відносин

ПЛАН

1. Поняття та мета регулювання міжбюджетних відносин;

2. Розподіл видатків та доходів між бюджетами;

3. Види міжбюджетних трансфертів

Поняття та мета регулювання міжбюджетних відносин

Як відзначалось у попередніх параграфах, бюджетна система кожної країни представляє сукупність усіх бюджетів; вона функціонує як єдине ціле, на певних організаційних засадах, що визначаються державним устроєм та адміністративно-територіальним поділом.

Дохідність бюджетів неоднакова, що зумовлено такими об’єктивними умовами: різним рівнем економічного розвитку окремих територій народногосподарського комплексу країни; різноманітністю природно-кліматичних умов територій та їх географічного розташування; різницею в щільності населення територій та його якісної структури. Як наслідок цього постійно збільшується розрив у розмірах податкових і неподаткових бюджетних доходів, що збираються у регіонах. Унітарність же бюджетів дозволяє забезпечувати вирівнювання наповнюваності доходами усіх бюджетів країни. Це здійснюється системою відносин, передбачених Бюджетним кодексом.

В економічній літературі висвітлюються різні точки зору на сутність поняття міжбюджетних відносин.

В офіційних документах, зокрема Бюджетному Кодексі наводиться таке визначення міжбюджетних відносин:

Таким чином, у Бюджетному кодексі зроблено наголос на забезпеченні бюджетів необхідними фінансовими ресурсами.

Правовою базою міжбюджетних відносин є Конституція України, ЗУ «Про місцеве самоврядування», Бюджетний кодекс України.

Розрізняють дві основні моделі організації міжбюджетних відносин:

1) централізовану, та 2) децентралізовану.

До основних принципів централізованої моделі міжбюджетних відносин належать:

- обмеженість прав місцевих органів у формуванні власних бюджетів;

- підпорядкування регіональних інтересів національним проблемам;

- авторитетне з боку держави розподілення податкових повноважень і надання фінансової допомоги місцевим органам влади;

- залежність від державного устрою.

Позитивними рисами такої моделі можна вважати: єдність організації управління, організаційну спроможність бюджетної системи командної економіки, спрямованість фінансових ресурсів на прискорення досягнення поставлених цілей тощо.Проте при централізованій моделі організації міжбюджетних відносин не беруться до уваги інтереси окремих громадян і соціальних груп, а місцеві органи влади мало зацікавлені у розвитку власної дохідної бази.

Децентралізована модель міжбюджетних відносин є ознакою економічного розвитку держави на демократичних засадах. Основними ознаками децентралізованої моделі організації міжбюджетних відносин є:

- невтручання держави в бюджетний процес регіонів;

- чітке законодавче розмежування видаткових повноважень між різними рівнями управління;

- цілеспрямований розвиток фінансової незалежності місцевого самоврядування;

- незалежність від форми державного устрою.

З прийняттям Бюджетного кодексу України в Україні було прийнято децентралізовану модель міжбюджетних відносин. Але навіть з прийняттям Бюджетного кодексу проблеми міжбюджетних відносин залишаються досить істотними. З кожним роком, неухильно відбувається зменшення частки обсягу доходів місцевих бюджетів у структурі доходів зведеного бюджету.

Існуючі диспропорції між різними бюджетами та їх розбалансування усуваються внаслідок унітарності бюджетної системи України засобами механізму бюджетного вирівнювання шляхом бюджетного регулювання.

Поняття «бюджетне регулювання» означає розподіл і перерозподіл грошових засобів між бюджетами з метою збалансування кожного з них.

Бюджетне регулювання здійснює перерозподіл бюджетних коштів усередині бюджетної системи шляхом вилучення частини коштів у економічно більш розвинених і фінансово забезпечених територій (як надлишку понад їх потребу щодо визначених їм повноважень), та передачу їх територіям з недостатнім рівнем розвитку економіки та бюджетної забезпеченості фінансовими рнсурсами.

Враховуючи те, що в результаті бюджетного регулювання повністю відрегулювати міжбюджетні відносини Державного бюджету України і місцевих бюджетів є неможливим то в практиці бюджетування застосовується механізм бюджетного вирівнювання, який передбачає надання місцевим бюджетам дотацій вирівнювання, субвенцій та здійснення вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів в періоди тимчасових касових розривів та недовиконання доходів, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів. Можна дати таке визначення механізму бюджетного вирівнювання, що це сукупність спеціально розроблених, організаційно впорядкованих і нормативно врегульованих засобів зменшення диспропорцій у бюджетному забезпеченні окремих територій. Механізм бюджетного вирівнювання здійснюється специфічними інструментами – міжбюджетними трансфертами.