Тема 9. облік фінансових вкладень та консолідована звітність

9.1.Види фінансових вкладень.

9.2.Порівняльна характеристика короткострокових і довгострокових інвестицій.

9.3.Методи обліку довгострокових інвестицій.

9.4.Консолідована фінансова звітність.

Види фінансових вкладень

Інвестиція - це актив, яким володіє підприємство з метою збільшення капіталу через розподіл доходу (наприклад, відсотків, роялті, дивідендів та ренти), для зростання вартості капіталу або для інших вигод.

Облік інвестицій розглядається у чотирьох важливих МСБО.

МСБО 32 „Фінансові інструменти: розкриття та подання” і МСБО 39 „Фінансові інструменти: визначення та оцінка” засвідчують відносини власності для таких ситуацій, коли інвестор не має значного впливу на об’єкт інвестування.

МСБО 28 „Облік інвестицій в асоційовані компанії” стосується інвестицій в асоційовані компанії. Застосовується тоді, коли можна показати, що інвестор має значний вплив на об’єкт інвестицій.

МСБО 31 „Фінансова звітність про частки у спільних підприємствах” стосується обліку інвестором своєї долі у спільному підприємстві. Спільне підприємство, підприємство у якому два або більше підприємств мають спільний контроль над операціями іншого підприємства. Це є особливим типом інвестиційної ситуації, що концептуально є проміжнимміж суттєвим впливом і контролем.

МСБО 40 визначає обліковий підхід щодо інвестиційної нерухомості та відповідні вимоги до розкриття інформації. Цей стандарт замінює попередні вимоги стандарту 25 “Облік інвестицій”.

Фінансові вкладення – це інвестиції однієї компанії в цінні папери іншої. Сукупність різних цінних паперів, якими володіє інвестор називають “портфелем інвестицій”.

Окремі підприємства здійснюють інвестиції з метою: 1) збереження і примноження тимчасово вільних коштів; 2) інші тримають інвестиції в якості засобів збереження резервного капіталу. Для деяких підприємств інвестиційна діяльність є значним елементом фінансових операцій, тому оцінка діяльності підприємств значною мірою може залежать від відображення в обліку результатів інвестиційної діяльності.

Відповідно МСФЗ 25 “Облік інвестицій” інвестиції визнаються як актив, яким володіє підприємство з метою збільшення матеріальних цінностей за допомогою отримання прибутку (відсотки, роялті, дивіденди тощо) і збільшення вартості основного капіталу чи іншого прибутку підприємства-інвестора.

Інвестиції розподіляються на:

1) короткострокові (поточні);

2) довгострокові.

Короткострокові інвестиції – інвестиції підприємства в ринкові цінні папери, що легко реалізуються з метою розміщення тимчасово вільних коштів терміном менше одного року (чи операційного циклу).

В різних країнах до складу короткострокових інвестицій включають різні види цінних паперів. МСФЗ їх не специфікують, даючи загальне визначення їх легкій реалізації протягом одного року.

До короткострокових інвестицій відносять:

1) Комерційні папери – зобов’язання великих комерційних компаній, що не мають спеціального забезпечення і випускаються терміном від 30 до 270 днів.

2) Казначейські векселі – короткострокові зобов’язання уряду, які розповсюджуються казначейством шляхом конкурентних торгів терміном 91 та 182 дні, періодично випускають векселі на 9 місяців та 1 рік;

3) Акцептовані банком векселі – простий вексель в торговій угоді між двома контрагентами, акцептований банком;

4) Цінні папери закладів – зобов’язання різних управлінь Федерального Уряду, що гарантуються агентствами, що їх випускають (Федеральне управління житлового будівництва США, Державна національна асоціація іпотечного кредиту);

5) Депозитні сертифікати – свідоцтва про тимчасовий внесок до банку, на який нараховується визначений відсоток;

6) Євродолари – доларові депозити США в іноземних банках. Внесок складає від 100 тис. дол., ставка відсотка не регулюється банком;

7) Ринкові цінні папери, що дають права власності – привілейовані та звичайні акції компанії та інші цінні папери, що дають права власності;

8) Ринкові боргові зобов’язання – облігації держави і корпорацій.

На відміну від короткострокових інвестицій, довгострокові представляють собою розміщення коштів на строк більш одного року або з метою отримання додаткового прибутку; або з метою придбання впливу на компанію, цінні папери якої купуються; або внаслідок того, що таке вкладення коштів є вигіднішим порівняно з організацією власних операцій в цій галузі.

Довгострокові інвестиції:

1) Інвестиції в цінні папери:

- інвестиції в цінні папери, що надають права власності (привілейовані та звичайні акції);

- інвестиції в боргові зобов’язання інших компаній (облігації, довгострокові векселі ;

2) Інвестиції в матеріальні необоротні активи – активи, які не використовуються в господарській діяльності, а призначені для перепродажу, або тримаються з метою майбутнього збільшення їх вартості;

3) Інвестиції в дочірні компанії, філіали, спільні підприємства;

4) Інвестиції, що залучені до спеціальних фондів – наприклад, фонд для погашення облігацій, фонд для викупу акцій;