Система періодичного обліку запасів
Залишок товару “Люкс” на кінець місяця за даними інвентаризації = 19 одиниць.
Метод ФІФО
Залишок товару, в тому числі:
4 од. × $11 = $44;
15 од. × $12= $180;
Разом $224
Собівартість реалізованих товарів:
$100 + $132 + $180 - $224 = $188.
Метод ЛІФО
Залишок на кінець місяця:
9 од. × $11 = $99;
10 од. × $10= $100;
Разом $119
Собівартість реалізованих товарів:
($100 + $132 + $180) - $199 = $213.
Метод середньозваженої оцінки
Залишок на кінець місяця.
Середньозважена ціна= ($100 + $132 + $180) : (10 + 12 +15) =
= $412:37 = $11,135;
19 од. × $11,135 = $212
собівартість реалізованих товарів = $412 - $212 = $200.
Таблиця 7.1
Вплив на прибуток різних методів оцінки запасів
Система періодичного обліку запасів), дол.
| № | Показник | Ідентифікована собівартість | FIFO | LIFO | Середньозважена ціна, дол. |
| 1. | Продажі (18 одиниць) | ||||
| 2. | Залишок на початок місяця | ||||
| 3. | Придбано | ||||
| 4. | Залишок на кінець місяця | ||||
| 5. | Собівартість реалізованих товарів | ||||
| 6. | Валовий прибуток | ||||
| 7. | Операційні витрати | ||||
| 8. | Прибуток до оподаткування | ||||
| 9. | Податок на прибуток (30%) | ||||
| 10. | Чистий прибуток |
Система постійного обліку запасів
Метод середньозваженої оцінки
20.11
(10 × $10) + (12 × $11) : 22 = $232 : 22 = $10,5.
Видаток: 8 одиниць × 10,5 = $84.
28.11
(14 × $10,5) + (15 × $12) : 29 = $327 : 29 = $11,3.
Видаток: 10 одиниць × 11,3 = $113.
Залишок на кінець місяця: $232 - $84 + $180 - $113 = $215.
Метод ФІФО
Видаток
20.11. 8 одиниць × 10 = $80;
28.11. 2 одиниці × $10 = $20;
-//- 8 одиниць × $11 = $88;
Разом: $188.
Залишок на кінець місяця:
10 +27 – 18 = 19 одиниць.
в тому числі:
4 одиниці × $11 = $44;
15 одиниць × $12 = $180;
Разом: $224.
Метод ЛІФО
Видаток
20.11. 8 одиниць × $11 = $88;
28.11. 10 одиниці × $12 = $120;
Разом: $208.
Залишок на кінець місяця – 19 одиниць:
5 одиниць × $12 = $60;
4 одиниці × $11 = $44;
10 одиниць × $10 = $100.
Разом: $204.
Як висновок, зазначимо, що різні методи оцінки дають різні результати щодо собівартості списаних на виробництво чи на реалізацію матеріалів (товарів) та їх залишку на кінець звітного періоду. Звідси – методи оцінки суттєво впливають на витрати і на фінансові результати діяльності підприємства. Ясно, що держава повинна регулювати це питання.
Фірми самостійно обирають для себе методи оцінки товарно-матеріальних запасів. вибір залежить насамперед від ринкової кон’юнктури. Якщо визналась тенденція до зростання цін на товари чи на матеріали, то фірми надають переваги методові ЛІФО. В період значних інфляцій процесів держава може на певний час заборонити застосування цього методу оцінки. І, навпаки, якщо є тенденція до зниження цін, то підприємства надають перевагу методові ФІФО. Найменш ризикованим є метод середньозваженої собівартості.
Разом з тим підприємства повинні дотримуватись загальноприйнятого принципу обліку – постійності облікової політики. Це стосується і застосування методів оцінки запасів. Прийняті методи оцінки запасів не повинні змінюватись впродовж року чи більшого періоду, а їх зміна повинна мати обґрунтування. Про це обов’язково зазначається в додатках чи пояснювальній записці до річної фінансової звітності.
Згідно із загальноприйнятими принципами обліку, складські запаси відображаються в балансі за собівартістю або за ринковими цінами на момент складання балансу, якщо ринкова ціна нижча за собівартість.
Цей принцип зветься “Принципом меншої вартості”. Отже, в балансі складські запаси відображаються за меншою (нижчою) з цих двох оцінок.
Якщо ринкова ціна нижча за собівартість запасів, тоді підприємство повинно відобразити в обліку витрати (збитки) від знецінення.
Під ринковою ціною розуміють ціну заміщення, тобто ціну, за якою підприємство змогло б купити ті самі матеріали (товари) у тих самих постачальників. При цьому, при переоцінці запасів приймається чиста вартість реалізації, тобто ринкова ціна за мінусом очікуваних витрат на реалізацію.
Зниження ринкових цін може відбуватися з двох причин:
1) Пряме зниження цін на аналогічні товари на ринку.
2) Зниження ціни реалізації через фізичне псування, пошкодження, застарілість товарів.
В останньому випадку ринкова ціна – це ціна можливої реалізації пошкоджених або застарілих товарів. Вона може бути нижчою за собівартість.
Існує три методи оцінки складських запасів за правилом мінімальної (нижчої) оцінки: