Контрольно-ревізійної роботи в Україні
Нормативно-правові засади організації державної контрольно-ревізійної роботи означені в Законі України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" (від 26.01,93 р., №2939-ХП) та в Положенні "Про Головне контрольно-ревізійне управління України" (затверджене Указом Президента України від 28.11.2000 р. за № 1265/2000).
Відповідно до статті 2 Закону Державна контрольно-ревізійна служба України має право здійснювати контроль за витратами грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей, за станом бухгалтерського обліку, за достовірністю звітності міністерств, відомств, державних комітетів і державних фондів; бюджетних установ; підприємств і організацій, які одержують кошти із бюджетів усіх рівнів і державних валютних фондів.
В Положенні (пункт 3) визначено задачі та об'єкти контролю.
Згідно з Законом і Положенням Головне контрольно-ревізійне управління України здійснює:
• контроль за фінансово-господарською діяльністю центральних і міс
цевих органів виконавчої влади;
• фінансовий контроль вказаних в статті 2 Закону організацій та закладів,
незалежно від форм власності, відомчої належності та підпорядкованості;
• Пунктом 5 Положення передбачено проведення ревізій ГоловКРУ за
дорученням Президента України. Кабінету Міністрів України та за
зверненням координаційного комітету по боротьби з корупцією та ор
ганізованою злочинністю при Президентові України;
• Статтею 14 Закону про КРС передбачено проведення ревізій і переві
рок суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власно
сті за постановою прокурора чи слідчого, яка винесена в процесі роз
слідування кримінальної справи. Ревізія підприємства (організації, за-,
кладу) за зверненням правоохоронних органів може проводитись в і
любий термін незалежно від кількості раніше проведених ревізій, пе
ревірок на даному підприємстві;
• Перевірки, ревізії можуть бути проведені на підприємствах, де зали
шились кошти у зв'язку з пільгами з платежів до бюджету;
• Зустрічні перевірки - перевірки на підприємствах, які перебували в
економічних зв'язках з ревізованим суб'єктом. Проводитись така пе
ревірка може відповідно до пп. 1.5.4 Інструкції про порядок проведен
ня ревізій і перевірок органами державної контроль-ревізійної служби
в Україні (затверджена наказом ГоловКРУ від 03.10.97 p., № 121) для
документального підтвердження реальності, законності і достовірності
господарських операцій і розрахунків.
Безпосередньо на місцях контрольно-ревізійну роботу організують начальники контрольно-ревізійних відділів (КРВ) районів і міст. Вони зокрема:
• проводять планування контрольно-ревізійної роботи;
• контролюють виконання планів;
• контролюють якість матеріалів ревізій та перевірок;
• подають управлінню інформацію за наслідками ревізій, перевірок;
• приймають та перевіряють матеріали ревізій і перевірок від працівни
ків відділу. Про це повинен свідчити відповідний напис (висновок що
до повноти та ясності результатів ревізії) на титульній сторінці акта
(довідки) або на окремому аркуші;
• безпосередньо очолюють ревізію.
Органи державної контрольно-ревізійної служби також вивчають та узагальнюють матеріали ревізій (перевірок). В необхідних випадках розробляються пропозиції щодо перегляду чинного законодавства, поліпшення системи контролю та стану відомчої контрольно-ревізійної діяльності.
В своїй системі державні контрольно-ревізійні служби готують і розповсюджують інформаційні листи по обміну досвідом у роботі, оформляють рішення про застосування фінансових санкцій та накладання адміністративних стягнень. Останнє передбачено пунктом 7 ст. 11 закону України "Про державну податкову службу в Україні" та пунктом 7, 8, 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні". Приховані або заниженні платежі стягуються в дохід відповідного бюджету залежно від впорядкованості підприємства.
Деякі особливості має організація ревізій, які проводяться за ініціативою органів дізнання та попереднього слідства.
По-перше, такі ревізії є складними і потребують високої кваліфікації від ревізорів.
По-друге, матеріали ревізії підлягають, як правило, судово-бухгалтерській експертизі. При цьому встановлюється правильність методики проведення ревізії, достовірність її результатів; визначається та підтверджується обсяг нестач та матеріальних збитків, заподіяних посадовими особами підприємства (або матеріально відповідальними особами).
По-третє. Безпосередньою підставою для проведення ревізій є доручення (наказ, розпорядження) відповідної посадової особи контрольно-ревізійного управління. Це означає, що проведення будь-якої ревізії регламентується не кримінально-процесуальним законодавством, а Законом України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні". Цей Закон обумовлює норми не кримінально-процесуального законодавства, а адміністративного права.
Таким чином, хоча ст. 14 закону вимагає обов'язкове проведення ревізії за дорученням правоохоронних органів, все ж для безпосередньої роботи ревізорів на підприємстві контрольно-ревізійне управління оформляє відповідний документ.
При плануванні та проведенні ревізій (перевірок), при реалізації матеріалів ревізій контрольно-ревізійні відділи координують свою роботу з місцевими органами виконавчої влади, фінансовими органами, державними податковими адміністраціями, органами прокуратури, внутрішніх справ та Служби безпеки України. За допомогою ревізій означені організації в разі необхідності дістають матеріали про діяльність підприємств, аналізують їх та роблять висновки про недоліки, порушення, обставини злочину. В статті 65 кримінально-процесуального кодексу України акт ревізії значиться в розділі "Інші документи" як джерело доказів.
Успішна робота контрольно-ревізійних відділів залежить від професійного рівня працівників (ревізорів). Для підвищення їх кваліфікації в контрольно-ревізійних відділах:
• організують постійне економічне навчання, під час якого ознайомлюють
контролерів - ревізорів з методами виявлення порушень, зловживань;
• розглядають матеріали ревізій і перевірок;
• ознайомлюють з новими законодавчими актами, нормативними доку
ментами, наказами ГоловКРУ України;
• проводять інструктаж ревізорів до виходу на підприємство. При цьому
встановлюють готовність працівників до виконання роботи та роз'яс
нюють її особливості на підприємстві, діяльність якого підлягає пере
вірці. Окрім того, працівникам роз'яснюють їх права, обов'язки та від
повідальність.