Основна надія покладається на найбільш глибокі шари уже відомих провінцій (особливо Передкарпаття) і шельфи Чорного й Азовського морів.

Таким чином, Україна погано забезпечена паливно-енергетичними ресурсами, особливо нафтою і природним газом, рудами кольорових металів (алюмінієвою, мідною і свинцево-цинковою сировиною), деякими видами хімічної сировини, особливо агроруд (апатити, фосфорити, калійні солі). У той же час забезпеченість багатьма металевими рудами - залізною, марганцевою, титановими і сировиною для виготовлення будівельних матеріалів (цементна сировина, будівельний камінь, вогнетривкі глини) висока.

Водні ресурси. Завдяки своїм унікальним фізичним і хімічним властивостям вода широко використовується у всіх галузях виробничої і невиробничої сфер. Найбільшу цінність мають чисті прісні води, дефіцит яких в Україні усе відчутніше. Водні ресурси складають поверхневі (ріки, озера, водоймища, ставки) і підземні води. Основним елементом збагачення водного балансу України є атмосферні опади, загальний обсяг яких, за різними оцінками, складає 366-377 км3. Через значні витрати на випаровування (понад 80 % водного балансу) на поверхневий місцевий стік у середній по обводненості рік припадає тільки близько 50 км3. Водні ресурси поповнюються за рахунок транзитного стоку Дунаю (удвічі більше, ніж стік вcіx рік України), Дніпра, Сіверського Дінця і сумарно складають майже 210 км3. Частина поверхневого стоку (Тиса, Прут, Західний Буг і ін.) загальним обсягом 14 км3 виходить зa межі України.

Хоча найбільший обсяг стоку припадає на Дунай, головну роль у водопостачанні господарства України грають ріки басейну Дніпра, що охоплює 2/3 території нашої держави.

З трьох тисяч озер України тільки 30 (1 %) мають площу більш 10 км2. Більшість прісних озер розміщені на. Поліссі (найбільше Свитязь-24,2 км2), закритих солонуватих і солоних озер і лиманів - на узбережжях Чорного й Азовського морів (Сасык (Кундук) - 210 км2, Тилигульский лиман - 160-170 км2, Ялпуг - 149 км2). Ресурси прісних озерних вод складають 2,3 км3, солонуватих і солоних - 8,6 км3. Значно поповнюються ресурси поверхневих вод за рахунок будівництва водоймищ (у 1990 р. близько 1100 загальним обсягом понад 55 км3) і ставків (більш 20 тис., обсягом 3 км3).

Великий каскад водоймищ створений на Дніпрі, де їх побудовано шість обсягом 43,8 км3: Каховське, Кременчуцьке, Київське, Дніпровське (Запорізьке), Канівське, Дніпродзержинське. Поряд з певною зручністю створення цих водоймищ мали місце ряд негативних наслідків: утрата 10 % стоку Дніпра на випаровуваність і інфільтрацію, уповільнення водообміну і самоочищення вод, затоплення і підтоплення величезних масивів родючих ґрунтів.

У цілому по запасах водних ресурсів з розрахунку на одиницю площі і на один жителя Україна займає одне з останніх місць у Європі. Найкраще забезпечені водними ресурсами Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська області, гірше всього - південні області України. На півдні і сході республіки проблеми водопостачання вирішуються за рахунок використання транзитного стоку, однак це вимагає величезних засобів на будівництво каналів і водопроводів, попереднє очищення і перекидання води.

Моря, що омивають територію України, звичайно, можна розглядати як альтернативне джерело водних ресурсів, але оскільки ці води вимагають опріснення, а отже, значних витрат засобів і енергії, у найближчі роки їхнє використання малоймовірне. Особливістю Чорного моря є наявність у ньому, починаючи з 150 м, розчинного сірководню, що глибше 200 м цілком витісняє кисень і робить море практично біологічно мертвим. Однак уже зараз мається можливість використання великих ресурсів сірководню. Важливе значення для України мають і рекреаційні ресурси цих морів.

2. Запаси природних ресурсів та природно-ресурсний потенціал. Запаси корисних копалин - це кількість мінеральної сировини, яка виявлена за допомогою геологічної розвідки. Їх розділяють на дві категорій - балансові і забалансові. До балансових належать ті, які відповідають промисловим кондиціям і їх економічно доцільно використовувати. До забалансових - запаси, що унаслідок низького змісту корисних компонентів або складної технології видобутку і переробки поки що недоцільно використовувати (але згодом таке використання можливе).

Усі запаси корисних копалин у залежності від ступеня розвіданості родовищ, якості сировини і гірничотехнічних умов розробки розділяють ще на категорії А, В, C₁ і С₂. (вивчити самостійно Качан).

До категорії А відносять найбільш досліджені копалини, умови залягання яких, форма і будівля рудних тіл цілком вивчені, виявлені природні типи і промислові сорти сировини, виділені й оконтурені безрудні і некондиційні ділянки усередині рудного тіла, цілком досліджені якість, технологічні властивості й інженерно-геологічні умови видобутку сировини.

Для категорії В ці характеристики майже збігаються, за винятком того, що тут не визначено просторове положення кожного типу і контури безрудних і некондиційних ділянок усередині рудного тіла.

До категорії C₁ відносяться запаси, про які відомо: умови залягання, форма і будівля тіл корисних копалин, їхні природні типи, промислові сорти, якість, технологічні властивості й умови проведення гірничоексплуатаційних робіт.

Нарешті, до категорії С₂ відносяться попередньо оцінені запаси корисних копалин.

Промислові запаси викопних ресурсів визначаються як сума запасів по категоріях А+В+ C₁ без утрат, що обов'язкові під час добування мінеральної сировини. Для потенційної оцінки запасів корисних копалин на підставі обліку загальних геологічних умов визначають так звані прогнозовані запаси.

Дуже важливою проблемою освоєння природних ресурсів є їхня комплексна оцінка, що включає: визначення запасів і їхнього якісного складу; вивчення умов експлуатації і можливості комплексного використання різних видів ресурсів; облік освоєння території, на якій вони знаходяться.

В останні роки усе більшого значення набуває потреба раціонального природокористування при експлуатації природних багатств. Дотепер не розроблені єдині підходи і критерії оцінки природних ресурсів, але загальноприйнято, що оцінка повинна бути насамперед економічною, тобто виражатися у вартісних (грошових) показниках. Це дає можливість не тільки оцінити окремі види природних ресурсів, але й обчислити сумарний природно-ресурсний потенціал (ПРП) території. Природно-ресурсний потенціал території (акваторії) - це сукупна продуктивність природних ресурсів, засобів виробництва і предметів споживання, що виражається її суспільною споживчою вартістю.