Тема 4. управління якістю на рівні підприємства

План

1. Управління якістю на виробництві.

2. Функції виробництва, які направлені на якість.

1. Управління якістю на виробництві

Якість визначається під дією таких факторів: випадкових, місцевих, суб’єктивних.

Для попередження їхнього впливу на якість потрібна система керування якістю. Система керування якістю включає в себе дві системи – керуючу та керовану.

Керуюча система створює менеджмент якості. Вона починається з керівництва вищої ланки, яке повинно виходити зі стратегії, що організація здатна на більше в порівнянні з минулим. В організаційній структурі підприємства (організації) можуть бути передбачені спеціальні підрозділи, що координують роботи з керування якістю.

Керована системапредставлена різними рівнями керування (організацією, структурами тощо).

Роботи з покращення якості проводяться на різних етапах виробництва:

а) на етапі планування необхідно: визначити майбутніх споживачів і з’ясувати їх запити; сформулювати завдання в області якості, які відповідають запитам споживачів і постачальників; розробити продукцію, що відповідає їх запитам; розробити і налагодити процес, який здатен забезпечувати випуск продукції з потрібними характеристиками;

б) на етапі контролю необхідно: вибрати об’єкти контролю; визначити одиниці виміру; забезпечити проведення вимірювань і розробити стандарти на робочі характеристики; провести точні вимірювання робочих характеристик виробів; проаналізувати їх відхилення від вказаних в стандарті; при наявності відхилень прийняти необхідні міри, що допоможуть їх уникнути;

в) на етапі вдосконалення слід: довести потребу у поліпшенні процесу, розробити міри по покращенню; організувати керівництво цими мірами; провести діагностування для виявлення причин і здійснити керуючі заходи; забезпечити контроль за досягнутими результатами.

Будь-яка діяльність має замкнений цикл, тобто безперервно повторювані процеси «планування – дія – контроль результатів – корегуючий вплив». Замкнений цикл отримав назву PDCA (за початковими літерами англійських слів «plan – do – check – acton»). Е. Демінг запропонував цикл якості «коло Демінга»: проектування – виробництво – перевірку, збут – вивчення попиту, обслуговування. Ці цикли направлені на постійне вдосконалення процесів і продукції і закріплення отриманих результатів на кожному новому витку.

2. Функції виробництва, які направлені на якість

Ефективність організації процесу управління якістю і виконання узятих зобов’язань можливі лише за умови проведення стратегії з якості та тактики управління якістю.

Стратегія з якості передбачає, що керівники середньої ланки несуть відповідальність за розробку стратегії. Вона взаємозалежна із загальною стратегією підприємства. Її розробка заснована на обліку життєвого циклу товару принципу «товар-ринок».

Тактика управління якістю представляє цілеспрямовану діяльність, що визначається на короткостроковий період. Вона визначає шляхи, що забезпечують наближення до заданих параметрів якості. Вона розробляється й впроваджується нижчою керівною ланкою, а виконується рядовими спів-робітниками підприємства.

Політика в області якості є одним з елементів загальної політики підприємства.

На формування політики в області якості впливають:

− ситуація на ринку збуту;

− конкурентоспроможність продукції;

− науково-технічний прогрес;

− боротьба за конкурентів;

− стан справ на самому підприємстві;

− вкладення інвестицій у розвиток підприємства.

Політика в області якості – основні напрями і цілі включається в «Керівництво з якості».

Політику в області якості формулюють таким чином, щоб вона стосувалася діяльності кожного працівника, а не тільки якості пропонованих виробів або послуг. Чітко визначаються рівні стандартів якості роботи для кожної організації і системи забезпечення якості продукції. Продукція повинна бути поставлена споживачеві в заданий термін, у заданих обсягах і за прийнятну ціну.

Документовані системи якості, мотивації, навчання й партнерських відносин з часом розвивалися. Виділяють п’ять етапів – п’ять зірок якості.

Перша зірка відповідає начальному етапу системного підходу, тоді з’явилася перша система – система Тейлора, що встановлювала вимоги до якості окремих виробів (деталей) у вигляді полів допусків або певних шаблонів, настроєних на верхню і нижню межі допусків, – прохідні і непрохідні калібри.

Для забезпечення функціонування системи Тейлора були введені професіонали в області якості – інспектори. Система мотивації передбачала штрафи за дефекти і брак, а також звільнення. Навчання зводилось до оволодіння навичками працювати з вимірюваним і контрольним устаткуванням. Взаємовідносини з постачальниками і споживачами будувалися на основі вимог технічних вимог (ТУ), виконання яких перевірялося при приймальному контролі (вхідному і вихідному).

Друга зірка. На цьому етапі від керівництва якістю певного виробу перейшли до управління процесами. Система Тейлора дала чудовий механізм керування якістю кожного конкретного виробу (деталь, складова одиниця), однак виробництва – це процеси. І незабаром стало ясно, що управляти треба процесами.

Третя зірка. На цьому етапі з’явилися документовані системи якості. Вони встановлюють відповідальність і повноваження, взаємодію в області якості всього керівництва підприємства, а не тільки фахівців служб якості.

Четверта зірка. В 1970-1980 роки почався перехід від загального управління якістю до загального менеджменту якості (TQM).

П’ята зірка. В 1990-і роки підсилився вплив суспільства на підприємства, а ті, в свою чергу, стали більше враховувати інтереси суспільства. З’явились стандарти ISO 14000. Вони встановлюють вимоги до систем менеджменту з погляду захисту навколишнього середовища й безпеки продукції.