Статистичні показники природного руху і відтворення населення
Головними складовими природного руху населення є народжуваність та смертність, а також ті складові, що впливають на нього: шлюбність і розлученість. Отже, об'єктом дослідження природного пуху є такі статистичні сукупності: чисельність померлих, чисельність народжених, число зареєстрованих шлюбів та розлучень, а також чисельність всього населення та окремих його контингентів (дітородний контингент жінок, шлюбоздатне населення).
При вивченні народжуваності, крім сукупності народжених, враховуються ще дві сукупності: матерів та випадків народжень.
Джерелом даних щодо зазначених сукупностей є дані поточного обліку, що реєструються в записах актів громадянського стану (ЗАГС). Відомості про народжених, померлих, тих, хто уклав шлюб або розлучився, містяться у відповідних книгах реєстрації актів у відділах ЗАГСу, а також у свідоцтвах (про народження, смерть, шлюб, розірвання шлюбу), які видаються населенню. Деякі відомості беруться з даних перепису населення, особливо про явища або стани, які реєструються на підставі самовизначення населення (перебування у фактичному не зареєстрованому шлюбі або у фіктивному шлюбі).
Статистика вивчає природний рух населення з метою визначення його абсолютних розмірів, оцінки рівнів та ступенів поширення серед окремих контингентів населення, тенденцій зміни природного руху та його складових, а також порівняння інтенсивності цих процесів у регіональному аспекті.
Динаміка природного руху населення України характеризується даними, наведеними у таблиці 4.2.
Таблиця 4.2
Природний рух населення
| показники | Всього, тис. осіб | ||
| Кількість народжених N | 691,0 | 376,5 | 390,7 |
| Кількість померлих М | 600,6 | 746,0 | 754,9 |
| Природний приріст населення Δппн | 90,4 | -369,5 | -364,2 |
| Кількість зареєстрованих шлюбів | 489,3 | 309,6 | 317,2 |
| Кількість зареєстрованих розлучень | 193,7 | 181,3 | 183,5 |
Абсолютний розмір природного приросту визначається за формулою:
Δппн = N-М, ( 4.2)
де Δппн — природний приріст чисельності населення за період (рік);
N— кількість народжених за період (рік);
М— кількість померлих за той самий період.
Абсолютний розмір природного приросту може характеризувати абсолютне збільшення чисельності населення за період за рахунок того, що N > М; набувати нульового значення при незмінній чисельності населення та характеризувати скорочення чисельності населення.
В Україні, починаючи з 1991 р., спостерігається від'ємний абсолютний природний приріст, хоча з 2002 року розмір якого дещо знижується. Так, якщо в 2001 р. число померлих перевищувало число народжених на 369,5 тис. чол., то в 2002 р. — на 364,2 тис. осіб.
Негативні тенденції в демографічних процесах, такі як деформація статево-вікової структури, скорочення середньої очікуваної тривалості життя населення та погіршення його здоров'я, особливо через наслідки Чорнобильської катастрофи, характеризують демографічну ситуацію в Україні як кризову.
Абсолютна чисельність померлих, народжених, одружених та розлучених розподіляється за демографічними та соціальними ознаками. Так, чисельність померлих поділяється за статтю в цілому та по окремих вікових групах. Окремо групуються померлі за причинами смерті: від хвороб (системи кровообігу, новоутворень, нещасних випадків, отруєнь і травм); самогубств, випадкових утоплень; вбивств; органів дихання.
Абсолютні дані, хоч і відіграють важливу роль, не можуть застосовуватись при різних динамічних і територіальних порівняннях, оскільки вони залежать від загальної чисельності населення. Тому для характеристики природного руху населення перелічені показники визначаються у розрахунку на 1000 осіб, тобто виражаються у вигляді відносних величин інтенсивності у проміле (%о).
Найпоширенішими показниками у демографічній статистиці є загальні коефіцієнти народжуваності і смертності.
Вони розраховуються як відношення кількості народжених (померлих) до середньорічної чисельності населення, виражаються у проміле і показують, скільки в середньому народжених (або померлих) припадає на кожну тисячу середньорічного населення.
Загальний коефіцієнт народжуваності:
n = N :S ·1000, (4.3)
де n — загальний коефіцієнт народжуваності;
N—кількість народжених за рік;
S — середньорічна чисельність населення.
У 2002 році загальний коефіцієнт народжуваності в Україні становив 8,1%о, що за шкалою демографічних довідників ООН відповідає надзвичайно низькому рівню (до 10 %о). Отже, на 1000 жителів України припадало лише 8 народжених. За період після останнього перепису загальний рівень народжуваності скоротився проти 13,3 %о у 1989 році, коли за оціночною шкалою він відповідав низькому рівню (12-16 %о).
Коефіцієнт, що обчислюється в розрахунку на 1000 жінок дітородного віку, називається спеціальним коефіцієнтом народжуваності, або коефіцієнтом плідності (F15-49)- Він визначається як відношення чисельності народжених за рік до середньорічної чисельності жінок у віці 15-49 років.
= 
· 1000, (4.4)
де Nx—- чисельність народжених за рік жінками x-вікової групи;
Sx— середньорічна чисельність жінок в х-віковій групі.
За останніми даними коефіцієнт плідності в Україні дорівнював 36,6%о Отже, на 1000 жінок дітородного віку припадало в середньому 37 народжених. За міжнародною шкалою рівень плідності в Україні визначається як надзвичайно низький. Загальний коефіцієнт смертності:
m= М : 
·1000, (4.5)
де М— кількість померлих за рік;
— середньорічна чисельність населення.
В Україні за останній рік т — 15,7 %о, отже, на кожних 1000 жителів припадало майже 16 померлих, що за шкалою міжнародних порівнянь кваліфікується як високий рівень (від 15 до 20 %о). Втім загальний коефіцієнт смертності відбиває не тільки інтенсивність вимирання населення, а й вплив його статево-вікової структури. Так, загальний рівень смертності збільшуватиметься, якщо в складі населення переважатимуть старші вікові групи або підвищиться частка чоловіків, смертність яких вища ніж у жінок. Тому поряд із загальним коефіцієнтом смертності визначають спеціальні, обчислені окремо для кожної статі: відповідно коефіцієнти смертності жінок та чоловіків. На їх підставі можна обчислити загальний коефіцієнт смертності як середньоарифметичну зважену на частку чоловіків та жінок в усьому населенні.
Рівень вікової смертності оцінюють часткові коефіцієнти смертності, який визначають як відношення числа померлих за рік у х-віковій групі до середньорічної чисельності населення х-вікової групи, помножене на 1000.
Окремо обчислюється показник смертності немовлят — смертність дітей віком до одного року. Коефіцієнт смертності немовлят має свої особливості розрахунку. Це пов'язано з тим, що частина немовлят, померлих у поточному році, народилась у попередньому календарному році.
(4.6)
де Мо — чисельність померлих дітей до 1 року в році спостереження;
N1, N.-1 — число народжених відповідно в поточному та попередньому календарному році;
α, β— частка померлих дітей серед народжених відповідно в
кожному році.
У структурі померлих немовлят співвідношення в окремі роки змінюється і залежно від співвідношення померлих немовлят в ранньому та пізньому періодах а, ранньому та пізньому періодах α, β набувають таких значень: α = 2/3 (β =1/3), або α = 3/4 (β = 1/4), α = 4/5 (β = 1/5).
Загальні коефіцієнти шлюбності та розлученості визначаються в цілому для двох статей і характеризують кількість зареєстрованих за рік шлюбів (розлучень) в розрахунку на 1000 осіб усього населення країни (регіону, зони, виду поселення):
c = C :S · 1000, d = D :S · 1000, (4.7)
де с, d—загальний коефіцієнт відповідно шлюбності та розлученості;
С, D — число відповідно шлюбів і розлучень, зареєстрованих за рік. Також обчислюється коефщієнт несталості шлюбів:
K = D : C 100, (4.8)
де D — число одружених;
С — число розлучених пар за рік.
Відтворення всього населення характеризують відносні показники природного приросту..
Коефіцієнт природного приросту
ke=n – m. ke= 
Якщо ke> 0, напрям відтворення населення вважається простим,
якщо ke= 0 — звуженим, якщо ke< 0 — розширеним.