Про національний банк україни
ЗАКОН УКРАЇНИ Про Національний банк України
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про Національний банк України
(Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 29, ст. 238)
Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України
від 17 лютого 2000 року № 1458-III,
від 20 квітня 2000 року № 1658-III,
від 13 липня 2000 року № 1919-III,
від 7 грудня 2000 року № 2121-III,
від 20 вересня 2001року № 2740-III,
від 10 січня 2002 року № 2922-III,
від 3 лютого 2004 року № 1416-IV,
від 1 грудня 2005 року № 3163-IV
Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Терміни та поняття
У цьому Законі терміни та поняття вживаються у такому значенні:
абзац другий статті 1 виключено
(згідно із Законом України
від 10.01.2002 р. № 2922-III)
банківські метали - золото, срібло, платина, метали платинової групи,
доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у
зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з
дорогоцінних металів;
банківське регулювання - одна із функцій Національного банку України,
яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків,
визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення
банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського
законодавства;
банківський нагляд - система контролю та активних впорядкованих дій
Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання
банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України
здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених
нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту
інтересів вкладників та кредиторів банку;
(абзац п'ятий статті 1 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 13.07.2000 р. № 1919-III,
від 10.01.2002 р. № 2922-III)
валютні цінності - матеріальні об'єкти, визначені законодавством України
про валютне регулювання як засоби валютно-фінансових відносин;
відкритий ринок - ринок, на якому здійснюються операції з купівлі-
продажу цінних паперів між особами, що не є первинними кредиторами та
позичальниками, і коли кошти внаслідок продажу цінних паперів на такому
ринку надходять на користь держателя цінних паперів, а не їх емітента.
Використовується центральними банками для купівлі-продажу, як правило,
короткострокових державних цінних паперів з метою регулювання грошової
маси. Внаслідок купівлі збільшується вкладення коштів в економіку, внаслідок
продажу - зменшується;
валютна позиція - співвідношення вимог та зобов'язань банку в іноземній
валюті. При їх рівності позиція вважається закритою, при нерівності -
відкритою. Відкрита позиція є короткою у разі, якщо обсяг зобов'язань по
проданій валюті перевищує обсяг вимог, і довгою, якщо обсяг вимог по
купленій валюті перевищує обсяг зобов'язань;
грошово-кредитна політика - комплекс заходів у сфері грошового обігу та
кредиту, направлених на регулювання економічного зростання, стримування
інфляції та забезпечення стабільності грошової одиниці України, забезпечення
зайнятості населення та вирівнювання платіжного балансу;
грошовий сурогат - будь-які документи у вигляді грошових знаків, що
відрізняються від грошової одиниці України, випущені в обіг не Національним
банком України і виготовлені з метою здійснення платежів в господарському
обороті, крім валютних цінностей;
(абзац десятий статті 1 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 13.07.2000 р. № 1919-III)
девізна валютна політика - політика регулювання валютного курсу
шляхом купівлі і продажу іноземної валюти;
дисконтна валютна політика - зниження або підвищення Національним
банком України процентних ставок за кредит з метою регулювання попиту і
пропозиції на позичковий капітал;
золотовалютний резерв - резерви України, відображені у балансі
Національного банку України, що включають в себе активи, визнані світовим
співтовариством як міжнародні і призначені для міжнародних розрахунків;
абзац чотирнадцятий статті 1 виключено
(згідно із Законом України
від 10.01.2002 р. № 2922-III)
кредитор останньої інстанції - це, як правило, Національний банк
України, до якого може звернутися банк або інша кредитна установа для
отримання рефінансування у разі вичерпання інших можливостей
рефінансування. Національний банк України має право, але не зобов'язаний,
надавати кредити для рефінансування банку, якщо це не тягне за собою ризиків
для банківської системи;
казначейські зобов'язання - боргові цінні папери, що емітуються
державою в особі її уповноважених органів, розміщуються виключно на
добровільних засадах серед фізичних та юридичних осіб і засвідчують внесення
їх власниками грошових коштів до бюджету та дають право на отримання
фінансового доходу або інші майнові права, відповідно до умов їх випуску;
металеві рахунки - рахунки, які відкриваються уповноваженими банками
України для обліку операцій, що здійснюються з банківськими металами;
основні засади грошово-кредитної політики - комплекс змінних
індикаторів фінансової сфери, що дають можливість Національному банку
України з допомогою інструментів (засобів та методів) грошово-кредитної
політики здійснювати регулювання грошового обігу та кредитування економіки
з метою забезпечення стабільності грошової одиниці України як монетарної
передумови для економічного зростання і підтримки високого рівня зайнятості
населення;
облікова ставка Національного банку України - виражена у відсотках
плата, що береться Національним банком України за рефінансування
комерційних банків шляхом купівлі векселів до настання строку платежу по
них і утримується з номінальної суми векселя. Облікова ставка є найнижчою
серед ставок рефінансування і є орієнтиром ціни на гроші;
офіційне видання Національного банку України - спеціальне друковане
видання, визначене Національним банком України як офіційне і зареєстроване
в установленому порядку, в якому публікуються нормативно-правові акти
Національного банку України, а також інформаційно-аналітичні, статистичні та
інші матеріали, огляди стану банківської системи України, валютного і
фінансового ринків тощо;
офіційний валютний курс - курс валюти, офіційно встановлений
Національним банком України як уповноваженим органом держави;
платіжний баланс - співвідношення між сумою грошових надходжень,
отриманих країною з-за кордону, і сумою здійснених нею платежів за кордон
протягом певного періоду. До платіжного балансу входять розрахунки за
зовнішньою торгівлею, послугами, неторговими операціями, доходи від
капіталовкладень за кордоном, торгівлі ліцензіями, від фрахтування та
обслуговування кораблів, туризму, утримання дипломатичних і торгових
представництв за кордоном, грошові перекази окремих осіб, виплати іншим
країнам за позики тощо. Платіжний баланс включає рух капіталів: інвестиції та
кредити;
резервна позиція в Міжнародному валютному фонді (далі - МВФ) -
вимоги держави-члена до МВФ, що визначаються як різниця між квотою та
авуарами МВФ в її (держави-члена) валюті за мінусом грошових авуарів МВФ,
отриманих державою-членом у вигляді кредитів МВФ та залишків на рахунку
МВФ № 2, що не перевищує однієї десятої процента від квоти держави-члена;
ставки рефінансування Національного банку України - виражена у
відсотках плата за кредити, що надаються комерційним банкам, яка
встановлюється Національним банком України з метою впливу на грошовий
оборот та кредитування. Національним банком України встановлюються
облікова та ломбардна процентні ставки;
спеціальні права запозичення (СПЗ) - міжнародний резервний актив,
створений МВФ з метою доповнення існуючих міжнародних резервних активів,
який являє собою "кошик" із п'яти валют, склад яких переглядається кожні
п'ять років. Вартість спеціальних прав запозичення визначається щоденно;
абзац двадцять шостий статті 1 виключено
(абзац двадцять шостий в редакції
Закону України від 13.07.2000 р. № 1919-III,
виключено згідно із Законом України
від 10.01.2002 р. № 2922-III)
цінова стабільність - утримання системи цін на певному рівні шляхом
підтримки стабільного курсу грошової одиниці України.
абзац двадцять восьмий статті 1 виключено
(згідно із Законом України
від 10.01.2002 р. № 2922-III)
Стаття 2. Правова основа діяльності Національного банку
України
Національний банк України (далі - Національний банк) є центральним
банком України, особливим центральним органом державного управління,
юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації
якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами
України.
Місцезнаходження керівних органів та центрального апарату
Національного банку - місто Київ.
Стаття 3. Статутний капітал
Національний банк має статутний капітал, що є державною власністю.
Розмір статутного капіталу становить 10 мільйонів гривень. Розмір
статутного капіталу може бути збільшений за рішенням Ради Національного
банку.
(частина друга статті 3 із змінами, внесеними згідно
із Законом України від 13.07.2000 р. № 1919-III)
Джерелами формування статутного капіталу Національного банку є
доходи його кошторису, а при необхідності - Державний бюджет України.
Стаття 4. Економічна самостійність
Національний банк є економічно самостійним органом, який здійснює
видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису, а у
визначених цим законом випадках - також за рахунок Державного бюджету
України.
Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є
об'єктом права державної власності і перебуває у його повному господарському
віданні.
Національний банк не відповідає за зобов'язаннями органів державної
влади, а органи державної влади не відповідають за зобов'язаннями
Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі
зобов'язання.
Національний банк не відповідає за зобов'язаннями інших банків, а інші
банки не відповідають за зобов'язаннями Національного банку, крім випадків,
коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання.
Національний банк може відкривати свої установи, філії та
представництва в Україні, а також представництва за її межами.
Національний банк, його установи, філії та представництва мають
печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Стаття 5. Доходи і видатки
Одержання прибутку не є метою діяльності Національного банку.
Плановані доходи та витрати Національного банку відображаються в
кошторисі його доходів і витрат. Кошторис доходів та витрат повинен
забезпечувати можливість виконання Національним банком його функцій,
встановлених Конституцією України та цим Законом.
Національний банк за підсумками року у разі перевищення кошторисних
доходів над кошторисними витратами, затвердженими на поточний бюджетний
рік, вносить до Державного бюджету України наступного за звітним року
позитивну різницю на покриття дефіциту бюджету, а перевищення витрат над
доходами відшкодовується за рахунок Державного бюджету України
наступного за звітним року.
(дію частини третьої статті 5 зупинено на 2000 рік
згідно із Законом України від 17.02.2000 р. № 1458-III)
Формування фондів та резервів Національного банку на покриття
фінансових ризиків, пов'язаних із виконанням його функцій, здійснюється
згідно з положенням, що затверджується Радою Національного банку України.
(частина четверта статті 5 в редакції
Закону України від 13.07.2000 р. № 1919-III)
Стаття 6. Основна функція
Відповідно до Конституції України основною функцією Національного
банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України.
На виконання своєї основної функції Національний банк сприяє
дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх
повноважень, - цінової стабільності.
Стаття 7. Інші функції
Національний банк виконує такі функції:
1) відповідно до розроблених Радою Національного банку України
Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-
кредитну політику;
2) монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує
її обіг;
3) виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему
рефінансування;
4) встановлює для банків правила проведення банківських операцій,
бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;
(пункт 4 статті 7 із змінами, внесеними згідно
із Законом України від 13.07.2000 р. № 1919-III)
5) організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-
кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного
балансу;
6) визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між
банками;
(пункт 6 статті 7 із змінами, внесеними згідно
із Законом України від 13.07.2000 р. № 1919-III)
7) визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських
технологій, створює, координує та контролює створення електронних
платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та
засобів захисту банківської інформації;
8) здійснює банківське регулювання та нагляд;
9) веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківської
діяльності та операцій у передбачених законами випадках;
(пункт 9 статті 7 із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 13.07.2000 р. № 1919-III,
від 10.01.2002 р. № 2922-III)
10) веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів платіжних
карток внутрішньодержавних платіжних систем;
(статтю 7 доповнено новим пунктом 10
згідно із Законом України
від 10.01.2002 р. № 2922-III)
11) здійснює сертифікацію аудиторів, які проводитимуть аудиторську
перевірку банків, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банку;
(статтю 7 доповнено новим пунктом 11
згідно із Законом України від 10.01.2002 р. № 2922-III,
у зв'язку з цим пункти 10 - 18
вважати відповідно пунктами 12 - 20)
12) складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування;
13) представляє інтереси України в центральних банках інших держав,
міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво
здійснюється на рівні центральних банків;
14) здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень
валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній
валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими
фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на
здійснення валютних операцій;
(пункт 14 статті 7 у редакції
Закону України від 10.01.2002 р. № 2922-III)
15) забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та
здійснення операцій з ними та банківськими металами;
16) аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних
відносин;
17) організує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших
цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та
інших цінностей;
18) реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у
системі Національного банку;
19) бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України;
20) визначає особливості функціонування банківської системи України в
разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну
підготовку системи Національного банку;
(статтю 7 доповнено новим пунктом 20
згідно із Законом України від 10.01.2002 р. № 2922-III,
у зв'язку з цим пункт 20 вважати пунктом 21)
21) вносить у встановленому порядку пропозиції щодо законодавчого
врегулювання питань, спрямованих на виконання функцій Національного банку
України;
(статтю 7 доповнено новим пунктом 21
згідно із Законом України від 01.12.2005 р. № 3163-IV)
22) здійснює методологічне забезпечення з питань зберігання, захисту,
використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю;
(статтю 7 доповнено новим пунктом 22
згідно із Законом України від 01.12.2005 р. № 3163-IV,
у зв'язку з цим пункт 21 вважати пунктом 23)
23) здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї
компетенції, визначеної законом.
Розділ II. КЕРІВНІ ОРГАНИ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ
Стаття 8. Керівні органи
Керівними органами Національного банку є Рада Національного банку
України (далі - Рада Національного банку) та Правління Національного банку
України (далі - Правління Національного банку).
(стаття 8 в редакції Закону
України від 13.07.2000 р. № 1919-III)
Стаття 9. Повноваження Ради Національного банку
Рада Національного банку:
1) відповідно до загальнодержавної програми економічного розвитку та
основних параметрів економічного та соціального розвитку України до 15
вересня розробляє Основні засади грошово-кредитної політики і вносить їх
Верховній Раді України для інформування, здійснює контроль за виконанням
Основних засад грошово-кредитної політики;
2) здійснює аналіз впливу грошово-кредитної політики України на стан
соціально-економічного розвитку України та розробляє пропозиції щодо
внесення відповідних змін до неї;
3) затверджує Регламент Ради Національного банку України;
4) затверджує кошторис доходів та витрат Національного банку та подає
Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України до 1 вересня поточного
року прогнозовані відомості про сальдо кошторису для включення до проекту
Державного бюджету України на наступний рік;
5) приймає рішення про збільшення розміру статутного капіталу
Національного банку;
6) визначає аудиторську компанію для проведення аудиторської
перевірки Національного банку, розглядає аудиторський висновок та
затверджує бухгалтерський баланс Національного банку, публікує в офіційних
друкованих засобах масової інформації щорічний баланс Національного банку;
7) затверджує щорічно до 1 липня звіт про виконання кошторису
Національного банку та розподіл прибутку за звітний бюджетний рік;
8) затверджує рішення Правління Національного банку про участь у
міжнародних фінансових організаціях;
9) вносить рекомендації Правлінню Національного банку в межах
розроблених Основних засад грошово-кредитної політики стосовно:
методів та форм прогнозування макропоказників економічного і
соціального розвитку України, а також грошово-кредитної політики;
окремих заходів монетарного і регулятивного характеру та їх впливу на
економічний і соціальний розвиток України;
політики курсоутворення та валютного регулювання;
розвитку банківської системи та окремих нормативних актів з питань
банківської діяльності;
вдосконалення платіжної системи;
інших питань, віднесених законом до компетенції Ради Національного
банку;
10) вносить рекомендації Кабінету Міністрів України стосовно впливу
політики державних запозичень та податкової політики на стан грошово-
кредитної сфери України;
11) з метою забезпечення виконання Основних засад грошово-кредитної
політики має право застосування відкладального вето щодо рішень Правління
Національного банку з питань:
а) диверсифікації активів Національного банку та їх ліквідності;
б) лімітів позабалансових зобов'язань;
в) формування резервів, покриття фінансових ризиків;
г) порядку відрахувань доходів до Державного бюджету України;
д) мінімального розміру золотовалютних резервів;
е) з інших питань, віднесених до її компетенції.
Рада Національного банку не може надавати рекомендації щодо
доцільності призначення на посади чи звільнення з посад Голови
Національного банку, членів Правління Національного банку або давати
персональну оцінку діяльності окремих посадових осіб Національного банку.
Рада Національного банку дає оцінку діяльності Правління
Національного банку щодо виконання Основних засад грошово-кредитної
політики та з інших питань, рішення з яких є обов'язковими для Правління
Національного банку.
У разі неодноразового невиконання або неналежного виконання
Правлінням Національного банку рішень Ради Національного банку, які є
обов'язковими згідно з цим Законом, Рада Національного банку має право
звернутися до Голови Національного банку або до Верховної Ради України та
Президента України з викладенням своїх позицій.
(стаття 9 в редакції Закону України
від 13.07.2000 р. № 1919-III)
Стаття 10. Склад та формування Ради Національного банку
До складу Ради Національного банку входять члени Ради Національного
банку, призначені Президентом України та Верховною Радою України. Голова
Національного банку, який призначається на посаду Верховною Радою України
за поданням Президента України, входить до складу Ради Національного банку
за посадою.
(частина перша статті 10
в редакції Закону України
від 13.07.2000 р. № 1919-III)
Членом Ради Національного банку може бути громадянин України, який
має вищу економічну чи фінансову освіту або науковий ступінь в галузі
економіки та фінансів і при цьому має досвід постійної роботи в органах
законодавчої влади або на керівних посадах центральної виконавчої влади
України або банківській установі, чи наукової роботи за фінансовою чи
економічною тематикою.
Президент України призначає сім членів Ради Національного банку
шляхом прийняття відповідного Указу.
(частина третя статті 10 в редакції
Закону України від
13.07.2000 р. № 1919-III)
Верховна Рада України призначає сім членів Ради Національного банку
шляхом прийняття відповідної Постанови.
(частина четверта статті 10 в редакції
Закону України
від 13.07.2000 р. № 1919-III)
Кандидатури осіб для призначення Верховною Радою України членами
Ради Національного банку проходять обговорення на спеціальному відкритому
засіданні профільного Комітету Верховної Ради України, який вносить свої
рекомендації Верховній Раді України.
(частина п'ята статті 10 в редакції
Закону України від 13.07.2000 р. № 1919-III)
Чергове призначення членів Ради Національного банку здійснюється не
пізніше ніж за три місяці до закінчення строку повноважень попередньо
призначених членів Ради Національного банку.
Строк повноважень членів Ради Національного банку - сім років, крім
Голови Національного банку, який входить до складу Ради Національного
банку на строк здійснення ним повноважень за посадою.
Припинення повноважень членів Ради Національного банку відбувається
у зв'язку із закінченням строку їх повноважень або у разі:
а) власного бажання, за умови подання письмової заяви;
б) припинення їх громадянства або виїзду за межі України на постійне
місце проживання;
в) набрання законної сили обвинувальним вироком суду у скоєнні
кримінального злочину;
г) смерті або на підставі рішення суду про оголошення особи померлою
або визнання безвісно відсутньою.
У випадках, визначених пунктами "а" - "г" частини восьмої цієї статті,
допускається призначення нового члена Ради Національного банку до
закінчення одного року з дня призначення вибулого члена Ради Національного
банку.
Повноваження призначеного складу Ради Національного банку
достроково припиняються у разі оголошення їй недовіри Президентом України
або Верховною Радою України у зв'язку з тим, що виконання Основних засад
грошово-кредитної політики за підсумками року не забезпечило стабільність
грошової одиниці України. У цьому разі Президент України та Верховна Рада
України зобов'язані кожен звільнити своїх представників та призначити новий
склад Ради Національного банку.
(частини сьому та восьму замінено частинами
сьомою - десятою згідно із Законом України
від 13.07.2000 р. № 1919-III,
у зв'язку з цим частини дев'яту – чотирнадцяту
вважати відповідно частинами
одинадцятою - шістнадцятою)
Президент України звільняє членів Ради Національного банку,
призначених ним, шляхом прийняття відповідного Указу, але не раніше ніж
через один рік з дня призначення.
Верховна Рада України звільняє членів Ради Національного банку,
призначених нею, шляхом прийняття відповідної Постанови за поданням
профільного Комітету Верховної Ради України, але не раніше ніж через один
рік з дня призначення.
Повноваження Голови Національного банку як члена Ради Національного
банку достроково припиняються у зв'язку з його відставкою або при звільненні
його з посади за інших причин, визначених цим Законом.
Члени Ради Національного банку здійснюють свої функції на
громадських засадах. Членам Ради Національного банку оплачуються витрати,
понесені у зв'язку із виконанням ними повноважень відповідно до Регламенту
Ради Національного банку.
(частина чотирнадцята статті 10 із змінами,
внесеними згідно із Законом України
від 13.07.2000 р. № 1919-III)
Внутрішні питання організації діяльності Ради Національного банку,
порядок діловодства та інші питання визначаються Регламентом, який
затверджується на її засіданні.
Розміщення та організаційно-матеріальне забезпечення Ради
Національного банку здійснюються Національним банком за рахунок його
кошторисних витрат.
Стаття 11. Порядок роботи Ради Національного банку
Засідання Ради Національного банку проводяться не рідше одного разу на
квартал.
Позачергові засідання Ради Національного банку скликаються Головою
Ради Національного банку за його власною ініціативою або Радою
Національного банку за наполяганням не менше однієї третини від загальної
кількості її членів, а також за вимогою Голови Національного банку України.
Члени Ради Національного банку сповіщаються про засідання не пізніше як за
п'ять календарних днів до дня його проведення. Порядок підготовки
позачергових засідань Ради Національного банку визначається її Регламентом.
(частина друга статті 11 із змінами, внесеними
згідно із Законом України
від 13.07.2000 р. № 1919-III)
Засідання Ради Національного банку є правомочними за наявності не
менше десяти її членів.
(частина третя статті 11 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 13.07.2000 р. № 1919-III)
Засідання Ради Національного банку веде Голова Ради Національного
банку, а у разі відсутності - його заступник, відповідно до Регламенту.
Рішення приймаються простою більшістю голосів від загальної кількості
присутніх на засіданні членів Ради Національного банку. Кожний член Ради
Національного банку має один голос.
На засідання Ради Національного банку можуть бути запрошені
керівники центральних органів влади, представники суб'єктів підприємницької
діяльності, науковці та інші фахівці.
Члени Правління Національного банку можуть брати участь в роботі Ради
Національного банку з правом дорадчого голосу.
(частина сьома статті 11 в редакції
Закону України від 13.07.2000 р. № 1919-III)
Стаття 12. Голова Ради Національного банку та його заступник
Голова Ради Національного банку обирається Радою Національного
банку строком на три роки.
Голова Ради Національного банку:
організовує засідання Ради Національного банку і головує на них;
скликає позачергові засідання за своєю ініціативою або за наполяганням
не менше однієї третини від загальної кількості членів Ради Національного
банку, а також на вимогу Голови Національного банку;
здійснює інші повноваження і функції відповідно до Регламенту Ради
Національного банку України;
Голова Ради Національного банку має заступника, який обирається Радою
Національного банку строком на три роки.
(частини першу і другу замінено частинами
першою – третьою згідно із Законом України від
13.07.2000 р. № 1919-III,
у зв'язку з цим частини третю і четверту
вважати відповідно частинами четвертою і п'ятою)
Заступник заміщає Голову Ради Національного банку у разі його
відсутності або неможливості ним здійснювати свої повноваження та здійснює
інші повноваження і функції відповідно до рішень Ради Національного банку.
Звільнення Голови Ради Національного банку або його заступника
протягом строку його повноважень здійснюється:
у зв'язку із закінченням строку його повноважень;
за власним бажанням, за умови подання письмової заяви;
у разі систематичного невиконання своїх обов'язків за станом здоров'я
протягом чотирьох місяців.
У разі припинення повноважень Голови Ради Національного банку або
його заступника вибори на цю посаду здійснюються у порядку, передбаченому
цим Законом.
Стаття 13. Рішення Ради Національного банку та відкладальне вето
Матеріали засідань Ради Національного банку оформлюються у вигляді
протоколів та рішень і підписуються головуючим на її засіданні.
Рішення Ради Національного банку щодо Основних засад грошово-
кредитної політики та з питань, визначених пунктами 4 - 8, 11 статті 9 цього
Закону є обов'язковими для виконання Правлінням Національного банку.
(частина друга статті 13 в редакції
Закону України від 13.07.2000 р. № 1919-III)
Рекомендації Ради Національного банку розглядаються Правлінням
Національного банку протягом п'яти робочих днів. За результатами такого
розгляду Правління Національного банку зобов'язане надіслати Раді
Національного банку вмотивовану відповідь.
Рада Національного банку не має права втручатися в оперативну
діяльність Правління Національного банку.
У разі коли Рада Національного банку застосовує відкладальне вето щодо
рішення Правління, таке рішення набирає чинності лише при його
підтвердженні двома третинами від загальної кількості членів Правління
Національного банку не пізніше п'ятиденного строку від дня застосування вето.
Якщо рішення своєчасно не підтверджується двома третинами від загальної
кількості членів Правління Національного банку, воно вважається таким, що не
набрало чинності. У разі коли рішення Правління Національного банку набрало
чинності до моменту застосування відкладального вето щодо нього, його дія
зупиняється на період розгляду Правлінням Національного банку
відкладального вето.
(частина п'ята статті 13 в редакції
Закону України від 13.07.2000 р. № 1919-III)
Рішення Ради Національного банку підлягають оприлюдненню, крім
випадків, коли такі рішення становлять державну, банківську або службову
таємницю відповідно до закону.
Членам Ради Національного банку забороняється розголошувати
державну, банківську або службову таємницю, яка стала їм відома у зв'язку із
здійсненням ними їх повноважень відповідно до Регламенту.
Стаття 14. Функції Правління Національного банку
Правління Національного банку згідно з Основними засадами грошово-
кредитної політики через відповідні монетарні інструменти та інші засоби
банківського регулювання забезпечує реалізацію грошово-кредитної політики,
організує виконання інших функцій відповідно до статей 6 і 7 цього Закону та
здійснює управління діяльністю Національного банку.
Стаття 15. Повноваження Правління Національного банку
Правління Національного банку:
1) приймає рішення:
щодо економічних засобів та монетарних методів, необхідних для
реалізації Основних засад грошово-кредитної політики відповідно до
прийнятих рішень Ради Національного банку з цих питань та необхідності
забезпечення стабільності і купівельної спроможності національної валюти;
про емісію валюти України та вилучення з обігу банкнот і монет;
про зміну процентних ставок Національного банку;
про диверсифікацію активів Національного банку та їх ліквідності;
щодо лімітів позабалансових зобов'язань Національного банку;
про формування резервів та покриття фінансових ризиків Національного
банку;
щодо розподілу прибутку та порядку відрахувань доходів до Державного
бюджету України;
щодо мінімального розміру золотовалютних резервів Національного
банку;
про встановлення лімітів операцій на відкритому ринку, які здійснює
Національний банк;
про перелік цінних паперів та інших цінностей, придатних для
забезпечення кредитів Національного банку;
про умови допуску іноземного капіталу до банківської системи України;
про встановлення економічних нормативів для банків;
про розмір та порядок формування обов'язкових резервів для банків;
про застосування заходів впливу до банків та інших осіб, діяльність яких
перевіряється Національним банком відповідно до Закону України "Про банки і
банківську діяльність";
(абзац п'ятнадцятий пункту 1 статті 15
у редакції Закону України
від 10.01.2002 р. № 2922-III)
про створення та ліквідацію підприємств, установ Національного банку;
про участь у міжнародних фінансових організаціях;
про купівлю та продаж майна для забезпечення діяльності Національного
банку;
(пункт 1 статті 15 в редакції Закону України
від 13.07.2000 р. № 1919-III)
щодо встановлення плати за надані відповідно до закону послуги
(здійснені операції);
(пункт 1 статті 15 доповнено
абзацом дев'ятнадцятим
згідно із Законом України від
10.01.2002 р. № 2922-III)
2) подає на затвердження Раді Національного банку річний звіт
Національного банку, проект кошторису доходів та витрат на наступний рік та
інші документи і рішення відповідно до статті 9 цього Закону;
на вимогу Ради Національного банку надає для інформування
бухгалтерські, статистичні та інші відомості щодо діяльності Національного
банку та банківської системи України, необхідні для виконання її завдань;
(пункт 2 статті 15 в редакції Закону
України від 13.07.2000 р. № 1919-III)
3) визначає організаційні основи та структуру Національного банку,
затверджує положення про структурні підрозділи та установи Національного
банку, статути його підприємств, порядок призначення керівників підрозділів,
підприємств та установ;
4) затверджує штатний розпис Національного банку та форми оплати
праці;
(пункт 4 статті 15 із змінами, внесеними згідно
із Законом України від 13.07.2000 р. № 1919-III)
5) установлює порядок надання банківських ліцензій банкам, інших
ліцензій юридичним особам на здійснення окремих банківських операцій, а
також інших ліцензій та дозволів у випадках, передбачених законом;
(пункт 5 статті 15 у редакції
Закону України від 10.01.2002 р. № 2922-III)
6) видає нормативно-правові акти Національного банку;
(пункт 6 статті 15
із змінами, внесеними
згідно із Законом України
від 10.01.2002 р. № 2922-III)
7) затверджує Регламент Правління Національного банку;
8) виконує функції, передбачені статтями 3, 23, 28, 60 і 64 цього Закону,
та інші функції, що випливають із основної мети діяльності Національного
банку.
Стаття 16. Склад Правління Національного банку
Очолює Правління Національного банку Голова Національного банку.
Кількісний та персональний склад Правління Національного банку
затверджується Радою Національного банку за поданням Голови Національного
банку.
Заступники Голови Національного банку входять до складу Правління
Національного банку за посадою.
Стаття 17. Порядок роботи Правління Національного банку
Порядок організації та проведення засідань Правління Національного
банку визначається його Регламентом.
Стаття 18. Призначення на посаду та звільнення з посади Голови
Національного банку
Голова Національного банку призначається на посаду Верховною Радою
України за поданням Президента України більшістю від конституційного
складу Верховної Ради України строком на п'ять років.
У разі незатвердження Верховною Радою України кандидатури,
запропонованої Президентом України, питання керівництва Національним
банком, а також порядок внесення нової кандидатури регулюються Законом
України "Про тимчасове виконання обов'язків посадових осіб, яких призначає
на посаду за згодою Верховної Ради України Президент України або Верховна
Рада України за поданням Президента України". Одна кандидатура може
вноситись не більше двох разів.
Голова Національного банку звільняється з посади Верховною Радою
України за поданням Президента України у таких випадках:
1) закінчення строку повноважень;
2) набрання законної сили обвинувальним вироком суду у скоєнні
кримінального злочину;
3) у зв'язку з заявою про відставку за політичними або особистими
причинами, поданою у письмовому вигляді та прийнятою Президентом
України;
4) смерті або на підставі рішення суду про оголошення особи померлою
або визнання безвісно відсутньою;
5) припинення громадянства або виїзду за межі України на постійне місце
проживання;
6) за поданням Президента України в межах його конституційних
повноважень.
(частина третя статті 18 в редакції Закону
України від 13.07.2000 р. № 1919-III)
Стаття 19. Обов'язки та повноваження Голови
Національного банку
Голова Національного банку:
1) керує діяльністю Національного банку;
2) діє від імені Національного банку і представляє його інтереси без
доручення у відносинах з органами державної влади, з банками, фінансовими та
кредитними установами, міжнародними організаціями, іншими установами і
організаціями;
3) головує на засіданнях Правління Національного банку;
4) підписує протоколи, постанови Правління Національного банку, накази
та розпорядження, а також угоди, що укладаються Національним банком;
5) розподіляє обов'язки між заступниками Голови Національного банку;
6) видає розпорядчі акти, обов'язкові до виконання усіма службовцями
Національного банку, його підприємствами, установами;
7) приймає рішення з інших питань, що стосуються діяльності
Національного банку, крім віднесених до виключної компетенції Ради
Національного банку та Правління Національного банку відповідно до цього
Закону;
8) одноосібно несе відповідальність перед Верховною Радою України та
Президентом України за діяльність Національного банку.
Стаття 20. Заступники Голови Національного банку
Голова Національного банку має одного першого заступника та трьох
заступників, які призначаються та звільняються ним за погодженням з Радою
Національного банку.
(стаття 20 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 13.07.2000 р. № 1919-III)
Стаття 21. Призначення та звільнення директорів департаментів
Директори департаментів Національного банку призначаються та
звільняються з посади Головою Національного банку відповідно до
законодавства України про працю.
Розділ III. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ТА СТРУКТУРА
НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ
Стаття 22. Структура Національного банку
Структура Національного банку будується за принципом централізації з
вертикальним підпорядкуванням.
До системи Національного банку входять центральний апарат, філії
(територіальні управління), розрахункові палати, Банкнотно-монетний двір,
фабрика банкнотного паперу, Державна скарбниця України, Центральне
сховище, спеціалізовані підприємства, банківські навчальні заклади й інші
структурні одиниці і підрозділи, необхідні для забезпечення діяльності
Національного банку.
Національний банк в межах, визначених законодавством, самостійно
вирішує питання організації, створення, ліквідації та реорганізації структурних
підрозділів та установ Національного банку, його підприємств, затверджує їх
статути та положення.
Для інкасації та охорони цінностей та об'єктів Національний банк має
відомчу охорону, озброєну бойовою вогнепальною зброєю.
Стаття 23. Статус філій
Філії (територіальні управління) Національного банку не мають статусу
юридичної особи і не можуть видавати нормативні акти, діють від імені
Національного банку в межах отриманих від нього повноважень. Завдання і
функції філій Національного банку визначаються Положенням, що
затверджується Правлінням Національного банку.