Статутного капіталу підприємства

Кафедра менеджменту та адміністрування

”ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ”

Самостійна робота №4

Ви маєте ознайомитися з поняттями

1. Комерціалізація права інтелектуальної власності.
2. Ліцензії та види ліцензійних платежів.
3. Визначення вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності. Затратний підхід, дохідний підхід, ринковий підхід.

Особливості права інтелектуальної

Власності як товару

Товар – це продукт праці, що виготовлений для про-

дажу. Цей продукт стає товаром, якщо на нього визначена

ціна. Відповідно до Закону України "Про оцінку майна, май-

нових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" мо-

жуть оцінюватися "... нематеріальні активи, у тому числі

об’єкти права інтелектуальної власності ...". Таким чином,

майнові права на об’єкти інтелектуальної власності мають

ознаки товару, тому що вони є продуктом праці і можуть ма-

ти ціну.

До основних властивостей будь-якого ринкового то-

вару відносяться:

а) корисність;

б) рідкість - властивість, протилежна загальнодосту-

пності;

в) універсальність - придатність до обміну на гроші

або на будь-які інші ринкові товари.

Корисність розуміється як здатність задовольняти

будь-яку потребу. Тобто якщо об’єкт інтелектуальної влас-

ності нікому не потрібний, то він не може стати товаром.

Найважливішою є властивість рідкості, що перетво-

рює корисність продукту в комерційну цінність, а сам про-

дукт - у товар.

Рідкість для об’єктів інтелектуальної власності реалі-

зується ідеально тому, що за визначенням об’єкт

інтелектуальної власності повинен бути новим, оригіналь ним, неповторним. Наявність перших двох властивостей

для матеріальних об’єктів звичайно майже автоматично за-

безпечує третю. Але для права інтелектуальної власності

ця властивість має суттєві відмінності.

З третьою властивістю товару – універсальністю –

тісно пов'язана його оборотоспроможність, що припускає

відчуження прав інтелектуальної власності як від індивідуу-

ма, так і від підприємства. Тільки у цьому випадку права на

об’єкти інтелектуальної власності можуть обертатися як то-

вар у його звичайному розумінні.

Комерціалізація об’єктів інтелектуальної власності

Метою комерціалізації є отримання прибутку за ра-

хунок використання об’єктів права інтелектуальної власнос-

ті у власному виробництві або продажу чи передачі прав на

їх використання іншим юридичним чи фізичним особам.

Комерціалізація об’єктів інтелектуальної власності –

це взаємовигідні (комерційні) дії всіх учасників процесу пе-

ретворення результатів інтелектуальної праці у ринковий

товар

Внесення інтелектуальної власності до

статутного капіталу підприємства

Статтею 13 Закону України "Про господарські това-

риства" (1991) передбачена можливість використання не-

матеріальних активів (у тому числі ОІВ) при формуванні

статутних капіталів нових господарських товариств. Отже,

інтелектуальну власність можна вносити до статутного капі-

талу замість майна, грошей та інших матеріальних ціннос-

тей, для чого необхідна лише добра воля всіх засновників.

Використання інтелектуальної власності в статутному капі-

талі дозволяє:

- сформувати значний за своїми розмірами стату-

тний капітал без відволікання коштів й забезпе-

чити доступ до банківських кредитів і інвестицій,

використовуючи інтелектуальну власність як

об'єкт застави нарівні з іншими видами майна;

- амортизувати інтелектуальну власність у статут-

ному капіталі і замінити її реальними коштами,

включаючи амортизаційні відрахування на собі-

вартість продукції, тобто капіталізувати інтелек-

туальну власність;

- авторам і підприємствам - власникам інтелекту-

альної власності - стати засновниками (власни-

ками) при організації дочірніх і самостійних фірм

без відгалуження коштів.

Внесення прав на ОІВ до статутного капіталу замість

"живих грошей" надає також:

- право на отримання частки прибутку (дивідендів);

- право на участь в управлінні підприємством че-

рез загальні збори правління;

- право на отримання ліквідаційної квоти у разі лік-

відації підприємства тощо.