Й етап - Паризька валютна система (1867 р.) - система золотого стандарту. 2 страница

Рис.1.1. Форми міжнародних економічних відносин

динамікою та масштабами розвитку інших форм. На практиці досить важко провести чітку межу між різними формами МЕВ, тому в літературі є інші підходи щодо класифікації форм реалізації міжнародних економічних відносин. Так, напри­клад, торгівля технологіями може виділятися як самостійна форма МЕВ. Інші автори формою МЕВ вважають міжнародні валютні відносини. Щодо останніх, то необхідно загострити увагу на особ­ливому значенні світової валютної системи для розвитку сучасних відносин між країнами. Сучасні валютні ринки, валютні відносини перетворились із суто обслуговуючих товарні операції та операції руху капіталу у самостійну форму МЕВ. Реалізація різноманітних форм МЕВ їх суб’єктами здійсню­ється на тому чи іншому рівні, які розрізняються, зокрема, залежно від ступеню інтенсивності їх взаємодії, територіальності, суб’єктів діяльності (Рис.1.2, Рис.1.3, Рис.1.4).

Принципи зовнішньоекономічної діяльності України визначені у Законі України “Про зовнішньоекономічну діяльність”:

- суверенітет народу України;

- свобода зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів;

- юридична рівність і недискримінація;

Рис.1.2. Економічні рівні міжнародної економіки

Рис.1.3. Територіальні рівні міжнародної економіки

Рис.1.4. Рівні міжнародної економіки за суб’єктами

- верховенство закону;

- рівний захист інтересів українських та зарубіжних суб’єктів;

- еквівалентність обміну, недопустимість демпінгу.

Суб’єкти МЕВ - це їх учасники, які здатні відносно незалежно і активно діяти з метою реалізації своїх переважно економічних інтересів.

Основними суб’єктами МЕВ є фізичні та юридичні особи.

- Фізичні особи - це особи, які наділені правоздатністю та діє­здатністю, переважно виступають як комерсанти або підпри­ємці;

- Юридичні особи - це об’єднання, які наділенні відокремле­ним майном, діють від свого імені і в межах свого майна, мають права та обов’язки і від свого імені виступають як сторона громадських відносин (все це закріплено в установчих до­кументах юридичної особи, підсилено власною печаткою та відо­бражено на банківському рахунку).

Юридичними особами, які беруть участь у МЕВ, є підприємс­тва, держава та її установи, міжнародні організації.

Діяльність підприємств в міжнародній сфері виявляється в: а) купівлі іноземних факторів виробництва; б) продажу виробленої продукції на міжнародному ринку; в) операціях на міжнародних фінансових ринках.

Специфічними суб’єктами МЕВ є міжнародні підприємства:

- Багатонаціональні корпорації (міжнародні за капіталом, управлінням та сферами діяльності);

- Міжнародні спільні підприємства (підприємства, які об’єднують різнонаціональних партнерів в інвестуванні, управлінні підприємством, розподілі прибутків та ризиків).

- Держава - як суб’єкт міжнародних економічних відно­син це суверенне утворення, яке володіє верховною владою на своїй території та незалежністю відносно до інших держав.

Державні установи, підприємства купують на світовому ринку продукцію та послуги; постачають економічним суб’єктам із інших країн товари. Крім того національні держави покликані створювати для вітчизняних підприємців сприятливі умови виходу на міжнаро­дні ринки. Таким чином держава реалізує як пряму участь у МЕВ (через міждержавні стосунки, державні підприємства, державні ор­гани), так і побічну (формування умов для здійснення МЕВ всіма іншими учасниками).

Кожна держава має інститути, які прямо, чи побічно впливають на стан МЕВ. Серед таких інститутів:

- Міністерство закордонних справ - сприяє визначенню зовніш­ньоекономічних орієнтирів країни, забезпеченню зовніш­ньоекономічних інтересів національних експортерів та імпортерів;

- Департамент зовнішньоекономічних зв’язків Міністерства економіки - здійснює функції регу­лювання та контролю у галузі зовнішньої торгівлі; розробляє прое­кти торгових угод і конвенцій з питань зовнішньої торгівлі; прово­дить переговори з іноземними державами; займається питаннями митної політики; видає експортні та імпортні ліцензії;

- Національний банк України - впливає на зовнішньоекономі­чну діяльність економічних суб’єктів валютно-фінансовими ін­струментами і насамперед, регулюванням курсу національної ва­люти. Останній безпосередньо впливає на експортно-імпортні по­токи.

Міжнародні організації - формування та об’єднання, які приймають участь в МЕВ залежно від цілей, завдань та напрямків їх діяльності. Міжнародні організації систематизують за наступ­ними ознаками:

- юридична природа (міжурядові, поза урядові)

- склад учасників (універсальні, регіональні)

- масштаби діяльності (загального характеру, спеціальної ком­петенції)

- характер діяльності (координуючі, оперативної дії, консульта­тивні)

- термін діяльності (постійної дії, періодичної дії, тимчасові)

Деякі міжнародні організації акумулюють значні кошти і ма­ють відповідні повноваження. Вони істотно впливають як на розви­ток тієї чи іншої сфери міжнародної діяльності, так і на національ­ний економічний розвиток.

1.2. План семінарського заняття

Семінарське заняття 1

Питання для обговорення

1. Сутність МЕВ та основні визначення.

2. Світове господарство як об’єкт МЕВ.

3. Форми МЕВ їх характеристика та взаємозв’язок.

1.3. Інформаційні джерела

1. Дадалко В.А. Международные экономические отношения: Учеб. пособие. – Мн.: «Армита-Маркетинг, Менеджмент», 2000. – С.73-110.

2. Міжнародна економіка. Навчальний посібник/ За ред. Козака Ю.Г., Новацького В.М. – К.: Центр навчальної літератури, видавництво “АртЕК”, 2002. – С.9-19.

3. Мировая экономика: Учебн.пособие для вузов/ Под ред. проф. И.П.Николаевой. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.:ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – С.98-119.

4. Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: Підручник. – К.:КНЕУ, 2003. – С.47-55.

5. Світова економіка: Підручник/ А.С.Філіпенко, О.І.Рогач, О.І.Шнирков та ін. - 2-е вид., стереотип. – К.: Либідь, 2001. – С.14-56.

Тема 2. Міжнародна економічна діяльність

2.1. Методичні поради до вивчення теми

Інтернаціоналізація капіталу є передумовою процесу інтернаці­оналізації виробництва і навпаки.

Основою інтернаціоналізації господарського життя є міжнаро­дний поділ праці (МПП), як обмін між країнами факторами та ре­зультатами виробництва у певних кількісних і якісних співвідно­шеннях. МПП є безпосереднім продовженням суспільного поділу праці за родом діяльності та його просторової диференціації. Фор­мами МПП є міжнародна спеціалізація та кооперація. Вирізняють предметну, подетальну і технологічну спеціалізацію окремих країн, груп країн або регіонів світу. Розвиток міжнародної спеціалізації обумовлює розвиток видів та форм міжнародної кооперації - між­галузевої, внутрішньогалузевої, окремих підприємств. МПП за ро­дом діяльності розвивається за двома напрямками: вертикальним та горизонтальним. Вертикальне - спостерігається, коли різні вироб­ники формують однолінійний технологічний ланцюг та виконують ряд послідовних виробничих операцій. Горизонтальний поділ праці передбачає виготовлення окремими виробниками компонентів, які поєднуються у технологічно та технічно складному виробі. Гори­зонтальний та вертикальний міжнародний поділ праці на міжнаро­дному рівні реалізується як загальний (між крупними групами га­лузей), частковий (відокремлення крупних груп галузей на менш агреговані галузі та підгалузі) і одиничний (внутрішньогалузевий поділ та всередині підприємства).

Таким чином, МПП це взаємопов’язаний процес спеціалізації окремих країн, підприємств та їх об’єднань на виробниц­тві окремих продуктів або їх частин з кооперуванням виробників задля спільного випуску кінцевої продукції.

Історично МПП виникає як система, основним структурним елементом якої були національні господарські комплекси. На поча­ткових стадіях розвитку світогосподарські зв’язки зводились до відносин обігу, перш за все товарного, пізніше - міграції капіталу та робочої сили. Таким чином, міжнаціональні економічні відно­сини з’явились як похідні, вторинні відносно розвитку суспільного поділу праці всередині країн.

Виникнення та подальший розвиток МПП здійснюється під впливом цілої низки різноманітних факторів, які можливо система­тизувати за такими ознаками:

- природно-географічні - відмінності у кліматичних умо­вах, економіко-географічному положенні, забезпеченості природними ресурсами;

- соціально-економічні - характеристики робочої сили, нау­ково-технічний потенціал, виробничий апарат. Масштаби і серій­ність виробництва, темпи створення об’єктів виробничої і соціаль­ної інфраструктури, особливості історичного розвитку, виробничих і зовнішньоекономічних традицій, соціально-економічний тип на­ціонального виробництва і зовнішньоекономічних зв’язків, полі­тичні фактори країн;

- науково-технічний прогрес - розширення та поглиб­лення науково-дослідних та конструкторських робіт, прискорення темпів морального зносу, збільшення оптимальних розмірів під­приємств, технологічна диверсифікація.

Взаємодія різних факторів в умовах цивілізаційного розвитку визначає роль країни у МПП та її місце у світогосподарських зв’язках. Значення та роль окремих факторів на тому чи іншому етапі глобального розвитку може мати різноспрямований вплив або неоднакову силу цього впливу.

Важливою категорією міжнародної економіки є світове госпо­дарство (СГ) - сукупність національних економік, які знахо­дяться в тісній взаємодії та взаємозалежності.

В своєму розвитку СГ пройшла довгий шлях. Можна виділити 4 основних етапи цього розвитку:

1. Великі географічні відкриття ХV-ХVІ століть - промис­лова революція (кінець 18 - початок 19 ст.).

2. Промислова революція - кінець ХІХ - початок ХХ ст.

3. Кінець ХІХ - початок ХХ ст. - 60-ті роки ХХ ст.

4. 60-ті роки ХХ ст. - теперішній час.

До особливостей сучасного етапу розвитку світового господар­ства відносяться:

- лібералізація зовнішньоекономічних зв’язків країн. Зняття бар’єрів на шляху переміщення капіталів, робочої сили, товарів між державами.

- активно проявляється тенденція до уніфікації та стандартиза­ції в різних галузях міжнародного соціально-економіч­ного життя. Все ширше застосовуються єдині для усіх країн стан­дарти на технологію, екологію, діяльність фінансових організацій, бухгалтерську і статистичну звітність. Міжнародні економічні установи впроваджують єдині критерії макроекономічної політики, відбувається уніфікація вимог до податкової політики, до політики в галузі зайнятості та ін.;

- розвиток процесу транснаціоналізації виробництва. Економі­чна діяльність все більше зосереджується в транснаціона­льних, багатонаціональних підприємствах, що багато в чому визна­чає напрямки міжнародного руху факторів виробництва, міжнаро­дної торгівлі; впливає на економіку і політику окремих країн;

- в системі управління світовою економікою поступово втрача­ється колишня роль ООН. Її функції переходять до урядів країн “великої вісімки”. Крім того, управління світовим господарст­вом починає концентруватися у тріаді: Світова організація торгівлі - Міжнародний валютний фонд - Світовий банк.

- подальший розвиток процесу глобалізації господарського життя. На макроекономічному рівні глобалізація означає загальне прагнення країн до економічної активності поза своїми межами. Ознаками такого прагнення є лібералізація, перехід від замкнутих національних господарств до економіки відкритого типу. На мікро­економічному рівні під глобалізацією розуміється розширення дія­льності підприємства за межі внутрішнього ринку, зокрема для ви­користання переваг великомасштабного спеціалізованого виробни­цтва.

2.2. План семінарського заняття

Семінарське заняття 2

Питання для обговорення

1. Особливості розвитку сучасних МЕВ.

2. Види країн за правовою системою.

3. Організаційно-правові форми юридичних осіб в світі.

4. Поняття та сутність світового господарства.

5. Основні тенденції розвитку сучасного світового господарства.

2.3. Інформаційні джерела

1. Киреев А. Международная экономика: движение товаров и факторов производства. – М.: Международные отношения, 1997. - С. 77-280.

2. Козак Ю.Г., Лук’яненко Д.Г., Макогон Ю.В. та ін. Міжнародна економіка: Навчальний посібник. - Одеса: Астропринт, 2001. - С. 55-68.

3. Линдерт П.Х. Экономика мирохозяйственных связей. Пер. с англ.- М.: Прогресс. Универс, 1997. - С.19-273.

4. Лук’яненко Д.Г. Міжнародна економіка. Навчальний посібник. - К.: ВІПОЛ, 1996. - С.24-37.

5. Лук’яненко Д.Г. Міжнародна економічна інтеграція. - К.: ВІПОЛ, 1996. - С.104-120.

6. Пахомов Ю.М., Лук’яненко Д.Г., Губський Б.В. Національні економіки у глобальному конкурентному середовищі. – К.: Україна, 2003. - С. 139-159.

7. Циганкова Т.М., Петрашко Л.П., Кальченко Т.В. Міжнародна торгівля. - К.: КНЕУ, 2001. – С.45-128.

8. Школа І.М. Козменко В.М. Міжнародні економічні відносини: середовище, форми, бізнес та інтеграція: Навчальний посібник. – Чернівці: „Рута”, 2003. - С. 126-162.

Тема 3. Світовий ринок товарів і послуг

3.1. Методичні поради до вивчення теми

Місце міжнародної торгівлі в системі міжнародних економічних відносин визначається тим, що, по-перше, через неї реалізуються результати всіх форм світогосподарських зв’язків – вивозу капіталу, виробничої кооперації, науково-технічного співробітництва. По-друге, розвиток міжнародної торгівлі товарами визначає динаміку міжнародного обміну послугами. По-третє, зростання і поглиблення міжрегіональних та міждержавних взаємозв’язків виступають важливою передумовою міжнародної економічної інтеграції. По-четверте, міжнародна торгівля сприяє подальшому поглибленню міжнародного поділу праці та інтернаціоналізації господарських зв’язків.

Всі сфери міжнародного співробітництва потребують розвинених послуг, що є продовженням і розвитком сучасного виробництва.

Основна відмінність торгівлі послугами від торгівлі товарами, з якої витікають особливості міжнародної торгівлі послугами, в тому, що послуги не мають властивості накопичуватися. Обсяг ринку послуг складає приблизно 25% світового товарного обігу, причому темп росту даного сектору світової економіки значно перевищує темп росту світового товарного обігу. Також торгівлі послугами впливає на зайнятість населення національної економіки в значно більшому ступені, ніж товарний ринок.

Специфічні риси міжнародної торгівлі послугами можна визначити наступним чином:

- місце виробництва і споживання послуг співпадає - експорт послуг обов’язково передбачає їх виробництво за кордоном;

- тісний зв’язок ринку послуг з ринком товарів, капіталів і робочої сили;

- ступінь концентрації на ринку сучасних послуг значно більша, ніж на ринку товарів;

- національна сфера послуг захищена більш сильно;

- ряд послуг практично не включається до міжнародного обігу.

Міжнародний ринок послуг складається з: послуг фрахту; інших транспортних послуг; туризму; інших послуг, що надають державні організації (банківські, страхові, біржові, посередницькі, експорт технологій тощо); інших послуг, що надаються приватним сектором.

Основну роль в міжнародній торгівлі послуг грають туризм та транспортні послуги.

Оцінку розвиненості країни часто зводять до оцінки дохідності сектору послуг. Є країни, в яких сфера послуг дає до 60% ВНП і вище. Наприклад, в США - 67%, у Франції - 63%, в Японії - 56%, в Великобританії - 56,5%, в Німеччині - 58%, в Італії - 56%. Фінансово-кредитна сфера виступає провідною для всіх розвинених країн. Рух капіталів і його обслуговування стоїть завжди на першому місці. По цьому показнику виділяють три центри: США, Японія, Західну Європу.

Міжнародну торгівлю характеризує велика кількість показників, які можна систематизувати за наступними ознаками:

а) показники обсягів;

б) показники структури;

в) показники динаміки;

г) показники результатів.

Показники обсягів МТ:

1) експорт – це продаж з вивозом за кордон товарів і послуг. До експорту відносять:

- товари, вироблені, вирощені чи добуті в країні;

- товари, раніше ввезені з-за кордону, що були перероблені, а також товари, переробка яких здійснювалась під митним контролем.

Реекспорт – продаж та вивіз з країни раніше ввезених на її територію товарів, що не піддавались обробці.

2) імпорт – ввезення в країну товарів та послуг.

До імпорту відносять:

- товари іноземного походження із країни-виробника або країни-посередника;

- товари для подальшої переробки під митним контролем.

Реімпорт – ввезення раніше вивезених за кордон товарів, які не піддавались обробці, тобто це експортні операції, що не відбулись. Сюди відносять повернення покупцем бракованого товару, повернення товару, що не був проданий через аукціон, повернення товару, не реалізованого через консигнаційні склади. Основною ознакою реімпортних операцій є перетинання вітчизняними

товарами митниці двічі: при ввезенні і вивезенні. Товари, що повертаються з виставок і ярмарок, до реімпортуємих не відносяться.

Рис. 3.1. Показники міжнародної торгівлі

Експорт та імпорт розраховуються кожною країною в натуральних і вартісних показниках. Вартісні показники розраховуються у національній валюті і переводяться в долари США для міжнародного порівняння. Невелика група країн, особливо країни з високою інфляцією, розраховують експорт та імпорт напряму в доларах США. З метою міжнародного порівняння експорт розраховується в світових цінах на момент перетину товаром кордону на базі ФОБ – вільний на борту (FOB – free on board), імпорт – на базі цін СІФ – вартість, страхування і фрахт (CIF – cost, insurance, freight). Оскільки основна частка товарів в міжнародній торгівлі перевозиться морським транспортом, за основу розрахунку цін експорту та імпорту береться транспортування морем.

В результаті відмінності в базі розрахунків сукупна вартість світового експорту статистично буде завжди менше вартості світового імпорту на величину, приблизно рівну сплаті страхової премії на зовнішньоторговий товар, фрахту судна для його перевезення та інших портових зборів.

3) зовнішньоторговельний обіг – сума вартостей експорту та імпорту країни за певний період часу

ЗТО = Е + І

4) фізичний обсяг торгівлі – оцінка експорту чи імпорту в незмінних цінах одного періоду (як правило, року);

5) генеральна (загальна) торгівля – прийняте в статистиці зовнішньої торгівлі визначення зовнішньоторговельного обігу з включенням транзитних товарів;

6) спеціальна торгівля – чистий зовнішньоторговельний обіг, тобто продукція, ввезена в країну чи вивезена з неї

СТ = ЗТО – реекспорт – реімпорт

Показники структури:

1) товарна структура – це показники розподілу експорту та імпорту за основними товарними позиціями;

2) географічна структура – розподіл товарного потоку за країнами, групами країн та регіонами світу;

3) інституційна торгівля – розподіл торгівлі за суб’єктами і методами товарного обміну;

4) видова структура – розподіл торгівлі за видами товарного обміну.

Показники динаміки:

1) темпів росту:

- темпи росту експорту

Т_р.е. = Е_з.р. / Е_б.р. × 100%,

де Т_р.е. – темпи росту експорту;

Е_з.р. – обсяг експорту в звітному році;

Е_б.р. – обсяг експорту в базисному році.

- темпи росту імпорту

Т_р.і. = І_з.р. / І_б.р. × 100%,

де Т_р.і. – темпи росту імпорту;

І_з.р. – обсяг імпорту в звітному році;

І_б.р. – обсяг імпорту в базисному році.

- темпи росту зовнішньоторговельного обігу

Т_{р.зт.об.} = ЗТО_з.р. / ЗТО_б.р. × 100%,

де Т_{р.зт.об.} – темпи росту зовнішньоторговельного обігу;

ЗТО_з.р. – обсяг зовнішньоторговельного обігу за звітний рік;

ЗТО_б.р. – обсяг зовнішньоторговельного обігу за базисний рік.

2) темпи приросту:

- темпи приросту експорту

Т_пр.е. = Т_р.е.з.р. / Т_р.е.б.р. × 100%,

де Т_пр.е. – темпи приросту експорту;

Т_р.е.з.р. – темпи росту експорту за звітний рік;

Т_р.е.б.р. – темпи росту експорту за базисний рік.

3) темпи приросту імпорту

Т_пр.і. = Т_р.і.з.р. / Т_р.і.б.р. × 100%,

де Т_пр.і. – темпи приросту імпорту;

Т_р.і.з.р. – темпи росту імпорту за звітний рік;

Т_р.і.б.р. – темпи росту імпорту за базисний рік.

- темпи приросту зовнішньоторговельного обігу

Т_пр.зто = Т_{р.зто.з.р.} / Т_{р.зто.б.р.} × 100%,

де Т_пр.зто – темпи приросту зовнішньоторговельного обігу;

Т_{р.зто.з.р.} – темпи зовнішньоторговельного обігу за звітний рік;

Т_{р.зто.б.р.} – темпи зовнішньоторговельного обігу за базисний рік.

Показники результатів:

1) сальдо торгового балансу – це різниця між вартісним обсягом експорту та імпорту товарів окремої країни;

2) сальдо балансу послуг – це різниця між вартістю послуг, які надає країна, і вартістю послуг, які вона імпортує;

3) сальдо некомерційних операцій – це різниця між прибутками від інвестицій, грошових переказів, внесків, переміщення грошових засобів по спадщині, при вирішенні сімейних проблем. По кожному з цих напрямків руху грошових засобів складається баланс;

4) сальдо балансу поточних операцій – це сума сальдо торгового балансу, балансу послуг, некомерційних операцій;

5) індекс “умови торгівлі” – відношення індексу середніх цін експорту певного товару, країни в цілому, групи країн до індексу середніх цін імпорту за певний період часу.

„Умови торгівлі” відображають співвідношення взаємного попиту і взаємної пропозиції на експорт та імпорт кожної країни. Цей показник є важливим орієнтиром для зовнішньоекономічної політики країни. Для розрахунків “умов торгівлі” певної країни порівнюються індекси її експортних та імпортних цін, що публікуються в зіставленій для всіх формі в щомісячному виданні МВФ “International Financial Statistics”.

Експорт на душу населення

Е_д.н. = Е_з.р. / населення,

де Е _д.н. – обсяг експорту на душу населення в звітному році;

Е_з.р. – обсяг експорту в звітному році.

Імпорт на душу населення

І_д.н. = І_з.р. / населення,

де І _д.н. – обсяг імпорту на душу населення в звітному році;

І_з.р. – обсяг імпорту в звітному році.

8) експортна квота (відношення експорту до ВВП)

Е_к.в. = Е_з.р. / ВВП × 100%,

де Е_к.в. – експортна квота;

Е_з.р. - обсяг експорту в звітному році;

ВВП – валовий внутрішній продукт.

Імпортна квота

І_к.в. = І_з.р. / ВВП × 100%,

де І_к.в. – імпортна квота;

І_з.р. – обсяг імпорту в звітному році;

ВВП – валовий внутрішній продукт.

10) квота зовнішньоторговельного обігу

ЗТО_к.в. = ЗТО_з.р. / ВВП × 100%,

де ЗТО_к.в. – квота зовнішньоторговельного обігу;

ЗТО_з.р. – обсяг зовнішньоторговельного обігу в звітному році;

ВВП – валовий внутрішній продукт.

3.2. Плани семінарських занять

Семінарське заняття 3

Питання для обговорення

1. Етапи розвитку світового ринку.

2. Показники розвитку світової торгівлі.

3. Динаміка розвитку світової торгівлі.

4. Географічна та товарна структура світової торгівлі.

5. Характеристика основних форм МТ.

6. Класифікація світових цін.

Семінарське заняття 4

Питання для обговорення

1. Принципи діяльності міжнародних товарних бірж та аукціонів.

2. Механізм проведення міжнародних торгів (тендерів).

3. Аналіз динаміки експорту та імпорту України.

4. Принципи діяльності СОТ.

5. Роль СОТ в регулюванні світової торгівлі.

6. Відносини України і СОТ.

3.3. Інформаційні джерела

1. Киреев А. Международная экономика: движение товаров и факторов производства. – М.: Международные отношения, 1997. - С. 77-280.

2. Козак Ю.Г., Лук’яненко Д.Г., Макогон Ю.В. та ін. Міжнародна економіка: Навчальний посібник. - Одеса: Астропринт, 2001. - С. 55-68.

3. Линдерт П.Х. Экономика мирохозяйственных связей. Пер. с англ.- М.: Прогресс. Универс, 1997. - С.19-273.

4. Лук’яненко Д.Г. Міжнародна економіка. Навчальний посібник. - К.: ВІПОЛ, 1996. - С.24-37.

5. Лук’яненко Д.Г. Міжнародна економічна інтеграція. - К.: ВІПОЛ, 1996. - С.104-120.

6. Пахомов Ю.М., Лук’яненко Д.Г., Губський Б.В. Національні економіки у глобальному конкурентному середовищі. – К.: Україна, 2003. - С. 139-159.

7. Циганкова Т.М., Петрашко Л.П., Кальченко Т.В. Міжнародна торгівля . - К.: КНЕУ, 2001. – С.45-128.

8. Школа І.М. Козменко В.М. Міжнародні економічні відносини: середовище, форми, бізнес та інтеграція: Навчальний посібник. – Чернівці: „Рута”, 2003. - С. 126-162.

Тема 4. Світовий фінансовий ринок

4.1. Методичні поради до вивчення теми

Світовий фінансовий ринок – система відносин попиту і пропозиції щодо фінансового капіталу, що функціонує у міжнародній сфері в якості покупних і платіжних засобів, кредитів, інвестиційних ресурсів.

Основна функція світових фінансових ринків – забезпечення міжнародної ліквідності, тобто можливості швидко залучити достатню кількість грошових засобів в різних формах на вигідних умовах на наднаціональному рівні.

Операції на міжнародному фінансовому ринку поділяються на дві великі групи – кредитні та інвестиційні. Відповідно, весь фінансовий ринок складається з двох частин:

- кредитний ринок – де грошові ресурси рухаються на принципах зворотності, терміновості, платності і гарантованості; та

- ринок цінних паперів – на якому відбувається купівля і продаж фінансових зобов’язань і таким чином здійснюється процес інвестування.

Критерієм їх виділення виступає тип фінансових зобов’язань чи інструментів, що використовуються. Якщо вільна купівля-продаж неможлива, то ми маємо справу з кредитним ринком. Там же, де зобов’язання чи інструменти купуються і продаються, покупці і продавці виступають учасниками ринку цінних паперів.

З іншого боку, залежно від термінів реалізації майнових прав – короткі (до року) і більш тривалі – розрізняють:

- грошовий ринок – система відносин попиту і пропозиції фінансових ресурсів, що надаються на короткостроковий термін. Грошовий ринок в свою чергу складається з:

- облікового ринку, на якому основними інструментами є казначейські й комерційні векселі та інші види короткострокових зобов’язань;

- міжбанківського ринку, на якому залучаються тимчасово вільні грошові ресурси кредитних закладів і розміщуються у формі міжбанківських депозитів на короткі строки (1,3,6 місяців, до 1-2 років);

- валютного ринку, який обслуговує міжнародний платіжний обіг, пов’язаний з оплатою грошових зобов’язань юридичних і фізичних осіб різних країн;

- фондовий ринок (ринок капіталів) – система довгострокових позик на міжнародному рівні, коли капітал використовується позичальниками для фінансування капіталовкладень. Фондовий ринок в свою чергу складається з: