Стаття 297. Предмет агентського договору

1. За агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.

2. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання ко­мерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сто­ронами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.

3. Договором повинна бути передбачена умова щодо території, в межах якої комер­ційний агент здійснює діяльність, визначену угодою сторін. У разі якщо територію дії агента в договорі не визначено, вважається, що агент діє в межах території України.

4. Агентський договір укладається в письмовій формі. У договорі має бути визначе­но форму підтвердження повноважень (представництва) комерційного агента.

1. Коментована стаття містить визначення предмета агентського договору та його істотні умови. Агентський договір розглядається як самостійний вид договору, який призначений об­слуговувати потреби комерційного обороту. Визначаючи місце агентського договору серед ін­ших договорів, його слід віднести до групи торгово-посередницьких договорів, тобто договорів про надання послуг. Це місце агентського договору зумовлює його консенсуальний характер: договір вважається укладеним з моменту досягнення сторонами угоди з істотних умов.

Агентський договір є двостороннім, оскільки кожна із сторін - і та, котра надає послуги, і та, яка їх оплачує, - наділяються відповідно як правами, так і обов'язками.

У ЦК УРСР 1963 року був відсутній аналог агентського договору.

За агентським договором зобов'язана сторона - комерційний агент надає послугу суб'єк­ту, якого він представляє, в укладенні господарських угод. Предметом договору може бути визначене також сприяння в укладенні угод. Отже, під результатом виконання агентської угоди слід розуміти або укладення комерційним агентом угод від імені та за рахунок особи, яку агент представляє, або укладення угоди безпосередньо особою, котру агент представляє, з третьою особою за сприяння агента.

2. Частина 2 коментованої статті визначає істотні умови агентського договору. Відповід­но до статті 180 ГК, що визначає істотні умови господарського договору, його зміст станов­лять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаю­ться ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Щодо агентського договору істотними умовами слід визначити:

а) сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг; б) права та обов'язки сторін; в) умови і розмір винагороди комерційному агентові; г) строк дії договору; д) санкції у разі порушення сторонами умов договору.

Повноваження агента можуть бути визначені в агентському договорі конкретно шляхом перелічення дій, що повинні виконуватися агентом, або у загальному вигляді через посилан­ня на сферу посередництва.

В агентському договорі можуть міститися й інші умови, погоджені сторонами як істотні.

У разі досягнення сторонами згоди з усіх наведених умов договір вважається укладеним. Хоча строк дії договору є істотною умовою, проте, як вбачається із змісту статті 304 ГК, агентський договір може бути укладений без зазначення строку його дії. Це означає, що вка­заний договір може бути укладений як постійний і тривалий.

3. Окремою умовою агентського договору є визначення території, на якій комерційний агент здійснює діяльність в інтересах особи, котру він представляє. Ця умова у договорі мо­же бути відсутня, і в такому разі вважається, що агент діє у межах території України.

4. На порядок укладання агентського договору поширюються загальні правила, встанов­лені статтею 181 ГК.

Частиною 4 статті 297 ГК встановлено вимогу щодо обов'язкової форми агентської угоди: вона має бути укладена у письмовій формі.

Відповідно до частий 1 статті 181 ГК господарський договір, за загальним правилом, викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвер­дження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлені спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Закон не обмежує сторони у наданні договору письмової нотаріальної форми.

Сторони договору не обмежені законом у виборі форми підтвердження повноважень ко­мерційного агента, однак у будь-якому разі форму підтвердження повноважень має бути ви­значено у договорі.

Стаття 298. Схвалення угоди, укладеної комерційним агентом без повноваження на її укладення або з перевищенням повноважень

1. Комерційний агент повідомляє суб'єкта, якого він представляє, про кожний випа­док його посередництва в укладенні угод та про кожну укладену ним в інтересах цього суб'єкта угоду.

2. Угода, укладена від імені суб'єкта, якого представляє комерційний агент, без пов­новаження на її укладення або з перевищенням наданого йому повноваження, вва­жається схваленою цим суб'єктом за умови, якщо він не відхилить перед третьою осо­бою дії комерційного агента. Наступне схвалення угоди суб'єктом, якого представляє агент, робить угоду дійсною з дня її укладення.

1. Коментована стаття містить норми, що регулюють правовідносини між комерційним агентом і суб'єктом, якого він представляє, у разі відсутності повноважень комерційного агента або перевищення наданих йому повноважень.

У частині 1 встановлено обов'язок комерційного агента щодо повідомлення особи, яку він представляє, про укладені в інтересах цієї особи угоди. Із змісту статті вбачається, що ко­мерційний агент повинен надіслати особі, яку він представляє, текст укладеної ним угоди. Строк, протягом якого агент має надіслати повідомлення суб'єкту, котрого він представляє, законом не встановлений. Проте, на нашу думку, таке повідомлення має бути надіслано у найкоротші строки з метою забезпечення своєчасного виконання обов'язків сторін угоди.

2. Частина 2 встановлює можливість схвалення угоди суб'єктом, якого представляє агент, на випадок укладення угоди без відповідних повноважень або з перевищенням повноважень. Угода вважається схваленою, якщо суб'єкт, якого представляє агент, не відхилить цю угоду перед третьою особою. Якщо суб'єкт, в інтересах котрого укладена угода, відхиляє дії агента перед третьою особою, він повинен направити цій особі повідомлення про відхилення.

Закон встановлює момент, з якого угода, схвалена суб'єктом, котрого представляє агент, стає дійсною. Схвалення угоди робить її дійсною з дня укладення останньої агентом. При цьому не має значення дата повідомлення агентом суб'єкта, якого він представляє, про укла­дення угоди.

Відповідно, відхилення дій агента перед третьою особою призводить до того, що угода, укладена агентом з перевищенням повноважень, не породжує правових наслідків для суб'єк­та, якого представляє агент.

Стаття 299. Немонопольні і монопольні агентські відносини

1. Суб'єкт, якого представляє комерційний агент, має право довірити комерційне по­середництво також іншим суб'єктам, повідомивши про це агента, а агент має право здій­снювати комерційне посередництво також для інших суб'єктів господарювання, якщо інтереси суб'єктів, яких представляє комерційний агент, не є суперечливими у питан­нях, для вирішення яких запрошений цей агент.

2. У разі монопольних агентських відносин комерційний агент, що представляє суб'єкта господарювання, не має права здійснювати комерційне посередництво для ін­ших суб'єктів у межах, передбачених агентським договором.

1. Коментована стаття визначає відносини комерційного агента і суб'єкта, якого він пред­ставляє, з іншими особами, щодо котрих можливе комерційне посередництво.

Агентський договір може бути укладений без обмеження прав агента і суб'єкта, якого він представляє, або з введенням до договору певних обмежень. Агентські відносини поділяються на:

а) монопольні;

б) немонопольні.

У немонопольних агентських відносинах суб'єкт господарювання, в інтересах якого діє агент, має право укласти угоди з іншими агентами за умови попередження про це агента, з яким угода була укладена раніше. У свою чергу, агент має право укласти договори про на­дання послуг комерційного посередництва з іншими особами, проте інтереси суб'єктів, яких одночасно представляє агент, не повинні суперечити одні одним.

2. Монопольні агентські відносини передбачають обмеження права комерційного агента щодо надання послуг з комерційного посередництва в інтересах інших суб'єктів господарю­вання. У разі встановлення в агентському договорі відповідних обмежень комерційний агент зобов'язаний не укладати з іншими суб'єктами вказаних договорів у межах, передбачених агентським договором.

Наведена норма спрямована на усунення можливого конфлікту інтересів між суб'єктом господарювання, якого агент представляє, й іншими суб'єктами господарювання.

Стаття 300. Передача прав комерційного агента

1. Комерційний агент повинен особисто виконати дії, на які він уповноважений су­б'єктом, якого він представляє.

2. Якщо агентським договором не передбачено інше, комерційний агент не може пе­редавати на свій розсуд іншим особам прав, якими він володіє в інтересах того, кого він представляє.

1. Коментована стаття містить обов'язок комерційного агента особисто виконувати дії, на які він уповноважений агентським договором. Отже, законом встановлено заборону щодо передачі прав і повноважень комерційного агента іншим особам, тобто заборонено укла­дення субагентського договору.

2. За загальним правилом комерційний агент не може передавати на свій розсуд права за агентським договором іншим особам. Однак договором може бути передбачено таку можли­вість. Так, договором може бути встановлено загальний дозвіл на передачу прав на власний розсуд агента або врегульовано спеціальний порядок погодження передачі агентом прав із суб'єктом, якого він представляє.

Стаття 301. Взаєморозрахунки в агентських відносинах

1. Відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську вина­городу за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він пред­ставляє, у розмірі, передбаченому договором.

2. Агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено дого­вором сторін.

3. Сторони можуть передбачити в договорі, що комерційному агенту сплачується до­даткова винагорода у разі, якщо він бере на себе зобов'язання гарантувати виконання угоди, укладеної ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє.

4. Суб'єкт, якого представляє комерційний агент, розраховує винагороду, на яку має право комерційний агент, відповідно до розмірів і строків, передбачених договором сторін.

5. Комерційний агент має право вимагати для розрахунку бухгалтерський витяг щодо всіх угод, за які йому належить агентська винагорода.

6. Умови виплати винагороди комерційному агенту за угоди, укладені після закінчен­ня договірних відносин, а також інші умови, що стосуються розрахунків сторін, визна­чаються договором.

1. Коментована стаття містить норми, які регулюють відносини сторін агентського дого­вору щодо розрахунків за ним.

Агентський договір - оплатний. При цьому оплатність є конститутивною ознакою, оскіль­ки включена імперативно до коментованої статті.

Розмір агентської винагороди повинен бути визначений в агентському договорі. Агент­ська винагорода виплачується агенту за посередницькі операції, що здійснені ним в інтере­сах суб'єкта, якого він представляє. Слід дійти висновку, що за змістом норми закону оплата повинна здійснюватися після проведення посередницьких операцій.

2. Винагорода агентові повинна сплачуватися після оплати третьою особою за угодою, що укладена при посередництві комерційного агента. Однак договором можуть бути передбаче­ні й інші умови, зокрема, закон не виключає здійснення авансових платежів агентові з оста­точним розрахунком після надходження оплати від третьої особи.

3. В агентському договорі може бути передбачено умову про надання гарантії комерцій­ним агентом щодо виконання угоди третьою особою. Така гарантія слугує забезпеченням ви­конання зобов'язання третьою особою за угодою, укладеною агентом в інтересах суб'єкта, якого він представляє. У разі невиконання третьою особою зобов'язання за угодою агент несе відповідальність за це невиконання. Відповідно до статті 199 ГК до відносин щодо забезпе­чення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України. Отже, відносини щодо гарантії регулюються статтями 560-569 ЦК. За надання гарантії агентові сплачується додаткова винагорода, розмір якої повинен бути встановлений в агентському договорі.

4. Обов'язок здійснення розрахунку агентської винагороди покладений на суб'єкта, якого агент представляє. Розрахунок проводиться у розмірі й у строки, визначені агентським дого­вором.

5. Відповідно до частини 5 коментованої статті комерційний агент має право зажадати від суб'єкта, якого він представляє, надання йому витягу з бухгалтерських документів щодо угод, за котрі належить до виплати агентська винагорода. Витяг повинен містити фактичні дані та показники, які відповідно до агентського договору є підставою для розрахунку зазна­ченої винагороди. Порядок, форма і строки надання витягу можуть бути встановлені сторо­нами у договорі.

6. Усі інші умови щодо виплати агентської винагороди, у тому числі стосовно оплати за угоди, укладені після припинення агентських відносин, мають бути викладені у договорі.

Стаття 302. Обов'язки щодо нерозголошення конфіденційної інформації в агент­ських відносинах

1. Комерційний агент не має права передавати конфіденційну інформацію, одержану від суб'єкта, якого він представляє, без згоди цього суб'єкта, використовувати її у влас­них інтересах чи в інтересах інших осіб всупереч інтересам суб'єкта, якого він пред­ставляє, як при здійсненні комерційним агентом своєї діяльності в інтересах зазначе­ного суб'єкта, так і після припинення агентських відносин з ним.

2. Сторони агентського договору можуть укласти окрему угоду про захист конфіден­ційної інформації суб'єкта, якого представляє комерційний агент (договір про нерозго­лошення).

3. Комерційний агент несе відповідальність за розголошення конфіденційної інфор­мації відповідно до закону та договору.

1. Коментована стаття містить норми, які регулюють відносини сторін щодо поводження з конфіденційною інформацією.

Кодекс не містить визначення поняття конфіденційної інформації. Стаття 162 ГК встанов­лює правомочності суб'єктів господарювання щодо комерційної таємниці. До відносин, по­в'язаних з комерційною таємницею, не врегульованих ГК, застосовуються відповідні поло­ження ЦК та інших законів. Згідно із статтею ЗО Закону «Про інформацію» конфіденційна інформація - це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окре­мих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов.

За загальним правилом комерційний агент не має права передавати будь-кому інформа­цію, одержану від суб'єкта, котрого він представляє. Закон допускає передачу вказаної ін­формації лише за згодою цього суб'єкта. Така згода повинна бути отримана у письмовій формі і до передачі інформації.

Агент не має права також використовувати конфіденційну інформацію у власних інтере­сах чи в інтересах інших осіб. Слід звернути увагу на те, що закон не пов'язує дану заборону з отриманням згоди суб'єкта, якого комерційний агент представляє. У той же час таке вико­ристання допускається, якщо це відповідає інтересам суб'єкта, якого агент представляє.

Заборона на передачу і використання конфіденційної інформації діє протягом усього часу здійснення агентом діяльності, а також після припинення агентських відносин без обмежен­ня строку.

2. Умови щодо обсягу, передачі і використання конфіденційної інформації можуть місти­тися в агентському договорі. Сторони можуть викласти умови про захист такої інформації в окремій угоді шляхом підписання договору про нерозголошення.

3. Відповідальність комерційного агента за розголошення конфіденційної інформації встановлюється законом та договором. Зокрема, статтею 49 Закону України «Про інформацію» передбачено відшкодування матеріальної шкоди. Договором можуть бути встановлені умови та заходи відповідальності комерційного агента за порушення умов агентського дого­вору щодо конфіденційності отриманої ним інформації.

Стаття 303. Відповідальність за порушення агентського договору

1. Комерційний агент несе відповідальність у повному обсязі за шкоду, заподіяну суб'єкту, якого він представляє, внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків, якщо інше не передбачено агентським договором.

2. Якщо інше не передбачено договором, комерційний агент не гарантує суб'єкту, якого він представляє, виконання третіми особами зобов'язань за угодами, укладени­ми за його посередництва.

3. У разі порушення агентського договору суб'єктом, якого представляє комерційний агент, останній має право на одержання винагороди у розмірах, передбачених агент­ським договором, а також на відшкодування збитків, понесених ним внаслідок невико­нання або неналежного виконання договору другою стороною.

1. Коментована стаття містить умови і обсяг відповідальності сторін договору.

За загальним правилом комерційний агент повинен відшкодувати у повному обсязі шко­ду, заподіяну ним суб'єкту, якого представляє, невиконанням або неналежним виконанням обов'язків агента за договором. Однак, як вбачається із змісту статті, агентським договором може бути передбачено інше правило, у тому числі повне або часткове звільнення від відпо­відальності.

Відносини щодо відшкодування збитків у сфері господарювання регулюються положен­нями глави 25 ГК.

2. Агент не несе відповідальності перед суб'єктом, якого він представляє, за невиконання чи неналежне виконання третіми особами угод, укладених при посередництві комерційного агента. Виняток з цього правила становлять випадки надання останнім відповідної гарантії у порядку і на умовах, передбачених частиною 3 статті 301 ГК.

3. Якщо має місце порушення агентського договору суб'єктом, якого агент представляє, він має право вимагати виплати агентської винагороди в розмірі, встановленому договором, а також відшкодування збитків, заподіяних агентові невиконанням чи неналежним виконан­ням договору другою стороною - суб'єктом, якого агент представляє.