Синтаксис. словосполучення
Компоненти словосполучення граматично нерівноправні: однин з них є головним (від якого ставиться питання), а інший – залежним (яке відповідає на це питання) словом.
Зауважте!
Не є словосполученнями:
· сполучення підмета і присудка: прийшла весна, забіліли сніги, гудуть вітри, зійшло сонце;
· сполучення відокремлених членів речення з пояснюваним словом: річка, швидка і стрімка, крига, гладенька й міцна;
· фразеологізми: байдики бити, впадає в око, голову сушити;
· форми ступенів порівняння прикметників і прислівників: більш підготовлений, найбільш говіркий, більш докладно;
· форми майбутнього часу і наказового способу дієслів: буду говорити, будемо слухати, будуть вчити, нехай прочитають;
· сполучення повнозначних слів із службовими: край лісу, поблизу школи, перед учнями, давай напишемо;
· сполучення іменних частин мови з дієсловами – зв’язками: буду студентом, стане журналістом;
· слова, поєднані сурядним зв’язком: батько й мати, ніч і день, схилився та й дивиться;
· синтаксично нерозкладні сполучення слів та словоформ: перше вересня, усі ми.
ВИДИ РЕЧЕНЬ
1. За будовою речення буваютьпрості й складні.
Просте речення має одну граматичну основу. Складне речення має кілька граматичних основ (дві або більше).
2. За емоційним забарвленням — окличні й неокличні.
3. За метою висловлювання — розповідні, питальні й спонукальні.
4. За наявністю головних членів прості речення поділяють на односкладні й двоскладні.
5. За наявністю другорядних членів — поширені й непоширені.
6. За наявністю ускладнюючих компонентів — ускладнені й неускладнені.
7. За наявністю чи відсутністю необхідних членів речення — повні й неповні.
Зауважте!
Односкладне речення хоч і не містить у своїй будові одного з головних членів, проте вважається повним.
ГОЛОВНІ ТА ДРУГОРЯДНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ
ГОЛОВНІ:
· Підмет(хто? що?). За будовою підмети поділяються на прості (виражені одним словом) і складені (виражені кількома словами).
· Присудок (що робить предмет? що з ним робиться?). За будовою розрізняють простий (може виражатися дієсловом, фразеологізмом, аналітичні форми дієслів майб.часу) і складений присудок. Складений присудок буває складеним дієслівним (допоміжне дієслово (починати, могти, хотіти, згоден тощо) + інфінітив) та складеним іменним (дієслово-зв'язка (являти, становити тощо) + іменна частина (іменник, прикметник, займенник тощо)).
ДРУГОРЯДНІ:
Додаток (кого?чого?кому?чому? кого?що? ким? чим? на кому? на чому?)
Обставина (як? яким чином? де? коли? з якою метою? чому? якою мірою?).Види обставин: місця, часу, умови, допустовості, способу дії, міри і ступеня.
Означення (який? чий? котрий?). Узгоджені означення узгоджуються з означуваним словом у роді, числі, відмінку. Неузгоджені означення виражаються іменниками, особовими займенниками, прислівниками, інфінітивами, сполученням слів.
ОДНОСКЛАДНІ РЕЧЕННЯ
| Вид односкладного речення | Спосіб вираження головного члена | Приклад |
| Означено – особові (дію виконує певна особа, яку можна встановити) | · дієслово у формі 1-ї чи 2-ї особи теперішнього або майбутнього часу; · дієслово наказового способу. | Йду поміж люди (М. Коцюбинський) Не милуй мене шовково (П. Тичина |
| Неозначено- особові (дію виконує невизначена особа) | · дієслово у формі 3-ї особи множини;
| Вже і пороги ось-ось одягнуть в крицю та граніт (Є. Плужник). На другий день тільки про повінь і говорили (О. Довженко). |
| Безособові (дія або стан, що мисляться незалежно від активного діяча) | · дієслово у формі 3-ї особи множини; · безособове дієслово;
| Надворі світає. Багато слівнаписанопером. (Л. Костенко). З поля тягнехолодом (А. Головко). На серці у Насті було тихо, весело(М. Коцюбинський). Доволі мовчати! (О. Олесь). Нема на світі Заходу і Сходу (О. Пахльовська). |
| Узагальнено- особові (дія сприймається узагальнено як властива будь-якій особі). |
| Хоч вовком вий! (Нар. тв.). Лежачою не б'ють (Нар. тв.). |
| Називні (ствердження існування предмета чи явища) | іменник у формі називного відмінка | Сухе надвечір'я (3 газети).Океан чистоти й сяйва (О. Гончар). |
СКЛАДНІ РЕЧЕННЯ
| Складне речення | |||
| Сполучникове | Безсполучни-кове | З різними видами зв'язку | |
| складносурядне | складнопідрядне | ||
| складне речення, частини якого рівноправні за смислом. Сполучники: єднальні: і, й, та (-і), ні,..ні, ані...ані, не тільки...а й, і...і протиставні: а, але, зате, проте, однак, та (-але) розділові: або, чи, то...то, або...або, чи...чи, не то...не то | складне речення, у якому прості речення нерівноправні граматично й за змістом. Тип підрядного речення: означальне; з'ясувальне; обставинне місця; обставинне часу; обставинне способу дії, міри і ступеня; обставинне порівняльне; обставинне умови; обставинне причини; обставинне мети; обставинне допустове; обставинне наслідку. Зауважте!У підрядних обставинних наслідку кома ставиться перед сполучником так що. Якщо кому поставити перед що, то утвориться підрядне міри і ступеня. | прості речення з'єднуються в одне ціле не сполучниками чи сполучними словами, а лише інтонацією. | речення може поєднувати різні види зв'язку: безсполучниковий і сполучниковий; сурядний і підрядний; можливі й інші комбінації. |
ПРЯМА МОВА
| Правило | Приклад |
| «П», — а. «П?» - а. «П!» — а. | «Не на тебе ждать я буду», — поет відповідає. «Хто ж се я?» — поет питає. «От спасибі!» — крикнув лицар. |
| А: «П?» | Тут поет не втерпів: «Хто там?» |
| «П, — а, — п». «П, — а. — П». «П?-а. -П». «П — а. — П». | «Голос маю, — каже лицар, — та не тямлю віршування...» «Ні, се я, — озвався голос. - Маю справу пильну дуже». «Що ж? — поет на те говорить. — То за ручку та й до шлюбу!» «Годі жартів! — крикнув згорда. — Бо задам тобі я гарту!» (Леся Українка) |
СТИЛІ МОВЛЕННЯ
| Стиль | Ознаки | Функції |
| Розмовний | вільність, спонтанність, непідготовленість, емоційність, експресивність, використання несловесних засобів (міміки, жестів) | інформування та контактування мовців |
| Науковий | точність, логічність, інформативна насиченість, об'єктивність викладу, відсутність образності | пізнання та інформування мовців |
| Художній | вияв індивідуальності автора, образність, багатозначність, метафоричність | вираження почуттів мовців |
| Офіційно-діловий | логічність, стандартизованість, однозначність, точність, відсутність емоційності | інформування та волевиявлення мовців |
| Публіцистичний | логічність, точність, ясність викладу, образність, експресивність | інформування та вплив на слухачів (читачів) |
| Конфесійний | піднесеність, урочистість, символізм, експресивність, емоційність | спілкування вірян, мова церкви |
ВЖИВАННЯ М'ЯКОГО ЗНАКА