Критерії прийняття фінансових рішень з управління оборотними активами

Для прийняття фінансових рішень з управління оборотними активами визначають наявність власних оборотних коштів (ВОК). ВОК – це різниця між поточним активами і поточними пасивами, але ВОК – це різниця між постійним пасивами і постійними активами.

За величиною ВОК судять, чи достатньо у підприємства постійних ресурсів (власного капіталу і довгострокових зобов’язань) для фінансування постійних активів (основних засобів). Або, іншими словами, чи покриються іммобілізовані активи такими стабільними, тривалими, надійними джерелами, якими є власні кошти підприємства і отримані ним довгострокові кредити. Якщо так, то ВОК > 0, оскільки постійні пасиви більші за постійні активи. Якщо ні, то ВОК < 0, оскільки постійні пасиви менші за постійні активи і підприємство відчуває нестачу ВОК.

Розглянемо випадок, коли ВОК > 0. Це означає, що підприємство генерує більше постійних ресурсів, ніж необхідно для фінансування постійних активів. Цей надлишок може бути використаний для покриття інших потреб підприємства.

Якою ж повинна бути величина ВОК – додатною чи від’ємною?

Додатною, оскільки у більшості підприємств значні суми вкладені у засоби виробництва. Для цього необхідне надійне довгострокове фінансування, щоб підприємство не втратило своє майно. Найдоцільніше фінансувати постійні активи – постійними пасивами. Цьому і відповідає основна умова фінансової стійкості підприємства.

Якщо ВОК < 0. Це означає, що підприємство відчуває потребу у фінансуванні іммобілізованих активів. Чи для підприємства це катастрофа? Ні, якщо, наприклад, підприємство здійснило крупні інвестиції в основні засоби, які ще не встигли окупитись, але з часом нестача ВОК може зникнути за рахунок грошових надходжень, які покриють збитки, принесуть прибуток і його частка – нерозподілений прибуток – збільшить капітал підприємства. Таким чином, постійні ресурси зростуть за рахунок нерозподіленого прибутку і покриють нестачу ВОК.

Але, якщо нестача ВОК має глибинний, структурний характер (спостерігається з року в рік), то ситуація більш ризикована. Фінансування іммобілізованих активів стає проблематичним.

ПФП поділяються на ПФП операційного характеру – ОФП і неопераційного характеру – НФП.

Існують такі чотири важливих правила:

Перше правило. Якщо ОФП > 0, то поточні потреби у фінансуванні негрошових оборотних активів перевищують короткострокові ресурси підприємства.

Дана ситуація, характерна для більшості промислових підприємств та будівельних організацій оскільки у них є в наявності значні запаси сировини, готової продукції, незавершеного виробництва, а також іммобілізація значних, зазвичай, сум у дебіторській заборгованості.

Друге правило. Якщо ОФП < 0, то короткострокові ресурси перевищують поточні потреби у фінансуванні негрошових оборотних активів.

Ця ситуація притаманна торговим підприємствам (супермаркетам), тому що у них:

· дебіторська заборгованість незначна, оскільки клієнти платять, в основному, готівкою;

· кредиторська заборгованість, навпаки, суттєва, оскільки постачальники охоче надають комерційний кредит, щоб залишитись партнерами супермаркету, який володіє надійною платоспроможністю;

· запаси товарів відносно незначні завдяки їх швидкій оборотності.

Поділ ПФП на операційні та неопераційні дозволяє визначити, за рахунок чого досягається фінансова рівновага підприємства: чи за рахунок його господарської діяльності, чи за рахунок фінансових операцій. Якщо між операційними і неопераційними ПФП розумні пропорції (90:10), то це свідчить про належне управління усіма сферами діяльності підприємства. При диспропорції – навпаки.

Для подальшого аналізу використовують поняття грошових коштів(ГК). Між ГК, ВОК і ПФП існують такі основні взаємозв’язки:

ГК = ВОК – ПФП, (8.8)

ПФП = ВОК – ГК, (8.9)

ВОК = ГК + ПФП. (8.10)

Якщо, наприклад, ВОК = 300,0 тис. грн., а ПФП = 400,0 тис. грн., то за формулою 8.8 ГК = -100,0 тис. грн., що означає дефіцит грошових коштів. У даному прикладі підприємству бракує ВОК для фінансування ПФП і воно вимушене брати короткостроковий кредит обсягом 100,0 тис. грн.

Третє правило. Управління грошовими коштами полягає у регулюванні величини ВОК і ПФП. Тому для прийняття рішень з управління грошовими коштами необхідно аналізувати дані за тривалий період і виявляти напрямки основних структурних змін.

Якщо ВОК < ПФП, то ГК < 0 – дефіцит грошових коштів;

Якщо ВОК > ПФП, то ГК > 0 – наявність грошових коштів.

Четверте правило. Грошові кошти є регулятором рівноваги між власними оборотними коштами і поточними фінансовими потребами.