Показники й методи виміру стану безробіття
Безробіття характеризується показниками її рівня, частоти й тривалості.
Рівень безробіття визначається у відсотках як відношення числа безробітних до числа зайнятих і безробітних — по формулі:
де 3 — число зайнятих; Б — число безробітних.
Частота безробіття встановлюється кількістю випадків безробіття в однієї людини за певний період; її ріст свідчить про низьку якість робочого місця (РМ) і поганих умовах праці або про значну частку разової роботи, що тільки й можуть знайти безробітні в кризові періоди.
Тривалість безробіття характеризується часом знаходження без роботи й визначається як середня тривалість перебування без роботи всіх безробітних або окремих її категорій, територій і т.п.
Існують два основних методи визначення рівня безробіття: періодично проведені опитування родин (США, Японія й ряд інших країн); підрахунок числа поданих заявок у державну службу зайнятості на одержання допомоги з безробіття (Великобританія й інші країни).
У країнах з розвитий ринковою економікою ці методи не характеризуються більшими кількісними розходженнями, але якісно вони розрізняються істотно. При обстеженні родин виявляються безробітні, які не реєструвалися в службі зайнятості й не подавали заявок на допомоги, тому метод опитування родин повинен би давати більшу чисельність і більший рівень безробіття. Однак при використанні другого методу ці показники збільшуються за рахунок того, що серед заявки, що подала, на допомогу з безробіття чимало таких, які не шукали роботу й не могли або не хотіли приступитися до неї.
У методиці закордонних країн середньомісячний рівень безробіття протягом даного року розраховується по формулі:
де Lve — рівень (норма) безробіття, %;
VE— середньомісячна чисельність безробітних;
LFc — чисельність цивільної робочої сили.
Питання до практичного заняття №5.
1. Розрахуйте розмір допомоги з безробіття.
2. Аналіз імовірнісних моделей безробіття.
3. Взаємозв'язок чисельності населення, напрямку й темпів її змін з історичним і соціально-економічним розвитком країни.
4. Види безробіття й шляхи її подолання.
5. Статус безробітного й особливості його визначення в різних країнах.
6. Природа виникнення структурного безробіття.
7. Фрикційне безробіття.
8. Рівень і тенденції офіційно зареєстрованого безробіття в Україні.
9. Циклічне безробіття: її втримування й особливості.
10. Коефіцієнт напруженості на ринку праці.
11. Процедура визнання людини безробітним.
12. Економічні витрати безробіття.
13. Технологія пошуку роботи.
14. Державна політика зайнятості, її елементи й види.
15. Соціальна підтримка безробітних і її основні методи.
16. Досвід закордонних країн в області розробки й реалізації державної політики зайнятості.