Становлення і розвиток корпоративних відносин корпоративного права у Світі і в Україні (стислий історичний огляд).

Розвиток корпоративної форми господарювання має декілька етапів, що характеризуються новими якісними змінами організації господарської діяльності.

Об’єднання товаровиробників, що стали попередниками акціонерних товариств, діяли практично з початку виникнення економічних відносин.

Об’єднання товаровиробників давнини. Об’єднання, що існували тільки у відповідності до волі його власників, існували вже у середині 2-го тисячоліття до нашої ери в Месопотамії у сфері морської торгівлі. У Греції постійні морські конфлікти та піратство спонукали купців до використання позичених ресурсів. З часом ця діяльність стала супроводжуватись укладанням обов’язкового договору. Досить часто кредитор ставав компаньйоном торговця. Кредиторами могли бути декілька осіб, що поєднали свій капітал.

У Китаї, Ассирії та Фінікії існували сільськогосподарські та виробничі об’єднання.

У стародавньому Римі були законодавчо закріплені принципи обмеженої відповідальності, а прибуток та збитки розподілялися пропорційно вкладеним коштам. Крім того, у більшості випадків римляни вкладали невеликі частини коштів у різні проекти. Завдяки тому, що усі значні справи фінансувалися великою кількістю осіб, римське суспільство не один раз переживало великі економічні потрясіння.

Об’єднання виробників у середні віки. Подальшим розвитком акціонерні товариства завдячують великим географічним відкриттям Середньовіччя, що обумовили потужний розвиток світової торгівлі. Освоєння нових ринків збуту та сировини вимагало значних капіталовкладень. Тож нові масштаби торгових операцій були не по силі окремим підприємцям. У результаті були організовані колоніальні акціонерні товариства з торгівлі з Ост-Індією та Африкою.

Перші акціонерні товариства неколоніального типу були створені в Англії. Найбільш відомим акціонерним товариством цього періоду став Англійський банк (1664р.), який згодом став єдиним емісійним центром Англії. До 1680 року в Англії було засновано 49 компаній, частки в яких іменувались „Акціями”. З 1680 по 1719 рік виникло ще 40 таких компаній. На жаль, більша частина цих компаній у подальшому виявилась так званими мильними бульбашками, що призвело до заборони акціонерної форми власності на досить великий проміжок часу.

Кінець XVIII початок XIX сторіччя. Створення великої кількості акціонерних компаній у цей час було обумовлено двома факторами: досягненнями науково-технічного прогресу та закінченням війни за незалежність у Сполучених Штатах. За останні 10 років XVIII сторіччя було засновано 259 різних корпорацій (8 з них були промисловими, 29 банківськими, інші – торговими), а приблизно у 20-ті роки XIX такі форми підприємницьких об’єднань, як акціонерне та повне товариство, майже витіснили індивідуальні підприємства у Англії, Франції, Голландії, Італії та Сполучених Штатах.

Середина XIX сторіччя.Подальший розвиток акціонерної форми господарюванняпов’язаний з будівництвом та експлуатацією залізниць. Успіх Манчестерсько-Ліверпульської залізниці сприяв виникненню проектів залізниць майже для всіх частин Великобританії. Залізничне будівництво сприяло зміцненню видобувної, металургійної та машинобудівної галузей.

У Франції емісія акцій залізничних компаній у 1847 році досягала 2,5 млрд франків, а реальні вкладення у будівництво становили лише половину цієї суми. Приблизно така ж ситуація склалася у Сполучених Штатах у 60-х роках IXX сторіччя.

У Росії у 1857 році було засновано 3 акціонерні товариства, найбільшим з яких було Головне товариство російських залізниць з капіталом 75 млн рублів.

У 70-ті роки друкарні Германії не встигали друкувати акції залізничних компаній.

Значна прибутковість акцій залізничних компаній та високий рівень попиту на ці акції призвели до масових біржових спекуляцій, а саме створення великої кількості фіктивних акціонерних товариств. Біржові спекуляції з акціями фіктивних залізничних компаній у свій час відбувались у всіх перелічених країнах та обумовили значні біржові та економічні потрясіння. Разом з тим слід відзначити, що кількість фіктивних компаній все ж не перевищувала кількості реальних, якими у цей час була створена дійсно широка мережа залізниць.

Акціонерні товариства в умовах централізації капіталу. Цей етап почався у кінці XIX сторіччя, коли виникають перші ознаки монополізації економіки. Тоді ж з’явилися і перші форми господарських об’єднань на основі акцій. Першим таким об’єднанням став трест „Стандарт Ойл” під керівництвом Джона Рокфеллера. „Стандарт Ойл” у 1905 р. Видобув 1/6 нафти та транспортував 90% усієї нафти, що добувалася у США.

Крім „Стандарт Ойл”, у США діяли олійно-бавовняний (1884р.), олійно-льняний (1885), горілчаний, цукровий та інші трести.

У процесі подальшого об’єднання капіталів трести все більше взаємодіяли з різними фінансовими структурами. Так виникли династії американських фінансистів, що контролювали майже всю економіку.

Прийнятий у 1890 році закон Шермана та обумовлені ним судові рішення призвели спочатку до послаблення, а потім до припинення існування трестів у попередньому вигляді.

Новою формою корпоративних об’єднань, що мала можливість обійти цей закон, став холдинг. Вже у 1891 році було утворено 12 великих холдингів. За період з 1898-1902 рр.організовано 168 великих холдингових компаній.

Націоналізація акціонерних товариств.Процес націоналізації акціонерних товариств почався в СРСР після соціалістичної революції. У 20-х роках ХХ ст.. акціонерні товариства існували переважно у торгово-виробничій галузі, але на початку 30-х років акціонерні товариства було реорганізовано у державні об’єднання. У невиробничій сфері залишилося тільки два акціонерних товариства – Банк зовнішньої торгівлі СРСР та Всесоюзне акціонерне товариство „Інтурист”. В акціонерній формі було також створено велике об’єднання союзного значення „Інгосстрах СРСР”, що стало правонаступником державного управління іноземного страхування.

У Західній Європі націоналізація акціонерних товариств почалася після Другої світової війни. У Англії, Франції, Італії, ФРГ було націоналізовано такі провідні галузі економіки, як вугільна промисловість, металургія, машинобудування транспорт, зв’язок, енергетика та фінансові установи.