Особливості проведення діагностики фінансового стану підприємств

Дніпро - 2016

Лекцію підготувала Іванова М.І., доцент кафедри цивільно-правових дисциплін Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, кандидат економічних наук, доцент.

Рецензенти:

Галабурда Н.А., доцент кафедри адміністративного та кримінального права Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара, кандидат юридичних наук, доцент

Савко В.В., адвокат

ПЛАН ЛЕКЦІЇ:

I. Особливості проведення діагностики фінансового стану підприємств

II. Аналіз складу майна та джерел його формування

III. Аналіз платоспроможності та ліквідності підприємства

рекомендована література:

1. Господарський кодекс України. - [Електронний ресурс] / Режим доступу : http:// www.zakon.rada.gov.ua/go/436-15.

2. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». / Голос України від 07.09.1999

3. Бандурка А.М., Червяков И.М., Посылкина О.В. Фінансово-экономический аналіз. – Х.: Изд-во Харьк.ун-та внутр дел, 2009. – 394с

4. Коробов М. Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємства /М. Я. Коробов. – К. : Знання, 2013. – 276 с.

5. Мних Є.В. Економічний аналіз : Підручник: Вид. 3-е, перероб. та доп. / Мних Є.В. - К. : Центр навчальної літератури, 2010. - 472 с

6. Соколова Г.Н. Информационные технологии экономического анализа. / Соколова Г.Н. - М. : Экзамен, 2012. - 320 с.

7. Бойчик І. М. Економіка підприємства : навч. посіб. /І.М.Бойчик.– К. : Атіка, 2012. – 543 с

МЕТА ЛЕКЦІЇ:

Для запобігання та виявлення правопорушень в діяльності суб’єктів господарювання зовнішні користувачі повинні, шляхом засвоєння методів аналізу фінансового стану підприємства, розумітися на дії механізму формування фінансових показників діяльності суб’єкта господарювання.

ВСТУП

Фінансовий стан підприємства – це сукупність економічних па­раметрів, які відображають наявність, розміщення і використання фі­нансових ресурсів. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, які необхідні для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення та ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особами, платоспроможністю та фінансовою стійкістю.

Фінансовий стан суб’єкта господарювання визначають такі фактори як: виконання фінансового плану, поповнення власного оборотного капіталу за рахунок прибутку, швидкість оборотності оборотних коштів.

ПИТАННЯ

ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ДІАГНОСТИКИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВ

Сучасний аналіз фінансового стану має певні відмінності від традиційного аналізу фінансово-господарської діяльності. Насамперед, це пов'язано із зростаючим впливом зовнішнього се­редовища на роботу організації. Посилилась залежність фінан­сового стану господарського об'єкту від зовнішніх економічних процесів, надійності контрагентів (постачальників і покупців), ускладнення організаційно-правових форм функціонування. У результаті інструментарій сучасного економічного аналізу роз­ширюється за рахунок нових прийомів і засобів, які дозволяють враховувати ці явища.

Існують складності проведення діагностики фінансового ста­ну, що обумовлено нестабільністю економіки та відсутністю достовірної інформації про фінансовий стан підприємств. В умовах постійної зміни інформації багато фінансово-еконо­мічних показників, розрахованих на певний час, можуть надалі загубити свою цінність для аналізу у зв'язку з нестабільністю національної валюти, за якою розраховувався цей показник. Певну перешкоду діагностиці фінансового стану підприємства створюють різні форми власності та нестабільність законодавчої бази, зокрема фінансового, податкового права.

Фінансовий стан підприємства може бути стійким, нестійким та кризовим.

· Стійкий фінансовий стан свідчить про спроможність підприємства за рахунок власних коштів забезпечити запаси й витрати, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватись за своїми зобов'язаннями.

· Нестійкий фінансовий стан має місце тоді, коли запаси й витрати забезпечуються за рахунок власних оборотних коштів, довгострокових позикових джерел та короткострокових кредитів і позик, тобто за рахунок усіх основних джерел формування запасів і витрат.

· Кризовий фінансовий стан свідчить про те, що запаси й витрати не забезпечуються джерелами їх формування і підприємство перебуває на межі банкрутства.

Загальна оцінка фінансового стану підприємства проводиться за допомогою «читання» балансу, що представляє собою попереднє загальне ознайомлення з підсумками роботи підприємства та його фінансовим станом.

Для загальної оцінки фінансового стану використовуються показники горизонталь­ного і вертикального аналізу.

Горизонтальний аналіз – це порівняння величин окремих статей, розділів і валюти балансу за кілька періодів, на підставі чого визначають напрями і тенденції зміни даних показників. У ході горизонтального аналізу визначають абсолютні зміни розміру валюти балансу та різних його статей за звітний період, а також темпи зростання, що необхідно для характеристики фінансового стану підприємства.

Вертикальний аналіз дозволяє оцінити якість балансу з точки зору його структури і тенденції її зміни. При проведенні вертикального аналізу визначають питому вагу статей балансу у валюті балансу на початок і кінець звітного періоду, а також темп приросту структурних змін.

Ознаками сприятливого балансу є такі показники:

· коефіцієнт поточної ліквідності > 2;

· забезпеченість підприємства власним оборотним капіталом;

· зростання власного капіталу;

· відсутність різких змін в окремих статтях балансу;

· дебіторська заборгованість на рівні розмірів кредиторської заборгованості;

· у балансі відсутні «хворі» статті (збитки, прострочена заборгованість банкам і бюджету);

· запаси і затрати не перевищують розмір мінімальних джерел їх формування.

Як у міжнародній, так і у вітчизняній практиці для аналізу фінан­сового стану застосовується система абсолютних і відносних показ­ників, а також пов'язаних з ними низки фінансових коефіцієнтів, які відображають цілі та інтереси різ­них користувачів результатів аналізу.

Для оцінки фінансового стану підприємства найважливішими вважаються показники:

· фінансової стійкості – характеризують співвідношення власних і залучених коштів.

Фінансова стійкість – це надійно гарантована платоспроможність, рівновага між власними та залученими засобами, незалежність від випадковостей ринкової кон’юнктури і партнерів, довіра кредиторів і інвесторів та рівень залежності від них, наявність такої величини прибутку, який забезпечив би самофінансування.

Основним показником є коефіцієнт автономії, який характеризує ступінь незалежності підприємства від зовнішніх запозичень. Визначається як відношення загальної суми власних коштів до підсумку балансу повинен бути більше 0,5.

· ділової активності – характеризують кругообіг засобів підприємства;

Стійкий фінансовий стан підприємства значною мірою обумовлюється його діловою активністю. Ділова активність проявляється через розширення ринків збуту продукції, підтримання ділової репутації, вихід на ринок праці та капіталу тощо. Ділова активність оцінюється системою показників, які характеризують найважливіші сторони діяльності підприємства. Досліджуючи динаміку абсолютних показників, необхідно виявити, на скільки вона відповідає їх оптимальному співвідношенню, яке має назву «золоте правило господарювання підприємства»:

Темп зростання прибутку >Т виручки від реалізації > Т активів

Перше співвідношення показує , що випередження темпу зростання прибутку в порівнянні з темпом зростання обсягу реалізації свідчить про зниження собівартості продукції. Якщо темпи зростання прибутку і обсягу продажу більше темпів зростання активів, то це свідчить про ефективність використання останніх.

Ділову активність характеризують показники ефективності використання робочої сили, основних виробничих фондів, оборотного капіталу, фінансових ресурсів, тощо.

· прибутковості – дають можливість порівняти отриманий прибуток з вкладеним капіталом, тобто міру ефективності капіталу авансованого у виробництво і реалізацію;

· платоспроможності і ліквідності – характеризують фінансові можливості підприємства щодо погашення заборгованості, по­криття підприємством позичкових коштів;

Сигнальним показником, в якому проявляється фінансовий стан, є платоспроможність підприємства, тобто його здатність своєчасно задовольняти платіжні вимоги постачальників сировини, матеріалів, техніки згідно з господарськими угодами, повертати банківські кредити, проводити оплату праці персоналу, вносити платежі до бюджету, тощо.

ВИСНОВКИ З ПЕРШОГО ПИТАННЯ:

Для загальної оцінки фінансового стану використовуються показники горизонталь­ного і вертикального аналізу.

Горизонтальний аналіз – це порівняння величин окремих статей, розділів і валюти балансу за кілька періодів, на підставі чого визначають напрями і тенденції зміни даних показників. У ході горизонтального аналізу визначають абсолютні зміни розміру валюти балансу та різних його статей за звітний період, а також темпи зростання, що необхідно для характеристики фінансового стану підприємства.

Вертикальний аналіз дозволяє оцінити якість балансу з точки зору його структури і тенденції її зміни. При проведенні вертикального аналізу визначають питому вагу статей балансу у валюті балансу на початок і кінець звітного періоду, а також темп приросту структурних змін.

ІІ.ПИТАННЯ