Класифікація концепцій і підходів в управлінні нововведеннями
| Основні, базові підходи і концепції | Форми їхньої реалізації і результати | |
| Класична школа | ||
| 1. Принципи поділу праці. 2. Єдність мети і управління. 3. Влада і відповідальність. 4. Співвідношення централізації і децентралізації. 5. Вертикальний ланцюг управління. | 1. Дисципліна. 2. Порядок. 3. Справедливість і винагорода. 4. Ефективність. 5. Підпорядкування головній меті компанії. | |
| Поведінкова школа | ||
| 1. У центрі уваги людський ресурс. 2. Формування організації з урахуванням специфіки міжособистісних відноси 3. Регулювання поводження персоналу через потреби, інтереси, цінності. 4. Мотивація персоналу. | 1. Найбільш ефективне використання потенціалу працівника. 2. Підвищення продуктивності. 3. Підвищення задоволеності працівника. 4. Гнучка система винагороди та заохочень. | |
| Наукова школа | ||
| 1. Використання наукового аналізу діяльності та і завдань управління 2. Добір, навчання й оптимальне розміщення кадрів. 3. Значення планування і прогнозування. 4. Значення забезпечення ресурсами. 5. Моральне і матеріальне стимулювання праці. | 1. Створення передумов для оптимального функціонування. 2. Збільшення продуктивності праці. 3. Підвищення ефективності і стабільності виробництва. 4. Забезпечення безперебійності господарської діяльності. 5. Справедливість винагороди і підвищення продуктивності. | |
| Процесуальний підхід | ||
| 1. Розуміння менеджменту як процесу. 2. Аналіз факторів впливу на процес. 3. Процес управління це система взаємозалежних функцій. 4. Роль координуючих розпорядних і контролюючих функцій. | 1. Гнучкість, безперервність і інтенсивність управління. 2. Розробка й оптимізація функцій управління. 3. Взаємозв'язок і взаємозумовленість методів 5. управління. 4. Підвищення ефективності рішень. | |
| Системний підхід | ||
| 1. Розгляд менеджменту як складної ієрархічної соціально-економічної і науково-технічної системи. 2. Аналіз зовнішнього і внутрішнього середовища системи. 3. Виділення керованої, керуючої, забезпечуючої та обслуговуючої підсистем. 4. Вичленовування із системи науково-технічної і людський" складових. 5. Урахування прямих, зворотних зв'язків, ефектів взаємодії і взаємозумовленості. 6. Функціональна єдність елементів і підсистем. | 1. Логічність прийомів і методів впливу, оптимальність функцій менеджера. 2. На підставі аналізу застосування синтетичних і обґрунтованих рішень. 3. Підвищення ефективності управлінських рішень, їхньої результативності. 4. Застосування технічних, соціально-психологічних, економетричних, ергономічних і інших методів. 5. Гнучкість, адаптивність і пристосовність до вимог і цілей організації. 6. Оптимальне функціонування всіх підсистем з високою економічною ефективністю. | |
| Соціально-психологічний підхід | ||
| 1. У центрі уваги особистість працівника. 2. Дослідження міжособистісних відносин. 3. Дослідження групової динаміки. 4. Використання конфліктології. 5. Мотивація як єдність економічних, соціальних і духовних потреб. 6. Застосування теорії очікувань. | 1. Оптимальний вплив на працівника. 2. Оптимальне розміщення кадрів. 3. Використання неформальних методів координації, керівництва й організації. 4. Підвищення ефективності управління. 5. Єдність моральної і матеріальної винагороди. 6. Глибоке задоволення роботою, самореалізація. | |
| Підхід життєвого циклу | ||
| 1. Розгляд життєвого циклу організації як соціального організму. 2. Вивчення стадій життєвих циклів. 3. Визначення критичних точок розвитку. 4. Прогнозування і планування на підставі ЖЦ. 5. Виявлення тенденцій росту. | 1. Чітке планування, координація і управління. 2. Підвищення інформованості та компетентності менеджера. 3. Прийняття точних і оптимальних рішень. 4. Можливість розробки ефективної стратегії. 5. Прогнозування розвитку фірми. | |
| Проектний підхід | ||
| 1. Організація розробки, впровадження і комерціалізації нововведення у вигляді інноваційного проекту. 2. Бізнес-планування проекту. 3. Аналіз проекту. 4. Оцінка проекту. 5. Організація фінансування інноваційного проекту. | 1. Особливий тип стратегічного планування, підбор необхідних виробничо-технічних і маркетингових заходів. 2. Багатокрокова процедура по дослідженню нововведення, його споживчих і вартісних показників. Дослідження ресурсних, технологічних і фінансових можливостей. 3. Проведення техніко-економічного, правового, комерційного, екологічного і фінансового аналізу на основі балансової звітності. 4. Оцінка фінансової стійкості і комерційної ефективності проекту. Врахування ризиків. 5. Визначення потреби у фінансуванні, пошук джерел і організація грошових потоків. | |
| Маркетинговий підхід | ||
| 1. Орієнтація інноваційної фірми на стратегію маркетингу. 2. Розробка конкретних стратегій інноваційного маркетингу: стратегії конкурентних переваг, заміщення імпорту, лідерства у витратах, експансії на нові ринки і т.д. 3. Розробка стратегії проникнення нововведення на ринок. 4. Оперативний тактичний інноваційний маркетинг. Вибір виду маркетингу. 5. Прогнозування і планування витрат і доходів маркетингу. | 1. Спрямованість діяльності фірми, її підсистем, структур і персоналу на комерціалізацію нововведень з урахуванням запитів споживача. 2. Комплексне дослідження ринку. Аналіз і прогноз кон'юнктури. Дослідження кон’юнктури, ємності, структури, сегментації ринку. 3. Установлення мети, вибір варіанта і часу виходу нововведення на ринок. 4. Розробка конкретних заходів проникнення нововведення на ринок (креативного, конверсійного, стимулюючого маркетингу). Формування каналів збуту. Організація рекламної кампанії, виставок, презентацій, сервісного і гарантійного обслуговування і т.д. 5. Аналіз і прогноз обсягу продажів нововведення, оцінка доходів маркетингу. Розробка цінової політики інновацій. Аналіз витрат маркетингу. Формування витрат просування нововведення на ринок. | |
Як випливає з дані таблиці, значення різних концепцій і підходів до інноваційного менеджменту нерівнозначно. Найбільше місце як у стратегічному, так і в оперативному інноваційному менеджменті займають системний, маркетинговий, життєвого циклу та проектний підходи. Вони виявляють головні закономірності розвитку інноваційної діяльності та формують особливий тип інноваційного керування. Соціально-психологічні і кількісні економетричні методи застосовуються в аналізі, прогнозі і виробленні управлінського рішення.
Дані, систематизовані в таблиці, дозволяють виділити наступні найбільш характерні риси інноваційного менеджменту:
- об'єктом інноваційного менеджменту є складні, ієрархічно змішані науково-технічні і соціально-економічні системи;
- об'єкт інноваційного менеджменту являє собою різноманітні інноваційні системи з різним представленням про досягнення цілей;
- інноваційні процеси мають ймовірнісний характер і по своїй суті слабко детерміновані;
- інноваційні процеси носять творчий характер і вимагають застосування методів креативного менеджменту;
- центральним суб'єктом інноваційних систем є інноватор — працівник інноваційної сфери;
- особистість новатора й інноваційного менеджера як суб'єктів інноваційної діяльності повинна розглядатися як складна соціальна система, що вимагає застосування новітніх соціально-психологічних, евристичних, дидактичних методів впливу;
- для підвищення результативності інноваційної деятельности необхідно використовувати гнучкі, адаптивні, морально-етичні й індивідуальні підходи.