Сутність страхової послуги та деяких її' особливостей

Страховий ринок передбачає самостійність суб'єктів ринко­вих відносин, їхнє рівноправне партнерство, розвинуту систему горизонтальних та вертикальних зв'язків між ними. Він забезпе­чує органічний зв'язок між цими суб'єктами шляхом спільного визнання потреби у страховій послузі, що є продуктом цілеспря­мованої діяльності страхової компанії та пропонується на страхо­вому ринку на умовах еквівалентного обміну з метою отримання прибутку. Отже страхова послуга є товаром у середовищі страхо­вого ринку. Але порівняно зі звичайним товаром страховик не створює ніякого матеріального продукту. Його продукт може бу­ти визначений як невідчутна діяльність і тому відноситься до по­няття "послуга". Основні споживачі ринку - фізичні та юридичні особи (страхувальники). Саме для них страхові компанії розроб­ляють різноманітні страхові продукти, визначають програму страхування, формують попит та пропозицію на свої послуги.

Зауважимо, що страхова послуга на підставі Закону Ук­раїни "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг" №2664 - III від 12.07.2001 р. належить до ка­тегорії фінансових послуг, як і послуги банків та інших фінансо­вих установ.

Довідково. Фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, перед­бачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів [1].

Зазначимо, що пропонувати страхові послуги на страховому ринку можуть лише спеціалізовані організації, які зобов'язані на­дати відповідні фінансові гарантії, тобто страхові компанії. Діяльність страховиків згідно законодавства України підлягає обов'язковому ліцензуванню. Крім того, форма реалізації страхової послуги може бути добровільною чи примусовою (обов'язковою). Але це стосується тільки тих випадків, коли надання страховиком захисту необхідне з точки зору суспільних інтересів.

Перелік видів страхування, якими може скористатися стра­хувальник, являють собою асортимент послуг страхового рин­ку. Всі обов'язкові та добровільні види страхування включені до Закону України „Про страхування" № 2745 і відображені в стат­тях 6 та 7.

Довідково. Витяг із статті 6 Закону № 2745 „ Видами добровільного страхування можуть бути:

1) страхування життя;

2) страхування від нещасних випадків;

3) медичне страхування (безперервне страхування здоров'я);

4) страхування здоров'я на випадок хвороби;

5) страхування медичних витрат;

в) страхування залізничного транспорту;

7) страхування наземного транспорту (крім залізничного);

8) страхування повітряного транспорту;

9) страхування водного транспорту (морського внутрішньо­го водного та інших);

10) страхування вантажів та багажу;

11) страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ;

12) страхування майна (іншого, ніж передбачено пункта­ми 5 - 9);

13) страхування цивільної відповідальності власників назем­ного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

14) страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

15) страхування відповідальності власників водного транс­порту (включаючи відповідальність перевізника);

16) страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж передбачено пунктами 11 - 13);

17) страхування кредитів (у тому числі відповідальності по­зичальників за непогашення кредиту);

18) страхування інвестицій;

20) страхування фінансових ризиків;

21) страхування виданих гарантій (поручительств) та прийнятих гарантій;

22). інші види добровільного страхування. Витяг із статті 7 Закону № 2745:

„ В Україні здійснюються такі види обов'язкового страхуван­ня:

1) медичне страхування;

2) особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов'язків;

3) особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Держав­ного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів до­бровільних пожежних дружин (команд);

4) страхування спортсменів вищих категорій;

5) страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини;

в) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;

7) авіаційне страхування цивільної авіації;

8) страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов'язаних із обслуговуванням морського транс­порту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам;

9) страхування цивільної відповідальності власників транс­портних засобів;

10) страхування засобів водного транспорту;

11) страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності;

12) страхування цивільної відповідальності оператора ядер­ної установки за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту;

(пункт 12 частини першої статті 7 у редакції Закону України №2893-111 від 13.12.2001 р.)

13) страхування працівників (крім тих, які працюють в ус­тановах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджеті/ України), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади;

14) страхування цивільної відповідальності суб'єктів госпо­дарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежови­бухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру;

15) страхування цивільної відповідальності інвестора, в то­му числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров'ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою;

16) страхування майнових ризиків за угодою про розподіл продукції у випадках, передбачених Законом України "Про угоди про розподіл продукції";

17) страхування фінансової відповідальності, життя і здоров'я тимчасового адміністратора та ліквідатора фінансової установи;

18) страхування майнових ризиків при промисловій розробці родовищ нафти і газу у випадках, передбачених Законом України "Про нафту і газ";

19) страхування медичних та інших працівників державних і комунальних закладів охорони здоров'я та державних наукових ус­танов (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок захво­рювання на інфекційні хвороби, пов 'язаного з виконанням ними про - фесійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження збуд­никами інфекційних хвороб;

20) страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здоров'ю людини, влас­ності та навколишньому природному середовищу підчас транскордон­ною перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів;

21) страхування персоналу ядерних установок, джерел іонізуючого випромінювання, а також державних інспекторів з на­гляду за ядерною та радіаційною безпекою безпосередньо на ядер­них установках від ризику негативного впливу іонізуючого ви­промінювання на їхнє здоров'я за рахунок коштів ліцензіатів;

22) страхування об'єктів космічної діяльності (наземна інфра­структура), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів Ук­раїни за поданням Національного космічного агентства України;

23) страхування цивільної відповідальності суб'єктів космічної діяльності;

24) страхування об'єктів космічної діяльності (космічна інфраструктура), які є власністю України, щодо ризиків, пов'яза­них з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, за­пуском та експлуатацією її у космічному просторі;

25) страхування відповідальності щодо ризиків, пов'язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі;

26) страхування відповідальності суб'єктів перевезення не­безпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів;

27) страхування професійної відповідальності осіб, діяль­ність яких може заподіяти шкоду третім особам, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України;

28) страхування відповідальності власників собак (за пе­реліком порід, визначених Кабінетом Міністрів України) щодо шкоди, яка може бути заподіяна третім особам;

29) страхування цивільної відповідальності громадян Ук­раїни, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї;

30) страхування тварин на випадок загибелі, знищення, ви­мушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків у випадках та згідно з переліком тварин, встановленими Кабінетом Міністрів України;

31) страхування відповідальності суб'єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну життю чи здоров'ю туриста або його майну;

32) страхування відповідальності морського судновласника;

33) страхування ліній електропередач та перетворюючого обладнання передавачів електроенергії від пошкодження внаслідок впливу стихійних лих або техногенних катастроф та від проти­правних дій третіх осіб;

34) страхування відповідальності виробників (постачаль­ників) продукції тваринного походження, ветеринарних препа­ратів, субстанцій за шкоду, заподіяну третім особам;

(частину першу статті 7 доповнено пунктом 34 згідно із Законом України №2775-111 від 15.11.2001 р.)

35) страхування предмета іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування;

(частину першу статті 7 доповнено пунктом 35 згідно із Законом України №898-ІУ від 05.06.2003 р.)

35) страхування фінансової відповідальності управителя майном за збитки при здійсненні управління цим майном;

(частину першу статті 7 доповнено пунктом 35 згідно із Законом України №980-ІУвід 19.06.2003 р.)

36) страхування від ризиків загибелі або пошкодження неру­хомості, набутої в результаті управління майном;

(частину першу статті 7 доповнено пунктом 36 згідно із Законом України №980-ІУ від 19.06.2003 р.)

37) страхування фінансових ризиків неотримання, невчасно­го отримання та отримання не у повній сумі платежів за догово­рами про іпотечні кредити та платежів за іпотечними сер­тифікатами;

(частину першу статті 7 доповнено пунктом 37 згідно із Законом України №980-IV від 19.06.2003 р.)

38) страхування будівельно-монтажних робіт забудовником відповідно до Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і уп­равління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю ";

(частину першу статті 7 доповнено пунктом 38 згідно із Законом України №980-ІУ від 19.06.2003 р.)

39) страхування відповідальності забудовника перед третіми особами відповідно до Закону України "Про фінансово- кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю".

(частину першу статті 7 доповнено пунктом 39 згідно із Законом України №980-ІУ від 19.06.2003 р.

40) страхування майна, переданого у концесію, (частину першу статті 7 доповнено пунктом 40 згідно із Законом №1414-ІУ від 03.02.2004.

Головним моментом при наданні страхових послуг є укла­дання договору страхування. Досить часто він має спрощену фор­му і виступає у формі страхового поліса. Для страхувальника і страхової компанії поліс служить юридичним документом, в яко­му обумовлюються істотні умови страхування. Після урегулювання всіх питань документ підписується обома сторонами. Але на цьому процес страхування не закінчується - встановлені до­говірні взаємовідносини між обома сторонами підтримуються протягом тривалого періоду, який, за взаємною згодою, може про­довжуватись на тих чи інших умовах. Крім того, купуючи страхо­ву послугу, страхувальник практично завжди вносить повну ціну наперед, яка відображається у страховому тарифі. Формується ціна на основі конкуренції при порівнянні попиту та пропозиції. Нижня межа цінивизначається умовами рівноваги між надход­женням платежів до страхового фонду та виплатою страхового відшкодування і страхових сум, верхня- потребами страховика. Ціна послуги конкретного страховика залежить від величини й структури його страхового портфеля, якості фінансової діяльності, величини управлінських витрат та очікуваного прибутку. Якщо ціна його страхової послуги виявиться надмірно високою, страховик може опинитися у невигідному положенні порівняно з конкурентами та втратити клієнтів.

3. Зарубіжні концепції страхового продукту

Останнім часом страховики почали застосовувати західний термін страховий продукт,витіснивши більш звичне поняття -страхова послуга.

У джерелі [35] страховий продукт визначається як набір ос­новних та допоміжних послуг, що надаються страховиком страху­вальникові при виконанні договору страхування.

Зарубіжні дослідники сформували декілька концепцій стра­хового продукту. У вітчизняній навчальній літературі приділена увага цим концепціям [23].

Тому з посиланням на цих авторів розглянемо деякі з них.

Компенсаційна концепція. Згідно з нею основою страхово­го продукту є так звана ризикова компенсація з боку страховика. Вона полягає в тому, що ризик випадкового погіршення ма­теріального стану страхувальника компенсується ризиком (мож­ливістю) випадкової виплати.

Інформаційна концепція (автор - німецький учений Вольфганг Мюллер).

Послуга, що надається страхувальникові, полягає не у ви­платі, а в наданні гарантії. Будь-який страховий продукт є певним обсягом інформації, що містить умови видачі страхової гарантії,

Страховий продукт є матеріальним, послуга ж (а не про­дукт, як вважає Мюллер) є переважно наперед визначеним набо­ром інформації, вона може бути реалізована також у матеріальній формі при настанні страхового випадку.

Отже, використання терміну "страховий продукт" не ви­ключає поняття "страхова послуга", оскільки ці терміни мають різне значення.

У загальному вигляді страховий продуктможна визначити як таке сполучення факторів виробництва, яке дозволяє страхо­викові надавати страхувальникові послугу.

Концепція 3-рівневого продукту за Халлєром (німецький дослідник), який виділяє три підсистеми: фінансову, технічну та соціальну. Із соціальної точки зору страховий продукт дає мож­ливість розпоряджатись страховим забезпеченням, з фінансової - виражається страховим полісом і діями страховика впродовж терміну чинності договору страхування, з технічної - забезпечує необхідне співвідношення між преміями та виплатами.

Ризики є природним наслідком існування динамічного се­редовища й процесів, що в ньому діють. На основі цього ризик визначається як можливість того, що очікування стосовно певної системи не здійсняться. Виконання цих очікувань відображає за Халлєром сутність страхового захисту і є базовим рівнем страхо­вого продукту.

Концепція Д.Фарні - одного з провідних теоретиків Німеч­чини. Цей автор вважає, що страховий продукт є системою, яка містить у собі ризикову, нагромаджувальну та забезпечувальну підсистеми. Його корисність частіше усвідомлюється клієнтом не на основі інтелекту, а на основі досвіду й довіри, тому велика ува­га надається етапу продаж. При цьому продукт повинен задоволь­няти не тільки клієнта, а й канали розповсюдження.

Ризикова підсистема страховика складається з прийому ймовірного розподілу збитку, покриття ризику шляхом видачі зо­бов'язання та здійснення страхової виплати при настанні страхо­вого випадку, вирівнювання ризику в просторі та часі. Нагромаджувальну підсистему страхової компанії утворює можливість вкладання вільних коштів з метою нагромадження, а забезпечу­вальна підсистема гарантує консультаційну підтримку стосовно ризикової та нагромаджу вальної підсистем.

Ризикову підсистему страхувальника формує передача ймовірного розподілу збитку, збереження фінансового стану шляхом прийняття зобов'язання від страховика та отримання страхової виплати при настанні страхового випадку. Нагромад­жувальна підсистема забезпечує здійснення планомірного нагро­мадження коштів (страхування життя). Для забезпечувальної підсистеми властивим є одержання підтримки від страховика при настанні страхового випадку.

Перед потенційними клієнтами страхової компанії відкри­ваються широкі можливості вибору конкретних страхових про­дуктів, порівнюючи які, вони оцінюють відповідність між своїми бажаннями (страховими інтересами) та гарантіями, що пропону­ються страховиком. Внаслідок цього аналізу формуються певні переваги страхувальника перед конкретною страховою ком­панією та її страховими продуктами.