Роль фінансів у процесі вартісного розподілу ВВП.

Функції фінансів.

Функція (лат. functio-виконання, здійснення) економічної категорії - це зовнішній прояв її властивостей у даній системі відносин.

Функції фінансів відтворюють форми прояву фінансів та їх суспільне призначення, а також їх роль у народному господарстві.

Фінанси виконують дві основні функції: розподільчу; контролюючу.

Ці функції реалізуються фінансами одночасно. Кожна фінансова операція визначає розподіл суспільного продукту та національного доходу, а також контроль за цим розподілом.

Розподільча функція проявляється у процесі розподілу валового внутрішнього продукту у вигляді утворення фондів грошових коштів та використання їх за цільовим призначенням. Об'єктами фінансового розподілу виступають:

ü валовий внутрішній продукт, тобто вартість кінцевих продуктів (благ), вироблених на території певної країни резидентами даної країни за певний період часу (переважно зарік);

ü національне багатство, тобто сукупність створених та нагромаджених благ, якими володіє суспільство, а також природні ресурси, залучені в економічний оборот. Національне багатство залучається у розподільчі процеси лише у виняткових випадках (війни, катастрофи, стихійні лиха тощо);

ü національний дохід, тобто знов створена вартість (валовий внутрішній продукт за мінусом вартості засобів виробництва та предметів праці, спожитих в процесі виробництва), коли відбувається утворення так званих основних або первинних доходів. їх сума дорівнює національному доходу.

Основні доходи формуються при розподілі національного доходу серед учасників матеріального виробництва. Вони поділяються на дві групи:

–– заробітна плата працівників, доходи фермерів, селян, зайнятих у сфері матеріального виробництва;

–– доходи підприємств сфери матеріального виробництва.

Але первинні доходи ще не утворюють суспільних грошових фондів, достатніх для розвитку пріоритетних галузей народного господарства, забезпечення обороноздатності країни, задоволення матеріальних та культурних потреб населення. Необхідним є подальший розподіл або перерозподіл національного доходу.

Перерозподіл національного доходу пов'язаний з міжгалузевим та територіальним перерозподілом коштів в інтересах найбільш ефективного та раціонального використання доходів та накопичень підприємств та організацій; наявністю поряд з виробничою не­виробничої сфери, де національний дохід не створюється {освіта, охорона здоров'я, соціальне страхування та соціальне забезпечення, управління); перерозподілом доходів між різноманітними соціальними прошарками населення. В процесі перерозподілу утворюється вторинний або похідний дохід. До його складу входять доходи, які отримують в галузях невиробничої сфери, податки (прибутковий податок з громадян тощо). Вторинні доходи необхідні для формування кінцевих пропорцій використання національного доходу.

Суб'єктами при фінансовому розподілі виступають держава, підприємства, організації, населення.

Таким чином, саме через розподільчу функцію реалізується специфічне суспільне призначення фінансів - забезпечення кожного суб'єкта господарювання необхідними йому фінансовими ресурсами.

Контрольна функція фінансів обумовлена об'єктивно притаманною їм здатністю кількісно відображати рух грошових потоків і забезпечувати контроль за дотриманням пропорцій в розподілі валового внутрішнього продукту, правильністю формування, розподілу та використання фінансових ресурсів держави і суб'єктів господарювання.

Основу контрольної функції складає рух фінансових ресурсів, який здійснюється як у фондовій, так і в нефондовій формах. Оскільки фінанси охоплюють усе суспільне виробництво, всі його сфери і підрозділи, рівні господарювання, то вони виступають універсальним засобом контролю за виробництвом, розподілом і обігом валового внутрішнього продукту. Завдяки контрольній функції фінансів суспільство отримує відомості про те, як складаються пропорції в розподілі коштів, наскільки своєчасно фінансові ресурси надходять у розпорядження різних суб'єктів господарювання, наскільки ефективно вони використовуються тощо.

Контрольна функція знаходить свій прояв у контролі за розподілом ВВП за відповідними фондами та використанням їх за цільовим призначенням.

Об'єктом фінансового контролю є грошові розподільчі процеси при формуванні та використанні фінансових ресурсів на всіх рівнях і ланках народного господарства. Безпосереднім предметом перевірки виступають такі фінансові вартісні показники як прибуток, доходи, рентабельність, собівартість, витрати обігу, податки, відрахування на різні цілі і в різні фонди. Сферою фінансового контролю є практично всі операції, які здійснюються з використанням грошей, а в деяких випадках і без них (бартерні угоди тощо).

Суб'єктами фінансового контролю є особливі органи і орга­нізації, що наділені відповідними повноваженнями законодавчих органів влади: виконавчі органи управління; податкові та кредитні установи; страхові організації; державні комітети; міністерства і відомства; відділи місцевих рад народних депутатів; фінансові служби підприємств, організацій та установ, ревізійні комісії в кооперативних та громадських об'єднаннях; аудиторські фірми.

Інструментом реалізації контрольної функції виступає фінансова інформація, що міститься в бухгалтерській, статистичній та оперативній звітності.

В умовах переходу до ринкових відносин фінансовий контроль спрямовується на забезпечення динамічного розвитку суспіль­ного та приватного виробництва, прискорення НТП, всебічного поліпшення якості виробництва у всіх ланках народного господарства. Він охоплює виробничу і невиробничу сфери, та спрямовується на підвищення економічного стимулювання, раціональне та дбайливе витрачання матеріальних, трудових, фінансових ресурсів та природних багатств, скорочення невиробничих витрат та збитків, запобігання безгосподарності та марнотратства.

Контрольна функція фінансів має прояв через багатогранну діяльність фінансових органів. Працівники фінансової системи та податкової служби здійснюють контроль у процесі фінансового планування при виконанні доходної та витратної частин бюджетної системи.

Виконуючи розподільну і контрольну функції, фінанси відіграють надзвичайно важливу роль у суспільстві. Вони:

— забезпечують розподіл ВВП і фінансові потреби юридичних і фізичних осіб та держави;

— забезпечують кругообіг фінансових ресурсів, а відтак безперервність відтворення виробництва;

— здійснюють перерозподіл первинних і вторинних доходів між галузями, регіонами, соціальними верствами населення, окремими юридичними і фізичними особами;

—впливають на інтереси суб'єктів розподільних відносин і регулюють різні напрями соціально-економічного розвитку;

—відіграють провідну роль у системі економічних методів керування економікою країни;

—утворюють систему фінансових показників, які відіграють роль індикаторів стану і розвитку економічної та соціальної сфер суспільства;

––забезпечують всеохоплюючий контроль між суб’єктами обмінно розподільних відносин за формуванням та використанням фінансових ресурсів.

Роль фінансів у процесі вартісного розподілу ВВП.

Фінанси є цільовим інструментом розподілу і перерозподілу ВВП. Причому вони є основним розподільним інструментом. Крім них, хоч і в значно обмежених рамках, насамперед у сфері перерозподілу, цю функцію можуть виконувати ціни. Причому перерозподіл відбувається внаслідок так званого перекосу цін, коли на товари і послуги одних галузей вони вищі від вартості, а на інші товари і послуги — нижчі. Тобто перерозподіл за допомогою цін відбуваєть­ся не тому, що цінам цілеспрямовано властива така функція, а навпаки, тому, що в певних випадках вони неточно і неповно виконують функцію вимірювання вартості. На відміну від цін фінанси насамперед призначені для здійснення розподілу вартості ВВП.

Крім того, розподіл і перерозподіл вартості ВВП може відбуватися в результаті кримінальних порушень — крадіжок, зловживань службовим становищем, розкрадання майна підприємств, уникнення від сплати податків та ін. Однак це не економічні методи, і вони є предметом іншої науки — правознавства.

Механізм дії розподільної функції фінансів пов’язаний зі схемою розподілу ВВП. Він включає в себе кілька стадій:

1) первинний розподіл;

2) перерозподіл;

3) вторинний розподіл.

Первинний розподіл — це розподіл доданої вартості й формування первинних доходів суб’єктів, зайнятих у створенні ВНП. Первинними доходами на цій стадії є: у фізичних осіб — заробітна плата, у юридичних осіб — прибуток, у держави — прибуток державного сектора, що централізується в бюджеті й надходження від державних послуг, ресурсів, угідь, а також непрямі податки.

Перерозподіл полягає у створенні й використанні централізованих фондів. За рівнем централізації вони поділяються на загальнодержавні, відомчі й корпоративні. Загальнодержавні включають бюджет і фонди цільового призначення. Відомчі — це фонди, що створюють міністерства і відомства. Корпоративні фонди передбачають централізацію частини доходів структурних підрозділів у корпоративних об’єднаннях.

Перерозподіл включає два етапи:

¾ вилучення частини доходів у одних суб’єктів і формування централізованих фондів. На даному етапі формуються вторинні доходи суб’єктів, що створюють ці фонди;

¾ використання централізованих фондів і формування доходів окремих суб’єктів. На цьому етапі можуть формуватись як первинні доходи — заробітна плата фізичних осіб, зайнятих у бюджетній сфері, які знову ж таки підлягають перерозподілу, так і вторинні доходи у вигляді різних виплат і надання безплатних послуг із централізованих фондів фізичним особам та асигнувань і виділення коштів юридичним особам.

Вторинний розподіл — це другий етап перерозподілу.