Правила ефективного використання впливу
Природа лідерства .
Тактика міжособистісного впливу
| 1. Використовуйте раціональне переконання. 2. Викликайте у людей симпатію до себе. 3. Покладайтеся на принцип взаємності. 4. Створюйте собі союзників. 5. Будьте наполегливі - просіть те, що ви бажаєте отримати. 6. Отримайте підтримку керівників вищого рівня. 7. Винагороджуйте людей за бажану для вас поведінку. |
Наукові концепції лідерства
9.2. Теорія особистих якостей лідера
| Мета теорії особистих якостей лідера - виявити властивості й особистісні характеристики ефективних керівників. Дослідження виявили відносно слабкі взаємозв'язки між характерними рисами й успіхом у керівництві організаціями. Людина, на думку Стогдилла, не стає керівником тільки завдяки тому, що вона має певний набір особистих якостей. Висновки: структура особистих якостей керівника повинна співпадати з особистими якостями, діяльністю й завданнями його підлеглих. |
Особисті якості лідера
| Фізичні характеристики | Особливості характеру | Характеристики, пов'язані з участю у процесі праці |
| Енергійність Витривалість | Впевненість у собі Чесність і прямота Ентузіазм Бажання керувати Незалежність | Прагнення до досягнення результату, до переваги Сумлінність у досягненні цілей Здатність працювати незважаючи на труднощі, завзятість |
| Розумові здібності | Соціальні характеристики | Соціальні передумови |
| Інтелект, когнітивна здатність Знання Розсудливість, рішучість | Товариськість, навички міжособистісного спілкування Здатність залучати до співробітництва інших людей Уміння працювати в колективі Тактовність, дипломатичність | Освіта Мобільність |
9.3. Поведінкові теорії лідерства
| В основі поведінкових теорій лідерства лежить стиль керівництва (лідерства). Стиль лідерства - це звична манера поведінки керівника стосовно підлеглих з метою впливу і спонукання їх до досягнення цілей організації. |
Зміст стилів лідерства
| Авторитарний стиль | Демократичний стиль | Ліберальний стиль | |
| Природа стилю | Зосередження всієї влади й відповідальності в руках лідера | Делегування повноважень із утриманням ключових позицій у лідера | Зняття лідером із себе відповідальності й зречення від влади на користь групи /організації |
| Прерогатива щодо встановлення цілей та вибору засобів | Прийняття рішень розподілене за рівнями на основі участі | Надання можливості самоврядування в бажаному для групи режимі | |
| Комунікаційні потоки йдуть переважно зверху | Комунікація здійснюється активно за двома напрямами | Комунікація, як правило, будується за «горизонта-льною» основою | |
| Сильні сторони | Основну увагу зосеред-жено на терміновості й порядку, можливість пророкування результату | Посилення особистих зобов'язань з виконання роботи через участь в управлінні | Дозволяє розпочати справу так, як це уявляється без втручання лідера |
| Слабкі сторони | Є тенденція до стримування індивідуальної ініціативи | Демократичний стиль вимагає багато часу для прийняття рішень | Група може втратити швидкість і напрям руху без лідерського втручання |
Поведінкові теорії лідерства .
Результати досліджень стилів лідерства Левіна
| Автократичний керівник | Демократичний керівник | Ліберальний керівник |
| Люди відмінно працюють тільки у присутності керівника Співробітники негативно сприймають твердий автократичний стиль У колективі виникає атмосфера ворожості | Ефективність діяльності групи перебуває на досить високому рівні Люди добре працюють як у присутності керівника, так і в його відсутності У колективі формуються добрі стосунки Люди охоче беруть участь у прийнятті рішень | Люди виконують невеликий обсяг роботи Якість роботи знижується |
| Кожна організація являє собою унікальну комбінацію індивідів, цілей і завдань. Тому стиль лідерства не завжди можна віднести до якогось конкретного типу. Стиль конкретного лідера може бути співвіднесений з якоюсь позицією в континуумі. |
Автократично-ліберальний континуум стилів керівництва
Поведінкові теорії лідерства .
Дослідження Університету штату Огайо
| Відповідно до досліджень вчених Університету штату Огайо стиль лідерства класифікується за двома параметрами: · Ініціювання структури - це ступінь, в якому лідер, орієнтований на виконання робочих завдань і досягнення цілей організації. · Увага до підлеглих - це ступінь поваги лідером ідей і почуттів працівників. |
| Найбільш ефективний стиль лідерства характеризується високим ступенем ініціювання структури й високим ступенем уваги до підлеглих. |
Поведінкові теорії лідерства .
Дослідження Мічиганського університету
| Дослідження Мічиганського університету ґрунтуються на порівнянні моделей поведінки ефективних й неефективних супервайзерів. |
Решітка менеджменту Р Блейка і Дж. Моутон
| Решітка менеджменту Р. Блейка і Д. Моутон (Техаський університет) включає п'ять основних стилів лідерства. Кожна з осей решітки являє собою 9-бальну шкалу, де одиниця означає низький, а дев'ятка - високий рівень орієнтації керівника на увагу до виробництва (горизонтальна вісь) та увагу до людей (вертикальна вісь). |
Поведінкові теорії лідерства .
Решітка менеджменту Р Блейка і Дж. Моутон
 Висока | (1.9) Управління заміським клубом Підвищена увага до потреб співробітників, спрямована на встановлення добрих стосунків, дружньої атмосфери й прискорення строків виконання робіт | (9.9) Управління командою Виконання робочих завдань досягається за рахунок високого залучення співробітників: взаємозалежність за рахунок «загальної ставки» в інтересах організації приводить до стосунків довіри й поваги | ||
| Увага до людей | ||||
| (5.5) Серединне управління Нормальна робота організації забезпечується рівновагою між необхідністю виконання робітниками завдань і підтримкою здорової моральної атмосфери в колективі | ||||
| Вбоге управління Мінімальні зусилля з підвищення робочих завдань, спрямовані на збереження приналежності до організації (1.1) | Засноване на повноваженнях управління Ефективність досягнення результатів досягається за рахунок створення таких умов праці, щоб роль людського фактора була мінімальною (9.1) | |||
| 1 2 3 4 5 6 7 8 9 | ||||
| Низька | ||||
| Низька Висока Увага до виробництва |
Висновки
| Стиль 9.9. "Управління командою" є найбільш ефективним, оскільки виконання робочих завдань засновано на спільних зусиллях членів організації. |
9.4. Ситуаційні підходи до лідерства
Ситуаційна теорія Херсі і Бланшара
| Ситуаційна теорія Херсі і Бланшара або теорія життєвого циклу - ґрунтується на взаємозв'язку двох параметрів: · "Зрілість виконавців", тобто ступінь готовності працівників до виконання робочих завдань. · Стиль лідерства (директивний, делегувальний, учасник, який переконує). |
| Використання моделі передбачає: 1. Визначення рівня готовності підлеглих. 2. Вибір відповідного стилю лідерства. |
Ситуаційні підходи до лідерства .
  | |||
 |
Висновки
| Стиль лідерства повинен відповідати рівню кваліфікації й особистісним характеристикам працівників. |
Ситуаційні підходи до лідерства .
Ситуаційна модель Фідлера
| Ситуаційна модель Фідлера - ґрунтується на взаємозв'язку двох параметрів: · Стиль лідерства (орієнтація на стосунки, орієнтація на завдання). Базовий стиль лідерства розглядається як незмінний. · Ситуація (стосунки "керівник - підлеглий", структура завдання, посадова влада лідера). Кожна ситуація розглядається як сприятлива або як несприятлива. |
| Використання моделі передбачає: 1. Визначення базового стилю лідерства за допомогою шкали НПС (найменш кращий співпрацівник). 2. Діагностика ситуації (сприятливі або несприятливі існуючі стосунки "керівник - підлеглий", структура завдання, посадова влада лідера). |
Висновки
| Зміна ситуації вимагає зміни лідера. |
Ситуаційні підходи до лідерства .
Модель "шлях - ціль" Мітчела й Хауса
| Модель "шлях-ціль" - це ситуаційна теорія, згідно якої лідер повинен посилювати мотивування підлеглих шляхом пояснення форм поведінки, що дозволяють виконати завдання й отримати винагороду. |
Роль лідера в моделі "шлях - ціль"
 |
Ситуаційні підходи до лідерства .
Поведінка керівника залежно від ситуації згідно з теорією "шлях-ціль"
|
| ||||||||||
| |||||||||||
| |||||||||||
 | |||||||||||
 |
| Висновки Лідер може змінювати свою поведінку в залежності від ситуації. |
Ситуаційні підходи до лідерства .
Субститути і нейтралізатори керівництва
Субститути й нейтралізатори керівництва
| Ситуаційні змінні | Керівництво, орієнтоване на завдання | Керівництво, орієнтоване на співробітників | |
| Організаційні змінні | Згуртованість колективу | Заміняє | Заміняє |
| Формалізація | Заміняє | Не впливає | |
| Твердість | Нейтралізує | Не впливає | |
| Обмежене коло посадових повноважень | Нейтралізує | Нейтралізує | |
| Фізична далекість | Нейтралізує | Нейтралізує | |
| Характеристики робочих завдань | Високоструктуро-ваний | Заміняє | Не впливає |
| Автоматичний зворотний зв'язок | Заміняє | Не впливає | |
| Внутрішнє задоволення | Не впливає | Заміняє | |
| Характеристики колективу | Професіоналізм | Заміняє | Заміняє |
| Підготовка/досвід | Заміняє | Не впливає | |
| Низький рівень винагородження | Нейтралізує | Нейтралізує |
9.5. Сучасні концепції лідерства
Тема 10. Комунікації в системі управління організаціями
10.1. Процес комунікацій й ефективність управління
| Комунікація - це процес, у ході якого дві або більше особи обмінюються й усвідомлюють отриману інформацію. |
Менеджмент й інформаційна система організації
Модель процесу комунікацій
 |
Процес комунікацій й ефективність управління .
Канали комунікації
| Канал комунікації - це засіб доставки повідомлення. |
| Пропускна здатність (ємність) каналу - це обсяг інформації, що може бути переданий у процесі однієї комунікації. |
| Фактори, що впливають на ємність каналу комунікації · Здатність обробляти кілька сигналів одночасно. · Здатність забезпечувати швидкий двосторонній зворотний зв'язок. · Здатність забезпечувати особистий підхід до комунікації. |
Типи каналів комунікації
Вибір каналу комунікації ·   Нестандартні повідомлення (нові, складні, неоднозначні) канали з високою пропускною здатністю. ·  Рутинні повідомлення (чіткі, прості) канали з менш високою пропускною здатністю. |
Процес комунікацій й ефективність управління .
Характеристика каналів комунікації
| Тип каналу | Переваги | Недоліки |
| Фізична присутність (контакт віч-на-віч) | · Здатність обробляти кілька сигналів одночасно · Здатність забезпечувати швидкий двосторонній зв'язок · Здатність забезпечувати особистий підхід до комунікації · Можливість прямого впливу на співрозмовника · «Ефект присутності» | · Більші витрати часу · Необхідність володіння навичками міжособистісного спілкування |
| Інтерактивні канали (телефон, електронні засоби зв'язку) | · Здатність забезпечувати двосторонній зв'язок · Здатність забезпечувати особистий підхід до комунікацій · Прискорення процесу комунікації | · Відсутність здатності передачі значних інформаційних сигналів · Відсутність прямого впливу на співрозмовника · Відсутність «ефекту присутності» |
| Особисті статичні канали (записки, листи, зауваження) | · Здатність забезпечити особистий підхід до комунікації | · Відсутність здатності передачі численних інформаційних сигналів · Відсутність швидкого зворотного зв'язку · Відсутність прямого впливу на співрозмовника · Відсутність «ефекту присутності» |
| Безособистісні комунікативні канали (звіти, бюлетені) | · Прискорення процесу передачі рутинних, чітких, простих повідомлень · Можливість широкого охоплення співробітників | · Відсутність здатності передачі численних інформаційних сигналів · Відсутність зворотного зв'язку · Відсутність здатності забезпечувати особистий підхід · Відсутність прямого впливу на співрозмовника · Відсутність «ефекту присутності» |
10.2. Міжособистісні комунікації
| Міжособистісні комунікації - це прямий (віч-на-віч) міжособистісний обмін інформацією. |
Прийоми і методи ефективної міжособистісної комунікації
Міжособистісні комунікації .