Використання наших громадян за кордоном на низько 5 страница

Основні риси діяльності транснаціональних банків:

· міжнародний характер банківських операцій,

· універсалізація діяльності ТНБ,

· високий ступінь захищеності практично всіх операцій ТНБ, надання високих гарантій на чинені угоди, іншими словами, гарний ступінь захисту від можливих ризиків у даній області.

Види послуг, що надають ТНБ, класифіковані в агреговані категорії:

· прийняття депозитів на оншорних ринках за кордоном і на оффшорних (євровалютних) ринках

· здійснення міжнародних диілінговых операцій з іноземною валютою, міжбанківськими депозитами, дорогоцінними металами

· послуги по фінансуванню міжнародної торгівлі і грошовому менеджменту

· міжнародні інвестиційні банківські послуги у формі андеррайтингу і торгівлі міжнародними емісіями капітальних, боргових і похідних цінних паперів

· трастові послуги для інституціональних клієнтів і для багатих фізичних осіб, а також роздрібний міжнародний бенкінг у різній формі, наприклад, туристських чеків чи кредитних карток

Якщо змінюється стратегія банку, то й змінюється його організаційна структура:

1. По функціональному принципу:

характерно глобальне керування, що здійснюється фахівцями, що керують відділами.

2. По географічному принципу: даний

вид припускає зосередження діяльності банку на визначених регіонах. Його метою є географічне розширення діяльності банку.

3. По товарному чи ринковому

принципу: у даному випадку банки орієнтуються на визначені банківські продукти чи галузі. Даний тип у даний час стає більш розповсюдженим і для національних, і для транснаціональних банків

· Організаційна структура транснаціонального банку

1) утворення неопераційного

підрозділу за кордоном (представницького офісу чи просто представництва) для здійснення в основному управлінських і маркетингових функцій для головного банку. Дані функції носять в основному інформаційний, контактний, рекламний і іміджевий характер.

2) утворення міжнародного

департаменту (валютного чи зовнішньоекономічного керування) у вітчизняному офісі штаб-квартири ТНБ, встановлення кореспондентських відносин із ряду спеціально відібраних банків за кордоном і проведення міжнародних операцій через кореспондентські міжбанківські канали.

3) утворення операційного відділення

за рубежем у тієї чи інший доступній для ТНБ організаційній формі (закордонної філії, агентства, дочірнього чи спільного банку) для здійснення повної чи обмеженої діяльності на території перебування і для міжнародних операцій.

Зарубіжна структура ТНБ представлена:

1) представництвами. Представництва

не виконують прямих банківських операцій, але збирають різноманітну інформацію про країни перебування, встановлюють попередні контакти з потенціальною клієнтурою банків, вивчають можливості для інвестування капіталу, направляють відповідні пропозиції і заявки місцевих фірм і фінансових установ головному офісу банку йди його філіям в інших країнах;

2) філіями. Філії встановлюють вигідні

зв’язки з іноземною клієнтурою, збирає інформацію про особливості регулювання банківської діяльності в цій країні, про ринкові умови. У деяких країнах (типу Мексики і Колумбії) відкриття нових філій іноземних банків заборонено. Отже, багато великих банків присутні в таких країнах, використовуючи представництва. Одночасно чимала кількість філій створюється з чисто фінансових причин в офшорних зонах, щоб ухилитися від податків і контролю з боку держави при укладанні угод, які заборонені у себе в країні.

3) дочірніми підрозділами - іноземна

компанія, у якій вітчизняний батьківський банк володіє контрольним пакетом акцій чи має інший контроль. Щоб відкрити філію чи дочірній банк в іншій країні, банк повинний одержати дозвіл від приймаючого уряду, а також дозвіл центрального банку своєї країни. Дочірні компанії: аналізують особливості регулювання банківської діяльності в тій країні, де банк збирається відкрити свій підрозділ; поліпшують свою міжнародну конкурентної позиції, мінімізують іноземні податкові зобов'язання, обслуговують місцевих клієнтів і працюють в інтересах батьківського банку, виконуючи, зокрема, операції, заборонені для головного офісу в батьківській країні.

4) Спільний банк – це іноземна

компанія, у якій батьківський вітчизняний банк не володіє контрольним пакетом акцій, засновується декількома різними банками, що поділяють власність і в деяких випадках керування банком. Така форма дозволяє банкам з різних країн мати операційну одиницю в країні, у якій не дозволені філії, що належать нерезидентам, чи в який обмежена діяльність іноземних банків. Кожен акціонер інвестує визначену частку капіталу в спільний банк і одержує відповідне представництво в Раді директорів. Спільний банк функціонує як незалежний банк, одержуючи загальні директиви, нормативи, ліміти від акціонерів через Раду директорів. Більшість спільних банків є власністю ведучих міжнародних банків, однак, у спільних банках беруть участь і малі банки, що бажають бути присутнім на окремих іноземних ринках.

5) іншими підконтрольними

підрозділами:

· контрольовані. Хоча повністю контрольований дочірній банк є у правовому відношенні самостійним, однак у фінансовому відношенні він повністю залежний.

· контрольовані частково.

6) ТНБ може почати свої операції в

іншій країні, утворивши у вітчизняному офісі міжнародний департамент

Міжнародний департамент здійснює ряд операцій:

· відкриття і виконання комерційних (товарних) акредитивів для обслуговування зовнішньоторговельних операцій клієнтів

· торгівля іноземною валютою

· покупка і продаж іноземних банкнот

· створення банківських акцептів і торгівля ними

· кредитування позичальників в інших країнах, а також деякі інші міжнародні банківські операції

4.7. Світові фінансові кризи

Криза:

· походить від грецького слова "crisis", що означає "вирок, рішення по якому-небудь питанню, або в сумнівній ситуації";

· вихід, рішення конфлікту

· означає вирішальну фазу розвитку хвороби, коли хвороба підсилює інтенсивність або переходить в іншу хворобу або взагалі закінчується смертю.

· значне порушення рівноваги в господарській системі, що часто супроводжується втратами й розривом нормальних зв'язків у виробництві й ринкових відносинах, що, в остаточному підсумку, веде до дисбалансу функціонування економічної системи в цілому.

Фінансова криза — це криза, яка:

1) системно охоплює фінансові ринки та інститути

фінансового сектору, грошовий обіг і кредит, міжнародні фінанси (сегмент країни), державні, муніципальні та корпоративні фінанси;

2) негативно впливає у середньо- і довгостроковому періоді на економічну активність країни й на динаміку добробуту населення;

3) проявляється:

3.1) у фінансовому секторі й на фінансових ринках:

· у різкому зростанні процента, частки проблемних банків і небанківських фінансових інститутів, боргів, що дедалі збільшуються;

· істотному скороченні кредитів, наданих економіці і домашнім господарствам; ланцюгових банкрутствах;

· переході до збиткової моделі банківської та іншої фінансової діяльності; переважанні спекулятивної фінансової діяльності над інвестиційною;

· масштабному падінні курсів цінних паперів; затримці розрахунків із наростаючим колапсом платіжної системи;

· виникненні масових збитків на ринку деривативів; неліквідності фінансових ринків і фінансових інститутів з ефектом "доміно";

· банківській паніці;

3.2) у міжнародних фінансах:

· у неконтрольованому падінні курсу національної валюти; масовій втечі капіталів з країни;

· некерованому нарощуванні зовнішнього боргу і прострочених платежів держави і комерційних організацій;

· перенесенні системного ризику на міжнародний ринок і фінансові ринки інших країн;

3.3) у сфері грошового обігу:

· в різкому некерованому зростанні цін із переходом у хронічну інфляцію;

· втечі від національної валюти, стрімкому впровадженні у внутрішній обіг твердої іноземної валюти, масовій появі грошових сурогатів;

3.4) у сфері державних фінансів:

· у різкому падінні величини золотовалютних резервів і державних стабілізаційних фондів;

· виникненні дефіциту чи загостренні привнесеної кризою дефіцитності бюджету;

· швидкому скороченні збирання по­датків;

· падінні бюджетного фінансування державних витрат;

· некерованому нарощуванні внутрішнього державного боргу

4) є реалізацією системного ризику і супроводжується ефектом "доміно" якщо:

4.1) криза одного або групи фінансових

інститутів та компаній реального

сектору, сегмента ринку чи системи

розрахунків передається в

розширюваному обсязі через пересічні

зобов'язання на інші групи фінансових

інститутів та компаній реального

сектору, інші сегменти ринку і системи

розрахунків, поступово охоплюючи

дедалі більшу частину ринку;

4.2) криза фінансового ринку однієї

країни чи групи країн передається

іншій країні, як "фінансова інфекція",

криза довіри інвесторів, що спричиняє

неліквідність ринку

Виділяють декілька типів фінансових криз, зокрема:

· Валютну кризу формують зростаючі кризові явища на фінансовому ринку – в наслідок різкої зміни курсу однієї валюти по відношенню до інших. Це призводить до зміни системи економічних інтересів у міжнародних і внутрішніх фінансах та економіці країн, які зазнали впливу валютної кризи та криз платіжного балансу

· Банківську, що виникає при накопиченні проблемних активів у окремих банках та їх неплатоспроможності, що призводить до банківської паніки – масового вилучення депозитів, різкого скорочення міжбанківського кредитування та ін;

· Фондову, що виникає в наслідок шоків на ринку цінних паперів у вигляді масштабних падінь курсів цінних паперів, розривів ліквідності ринку, різкого підвищення відсотку, що зумовлює подальше зростання кризових явищ до повномасштабної фінансової кризи;

· Кризу державного і корпоративного боргу, що виникають внаслідок втрати впевненості у платоспроможності позичальника або небажанні частини позичальників обслуговувати власні поточні зобов'язання;

· Структурну кризу – це кризові явища тривалого не циклічного характеру, що проявляються в занепаді окремих галузей і комплексів (груп) галузей народногосподарського значення, порушують ключові загальноекономічні (відтворювальні) пропорції

Фінансові кризи спричиняють:

1) зростання процентних ставок, що робить проекти більш ризикованими;

2) зростання невизначеності на фінансових ринках у результаті краху фінансових інститутів, рецесії, політичної нестабільності, що ускладнює для кредитора вибір надійного позичальника;

3) вплив ринків активів на стан балансів (скорочення чистої вартості в результаті краху на фондовому ринку спонукає компанії здійснювати угоди з підвищеним ризиком), що збільшує моральний ризик для кредитора;

4) банківську паніку.

Механізми запобігання світових фінансових криз

· залучення кредитів МВФ з умов здійснення інституційних реформ з перебудови економіки і рекапіталізації банківської системи

· повніша інформація про фінансову систему, її прозорість

· державне і міжнародне регулювання: обсягів виробництва, процентної ставки, валютного курсу, торговельного і платіжного балансів і поведінки підприємств у середовищі поточної фінансової системи

Тема 5. Прямі інвестиції і міжнародне виробництво

5.1. Експорт підприємницького капіталу та його види

5.2. Поняття та форми міжнародних інвестицій

5.3. Мотивація міжнародної інвестиційної діяльності

5.4. Методи міжнародної інвестиційної діяльності

5.5. Міжнародний інвестиційний ринок, його структура і особливості розвитку

5.6. Виробнича кооперація та спеціалізація в міжнародному бізнесі

5.7. Міжнародна інвестиційна діяльність українських суб‘єктів

5.1. Експорт підприємницького капіталу та його види

Підприємницький капітал — це

кошти, які прямо або опосередковано вкладаються у виробництво з метою отримання прибутку.

Підприємницький капітал поділяють на:

o прямі іноземні капіталовкладення

o портфельні іноземні капіталовкладення

Залежно від призначення прямі іноземні капіталовкладення мають таку структуру:

а) спрямовані на створення нового підприємства;

б) на розширення діючих;

в) для придбання раніше створеної та діючої фірми.

5.2. Поняття та форми міжнародних інвестицій

Інвестиції – це спосіб розміщення (використання)

фінансових ресурсів та інших економічних активів

продуктивним шляхом, який забезпечує збереження

або примноження вартості активів і додатковий

чистий дохід (прибуток)

Форми міжнародних інвестицій

· державні

· приватні

· міжнародних організацій

· змішані

Види міжнародних інвестицій:

1. Внутрішні інвестиції.

2. Зовнішні (іноземні) інвестиції:

· прямі іноземні інвестиції;

· портфельні іноземні інвестиції.

Портфельні інвестиції— це:

· фінансові активи у вигляді облігацій та акцій, які деномінуються в національну валюту;

· капіталовкладення в іноземні боргові цінні папери:

2.1) своп - угода, що передбачає обмін

через певний час і на основі

погоджених правил платежами по

однієї й тій же заборгованості. Своп по

процентних ставках передбачає обмін

платежу відповідно до одного типу

процентної ставки на іншій

(фіксований відсоток на плаваючий

відсоток). Своп за обмінним курсом

передбачає обмін однієї й тієї ж суми

грошей, вираженої у двох різних

валютах

2.2) нота/боргова розписка—

короткостроковий грошовий

інструмент (3-6 місяців), що

випускається позичальником на своє

ім'я за договором з банком, що

гарантує його розміщення на ринку й

придбання непроданих нот,

пролонгацію кредиту або надання

резервних кредитів.

2.3) опціон — договір (цінний папір),

що дає покупцеві право купити або

продати певний цінний папір або товар

за фіксованою ціною після закінчення

певного часу або на певну дату.

Покупець опціону виплачує премію

його продавцеві замість на його

зобов'язання реалізувати вищевказане

право.

2.4) варрант— різновид опціону, що

дає можливість його власникові

придбати в емітента на пільгових

умовах певну кількість акцій протягом

певного періоду.

2.5) ф'ючерс– обов'язкові для виконання

стандартні короткострокові контракти на покупку

або продаж певного цінного папера, валюти або

товару за певною ціною на певну дату в

майбутньому.

2.6) форвард – угода про розмір

процентної ставки, що буде виплачена

у встановлений день на умовну

незмінну суму основного боргу і яка

може бути вище або нижче поточної

ринкової процентної ставки на даний

день

· 5.3. Мотивація міжнародної інвестиційної діяльності

· Отримання більшого прибутку за кордоном;

· Мотивація прямого іноземного інвестування як засобу оволодіння значною ринковою часткою країни — імпортера капіталу компанією-інвестором;

· Забезпечення стійких довготривалих інтересів в країні або регіоні;

· Зниження ризику шляхом географічної диверсифікації виробництва;

· Можливість ефективності виробничої діяльності через прямий доступ до національних ринків ресурсів;

· Поширення новітніх технологій та домінування окремих країн у розвитку цих технологій;

· Перспектива отримати квазірентні доходи на нововведеннях до їх тотального поширення дуже часто приваблює компанії вкладати капітали саме в передові галузі, які, як правило, просуваються тільки деякими розвиненими країнами.

7. Стимулювання міжнародних інвестицій

міжнародними організаціями: МВФ, COT, МБРР, БАГІ, МФК, ЮНКТАД, Міждержавні регіональні банки розвитку;

9. Стимулювання міжнародних інвестицій на міждержавному рівні;

10. Стимулювання міжнародних інвестицій на національному рівні:

10.1) доступ до раніше закритих секторів;

10.2) режим доступу до земельних ділянок;

10.3) ліквідація монополій та приватизація державних підприємств.

10.4) спрощення процедур перевірки та затвердження;

10.5) прискорення видачі дозволів на реалізацію проектів;

10.6) створення податково-бюджетних

та фінансових стимулів в певних

галузях, регіонах, створення

спеціальних економічних зон;

покращення ділового клімату:

зниження ставки оподаткування

корпорацій (в розвинених країнах та в

країнах, що розвиваються в

африканському та азійському регіонах);

· 5.4. Методи міжнародної інвестиційної діяльності

Стимулюючі методи міжнародної інвестиційної діяльності

І. Через розвиток контрактних форм співробітництва;

ІІ. Створення підрозділів, дочірніх компаній, спільних підприємств, стратегічних альянсів;

ІІІ. Злиття і поглинання підприємств. Стратегічні альянси

І. Розвиток контрактних форм співробітництва

1. Експорт-імпорт;

2. Інжинірингові контракти:

o інженерно-консультаційні

o інженерно-будівельні

3. Ліцензійні угоди

Франчайзинг

5. Міжнародні субконтракти

6. Експорт гудвіла – це передача невидимих активів

7. Підрядне виробництво

Факторинг

9. Лізинг: операційнийтафінансовий (капітальний) лізинг;

10. Контракти на управління

11. “Проекти під ключ”

ІІ. Створення власних філій, дочірніх компаній, спільних підприємств, стратегічних альянсів

Власні зарубіжні фірми створюються за кордоном у вигляді:

2.1) дочірньої компанії;

2.2) асоційованої (змішаної) компанії;

2.3) відділення;

2.4) спільне підприємництво: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, командитні товариства, холдинги тощо;

ІІІ. Злиття і поглинання підприємств. Стратегічні альянси

Злиття і поглинання підприємств – форми концентрації капіталу, які здобули значного поширення в сучасних умовах. Основними причинами злиттів і поглинань компаній виступають:

o глобалізація економіки і лібералізація світової торгівлі. Вступаючи в боротьбу за перерозподіл ринків, компанії прагнуть посилити свої позиції.

o переніс центру ваги міжнародної конкуренції в сектор високотехнологічних товарів і послуг, що зумовлює необхідність зростання витрат на НДДКР.

o проблема надвиробництва і пошуки ринків збуту.

Стратегічні альянси

Стратегічні альянси – довгострокові взаємовигідні

відносини між фірмами, що дозволяють їм розвивати

співробітництво в галузі збуту продукції, НДДКР,

виробництва продукції та технологічного розвитку

5.5. Міжнародний інвестиційний ринок

Міжнародний інвестиційний ринок – це сукупність учасників міжнародного інвестиційного ринку та економічних і правових відносин між ними щодо всіх видів майнових та інтелектуальних цінностей, які направляються в об’єкти підприємницької та іншої діяльності через національні кордони з метою отримання прибутку.

І. Інституційна структура міжнародного інвестиційного ринку:

· держава,

· міжнародні організації (Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, ООН та ін.),

· приватних корпорацій,

· банків і інших фінансових установ, які переміщують активи (капітал) за кордон або приймають його із-за кордону.

5.6. Міжнародний поділ праці: сутність, форми та фактори

Міжнародний поділ праці – це вищий ступінь

розвитку суспільного поділу праці, який виходить за

межі національних економік, опосередкований

обміном товарами, послугами та іншими

результатами суспільно-корисної діяльності

· Форми міжнародного поділу праці

1.За родом діяльностівиділяють наступні типи суспільного поділу праці: а) загальний; б) частковий; в) одиничний;

2. За просторовим критеріємвиділяють:

а) міжрегіональний поділ всередині країни;

б) поділ між країнами;

в) поділ праці між групами країн;

3. За її компонентами:

3.1.Міжнародна спеціалізація:міжгалузева;

галузева(предметна; подетальна; агрегатна;

технологічна);

3.2. Міжнародна кооперація:

а) міжгалузева,

б) внутрішньогалузева,

в) спеціалізація окремих підприємств;

г) спільне виробництво;

д) підрядна кооперація;

е) поставки у рамках ліцензійних угод;

ж) доповнення виробничих потужностей партнера;

з) поділ виробничих програм (спеціалізація);

к) організація спільних підприємств.

3. Поопераційний поділ праці

· Фактори МПП:

1) природно-географічні:

а) природнокліматичні умови;

б) природні ресурси країни;

в) основні території країни;

г) чисельність населення;

д) економіко-географічне розташування країни;

2) соціально-економічні:

а) чисельність робочої сили в країні;

б) рівень розвитку науково-технічного потенціалу;

в) рівень розвитку виробничого апарату (управління);

г) масштаб та серійність виробництва;

д) виробнича та соціальна інфраструктури;

є) особливості історичного розвитку та економічних традицій; є) соціальний тип виробництва та напрям розвитку зовнішньоекономічних зв'язків;

3) ступінь використання досягнень науково-технічного прогресу:

а) рівень економічної диверсифікації виробництва (асортимент продукції);

б) оптимальні розміри підприємств з боку вимог НТП;

в) економічна вигідність функціонування підприємств, які розраховані на великосерійний та масовий випуск продукції;

г) прискорення темпів моральної зношуваності обладнання;

д) рівень та об'єм НДПКР (науково-дослідні та проектно-конструкторські роботи);

4) політичні

5) національні, етнічні, та правові норми

Показники міжнародної спеціалізації

1. Коефіцієнт міжнародного поділу праці =

Частка країни у світовій торгівлі / Частка країни у світовому ВВП

2. Коефіцієнт відносної міжнародної спеціалізації промисловості = питома вага товару у експорті та імпорті країни / питома вага товару у світовому експорті;

3. Питома вага у товарообігу виробів та їх компонентів, які постачаються на зовнішні ринки або ввозяться до країни;

4. Експортна квота в промисловому виробництві та випуску продукції галузями;

5. Номенклатура експортних та імпортних товарів.

·

· 5.7. Міжнародна інвестиційна діяльність українських суб‘єктів

· Активізація іноземного інвестування

· створення стабільного законодавства, яке має забезпечувати державні гарантії захисту вітчизняних та іноземних інвестицій протягом тривалого часу;

· створення сприятливого інноваційно-інвестиційного кліматудля реалізації пріоритетних державних програм та інвестиційних проектів;

· сприяння залученню продуктивного прямого іноземного капіталув сферу матеріального виробництва та встановлення державного контролю за його використанням;

· створення сприятливих умов для розвитку СП, які займаються виробництвом;

· Активізація іноземного інвестування

4)створення СП за так званою китайською

схемою, яка передбачає з самого початку володіння контрольним пакетом акцій підприємства українською стороною, згодом, через 5-7 років, українськими мають бути 75% акцій, і ще через 10-12 років СП стає повністю українським;

6) заборона ввезення СП застарілої продукціїта технологій, які в розвинених країнах вважаються вичерпаними;

7) розробка та прийняття законодавчої бази щодо страхування ризиківСП

Тема 6. Міжнародний кредит

6.1. Міжнародний кредит, його функції та принципи.

6.2. Фактори розвитку міжнародного кредитних відносин.

6.3. Форми міжнародного кредитування.

6.4. Міжнародні кредитно-фінансові інститути та їх діяльність.

6.5. Проблема зовнішньої заборгованості та шляхи її розв‘язання.

6.1. Міжнародний кредит, його функції та принципи

Міжнародний кредит — це:

1) форма переміщення позичкового капіталу з однієї

країни в іншу на засадах повернення у домовлені строки за винагороду;

2) позика капіталу в товарній або грошовій формі,

яка надається кредитором однієї країни дебітору іншої країни на умовах повернення, терміновості, сплати процентів і забезпеченості;

3) економічні відносини, які виникають між

кредиторами і позичальниками різних країн з приводу надання, використання та погашення позики.

Суб'єктами міжнародного кредиту є:

1) держава та державні установи;

2) центральні та комерційні банки;

3) інші фінансові інститути;

4) багато- та транснаціональні компанії (БНК, ТНК);

5) юридичні та фізичні особи окремих держав;

6) міжнародні організації (МВФ, МБРР тощо);

7) група держав.

Кредитні відносини складаються на принципах:

повернення;

терміновості;

платності;

гарантованості.

Функції міжнародного кредиту

Позитивні:

· сприяння зміцненню міжнародних економічних зв'язків, інтеграції національних економік у світову економічну систему;

· сприяння прискореному розвитку країн, інтернаціоналізації виробництва та обміну, реалізації товарів на світовому ринку;

· забезпечення перерозподілу фінансових ресурсів між сторонами-учасницями;

· сприяння процесу накопичення капіталів в рамках усього світового господарства та його раціональне використання;

· забезпечення безперервності міжнародних розрахунків та прискорення обігу коштів у зовнішній торгівлі

6) регулювання світової економіки і сам є об'єктом регулювання;

7) фінансування зовнішньої торгівлі, спричиняючи додатковий попит на ринку з боку позичальників;

8) посилення конкуренції між країнами, оскільки виступає знаряддям конкурентної боротьби за ринки збуту;

9) створення сприятливих умов для залучення прямих іноземних інвестицій у країну-боржник;

10) збільшення нагромадження в межах всього світового господарства за рахунок використання тимчасово вільних грошових коштів;

11) сприяння вирішенню програм структурної перебудови в країні

Функції міжнародного кредиту

Негативні:

1) може викликати диспропорції в економіці країн-кредиторів;

2) надмірне залучення міжнародних кредитів та їх

неефективне використання підриває

платоспроможність позичальника внаслідок оплати

величезних відсотків за кредит, призводить до

зростання зовнішнього боргу та погіршення

показників, що характеризують його обслуговування.

Зовнішня заборгованість для багатьох країн стала

причиною призупинення економічного зростання.

6.2. Фактори поширення кредитних відносин у міжнародній сфері: