Аналіз формування коштів для фінансування інвестиційної діяльності.

Всі напрямки і форми інвестиційної діяльності підприємства здійснюються за рахунок сформованих ним інвестиційних ресурсів (інвестиційного капіталу). Інвестиційні ресурси – це матеріальні, грошові й інші активи, які використовуються підприємством для здійснення вкладень в об’єкти інвестування.

Загальна схема аналітичних робіт при формуванні інвестиційних ресурсів включає три етапи:

1. Прогнозування потреби в загальному обсязі інвестиційних ресурсів, визначення їх вартості.

2. Вивчення можливості формування інвестиційних ресурсів за рахунок різних джерел.

3. Оптимізація структури джерел формування інвестиційних ресурсів.

Необхідний розмір фінансових ресурсів у розрізі різних напрямків інвестування розраховується за допомогою методів експертної оцінки та аналогів. Наприклад, вартість будівництва нових об’єктів може бути визначена за фактичними витратами на будівництво аналогічних об’єктів (з врахуванням фактора інфляції) чи за питомими капітальними інвестиціями на одиницю потужності об’єктів даного профілю.

Капітал, який використовується для фінансування інвестицій, завжди є обмеженим ресурсом. Тому виникає необхідність оцінити його вартість, під якою розуміють середню ціну, яку платить підприємство за залучення капіталу з різних джерел.

Показник «вартість капіталу» має різний економічний зміст:

· для суб’єктів господарювання , які формують капітал з метою виробничого використання , він характеризує питомі затрати, пов’язані з залученням і обслуговуванням фінансових засобів.

· для інвесторів і кредиторів цей показник характеризує норму дохідності капіталу у схожі, за рівнем ризику, об’єкти інвестування.

Іншими словами, вартість капіталу для інвесторів – це рівень доходу, який підприємство має їм сплатити, щоб спонукати їх ризикувати своїми грошима. Для того, щоб визначити середню вартість інвестиційного капіталу підприємства, потрібно визначити структуру джерел його формування та рівень вартості капіталу, одержаного з кожного джерела.

Середньозважена вартість розраховується наступним чином:

де WACC – середньозважена вартість капіталу (%); K_s – вартість власного капіталу (%); W_s – частка власного капіталу, виражена десятковим дробом; K_d – вартість позикового капіталу (%); Wd – частка позикового капіталу, виражена десятковим дробом.

Методика визначення вартості окремих складових капіталу показана у темі № 5.

Зміни відповідних часток різних джерел фінансування або зміни відповідних значень вартості капіталу, сформованих за рахунок цих джерел можуть підвищити або зменшити середньозважену вартість капіталу. Зрозуміло також, що надмірне фінансування інвестиційної діяльності за рахунок тільки одного джерела може негативно вплинути на фінансову стабільність підприємства. Це особливо відчутно, коли в структурі капіталу суб’єктів господарювання значна частка боргу. Коли це стається, зростаючі фіксовані фінансові зобов’язання можуть різко збільшити ризик виникнення неплатоспроможності, а це може привести до росту вартості капіталу, залученого за рахунок цих джерел, та загальної вартості капіталу підприємства.

Таким чином, середня вартість капіталу використовується для встановлення крайньої межі, з допомогою якої визначають доцільність реалізації конкретного інвестиційного проекту, виходячи з точки зору прибутковості в реальній фінансовій ситуації. Однак слід зрозуміти, що середня вартість капіталу – це вирішальний, однак не єдиний компонент підготовки управлінського рішення при визначенні доцільності проведення конкретної інвестиції.