Банківські гроші— гроші, що створені банками, зокрема поточними ра­хунками (частина Мі). Ці гроші генеруються багаторазовим розширенням банківських резервів.

Банківські резерви— частина депозитів, яку банк відкладає у формі го­тівки в касі чи безпроцентних вкладів у центральний банк.

Бартер — безпосередній обмін одного товару на інший без використання грошей як засобу обміну.

Безробіття — 1) безробіття має місце тоді, коли існують працівники, які погодились би працювати за існуючу заробітну плату, але не можуть знайти роботу; 2) в офіційному визначенні працівник є безробітним, якщо він в да­ний час: а) не працює; б) чекає на звільнення внаслідок скорочення вироб­ництва \у\ активно шукає роботу протягом останніх чотирьох тижнів.

Бідність— в статистиці розвинених країн застосовується поняття "межа бідності", яка дорівнює прожитковому мінімуму. Сім'ї, які мають доходи менші від цієї межі, живуть у бідності.

Білонні гроші— гроші з малою власною внутрішньою вартістю. Трива­лий час як гроші використовували монети з благородних металів, що мали високу власну вартість. Біметалізм— грошова система, в якій за двома металами (золотом і сріблом) законодавчо закріплювалася роль загального еквівалента, і моне­ти зцих металів виконували без обмежень усі функції грошей.

ВВП— сукупна величина продукту, ви­робленого всередині країни протягом певного року.

ВНП— величина в поточ­них ринкових цінах усіх кінцевих товарів і послуг, що вироблені протягом певного періоду в країні, як правило, за рік.

Валютний ринок— система економічних та організаційних відносин сто­совно операцій купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів в іноземних валютах.

Валютні резерви— кожна країна зберігає принаймні частину своїх ре­сурсів у такій формі, як золото, валюта інших країн і СДР.

Вартість— втілена й уречевлена в товарі суспільна праця (з позицій тру­дової теорії вартості). Є й інші тлумачення.

Верхня межа ціни— максимальна ціна, яку уряд дозволяє фірмам при­значати на товар.

Взаємодоповнюючі товари— товари, що використовуються разом, так що зростання ціни на один товар, як правило, зменшує попит на доповнювач даного товару.

Використовуваний доход (ВД) — фактичний заробіток (за вирахуванням податків) або та частина сукупного національного доходу, що залишається сім'ям та індивідам для споживання та заощадження.

Вимірювання економічногозростання — це метод для оцінки внеску різних факторів у економічне зростання. Виробничий надлишок— різниця між ринковою ціною товару та гранич­ними витратами виробництва, взята для всіх одиниць продукції.

Відкрита економіка — економіка країни, що пов'язана інтенсивним ру­хом товарів і капіталу з економіками інших країн.

Автаркія, що означає створення замкненого самодостатнього господар­ства в межах певної країни. Вільна торгівля, або фритредерство— вид зовнішньоторговельної політи­ки, за якої держава не втручається в торговельні відносини з іншими краї­нами через мита, квоти або інші засоби.

Влада над ринком— це здатність продавців або покупців впливати на ціну товару.

Внутрішня вартість (грошей)— вартість матеріалу, з якого зроблені гроші (наприклад, ринкова ціна міді, яка міститься в мідній монеті).

Володіння— фактичне перебування майна у певного громадянина або юридичної особи. Право на володіння, як правило, належить власникові у встановлених законом межах. Воно може переходити до інших осіб шляхом майнового найму договору, дарування тощо.

Галузь— група фірм, що виробляють однакові чи однорідні продукти.

Гнучкість цін— така поведінка цін на ринках (властива для багатьох си­ровинних товарів і фондової біржі), коли ціни одразу реагують на зміни по­питу чи пропозиції.

Граничні видатки— додаткові видатки на придбання додаткової одиниці товару.

Граничні витрати(або додаткові витрати) — збільшення витрат внаслі­док виробництва додаткової одиниці продукції.

Гранична корисність— вимірювання додаткового задоволення, одержа­ного від споживання додаткової одиниці товару.

Гранична продуктивність—- це додаткова кількість продукції, одержана від додаткової одиниці праці, помножена на додаткову виручку від додат­кової одиниці продукції.

Гранична продуктивність праці — це зміна в обсязі продукції, що вини­кає внаслідок зміни трудового ресурсу на додаткову одиницю.

Гранична продуктивністьресурсів — додатковий обсяг виробництва, ви­роблений при зростанні кількості ресурсу на одиницю.

Гранична схильність до заощадження(ГСЗ) — та частина кожної додат­кової одиниці використовуваного доходу, яка заощаджується. Зауважимо, що гранична схильність до споживання + гранична схильність до заоща­дження = 1.

Гранична схильність до споживання(ГСС) — та додаткова сума, яку люди споживають, коли одержують додаткову одиницю використовуваного дохо­ду.

Граничний доход— це приріст валового доходу, який одержала б фірма внаслідок продажу додаткової одиниці продукту.

Граничний продукт— додаткова кількість продукту, що отримується внаслідок збільшення певного фактора на одну додаткову одиницю за не­змінної величини інших факторів виробництва.

Гроші — це будь-що, що служить як загальноприйнятий посередник у обміні або як засіб платежу.

Двостороння монополія — ринок з одним покупцем та одним продавцем.

Депресія — період в економічному циклі, під час якого безробіття незви­чайно високе та спостерігається значне недовикористання виробничих по­тужностей підприємств, низький обсяг виробництва та інвестицій.

Рецесія, спад. Рецесія звичайно використо­вується для позначення певного періоду, принаймні двох наступних квар­талів, протягом яких реальний ВНП знижується.

Держава загального добробуту — така практика, коли уряд у змішаній економіці застосовує фіскальну політику та інші види державного регулю­вання, щоб змінити ринковий розподіл доходів і забезпечити роботу всьому населенню.

Дефляція — падіння загального рівня цін. і

Дисконт — купівля банками векселів до закінчення їхнього строку; про­цент, що його стягують банки за цю операцію.

Дисконтна ставка — ставка процента, що встановлюється центральним банком по позиках, які він надає комерційним банкам.

Дискримінація за ціною — призначення різних цін для різних покупців. Дискримінація за ціною першого ступеня — призначення на товар ін­дивідуальної ціни для кожної особи.

Дискримінація за ціною другого ступеня — призначення різних цін на різні кількості одного товару.

Дискримінація за ціною третього ступеня — поділ споживачів на дві чи більше груп з різними рівнями попиту на товар, щоб призначити різні ціни для різних груп.

Ділові цикли — коливання у сукупному національному обсязі виробниц­тва, доході і зайнятості. Звичайно цикл триває від 2 до 10 років і характери­зується одночасним розширенням або звуженням у багатьох секторах еко­номіки. Добровільне безробіття— вид безробіття, який має місце, коли індивід вважає, що величина заробітної плати менша, ніж вигоди від альтернатив­них способів проведення часу, наприклад, дозвілля.

Додана вартість— різниця між вартістю вироблених товарів і вартістю матеріалів) сировини, що використані у їх виробництві.

Додаткова вартість— одне із центральних понять в марксистській еко­номічній концепції. Додаткова вартість виступає як надлишок вартості над вартістю робочої сили, яка створена найманими працівниками і безоплатно привласнена власниками капіталу.

Досконала конкуренція— ринкова ситуація, за якої: 1) кількість про­давців і покупців досить велика; 2) пропоновані продавцями продукти є од­норідними. За такої ситуації жодна фірма не може вирішальним чином впли­вати на ринкову ціну.

Доход— потік зарплати, процента, дивідендів та інших грошових над­ходжень що приходять до індивіда чи країни протягом певного періоду часу (звичайно року).

Доход від граничного продукту— визначається як граничний продукт, помножений на граничний доход. Це додатковий доход, який був би отри­маний, якби фірма купила одиницю певного фактора виробництва, застосу­вала його та продала б додатковий вироблений продукт.

Другорядний товар— товар, рівень споживання якого при зростанні до­ходу споживача падає.

Економетрика— галузь економічної теорії, що застосовує методи статис­тики, щоб вимірювати й оцінювати кількісні економічні зв'язки.

Економіка соціальна ринкового типу(соціально-орієнтована ринкова еко­номіка) — економічна система, що основана на пануванні колективних форм власності на засоби виробництва, в якій має місце органічне поєднання дер­жавного регулювання макро- та мікроекономічних процесів з ринковими важелями, поєднання соціального з ринковим.

Економічна рента— різниця між виплатами ресурсу виробництва та мінімальною сумою, яку необхідно витратити, щоб одержати цей ресурс.

Економічне зростання— збільшення в обсязі виробництва країни. Еко­номічне зростання звичайно вимірюється щорічним темпом збільшення ре­ального ВНП країни (або реального потенційного ВНП).

Економічнийприбуток — різниця між виручкою та витратами фірми, включаючи всі альтернативні вартості.

Експорт— товари або послуги, що виробляються в одній країні і прода­ються в іншій. Він включає торгівлю товарами (такими, як машини) і по­слугами (як транспортні або проценти по позичках та інвестиціях). Імпорт — це потік у протилежному напрямку — в дану країну з інших країн.

Екстенсивне збільшення капіталу— збільшення реального капіталу, що дорівнює темпу зростання робочої сили; відношення між сукупним капіта­лом і сукупною працею залишається незмінним.

Еластичний попит— має місце тоді, коли процентна зміна в кількості попиту на товар внаслідок зміни в ціні на 1% перевищує одиницю.

Еластичність— це міра чутливості однієї змінної щодо іншої. Точніше, це числовий показник процентних змін, що відбуваються в одній величині в разі зміни на 1 % іншої величини.

Емісія— випуск в обіг грошей і цінних паперів (акцій, облігацій, депо­зитних сертифікатів тощо).

Ефект доходу— зростання рівня споживання, спричинене зростанням рівня доходу за умови, що ціни на товар не змінюються.

Ефект заміщення— зміна в споживанні товару, пов'язана зі зміною його ціни, тоді як рівень задоволення залишається постійним.

Ефект зворотного зв'язку— коригування ціни та кількості на одному ринку, спричинене ціновим та кількісним коригуванням на споріднених ринках.

Ефект снобізму— негативний сітьовий взаємовплив, за якого попит ок­ремої особи на товар тим вищий, чим менша кількість людей володіє цим товаром.

Ефективність— відсутність втрат або таке використання ресурсів, яке забезпечує максимально можливий рівень задоволення за даних факторів виробництва і технології.

Ефективність за Парето— розподіл товарів, згідно з яким одна особа зба­гачується за рахунок збідніння іншої.

Закон Грешема— державний діяч і фінансист Англії XVI ст., який сфор­мулював положення: "гірші гроші витісняють з обігу кращі". Дане форму­лювання одержало в економічній літературі назву закону Грешема, хоч ця закономірність була відома значно раніше. Закон Грешема діє в біметалічній грошовій системі, в якій роль грошей виконують два метали — золото і срібло, а банкноти, що перебувають в обігу, розмінюються на обидва мета­ли. При використанні двох металів як грошей виникає трудність встанов­лення вартісного відношення між золотом і сріблом! Внаслідок того, що за­конодавчо закріплене співвідношення між двома валютами з часом уже не відповідає ринковому співвідношенню золота і срібла, недооцінені по зако­ну монети починають залишати сферу обігу і осідати у вигляді скарбу.

Закон обмеженості ресурсів — більшість речей, які люди хочуть мати, виробляються в недостатній кількості (за винятком позаекономічних благ). Отже, кількість товарів завжди обмежена і має якимось чином розподіля­тися (нормуватися) або за допомогою ціни, або іншими способами.

Закон Сея — розвинута Ж.-Б. Сеєм теорія, яка говорить, що пропозиція творить овій власний попит. Дану тезу Сей аргументував так: внаслідок того, що сукупна купівельна спроможність точно дорівнює сукупним доходам і виробництву, перевищення попиту чи пропозиції неможливе. Кейнс піддав критиці даний закон і звернув увагу на те, що кожний додатковий долар доходу ге обов'язково буде витрачатися (тобто гранична схильність до спо­живаний не обов'язково дорівнює одиниці).

Заков спадної граничної корисності — закон, який твердить, що коли спо­живається більше певного товару, його гранична корисність падає.

Закон спадної віддачі — закон, який говорить, що додатковий обсяг ви­робництва від послідовного збільшення одного фактора виробництва справді зменшується, коли інші фактори залишаються без змін.

Залізний закон заробітної плати — в економічних концепціях Мальтуса теорія, за якою при капіталізмі існує невідворотна тенденція заробітної пла­ти падати до мінімуму засобів існування. Теоретичне обґрунтування тези про те, що реальна зарплата залишається на незмінному рівні, який дорів­нює мінімуму засобів існування, було здійснене Д. Рікардо, який виходив із закону убуваючої родючості ґрунту і закону народонаселення Мальтуса. Со­ціаліст Ф. Лассаль проголосив "залізний закон" заробітної плати.

Замінники — товари, що конкурують один з одним, взаємозамінні това­ри. Навпаки, товари, що завжди ідуть у парі (наприклад лівий і правий че­ревики) називаються взаємодоповнюючими товарами.

Земля— в класичній і неокласичній економічній теорії один із трьох ос­новних факторів виробництва (разом з капіталом і працею). Цей фактор включає землю, яка використовується у сільськогосподарському чи промис­ловому виробництві, а також використовувані природні ресурси землі.

Зміна попиту і зміна величини попиту— зміна в кількості товарів і по­слуг, ще покупці хочуть купити, яка спричиняється будь-чим, за винятком зміни ціни, є зміною попиту

Змінна величина— економічна величина, яку можна визначити і вимі­ряти. Важливі змінні в економіці включають ціни, процентні ставки, розмір багатства і т.ін.

Змінні витрати — витрати, які змінюються залежно від рівня виробниц­тва, так: як видатки на заробітну плату і сировину.

Змішана економіка — це економіка, яка ґрунтується на ринковому розв'я­занні основних проблем економічної організації. Проте в такій економіці має місце державне втручання в макроекономічні процеси, щоб усунути ринкові невдачі. Змішана економіка — це поєднання ринкового і державного прин­ципів макроекономічної координації.

Золотий стандарт — така організація грошового обігу, за якої банківські білети розмінюються на золото.

Інвестиції, капіталовкладення — довгостроковий вклад капіталу в будь-яке підприємство, галузі господарства з метою отримання прибутку.

Інфляція — темп інфляції є загальне зростання загального рівня цін у процентах, який вимірюється індексом споживчих цін (ІСЦ). Інфляцію по­діляють на: 1) помірну; 2) галопуючу; 3) гіперінфляцію. Помірна інфля-ц і я має місце, коли загальний рівень цін зростає до 10% за рік; галопу­юча — 20—100% , 200% або навіть трохи більше; гіперінфляція — 1000% , мільйон, а то і більше процентів за рік.

Інфляція витрат (пропозиції) — інфляція, яка виникає внаслідок різко­го зростання витрат. Через інструментарій сукупного попиту і пропозиції інфляція витрат зображується як переміщення вгору кривої А8. Часто цю інфляцію називають інфляцією пропозиції.

Інфляція попиту — інфляційне зростання цін,:зумовлене зростаючим попитом, який перевищує пропозицію.

Капітал (капітальні товари, капітальне устаткування) — в економічній теорії один з тріади продуктивних факторів виробництва.

Картель— об'єднання виробників у певній галузі з метою обмеження або усунення конкуренції, щоб мати постійно високі прибутки.

Кейнсіанська теорія— напрям в економічній думці, який був розвине­ний Джшом Мейнардом Кейнсом (1883 — 1946), зокрема в його найві-домішій праці "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей". Централь­ним пунктом концепції Кейнса є положення, що капіталістична економіка не може аптоматично досягати рівноваги повної зайнятості. За Кейнсом, недоліки ринкової економіки можуть бути виліковані фіскальною і моне­тарною політикою, які стимулюють розширення сукупного попиту.

Кількісна теорія цін — теорія, за якою ціни змінюються пропорційно з пропозицією грошей. Започаткований монетаристами обережніший підхід твердить, що пропозиція грошей є найважливішим визначником змін у но­мінальному ВНП.

Кількісно рівняння обміну — тотожність МV = РQ, де М є пропозиція гро­шей, V — швидкість обігу грошей, а РQ (ціна помножена на кількість) є вартістю сукупного продукту (номінальний ВНП).

Кінцева продукція — товар, що вироблений для кінцевого споживання, а не для пзрепродажу чи подальшого виробництва. Порівняйте з поняттям "проміжні товари".

Командна економіка — спосіб економічної організації, за якої ключові проблеми економічної організації прямо розв'язуються державними орга­нами, які наказують підприємствам що, як і для кого виробляти.

Конкурентна рівновага— така рівновага попиту і пропозиції на ринку, що досягається досконалою конкуренцією.

Конкурентний ринок— ринок, на якому так багато продавців і покупців певного товару, що ніхто не може вирішальним чином впливати на ринкову ціну.

Конкуренція— суперництво між виробниками (фірмами) за покупців чи ринки. В економічній теорії термін "конкуренція" інколи застосовується як коротший термін для позначення досконалої конкуренції.

Концерн — форма об'єднання підприємств різних галузей промисловості, торгівлі, транспорту, сфери послуг і фінансових установ, що знаходяться під єдиним фінансовим контролем.

Концентрація виробництва — процес дедалі більшого зростання вироб­ництва на великих і найбільших підприємствах. При цьому на таких підприємствах зосереджується дедалі більше засобів виробництва, праців­ників і зростає випуск продукції.

Кон'юнктура — сукупність ознак, що характеризують поточний стан еко­номіки в певний період.

Кооператив — підприємство (фірма), створене на основі добровільного об'­єднання громадянами свого майна. Член кооперативу бере особисту участь у його діяльності.

Кооперація — добровільне об'єднання людей для спільної господарської діяльності.

Корисність — рівень задоволення, яке отримує особа від споживання то­вару або заняття певною діяльністю.

Користування — повноваження особи одержувати матеріальні, культурні та інші вигоди від майна, речей відповідно до їхніх корисних властивостей і господарського призначення

Корпорація —назва акціонерного товариства; корпорація має такі пра­ва: купувати, виробляти, продавати, підписувати контракти, як і окрема особа.

Кредит — позика в грошовій або товарній формі на умовах повернення, строковості та з оплатою відсотка.

Крива "доход — споживання" — крива, що характеризує поєднання то­варів, які максимізують корисність і відповідають рівню доходу.

Ланцюговий ефект— позитивний сітковий взаємовплив, за якого певна особа прагне купити товар частково через те, що ним володіють багато інших людей.

"Лесе фер" — думка, що держава не повинна втручатися в господарське життя, а ринок регулює економіку. Цей підхід був виражений ще класич­ними економістами, зокрема Адамом Смітом. За цим підходом економічна роль уряду має обмежуватись: 1) підтриманням закону і порядку; 2) націо­нальною обороною; 3) забезпеченням державою тих суспільних благ, за які приватний сектор не буде братися (наприклад експлуатація маяків, охоро­на здоров'я, санітарія).

Лихварство— надання позики під дуже високий процент. Максимізація прибутку — мета фірми, досягається тоді, коли гранична виручка фірми дорівнює граничним витратам виробництва, в точці, де гра­ничні витрати швидше зростають, аніж зменшуються.

Мальтузіанська теорія народонаселення — гіпотеза, яка вперше була ви­сунута англійським священиком і економістом Т. Р. Мальтусом (1766 — 1834). За цією теорією, природна "тенденція" населення полягає в тому, що воно зростає швидше, ніж виробництво продовольства. Тому з часом поду-шеве виробництво продовольства зменшується і стає перешкодою на шляху зростання населення. Ця теорія грунтується на законі убуваючої віддачі: зростаюче населення застосовує фіксовану кількість землі, що неминуче змен­шить поі;ушеве виробництво і доходи нижче від фізіологічного мінімуму.

Межа виробничих можливостей (МВМ) — графік, що характеризує набір товарів, які можуть бути вироблені економікою.

Меркгнтилізм — сукупність поглядів, ідей в економічній науці, можли­во, більш відома внаслідок її критики А. Смітом у "Багатстві народів". Мер­кантилісти були вражені загальною купівельною здатністю грошей (золота) і вважали, що багатство нації полягає у золоті. Держава повинна мати активне сальдо торговельного балансу, тобто країна не повинна ввозити більше то­варів, ні;* вивозити. Меркантилісти також виступали за державне втручан­ня в екоь омічне життя, бо вважали, що політика "лесе фер" могла б вести до

втрати золота.

Мито— податок, що накладається на кожну одиницю товару, яка імпор­тується в дану країну.

Мінова вартість — з позицій трудової теорії вартості форма прояву вар­тості, що являє собою кількісне співвідношення або пропорцію, за якою то­вари обмінюються один на одний.

Модель (економічна) — це математичний образ фірми, компанії, ринку чи будь-якої іншої реалії, що грунтується на економічній теорії.

Модель Курно — модель олігополії, в якій фірми припускають, що обсяг виробництва їх конкурентів фіксований, і водночас вирішують, скільки про­дукції їм виробляти.

Модель мультиплікатора — макроекономічна теорія, розвинена Дж. М. Кейн-сом, яка підкреслює важливість змін в автономних видатках (особливо інве­стиціях, урядових видатках і чистому експорті) для визначення змін в обся­гах виробництва та зайнятості (Див. Мультиплікатор).

Монетаризм — школа в сучасній економічній науці, яка виходить з того, що зміни у пропозиції грошей є основною причиною макроекономічних ко­ливань. 8 короткостроковому періоді, на думку монетаристів, зміни в про­позиції грошей в основному впливають на реальний обсяг виробництва і рівень пін. У тривалішому (довгостроковому) періоді реальний обсяг виробництва прямуватиме у напрямку потенційного ВНП, тоді як ціни змінюва­тимуться пропорційно до пропозиції грошей. Монетарна політика — один із двох основних видів макроекономічної політики держави. Суть монетарної політики центрального банку полягає у здійсненні ним контролю над грошима, процентними ставками і станом ринків капіталу.

Монометалізм— грошова система, в якій, на відміну від біметалізму, один валютний метал (золото або срібло) є загальним еквівалентом і основою гро­шового обігу.

Монополія — це поняття відбиває таку ринкову ситуацію, коли певний товар поставляється єдиною фірмою (Див. Природна монополія).

Монополістична конкуренція— така структура ринку, за якої на ньому діє велика кількість продавців, що поставляють товари, які є близькими, однак недосконалими замінниками. На такому ринку кожна фірма може справляти певний вплив на ціну свого товару.

Монопсонічна влада— здатність покупця придбати товар за ціною, ниж­чою від його граничної цінності.

Монопсонія — дзеркальне відображення монополії; ринок, на якому є лише один покупець певного товару. Монополія одного покупця.

Мультиплікатор — термін, застосовуваний у макроекономіці, щоб позна­чити зміни, які відбуваються у таких змінних, як ВНП, пропозиція грошей, на одиницю зміни у зовнішніх змінних, таких, як урядові видатки або банківські резерви.

Надлишковий попит — попит, що виникає, коли кількість попиту пере­вищує кількість пропозиції через те, що верхня межа ціни утримує ціну на товар нижчою від ціни рівноваги.

Національне багатство — сукупність матеріальних і культурних благ, створених і нагромаджених суспільством за всю його історію.

Національний доход (НД) — знову створена вартість; загальна сума дохо­ду, отриманого населенням країни у вигляді заробітної плати, ренти, відсот­ка, прибутку.

Невидима рука — концепція, що запроваджена в економічну теорію Ада-мом Смітом у 1776 р., аби описати парадокс "лесе фер" ринкової економіки. Згідно з цією доктриною кожна людина, прагнучи своєї власної вигоди, доб­ра для самої себе, водночас в ринковій економіці немовби керована "невиди­мою рукою" з тим, щоб в остаточному підсумку сприяти вигоді всіх і кожно­го. Недосконала конкуренція — ринкова ситуація, коли фірма (або декілька фірм) виробляє і поставляє таку частку продукту, що може вирішальним чином впливати на формування ціни.

Неелаcтичний попит — має місце тоді, коли процентна зміна в кількості попиту на товар, що виникає у відповідь на зміну в ціні на 1%, менша за одиницю.

Неконкурентний товар— товар, граничні витрати на надання якого додат­ковому споживачеві дорівнюють нулю.

Номінальна (грошова) процентнаставка — норма процента, яка випла­чується по різних активах. Вона характеризує доход за рік на одну інвесто­вану грюню. Порівняйте з реальною процентною ставкою, яка показує до­ход за рів мовою реальних товарів.

Норма безробіття — частка робочої сили, що є безробітною.

Обмін — об'єктивно необхідна фаза суспільного виробництва, що зв'язує

Оборотні засоби — кошти підприємства, що використовуються для фінан­сування господарської діяльності — створення виробничих запасів сирови­ни:, матеріалів, палива, тари, заділів незавершеного виробництва, запасів готової продукції, включаючи кошти в незавершених платежах, на розра­хункових рахунках у банках і касах підприємств та організацій.

Олігополія — така ситуація в умовах недосконалої конкуренції, коли ви­робництво в певній галузі контролюється невеликою кількістю продуцентів.

Олігопсонія — ринок, на якому є кілька покупців.

Операції на відкритому ринку— діяльність центрального банку щодо купівлі або продажу державних цінних паперів для того, щоб впливати на банківські резерви, пропозицію грошей і процентні ставки.

Парадокс вартості — парадокс, що полягає в тому, що багато найнеобхід-ніших для життя продуктів (наприклад, вода) мають низьку "ринкову" вартість, тоді як багато предметів розкоші (наприклад, діаманти), що ма­ють невелггку споживну вартість, є дуже дорогими.

Парадокс ощадливості— парадокс, що вперше був помічений Кейнсом. Рішення суспільства заощаджувати більше може мати наслідком зменшен­ня реальних заощаджень.

Патріархальні відносини— взаємини між членами родинного колекти­ву нащадків одного батька, що грунтуються на спільному виробництві та споживанні. Перешкоди конкуренції— фактори, що зменшують силу конкуренції або кількість виробників у певній галузі, що призводить до більшої економіч­ної концентрації.

Підпільна економіка— незареєстрована економічна діяльність. Підпільна економіка включає і дозволені законом види діяльності, що не повідомля­ються податковій владі (такі як, наприклад, продаж гаража або послуги друзів один одному) і незаконну діяльність (торгівля наркотиками, азартні ігри або проституція).

Плата за ризик— сума грошей, яку особа, не схильна до ризику, спла­тить за право уникнути ризику.

Повна зайнятість— поняття, яке застосовується в багатьох значеннях. Дане поняття давно застосовують, щоб відобразити стан в економіці, коли немає безробіття або існує незначне вимушене безробіття. Сьогодні багато економістів твердять, що відсутність вимушеного безробіття або його недо­статній рівень неминуче породжує різке зростання інфляції.

Політика дешевих грошей— політика центрального банку щодо збільшення пропозиції грошей, щоб зменшити процентні ставки. Метою та­кої політики є збільшення інвестицій і, отже, збільшення ВНП (протилеж­ною є політика дорогих грошей).

Політика дорогих грошей— політика центрального банку щодо обмежен­ня ізменшення пропозиції грошей та підвищення процентних ставок. Ця політика має своїм наслідком уповільнення зростання обсягу реального ВНП, зменшення інфляції і підвищення курсу валкіти країни (протилеж­ною є політика дешевих грошей).

Попит на гроші— сумарний термін, який використовується економіста­ми для пояснення, чому окремі особи і фірми нагромаджують гроші. Основні мотиви для нагромадження грошей: 1) попит на гроші для операцій, люди потребують грошей, щоб купувати товари; 2) попит на гроші як на активи, що є бажанням для людей тримати дуже ліквідний поза ризиковий актив.

Порівняльна перевага (у міжнародній торгівлі)— закон порівняльної пе­реваги, за якого країна має спеціалізуватися у виробництві і експорті тих товарів, які вона може виробляти за відносно нижчих витрат, та імпортува­ти ті товари, по яких має відносно вищі витрати. Отже, саме порівняльна перевага, а не абсолютна перевага має диктувати торговельні відносини.

Порушення рівноваги — такий стан, за якого в економіці відсутня рівно­вага. Він може виникати, коли потрясіння (в доході або цінах) перемістили криві сукупного попиту або сукупної пропозиції, а ринкова ціна ще повністю не пристосувалася. В макроекономіці нерідко вважають, що безробіття ви­никає внаслідок відсутності ринкової рівноваги.

Право власності — означає здатність фірми чи індивіда володіти, розпо­ряджалися і користуватися товарами капітального призначення та іншим майном в ринковій економіці.

Праця — цілеспрямована діяльність, в якій люди за допомогою засобів праці діють на природу, пристосовуючи її для задоволення своїх потреб. В умовах товарного виробництва праця має двоїстий характер.

Прибуток — в аналітичній економіці різниця між виручкою від продажу і повними витратами на виробництво товару. Марксистська концепція ви­значає прибуток як перетворену форму додаткової вартості, яка є результа­том експлуатації найманих працівників.

Природна монополія— галузь, в якій економія за обсягом є настільки значною, що ефективний рівень виробництва однієї фірми задовольняє по­пит цілого ринку.

Природний рівень безробіття — такий рівень безробіття, за якого факто­ри, що підвищують і знижують заробітну плату і ціни, перебувають у рівно­вазі.

Прогресивні, пропорційні і регресивні податки— податок прогресивний, якщо середня ставка оподаткування (податок поділений на доход) вища для осіб з вищими доходами, і регресивний, якщо середня ставка оподаткуван­ня зменшується із зростанням доходу.

Продуктивні сили— це сукупність трудових ресурсів і засобів виробництва.

Продуктивність праці — поняття, яке характеризує відношення резуль­тату (випуску) до затрат праці. Продуктивність підвищується, якщо за старих затрат праці має місце зростання виробітку.

Проміжні товари— товари, які піддавались уже певній обробці, але ще не виступають кінцевим продуктом. Наприклад, сталь або вовна є проміжни­ми товарами.

Пропозиція робочої сили— кількість працівників (або загальна кількість людино-годин) в економіці. Основними визначниками пропозиції робочої сили є населення, реальна заробітна плата та соціальні традиції.

Протекціонізм— економічна політика держави, що спрямована на захист вітчизняної економіки від іноземної конкуренції. Найважливішими знаряд­дями політики протекціонізму є мито (оподаткування іноземних товарів високим митом), а також квоти.

Процент— плата за право користування грошовим капіталом, взятим у позику.

Прямі податки— накладаються безпосередньо на індивідів або фірми, включаючи податки на доход, заробітну плату та інші трудові заробітки і на прибуток.

Рабство — перша в історії людства форма експлуатації, за якою основний виробник матеріальних благ — раб належав рабовласникові поряд із зна­ряддям виробництва.

Реальна заробітна плата— показник, що характеризує купівельну спро­можність заробітної плати найманих працівників. Реальна заробітна плата визначається кількістю матеріальних благ і послуг!, що їх можуть придбати і оплатити наймані працівники за одержану ними номінальну заробітну пла­ту.

Реальна ціна— ціна на товар порівняно з сукупним рівнем цін, називаєть­ся також ціною в "постійних доларах".

Резервна ціна— максимальна сума, яку спожив'ач готовий заплатити за товар.

Рента— цей термін широко застосовувався англійськими економістами XIX ст. для позначення доходу, одержуваного від власності на землю.

Ресурс суспільної власності— ресурс, такий як повітря та вода, до якого кожен має вільний доступ.

Ринок— багатозначне поняття: 1) сукупність покупців та продавців, які взаємодіють у процесі обміну; 2) місце, де покупці і продавці взаємодіють, щоб визначати ціни та кількості певного товару. Окремі ринки (такі, як фон­дова біржа або "блошині" ринки) зосереджуються у певному місці; 3) систе­ма суцільних відносин, що спирається на вільний товарно-грошовий обіг, товарооборт.

Ринки з конкуренцією — ринки, на яких покупці або продавці поодинці мають мало або взагалі не мають можливостей вплинути на ціну.

Ринкова економіка — це така економіка, в якій основні проблеми — що, як і для кого —■визначаються здебільшого через взаємодію попиту і пропо­зиції на ринках. У цій формі економічної організації фірми керуються ба­жанням максимізації прибутку, купують фактори виробництва і виробля­ють та продають продукти.

Ринкова рівновага — те саме, що і конкурентна рівновага.

Ринкова ціна — ціна, установлена на ринку з чистою (досконалою) конку­ренцією . Ринкова ціна визначається в результаті взаємодії продавців і покупців.

Ринковий механізм — це схильність пропозиції і попиту до рівноваги (тоб­то ціна схильна рухатись до рівноваги ринку) таким чином, щоб надлиш­кових попиту і пропозиції не було.

Ринковий соціалізм — концепція, яка виникла у 60-ті роки. Згідно з цією теорією більшість макроекономічних питань в соціалістичній економіці мають розв'язуватись ринковим механізмом. Держава має залишатись влас­ником більшості капіталу і землі та спрямовувати інвестиції, але техніка виробництва і точне налагодження виробництва мають бути залишені за попитом і пропозицією.

Рівновага — стан, за якого економічна система перебуває у спокої, або сили, які діють в системі, урівноважені і не існує тенденції до зміни цін.

Рівновага за Нешем — стратегія чи дії, за яких кожен гравець повністю реалізуй свої можливості, передбачаючи дії свого суперника.

Рівновага Курно— рівновага за Нешем, що має місце тоді, коли фірми од­ночасне приймають рішення щодо кількості вироблюваної ними продукції.

Рівняння Слуцького — рівняння, яке розподіляє вплив зміни ціни на кількість попиту на ефект доходності та ефект заміщення.

Розподіл праці — метод організації виробництва, за якого кожний пра­цівник спеціалізується на окремій частині виробничого процесу. Спеціаліза­ція пра ці приносить більший обсяг сукупного продукту, бо праця стає квалі-фікованішою в певній сфері, а спеціалізовану техніку можна запровадити, щоб виконувати уважніше певну частину виробничого завдання.

Розпорядження— один з елементів права власності, що полягає в право­мочності власника вирішувати долю належного йому майна, наприклад, шляхом продажу, дарування, обміну тощо.

Сальдо зовнішньої торгівлі— різниця між експортом і імпортом країни, як правило, у вартісному виразі. При перевищенні експорту над імпортом — позитивне сальдо, у протилежному випадку — від'ємне.

Сигнали ринку— процес, за допомогою якого продавці надсилають інфор­мацію покупцям про якість товару.

Собівартість— грошовий вираз безпосередніх витрат, пов'язаних з ви­робництвом і реалізацією продукціїї.

Соціальний розвиток— зміни, що відбуваються у суспільстві в процесі його поступу.

Споживна вартість— корисність речі або послуги, їхня здатність задо­вольняти ті чи інші потреби людини. Зумовлена фізичними, хімічними та іншими природними властивостями, наданими їй людиною внаслідок кон­кретної праці.

Споживчий надлишок— різниця між сумою, яку споживачі готові запла­тити за товар, та тією сумою, яку вони фактично сплачують.

Ставка (норма) процента— ціна, що платиться за позичені гроші за пев­ний період часу. Норма процента виражається у процентах. Якщо, наприк­лад, норма процента є 10% на рік, то за позичену суму у 1000 грн. слід буде заплатити 100 грн.

Стагфляція— поняття, що запроваджене в обіг на початку 70-х років. Воно описує таку економічну ситуацію, в якій висока норма безробіття в умовах стагнації поєднується з високим сталим темпом інфляції. Явище стагфляції нині пояснюють головним чином інерційною природою інфля­ційних процесів. До 70-х років XX ст. спад в економіці і зростання безробіття практично виключали інфляцію.

Субсидія, дотація— платежі, що здійснюються урядом фірмі чи сім'ям, чи індивідам, які поставляють або споживають певний товар. Наприклад, уряди часто субсидіюють продовольчі товари, компенсуючи частину повних видатків сімей з низькими доходами.

Сукупна пропозиція— величина товарів і послуг, яку фірми бажали б продавати у даному періоді. Сукупна пропозиціям функцією наявних фак­торів виробництва, технології та рівня цін.

Сукупний попит— сукупні заплановані або бажані видатки в економіці протягом певного періоду. Він визначається сукупним рівнем цін і залежить від внутрішніх інвестицій, чистого експорту, урядових видатків, функцій споживання та пропозиції грошей.

Суспільний товар, товари колективного споживання — товар, вигоди від якого поширюються на все суспільство, незалежну від того, чи окремі інди­віди бажають споживати даний товар

Технічний прогрес— запровадження нового методу виробництва, який зменшує витрати і, отже, підвищує продуктивність праці, що веде до пере­міщення межі виробничих можливостей.

Трансфертні платежі, урядові — платежі, які держава виплачує індиві­ду (наприклад, допомога з безробіття) Товар — продукт праці (вироби, послуги), здатний задовольняти певні потреби людини і призначений для купівлі-продажу.

Товари нижчої цінності — товари, споживання яких падає зі зростанням доходу споживача.

Товарне виробництво — форма суспільного виробництва, за якої продук­ти виробляють не для власного споживання, а для обміну через купівлю-продаж. Загальними умовами виникнення та існування товарного виробниц­тва є, по-перше, суспільний поділ праці і спеціалізація виробництва і, по-друге, економічна відокремленість і самостійність товаровиробників.

Товарні гроші — гроші, які мають внутрішню вартість. До такого роду грошей відносять золоті і срібні монети, а також використання ряду товарів як грошей (як, наприклад, худоби, солі, хутра тощо).

Товарообіг — стадія процесу відтворення, що зв'язує виробництво та спо­живання:.

Торговельні бар'єри — будь-який з протекціоністських заходів, за допо­могою якого уряди прагнуть зменшити імпорт. Мита і квоти є найочевидні­шими бар'єрами, проте в недавні роки розвинулись і немитні бар'єри, такі, як обтяжливі регуляційні процедури, що витісняють традиційні засоби.

Трудова теорія вартості — підхід в економічній теорії, що був розвину­тий У. Петті, А. Смітом, Д. Рікардо, К. Марксом та іншими економістами. За цим підходом, кожний товар обмінюється відповідно до кількості су­спільно необхідної праці, яка затрачена на його виробництво.

Фактори виробництва — продуктивні фактори, такі, як праця, земля і капітал, необхідні ресурси, щоб виробляти товари і послуги.

Фіскальна політика — одне із двох основних знарядь, що використову­ються державою для регулювання макроекономікИ. Фіскальна політика сто­сується : 1) державних закупівель товарів і послуг, а також видатків на транс­фертні платежі; 2) типів і розмірів податків.

Фонд нагромадження — частина доходу, яку використовують для розши­реного відтворення.

Фрикційне безробіття — тимчасове безробіття, яке індукується динаміч­ними змінами в економіці. Ці зміни спричиняють рух населення з одного регіону і інший, від однієї професії до іншої. Пошук роботи в новому регіо­ні, перекваліфікація вимагають певного часу.

Централізація капіталу — процес об'єднання окремих капіталів в один великий, зосереджений у руках одного або групи власників.

Центральний банк— державний інститут, відповідальний за пропозицію грошей в країні і кредитну кон'юнктуру, збереження офіційних золотова­лютних резервів, контроль над фінансовою системою, особливо комерцій­ними банками.

Цикл економічний— спади і піднесення, що повторюються в економіці, у розвитку виробництва та рівні ділової активності.

Ціна— кількість грошей, які сплачують за одиницю товару; виражена в грошах вартість одиниці товару.

Ціна виробництва— перетворена форма вартості, що лежить в основі рин­кових цін на товари. Складається з витрат виробництва товару й середнього прибутку.

Ціна рівноваги(н а з и в. також ціна, що зрівноважує ринок) — ціна, за якої пропозиція та попит однакові.

Цінні папери— термін, що використовується для позначення різного роду фінансових активів, таких, як акції, облігації, векселі; точніше, документ, що використовується для встановлення власності цих активів.

Часткове резервування — таке регулювання в сучасній банківській си­стемі, коли фінансові інституції законодавче зобов'язані тримати певну ча­стку своїх депозитів у центральному банку. Наприклад, у США сьогодні ве­ликі банки повинні тримати 12% короткострокових вкладів у резервах.

Чистий національний продукт (ЧНП)— валовий національний продукт (ВНИ) мінус амортизація основного капіталу.

Швидкість обігу грошей— гроші у функції засобу обігу переходять від покупця до продавця і знову до нового покупця і т.д. Швидкість обігу гро­шей і характеризує темп цього руху та визначається як номінальний ВНП, поділений на сукупну пропозицію грошей за певний період або V=PQ/М= =ВНП/М.

Явні витрати— фактичні витрати фірми, включаючи заробітну плату, оклади службовців, вартість матеріалів та орендну плату за користування майном.