Періодизація історії економіки та історії економічної думки.
Історія економіки та економічної думки як наука.
Історія економіки та економічної думки – важлива нормативна дисципліна циклу природничо-наукової та загальноекономічної підготовки, складова вищої економічної освіти.
Вона вивчає господарську діяльність людства в історичному розвитку та її наукове відображення в економічних поглядах і вченнях, починаючи з первісного суспільства і до сучасності; основні явища та процеси матеріального виробництва; діяльність економічних організацій і процесів; економічну політику провідних держав світу та України; досліджує загальні закономірності економічного життя, а також його особливості в окремих країнах.
Початок дослідження історії економіки та економічної думки можна віднести до XVII-XVIII ст. Тривалий час її складові – історія економіки та історія економічної думки – в навчальних закладах вивчалися окремо. З 2007/08 навчального року курси «Економічна історія» та «Історія економічних учень» вирішено об’єднати в одну навчальну дисципліну – «Історія економіки та економічної думки».
Предметом вивчення історії економіки та економічної думки як науки є розвиток господарств країн європейської цивілізації та їх наукове відображення в економічній думці шляхом вивчення виникнення та розвитку економічних ідей, течій, шкіл, а також формування та розвитку ек. науки як особливої с-ми знань.
Мета дисципліни «історія економіки та економічної думки» полягає у формуванні знань про іст. розвитку господарств та економічну думку світової цивілізації для розуміння виникнення та закономірності існування економічних систем.
Завдання історії економіки й економічної думки:
Формування цілісного уявлення про еволюцію економічного розвитку суспільства й економічної науки.
Систематизація й аналіз економічних уявлень та ідей відповідно до розвитку економіки.
Виявлення взаємозалежності, спадкоємності, розбіжності економічних учень.
Поглиблення знань з економічної теорії.
Періодизація історії економіки та історії економічної думки.
Періодизація – це встановлення хронологічно послідовних етапів у суспільному розвитку.
Ічнують три підходи до періодизації історії економіки та економічної думки: формаційний підхід, історико-хронологічний підхід, цивілізаційний підхід.
Формаційний підхід (за К. Марксом) передбачає, що розвиток людського суспільства відбувається як послідовна зміна одного способу виробництва іншим: 1.первіснообщинний, 2.рабовласницький, 3.феодальний, 4.капіталістичний, 5.комуністичний.
Історико-хронологічний підхід відтворення процесу розвитку економічної науки в історичній ретроспективі; дослідження економічних теорій, учень, шкіл, напрямів відповідно до історичної послідовності їх виникнення та розвитку: 1.неолітична, 2.східно рабовласницька, 3.антична, 4.ранньофеодальна, 5.перед індустріальна, 6.індустріальна, 7.постіндустріальна.
Цивілізаційний підхід
Цивілізація – історично конкретний стан суспільства, який характеризується досягнутим рівнем продуктивних сил, особливою формою виробництва і відповідною духовною культурою людей.
Цивілізаційна періодизація визначається за такими вченими як У. Ростоу, Л.Г. Морган, Дж. Гелбрейт, А. Тойнбі, М. Данилевський.
Основні етапи еволюції економічних учень:
Історія економічної думки Стародавнього Сходу: Єгипет, Межиріччя, Індія, Китай.(«Пророцтво Неферті», Закони Хаммурапі, «Атрхашастра», конфуціанство, даосизм)
Історія економічної думки Античного світу: давньогрецькі мислителі, давньоримські мислителі.(Ксенофонт, Платон, Аристотель, Катон Старший, Варрона, Колумелли)
Історія економічної думки раннього та середнього середньовіччя.(Августин Блаженний, Фома Аквінський)
Розвиток економічно науки з XVII до кінця ХІХ ст.(Меркантилізм, Фізіократи, Класична політекономія: марксизм, маржиналізм)
Сучасні економічні теорії.(Неокласицизм, Кейнсіанство, Інституцоналізм, Неокласичний синтез)