Характеристика етапів розвитку світової валютної системи
Елементи світової валютної системи з'явилися ще за часів Стародавньої Греції, де зародилися і почали розвиватися початкові форми вексельної і міняльного справи. У своєму еволюційному розвитку світова валютна система пройшла три основні етапи - золотого, золото-валютного, і паперово-валютного стандарту. Першою була система, заснована на золотому стандарті (наприкінці XIX-початку ХХ ст.) Не існувало ніяких міжнародних норм, які регулювали валютні відносини, бо в цьому не було необхідності. Платіжний оборот обслуговувався переважно золотом. Практика використання золота в міжнародних розрахунках була узаконена в 1867 р. на Паризькій конференції укладанням міждержавної угоди, яка визнавала золото єдиною формою світових грошей. Відповідно до угоди в міжнародних розрахунках застосовувалися національні золоті монети, але визначальним був не їхній номінал, а вага. Встановлювався режим вільно плаваючих валютних курсів. Фінансовий центр - Велткобрітанія.
Після закінчення Першої сваітової війни встановлено золотодевізний стандарт, заснований на золоті і провідних валютах, які конвертувалися в золото. Система золотодевізного стандарту була оформлена рішенням генуезьськоі конференції (1922 р.).Генуезька валютна система заснована на наступних принципах: Її основою були золото і девізи - іноземні валюти (фунт стерлінг і долар США). б) Збереглися золоті паритети.Розмін валют на золото здійснювався безпосередньо (валюти США, Франції, Великобританії) або побічно, через іноземні валюти. в) Був відновлений режим вільно плаваючих валютних курсів. Фінансовий центр - США.
Нова валютна система принесла відносну валютну стабільність у сферу світових торгово-фінансових відносин, але одночасно створила передумови для тривалих валютних воєн і численних девальвацій. США прагнули до утвердження гегемонії долара в міжнародних розрахунках, що призвело до гострого суперництва між доларом і фунтом стерлінгом.Стабільність валютної системи була остаточно підірвана світовою економічною кризою (1929-1933 рр.).. Ця криза зруйнував золотодевізний стандарт. До початку Другої світової війни не залишилося жодної стійкої валюти.
Третя світова валютна система була оформлена на валютно-фінансовій конференції ООН у Бреттон-Вуді в 1944 р. і отримала назву Бреттон-Вудська валютна система. Основні принципи: 1. По золото збережена роль загального еквівалента, паритети всіх валют виражають в золоті, 2. Золото продовжувало використовуватися як міжнародний платіжний і резервний засіб; 3. Курсове співвідношення валют і їхня конвертованість стали здійснюватись на основі фіксованих валютних паритетів, виражених у доларах. Хоча традиційно вважається, що Бреттон-Вудська система існувала в період з 1944 по 1971, в дійсності вона успішно функціонувала лише між 1959 і 1968.
Контури нової валютної системи, яка функціонує і розвивається у світовій економіці і нині, визначило нарада представників країн-членів МВФ, яка відбулася в Кінгстоні (Ямайка) у січні 1976 р. Зміст визначальних принципів Ямайськой валютної системи зводиться до того, що було введено стандарт СДР замість золотодевізного стандарту. В її основу покладено такі основні принципи: - перехід до системи плаваючих курсів; - країнам надається право вибору будь-якого режиму валютного курсу; - золото вже не виконує ролі світових грошей, воно переходить до національних валют разом з інтернаціональними розрахунковими грошима - спеціальними правами запозичення; - юридична закріплено процес демонетизації золота; - посилюється міжнародне валютне регулювання, у тому числі через МВФ, який уповноважений стежити за валютною політикою та станом економіки країн - членів, за координацією валютно-кредитної політики розвинених країн світу.
В Європі будо створено регіональну систему (Європейська валютна система), яка була створена за рішенням Європейської Ради у 1978 р. і почала діяти з 13 березня 1979р. Основні принципи: 1. Введення ЕКЮ (європейської валютної одиниці, вартість якої визначалася валютною корзиною 12 країн евронейского економічного співтовариства); 2. золото збережено як реальний резервний актив; 3. був ств. спіл. золотий фонд в результаті об’єдн. 20% офіц. золотих резервів; 4. режим вільно плаваючих вал. курсів, але в установленому порядку; 5.міждержавне вал. регул.здійснює ЄЦБ. ЕКЮ з 1999 р. замінений на євро для безготівкових розрахунків, а з 2002 євро увійшов в готівковий обіг.
Паризька валютна система
Перша світова валютна система сформувалася в XIX ст. після промислової революції на базі золотого монометалізму у формі золотомонетного стандарту. Юридично вона була оформлена міждержавною угодою на Паризькій конференції в 1867 р., що визнало золото єдиною формою світових грошей. Паризька валютна система базувалася на таких структурних принципах: 1. Її основою був золотомонетний стандарт. 2. Кожна валюта мала золотий зміст. Згідно золотого змісту валют установлівать їхні золоті паритети. Валюти вільно конвертувалися в золото. Золото використовувалося як загальновизнані світові гроші. 3. Склався режим вільно змінних курсів валют з урахуванням ринкового попиту і пропозиції, але в межах золотих точок. Якщо ринковий курс золотих монет відхилявся від паритету, заснованого на їхньому золотому змісті, то боржники віддавали перевагу розплачуватися по міжнародних зобов'язаннях золотом, а не іноземними валютами.
Золотомонетний стандарт був відносно ефективний до 1 світової війни, коли діяв ринковий механізм вирівнювання валютного курсу і платіжного балансу. Країни з дефіцитним платіжним балансом вимушені були проводити дефляційну політику, обмежувати грошову масу в обігу при відливі золота за кордон. Характерно, що й у розпал тріумфу золотомон. стандарту міжнар. розрахунки здійснювалися в основному з використанням тратт, виписаних у нац. валюті, переважно в англійській. Золото служило лише для оплати пасивного сальдо балансу міжнар. розрахунків країни. З кінця XIX ст. з'явилася також тенденція до зменшення частки золота в грошовій масі. Розмінні кредитні гроші витісняли золото. Регулюючий механізм золотомон. стандарту переставав діяти при екон. кризах.
Регул. вал. курсу шляхом дефляц.політики, зниж. цін і збільш. безроб. обернулося проти трудящих, призв. до соц. напруженості.
Поступово золотий стандарт (золотомонетний) зжив себе, тому що не відповідав масштабам господарських зв'язків і умовам регульованої ринкової економіки. Перша світова війна ознаменувалася кризою світової валютної системи. Золотомонетний стандарт перестав функціонувати як грошова і валютна система. Безпосередньою причиною валютної кризи виявилася військова і повоєнна розруха.
Генуезька валютна система
Після закінчення Першої світової війни замість системи золотомонетного стандарту почала формуватися урізана форма золотовалютній системи - золотослітковий або золотодевізний стандарт (девізи - платіжні засоби в іноземній валюті, які призначалися для міжнародних розрахунків), який грунтувався на золоті та провідних валютах, які конвертувалися в золото.
2 світова валютна система була юридично оформлена міждержавною угодою, досягнутим на Генуезькой міжнародної конференції в 1922 році. Генуезька валютна система функціонувала на таких основних принципах: 1) її основу складали золото і девізи - іноземні валюти. Національні гроші стали використовуватися в якості міжнародних платіжно-резервних засобів, що знімало обмеження, пов'язані із застосуванням золотомонетного стандарту, але при цьому ставило світову валютну систему в залежність від стану провідних національних економік (проте в період між двома світовими війнами статус резервної не був офіційно закріплений за жодною з валют, долар США та англійський фунт стерлінгів виступали як суперники в боротьбі за лідерство в цій сфері);
2) зберігалися золоті паритети. Конверсія валют у золото могла здійснюватися як безпосередньо (валюти США, Франції, Великобританії), так і опосередковано через іноземні валюти;
3) був відновлений режим вільно плаваючих валютних курсів; 4) валютне регулювання стало новим елементом світ. фін.с-ми і здійсн. у формі активної валютної політики, між нар. конференцій і нарад.
Нестійкість генуезької валютної системи була зумовлена тим, що замість золотовалютного стандарту були введені урізані форми монометалізму, процес стабілізації валют розтягся на кілька років. У більшості країн були проведені девальвації, причому в ряді країн вони були близькі до нуліфікацію (Німеччина, Австрія, Польща).
Валютна стабілізація була підірвана світовою економічною кризою 1929-1933 рр., і пізніше - другою світовою війною. У результаті кризи зазнав краху один із головних принципів валютної системи - золотодевізний стандарт, курс низки валют знизився в середньому на 84%. Валютні суперечності призвели до валютної війни, проведеної такими засобами, як валютна інтервенція, валютний демпінг, валютні обмеження, валютні блоки.