Комерційні банки в Україні
Другий рівень банківської системи складається з комерційних банків. Банком з юридичної точки зоруприйнято вважати фінансово-кредитну установу, яку зареєстровано як банк і яка може здійснювати сукупність операцій, віднесених до кола банківських.
Банківська діяльність в Україні має здійснюватися згідно із Законом України «Про банки та банківські діяльність» від 07.12.2000 р. Цим законом визначено значний перелік операцій, які віднесено до банківської діяльності, зокрема:
·залучення коштів фізичних і юридичних осіб (до запитання і на певний строк);
·розміщення залучених коштів від свого імені та за свій рахунок кредитними та інвестиційними операціями;
·відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб;
·здійснення розрахунків за дорученням фізичних та юридичних осіб, банків-кореспондентів;
·інкасація коштів, векселів, платіжних і розрахункових документів та касове обслуговування фізичних та юридичних осіб;
·купівля-продаж іноземної валюти в готівковій і безготівковій формах;
·операції з банківськими металами;
·видача банківських гарантій;
·операції з платіжними картками.
Отже, банки — це особливі економічні інститути, що акумулюють грошові кошти, надають кредити, здійснюють розрахунки на грошовому ринку. Саме таке визначення можна дати банку в економічному розумінні.
Комерційні банки також часто розглядаються у двох аспектах — широкому та вузькому:
• у широкому розумінні комерційний банк— це будь-який банк, що функціонує на другому після центрального банку рівні банківської системи;
• у вузькому розумінні комерційний банк— це банк, який виконує певний набір базових банківських операцій та єдиною метою якого є одержання прибутку.
Залежно від економічного змісту всі види діяльності комерційних банків прийнято поділяти на три групи (рис. 1.2):
• пасивні операції;
• активні операції;
• послуги.
За рахунок пасивних операційформуються ресурси комерційного банку, які необхідні йому для забезпечення нормальної діяльності, підтримання ліквідності на належному рівні та отримання запланованого доходу. Акумульовані в результаті пасивних операцій грошові кошти становлять переважну частину ресурсів банку, що визначає важливу роль цих операцій у його діяльності. Пасивні операції включають: залучення коштів юридичних осіб та вкладів населення; отримання кредитів від комерційних банків та центрального банку; випуск банківських облігацій, векселів та інших зобов’язань. Результати пасивних операцій відображаються в пасиві балансу банку.
Рис. 1.2. Основні види операцій та послуги комерційного банку |
Активні операції— це розміщення банком власних та залучених коштів з метою отримання прибутку. До активних операцій належать: надання кредитів юридичним та фізичним особам, вкладення в цінні папери, формування касових залишків та резервів, формування інших активів (придбання приміщень, обладнання тощо). Результати активних операцій відображаються в активі балансу банку. Активні операції тісно пов’язані з пасивними операціями. Комерційний банк, розміщуючи грошові кошти в активи, постійно стежить, щоб частина коштів знаходилась у вигляді обов’язкових та вільних резервів, і терміни вкладень в активи відповідали термінам залучення коштів в пасиви. Крім того, кредитні операції банків призводять до появи додаткових коштів у пасивах. Усе це потребує від банку управління активами та пасивами в їх взаємозв’язку як єдиним комплексом банківської діяльності.
Крім операцій, пов’язаних з формуванням банківських пасивів та активів, комерційні банки займаються і іншими видами діяльності, які дістали назву банківських послуг. До банківських послуг належать: розрахункові, касові, трастові (довірчі), посередницькі, консультаційні та ін. Істотною ознакою банківських послуг є те, що для їх надання банку не потрібні додаткові ресурси. Свою діяльність щодо надання послуг банк здійснює, як правило, в процесі проведення пасивних і активних операцій. Доходи від послуг банки отримують, як правило, не у вигляді відсотків, а у формі комісійних. Банківські послуги приносять банку стабільний дохід і є практично безризиковим видом діяльності.
Для того щоб банк зміг розпочати свою роботу, він має бути зареєстрованим. Комерційний банк вважається створеним і набуває статусу юридичної особи з часу його реєстрації НБУ в Республіканській книзі реєстрації банків, валютних бірж та фінансово кредитних установ. Порядок реєстрації і ліцензуваннявстановлений Законом «Про банки і банківську діяльність» і докладно викладений у Постанові НБУ № 375 від 07.12.2003 р. «Про затвердження Положення про порядок видачі банкам ліцензії на здійснення банківських операцій».
Для державної реєстрації й одержання ліцензії на здійснення банківських операцій банки надають наступні документи:
·заяву з клопотанням про державну реєстрацію кредитної організації та видачі ліцензії на здійснення банківських операцій
·установчий договір;
·статут;
·протокол зборів засновників про прийняття статуту та про затвердження кандидатур для призначення на посади керівників виконавчих органів та головного бухгалтера;
·свідоцтво про сплату державного збору;
·копії свідоцтв про державну реєстрацію засновників, їх статутні документи та аудиторські висновки про їх фінансовий стан;
·декларації про доходи засновників — фізичних осіб;
·анкети кандидатів на посади керівників департаментів і головного бухгалтера банку;
·за необхідності інші.
Статутний капітал складається із внесків її засновників чи акціонерів, підтверджених аудитом. Засновниками комерційного банку можуть бути українські та іноземні юридичні й фізичні особи, за винятком профспілкових і політичних організацій, спілок і партій, громадських фондів, рад усіх рівнів, їх виконавчих органів, офшорних компаній і банків. Норматив мінімального розміру статутного капіталу встановлюється НБУ.
Внески засновників, акціонерів до статутного капіталу комерційного банку здійснюються у грошовій формі в національній валюті України та вільно конвертованій іноземній валюті (для нерезидентів).
Для формування статутного фонду до реєстрації комерційного банку в регіональному управлінні НБУ за місцем створення комерційного банку засновникам відкривається тимчасовий рахунок. На цей рахунок кожен із засновників вносить визначену установчими документами частку статутного фонду. Підставою для відкриття такого рахунку є заява на відкриття рахунку та установчий договір.
На момент реєстрації комерційного банку статутний фонд має бути сплачений у розмірі 30% для банків відкритого типу і 50% — для банків закритого типу.
Після реєстрації банку зібрані кошти перераховуються з тимчасового рахунку комерційного банку на його кореспондентський рахунок у регіональному управлінні НБУ за місцем знаходження.