Оцінювання хімічної обстановки при руйнуванні (аварії) об’єктів, що містять сильнодіючі отруйні речовини

При руйнуванні або аваріях на об’єктах, що мають сильнодіючі отруйні речовини (СДОР), утворюються зони хімічного зараження, всередині яких можуть виникати осередки хімічного ураження.

Сильнодіючі отруйні речовини – хімічні сполуки, що у визначених кількостях перевищують гранично припустимі концентрації (щільність зараження) та можуть впливати на людей, сільськогосподарських тварин, рослини і викликати в них ураження різного ступеня. СДОР можуть бути елементом виробництва (аміак, хлор, азотна і сірчана кислоти, фтористий водень) і можуть утворюватися як токсичні продукти при пожежах на об’єктах народного господарства (окис вуглецю, окис азоту, хлористий водень, сірчистий газ).

СДОР можуть бути у вигляді рідин або зріджених газів. Їх зберігають у закритих ємностях. Руйнування або ушкодження ємності або комунікації з зазначеними речовинами служать джерелами утворення зон хімічного зараження і вогнищ хімічного ураження.

Зона хімічного зараження, утворена СДОР, включає місце безпосереднього розливу отруйних речовин і територію, над якою поширилися пари отруйних речовин у вражаючих концентраціях.

Залежно від кількості отруйної речовини, що вилилася, у зоні хімічного зараження може бути один або кілька вогнищ хімічного ураження.

Розміри зони хімічного зараження характеризуються глибиною поширення хмари, зараженої отруйними речовинами повітря з вражаючими концентраціями Г, шириною Ш і площею S.

Основною характеристикою зони хімічного зараження є глибина поширення зараженої хмари зараженого повітря. Ця глибина пропорційна концентрації СДОР і швидкості вітру. Однак при значній швидкості вітру у приземному шарі повітря (6 – 7 м/с і більше) ця пропорційність порушується, тому що хмара швидко розсіюється. Підвищення температури ґрунту і повітря прискорює випар СДОР, а, отже, збільшує її концентрацію над зараженою місцевістю. На глибину поширення СДОР і на їхню концентрацію в повітрі значно впливають вертикальні потоки повітря. Їхній напрямок характеризується ступенем вертикальної стійкості атмосфери. Розрізняють три ступеня вертикальної стійкості атмосфери: інверсію, ізотермію і конвекцію (рис.5.3.1).

Рисунок 5.3.1 – Ступені вертикальної стійкості атмосфери

Оцінювання хімічної обстановки на об’єктах, що мають СДОР, проводиться для організації захисту людей, які можуть виявитися в зонах хімічного зараження.

При розв’язанні завдання з підвищення стійкості роботи об’єктів оцінювання хімічної обстановки проводиться завчасно методом прогнозування.

Оцінювання хімічної обстановки на об’єктах, що мають сильнодіючі отруйні речовини, включає:

· визначення розмірів і площі зони хімічного зараження;

· визначення часу підходу зараженого повітря до об’єкта;

· визначення часу вражаючої дії СДОР;

· визначення можливих втрат людей у вогнищі хімічного ураження.