Управлінський облік як вихідний елемент системи контролінгу і його завдання
Управлінський облік виник у країнах з ринковою економікою в інтересах внутрішніх користувачів інформації. Він складається із систематичного обліку, який розвиває традиційні способи бух- галтерської інформації, і проблемного обліку, що дозволяє виро- бити дійові управлінські рішення.
До цього часу в економічній літературі ще не сформувалася єдина думка щодо визначення суті управлінського обліку. Проте найбільш зрозумілими і вдалими можна вважати такі його тлума- чення.
Управлінський облік — це процес виявлення, вимірювання,
нагромадження, аналізу, підготовки, інтерпретації та передачі
інформації, що використовується управлінською ланкою для
планування, оцінки і контролю всередині організації та для за-
безпечення відповідного підзвітного використання ресурсів [7,
с. 209].
Управлінський облік — це економічна система, пов’язана із
підготовкою та забезпеченням системи управління інформацією
при здійсненні інвестиційної, операційної та фінансової діяльно-
сті, яка дозволяє розробляти та в комплексі приймати найбільш
ефективні оперативні, тактичні стратегічні рішення на різних рі-
внях управління підприємством [45, с. 35—36].
До недавнього часу у нас розвивався лише фінансовий облік. а
з управлінського обліку використовувалися деякі фрагменти —
облік витрат на виробництво і калькулювання собівартості гото-
вої продукції, техніко-економічне планування, аналіз господарсь-
кої діяльності.
Особливістю управлінського обліку є те, що на місце чисто
процедурних обліково-економічних завдань висувається нове за-
вдання — забезпечення потреб користувачів у такій інформації,
яка носить адресний характер, а також орієнтація на детальний
облік витрат на виробництво і калькулювання собівартості про-
дукції з метою пошуків резервів для зниження витрат на одини-
цю продукції.
Інформація управлінського обліку орієнтована на задоволення
потреб як поточного, так і стратегічного управління, на оптимі-
зацію використання ресурсів, забезпечення об’єктивної оцінки
діяльності внутрішніх господарських підрозділів підприємств та
організацій, а також роботи працівників апарату управління, осо-
бливо менеджерів. Це вказує на те, що управлінський облік, як
справедливо зазначає вітчизняний учений Голов С. Ф., є складо-
вою частиною процесу управління. Він надає інформацію, важ-
ливу для [7, с. 209—210]:
— визначення стратегії та планування майбутніх операцій ор-
ганізації;
— контролювання її поточної діяльності;
— оптимізації використання ресурсів;
— оцінки ефективності діяльності;
— зниження суб’єктивності в процесі прийняття рішень.
Управлінський облік повинен забезпечити для адміністрації
таку інформацію, яка дозволяє:
— приймати управлінські рішення з урахуванням їх економіч-
них наслідків, контролювати витрати у зіставленні з нормами;
— формувати економічну стратегію;
— оцінювати формування собівартості і прибутку протягом
місяця;
— оцінювати витрати в розрізі структурних підрозділів під-
приємства;
— приймати рішення щодо окупності програм, калькуляції
собівартості продукції, окупності і ефективності ремонтів, вико-
ристання ресурсів.
Управлінський облік не регламентується і його організація та
методологія залежить від потреб системи управління, тому для
проектування підсистеми управлінського обліку необхідно ви-
вчити запити управлінських служб. Як правило, управлінський
облік доцільно організовувати на великих та середніх підприємс-
твах, які мають складну структуру, значну номенклатуру виробів,
сировини, матеріалів, напівфабрикатів, складний технологічний
процес тощо.
Для розвитку управлінського обліку в Україні, як вважає про-
фесор Пушкар М. С., необхідні деякі передумови [56, с. 224—
226]:
По-перше, формування ринкової інфраструктури, приватиза-
ція підприємств, ринковий механізм ціноутворення закономірно
викликають необхідність розробки системи формування собівар- тості продукції. Рахувати витрати на виробництво потрібно не наприкінці місяця, коли вже неможливо вплинути на них, а на початку місяця на основі норм. Протягом місяця фіксуються від- хилення від норм з виявленням причин і винуватців в розрізі окремих структурних підрозділів з метою їх аналізу і прийняття оперативних рішень щодо формування собівартості продукції.
По-друге, конкуренція між товаровиробниками, яка здійсню-
ється в ціновій формі або в нецінових формах, вимагає постійної
уваги до пошуку резервів зниження собівартості. За всіх інших
рівних умов у конкурентній боротьбі виграє той, в кого нижче
собівартість. З іншого боку, виникає необхідність організувати
облік реалізації продукції по географічних районах, сегментах
ринку, групах покупців, стежити за становищем на ринку конку-
рентів тощо. Це означає, що виробництво та збут продукції орга-
нізується на основі маркетингових досліджень. Бухгалтерський
облік включає ряд нових об’єктів спостереження і тому розши-
рюються його межі. Поява управлінського обліку в значній мірі
обумовлена ускладненням зовнішнього середовища і необхідніс-
тю врахування його змін.
По-третє, в ринковій економіці діє комерційна таємниця, яка
пов’язана з засекречуванням певної інформації. Кабінет Мініст-
рів України постановою від 9.09.1993 р. № 611 «Про перелік ві-
домостей, що не становлять комерційної таємниці» визначив ко-
ло тих даних, які повинні бути відкритими. До них відно-
сять [53]:
— установчі (засновницькі) документи;
— державна звітність;
— дані про податки і платежі та правильність їх нарахування;
— чисельність працюючих та їх заробітна плата;
— дані про забруднення навколишнього середовища, недо-
тримання безпечних умов праці тощо;
— документи про платоспроможність;
— відомості, що підлягають оголошенню відповідно до чин-
ного законодавства.
З цього переліку виходить, що всі інші дані, що характеризу-
ють господарську і фінансову діяльність підприємства, не підля-
гають розголошенню і складають комерційну таємницю.
Враховуючи те, що управлінський облік направлений на конт-
роль за формуванням собівартості і калькулювання продукції,
його дані є комерційною таємницею, розголошення яких може
нанести шкоду.
По-четверте, розвиток теорії і практики обліку дає можливість відокремити управлінський облік від фінансового. Система облі- ку витрат на виробництво дає можливість організувати аналітич- ний облік паралельно за багатьма ознаками:
— за елементами;
— за статтями;
— за центрами витрат;
— за сферами відповідальності;
— за процесами виробництва;
— за видами продукції;
— за нормами витрат, відхиленнями від норм і змінами
норм;
— за частками витрат окремих цехів у собівартості окремих
видів продукції;
— за змінами;
— за бригадами.
Отже, передумови виникнення управлінського обліку були в
певній мірі закладені в систематичному обліку, який формувався
в Україні до цього часу. Разом з тим формування ринкової інфра-
структури робить необхідним відокремлення управлінського об-
ліку в окрему галузь системи бухгалтерського обліку.
На думку професора Сопка В. В., внутрішньогосподарський
облік (так званий управлінський, виробничий, контролінг) не є
самостійним бухгалтерським обліком. Це є продовження, а точ-
ніше подальше поглиблення, деталізація даних бухгалтерського
фінансового обліку в частині витрат та доходів діяльності, коли
розкривається вся ефективність придбання ресурсів, їх перероб-
ки, технологічних та організаційних рішень, мотивації тощо. Цей
облік становить комерційну таємницю підприємства. Він буду-
ється суто для конкретного підприємства виходячи з характеру
технологій, організаційних рішень. Основними користувачами
інформації з внутрішньогосподарського обліку є керівники, влас-
ники, засновники, менеджери. Це конфіденційна, таємна бухгал-
терська інформація [60, с. 399].
Отже, побудова бухгалтерського внутрішньогосподарського
обліку базується на даних фінансового обліку, тобто вихідними
для внутрішньогосподарського обліку є дані фінансового обліку.
Завдання внутрішньогосподарського обліку — з допомогою де-
талізації та предметно-цільової конкретизації розкрити відповід-
ність або невідповідність затрат бізнес-плановим показникам. У
разі відхилення визначити, хто був ініціатором економії або ви-
нуватцем перевитрат. А це означає, що для потреб внутрішнього-
сподарського обліку необхідно залучати дані (показники) бізнес-
плану, а також нормативну інформацію.
Крім того, у побудові внутрішньогосподарського обліку бере
участь також різна технологічна, маркетингова й інша інформа-
ція, яка може впливати на оптимізацію управлінських рішень
щодо скорочення затрат, збільшення доходів, одержання додат-
кового прибутку або зменшення збитків.
А це означає, що поняття «внутрішньогосподарський облік»
значно ширше, ніж просто бухгалтерський облік.
Згідно з нашими переконаннями, управлінський облік, незва-
жаючи на його назву, чи то виробничий облік, чи внутрішньогос-
подарський, — це досить вагома складова комплексної системи
бухгалтерського обліку, яка набуває все більшого поширення і
практичного застосування.
Управлінський облік має зв’язки з рядом інших наук — фі-
нансовим обліком, менеджментом, математикою, аналізом гос-
подарської діяльності, фінансами, статистикою, технологією, ін-
женерною справою.
Виходячи з ролі і значення управлінського обліку в системі
бухгалтерського обліку в цілому можна виділити такі найбільш
суттєві його ознаки:
— підпорядкування методології обліку запитам управлінської
системи;
— забезпечення внутрішніх потреб підприємства в інфор-
мації;
— обмеження об’єктів обліку витратами на виробництво і
калькулюванням собівартості продукції;
— конфіденційність.
Управлінський облік організовується в такому порядку, щоб
повністю задовольнити потреби управління в інформації щодо
формування собівартості і визначення рентабельності окремих
видів продукції.
Інформація про собівартість продукції є конфіденційною, і
вона призначена для службового користування без права розго-
лошення.
Предметом управлінського обліку є контроль за формуванням
собівартості продукції в розрізі центрів витрат і сфер відповіда-
льності і визначення рентабельності та пошук резервів зниження
витрат і зростання прибутку.
Метою управлінського обліку є мінімізація витрат на вироб-
ництво продукції і отримання максимально можливого рівня рен-
табельності або норми прибутку.
Для досягнення мети необхідно, на думку професора Пушка- ря М. С., децентралізувати контроль за формуванням собівартос- ті. Прямі витрати на виробництво (матеріальні ресурси, заробітна плата) слід планувати і контролювати за центрами витрат і відпо- відальними особами (лінійний персонал), а непрямі витрати (ви- трати по утриманню і експлуатації машин і устаткування, витра- ти на управління) — штабним персоналом (начальниками відділів і служб) [56, с. 229].
Управлінський облік є вихідним елементом системи контролі-
нгу, оскільки забезпечує службу контролінгу вичерпною достові-
рною та необхідною інформацією щодо витрат на виробництво і
калькулювання собівартості продукції на всіх стадіях виробничо-
го процесу, що дає змогу здійснювати підготовку виважених
управлінських рішень на підставі такої інформації.
Завданням управлінського обліку, на думку професора Фаріо-
на І. Д. та Писаренка Т. М. є складання звітів, інформація яких
призначена для власників підприємства, його керівників (мене-
джерів) та інших внутрішніх користувачів інформації [73, с. 12].
Безперечно, таке твердження є надто звуженим і не в повній мірі
охоплює ту низку питань, які перебувають в полі зору управлін-
ського обліку. Більш повний і деталізований перелік таких за-
вдань наводить професор Пушкар М. С.
Основними завданнями управлінського обліку, на його думку,
є [56, с. 229]:
складання кошторисів на виробництво продукції;
облік витрат на виробництво паралельно за багатьма напря-
мами (цех, дільниця, бригада, виріб, елемент, стаття калькуляції);
визначення об’єктів калькулювання, калькуляційних оди-
ниць;
вибір методів обліку витрат на виробництво і калькулюван-
ня собівартості продукції;
складання планових і звітних калькуляцій;
аналіз відхилень від норм витрат;
групування відхилень за причинами і винуватцями;
забезпечення інформації для управління про відхилення від
норм;
визначення собівартості продукції, норми прибутку, рента-
бельності;
аналіз собівартості продукції і виявлення резервів її знижен-
ня;
автоматизація обліку, калькулювання і аналізу собівартості
продукції.
Заслуговує на увагу і практичне застосування у вітчизняній практиці коло завдань системи управлінського обліку, які виділяє професор КНЕУ О. О. Терещенко [66, с. 139]:
— забезпечувати розподіл витрат у розрізі «реалізована про- дукція — товарно-матеріальні запаси», «постійні — змінні витра- ти», «прямі — непрямі витрати»;
— сприяти виявленню проблемних питань у сфері витрат і розробленню альтернативних рішень для їхнього розв’язання;
— уможливлювати використання сучасних методів управлін-
ня витратами (таргет-костинг, директ-костинг, ретроградна каль-
куляція, АВС-аналіз, бенчмаркінг, CVP-аналіз, одно- та багато-
ступінчастий директ-костинг);
— забезпечувати бюджетний контроль (аналіз причин відхи-
лень фактичних показників витрат від планових);
— давати змогу об’єктивно оцінити результати фінансово-
господарської діяльності (чи окремих заходів, операцій) у плано-
вому періоді в цілому на підприємстві та в розрізі окремих
центрів відповідальності.