Порівняльний аналіз періодів розвитку економіки Південної Кореї та України

Ознаки системної кризи: порівняльний аналіз економіки і фондового ринку Південної Кореї та України

У глобалізованому фінансово-економічному середовищі успіху досягають ті країни, які своєчасно і вдало адаптують до національних особливостей конкурентоспроможні моделі. Особливої цінності набувають ті з них, які успішно синхронізують реформування економіки та фондового ринку.

Питання аналізу й розробки конкурентоспроможних моделей у широкому контексті макроекономічного регулювання розглядались у працях А. Маршалла, Дж. Кейса, У. Портера, М. Фрідмана з подальшою деталізацією Дж. Соросом, В. Шарпом, Г. Марковіцем та іншими.

Концептуальним питанням розробки окремих аспектів фінансово-економічної моделі присвячені праці В. Геєця, М. Данилишина, О. Мозгового, О. Барановського, В. Корнєєва, Л. Мусіної та інших учених.

Попри наявність певної кількості наукових досліджень, можна говорити, що їм притаманна деяка формалізація економічної та фінансової складових, відсутність розробленої ефективної фінансово-економічної моделі на базі дієвого фондового ринку.

Практично для всіх країн актуальною проблемою є вироблення ефективної стратегії синхронного реформування економічного та фінансового секторів.

В умовах інноваційної глобалізації, де домінує спекулятивний характер фінансових операцій, що призвело до фінансової кризи 1997 р. в Південно-Східній Азії, необхідною для України є розробка конкурентоспроможної фінансово-економічної моделі розвитку.

Кризовий досвід Південної Кореї показує, що відсутність ефективного регулювання корпоративного сектора, операцій із цінними паперами та доходів від них справляє негативний вплив на розвиток економіки.

Метою статті є узагальнення практики синхронного реформування економіки та фондового ринку Південної Кореї для наступного використання при розробці Стратегії та конкурентоспроможної фінансово-економічної моделі розвитку України на 2006–2026 рр. Це дозволить передбачити особливості вірогідних кризових тенденцій (насамперед для регіонів України, де сконцентрована металургійна та хімічна галузі промисловості) і вжити комплексних заходів із мінімізації негативних наслідків у глобалізованих умовах економічного розвитку.

Порівняльний аналіз періодів розвитку економіки Південної Кореї та України

Для обох країн характерна певна подібність суттєвої незбалансованості внутрішнього і зовнішнього економічного середовища. Основні збої в розвитку економіки (передусім у валютно-фінансовій сфері) Південної Кореї проявились під тиском зовнішніх чинників у ході кризи 1997 р. Вплив цінових факторів в енергетичній сфері – причина вірогідних кризових явищ в Україні у 2006–2007 рр. Зазначені процеси стали можливими через структурну слабкість економіки обох країн, що потребує кардинальної перебудови фінансового, корпоративного і державного секторів. Водночас, порівнюючи параметри функціонування фондових ринківдвох країн, можна констатувати різну динаміку та характер їх розвитку. Насамперед слід звернути увагу на таку відмінність: український фондовий ринок значною мірою тінізований і недієвий.

На різних етапах розвитку економіки Південної Кореї:

- стимулювання експорту – у Південній Кореї до 1970 р.,

- підтримка важкої та хімічної промисловості – відповідно до 1980 р. і до 2006 р.;

- лібералізація торгівлі й активне включення ринкових механізмів – відповідно до 1990 р. і до 1998 р.;

- реагування на вимоги глобалізації (приєднання до СОТ, ОЄСР) – у Південній Кореї до 1997 р.,

У посткризовий період (після 1997 р.) у Південній Кореї здійснювалася підтримка малих і середніх підприємств, проведені системні реформи фінансового та корпоративного секторів. Відновлення економіки після фінансової кризи відбулося за чотири роки [1, с. 81].

Для обох країн актуальним було:

- необхідність переходу від адміністративно-планової до ринкової економіки (Південна Корея – середина 50-х років ХХ ст., Україна – починаючи з 1991 р.;

- контроль держави над економікою і вибіркова підтримка окремих галузей;

- розбудова експортного бізнесу та надання податкових преференцій експортно-імпортним операціям;

- політична,.

В умовах динамічної інтеграції до світового господарства обидві країни (Південну Корею до 1997 р., Україну – сьогодні) вирізняють:

· неефективна система корпоративного управління;

· непрозорість фінансового сектора; для України – ще й фондового ринку.

Структурні проблеми економік обох країн, окрім іншого, пов’язані із:

· різким зменшенням експорту металургійної та хімічної продукції (у Південній Кореї в 1996 р., в Україні, вірогідно, із 2006–2007 рр.) унаслідок зростання цін на енергоносії та коливання світової кон’юнктури цін;

· недосконалістю системи корпоративного сектора економіки, надто слабкими фінансовими балансами банківського і корпоративного секторів;

· суттєвим переважанням короткострокових боргів у структурі зовнішнього боргу

Вихід портфельних інвесторів із Південної Кореї стало однією з причин банкрутства банківської системи. Вищезазначені передумови на тлі міжнародних валютних проблем призвели до фінансової кризи в Південній Кореї.

Аналогічні дії іноземних інвесторів і згортання кредитування міжнародними фінансовими інституціями спостерігалися в Україні у 1998–2001 рр. також спричинили кризові явища у фінансовій системі нашої країни. Це стало можливим через недосконалу інституційну структуру (інтерес до короткострокових операцій), неефективне використання кредитних ресурсів (відсоткові ставки вищі за продуктивність використання коштів), а також негативні зовнішні фактори (зменшення українського експорту; збільшення відсоткових ставок на світових ринках).

Україна потребує розробки боргової стратегії і концепції управління зовнішнім боргом, аби не допустити повторення фактичної неплатоспроможності країни в 1998 р.

Особливості розвитку України та Південної Кореї. Україна постійно знаходиться в зоні політичних ризиків, пов’язаних із присутністю на її економічному, політичному, інформаційному просторах дестабілізуючих чинників, що виходять від сусідньої держави – Росії. Політичне протистояння, що набирає силу у ході виборчих кампаній, продовжується і в після виборчий період. Політика керівництва в державі ставить корпоративні інтереси окремих фінансово-промислових груп вище від національних. В Україні досі не вирішена проблема енергетичної безпеки, відсутні конкурентні умови для бізнесу.

Натомість у Південній Кореї патріотизм керівництва і великого бізнесу сприяє максимально можливому поверненню валюти від експорту в країну і виконанню програм соціального захисту.

Україна за сировинним потенціалом є багатшою, ніж Південна Корея. Низькі ціни на газ, вірогідно, будуть економічною платою у вигляді тривалої системної кризи. Газовий фактор став геополітичним гальмом при вступі України до СОТ.

У нашій країні діє непрозорий фондовий ринок, тоді як у Південній Кореї він пройшов динамічний процес адаптації до міжнародних стандартів і ефективного залучення міжнародного капіталу, став реальним фінансовим локомотивом розвитку південнокорейської економіки.

Характерно, що через рік після приєднання до Організації з економічного співробітництва і розвитку Південна Корея пережила жорстку фінансову кризу. Попри підтримку Міжнародного валютного фонду в розмірі $57 млрд. вартість корейської валюти в 1997 р. впала вдвічі (від 950 вон до 2 тис. вон). Капіталізація Корейської фондової біржі порівняно з 1996 р. знизилася на 30%. Але економіка все ж таки зберегла темп росту 6% .

Таким чином, криза у Південній Кореї виявила високу заборгованість корпоративного сектора і слабкість фінансової сфери.