Правове регулювання банкрутства.
Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Справи про банкрутство підвідомчі виключно господарським судам та розглядаються за місцезнаходженням боржника.
Ініціатором провадження по справі про банкрутство можуть бути яку кредитори, так і сам боржник.
Для порушення провадження по справі, боржник або кредитор подає до господарського суду відповідну заяву. Вимоги до такої заяви та перелік документів, які необхідно додати до неї встановлені ст. 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». При цьому, у випадку подачі заяви кредитором, сума його вимог до боржника повинна бути не меншою ніж 300 мінімальних заробітних плат (станом на січень 2009 року це 181500 грн.).
При прийнятті заяви про банкрутство до свого розгляду, господарський суд виносить ухвалу, якою вводить процедуру розпорядження майном боржника, призначає розпорядника майном, вводить мораторій на задоволення вимог кредиторів та призначає дату підготовчого засідання, яке повинно відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з моменту прийняття заяви про банкрутство до розгляду.
За результатами підготовчого засідання, господарський суд виносить ухвалу, в якій визначає розмір вимог кредитора (кредиторів), що подали заяву про банкрутство, визначає дату складання розпорядником майна реєстру кредиторів (повинен бути складений та поданий до суду не пізніше 2 –х місяців і 10 днів з дати проведення підготовчого засідання), призначає дату попереднього засідання та перших зборів кредиторів боржника, зобов’язує кредитора подати до офіційних друкованих засобів оголошення про порушення провадження по справі по банкрутству боржника.
Протягом 30 днів з моменту опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство боржника, всі інші кредитори такого боржника мають подати до господарського суду заяви зі своїми вимогами. Копії даних заяв та доданих документів направляються на адресу боржника та розпорядника майном.
Заяви подані після закінчення 30 денного строку не розглядаються, а вимоги таких кредиторів вважаються погашеними.
Розпорядник майна разом з боржником розглядають всі вимоги, що надійшли у 30 денний термін та визнають їх або відхиляють, про що повідомляють заявника і господарський суд.
На попередньому засіданні, господарський суд розглядає реєстр кредиторів та вимоги, щодо яких заперечує боржник. За результатами попереднього судового засідання виноситься ухвала, якою визначається розмір визнаних судом вимог кредиторів.
За клопотанням комітету кредиторів, господарський суд може винести ухвалу про проведення санації боржника. Санація вводиться на строк, що не перевищує 12 місяців і може бути продовженим ще до 6 місяців.
Одночасно з винесенням ухвали про санацію, господарський суд призначає керуючого санацією, до якого переходять всі повноваження виконавчого органу боржника щодо управління його справами.
У випадку неспроможності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити вимоги кредиторів, визнані судом, господарський суд виносить постанову, якою визнає боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.
Опублікування відомостей про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури здійснюється ліквідатором у офіційних друкованих органах за рахунок банкрута у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.
Черговість задоволення вимог кредиторів встановлена ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».