Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності
1. Товарообмінна (бартерна) операція у галузі
зовнішньоекономічної діяльності - це один з видів
експортно-імпортних операцій, оформлених бартерним договором або
договором із змішаною формою оплати, яким часткова оплата
експортних (імпортних) поставок передбачена в натуральній формі,
між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним
суб'єктом господарської діяльності, що передбачає збалансований за
вартістю обмін товарами, роботами, послугами у будь-якому
поєднанні, не опосередкований рухом коштів у готівковій або
безготівковій формі.
Оцінка товарів за бартерними договорами здійснюється з метою
створення умов для забезпечення еквівалентності обміну, а також
для митного обліку, визначення страхових сум, оцінки претензій,
застосування санкцій. Умовою еквівалентності обміну за бартерним
договором є обмін товарами (роботами, послугами) за цінами, що
визначаються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України на
договірних засадах з урахуванням попиту та пропозиції, а також
інших факторів, які діють на відповідних ринках на час укладення
бартерних договорів. У випадках, передбачених законодавством
України, контрактні ціни визначаються суб'єктами
зовнішньоекономічної діяльності України відповідно до індикативних
цін.
2. У бартерному договорі зазначається загальна вартість
товарів, що імпортуються, та загальна вартість товарів (робіт,
послуг), що експортуються за цим договором, з обов'язковим
вираженням в іноземній валюті, віднесеній Національним банком
України до першої групи Класифікатора іноземних валют.
3. Усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України мають
право на проведення товарообмінних (бартерних) операцій відповідно
до законодавства України.
4. З метою збільшення надходжень в Україну валютних коштів,
стабілізації грошової національної одиниці та оздоровлення
фінансово-банківської системи держави в цілому може бути
заборонено проведення товарообмінних (бартерних) операцій у галузі
зовнішньоекономічної діяльності з товарами (роботами, послугами),
перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Стаття 2. Строки проведення товарообмінних (бартерних)
операцій
1. Товари, що імпортуються за бартерним договором, підлягають
ввезенню на митну територію України у строки, зазначені в такому
договорі, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного
оформлення (дати оформлення митної декларації на експорт) товарів,
що фактично експортовані за бартерним договором, а в разі експорту
за бартерним договором робіт і послуг - з дати підписання акта або
іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг.
Датою ввезення товарів за бартерним договором на митну
територію України вважається дата їх митного оформлення (дата
оформлення митної декларації на імпорт), а в разі імпорту за
бартерним договором робіт або послуг - дата підписання акта або
іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг";
{ Частина перша статті 2 в редакції Закону N 5061-VI ( 5061-17 )
від 05.07.2012 }
{ Частину другу статті 2 виключено на підставі Закону
N 5061-VI ( 5061-17 ) від 05.07.2012 }
{ Частину третю статті 2 виключено на підставі Закону
N 5061-VI ( 5061-17 ) від 05.07.2012 }
4. У разі переоформлення в установленому порядку бартерного
договору на інші види зовнішньоекономічного договору строки,
передбачені цією статтею, не поновлюються і не перериваються.{ Абзац перший частини четвертої статті 2 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 5061-VI ( 5061-17 ) від 05.07.2012 }
У разі коли замість поставок товарів (робіт, послуг), що
імпортуються за бартерним договором, іноземний контрагент виконує
свої зобов'язання шляхом перерахування коштів на рахунок суб'єкта
зовнішньоекономічної діяльності України - сторони договору,
підставою для зняття з контролю органу доходів і зборів питання
щодо імпортної частини за бартерним договором є подання зазначеним
суб'єктом до органу доходів і зборів довідки уповноваженого банку
про надходження коштів у рахунок цього договору в установлені
законодавством України строки на суму, еквівалентну вартості
товарів (робіт, послуг), зазначених у договорі, та копії
додаткових угод, які зумовлюють зміну характеру договору. { Абзац
другий частини четвертої статті 2 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 }
У разі зміни умов договору, що передбачає заміну зобов'язань
щодо оплати товару іноземним контрагентом в грошовій формі на
зобов'язання по постачанню товарів (робіт, послуг), український
постачальник подає копії договору та додаткових угод до органу
доходів і зборів. { Абзац третій частини четвертої статті 2 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 406-VII ( 406-18 ) від
04.07.2013 }
Стаття 3. Відповідальність за порушення строків проведення
товарообмінних (бартерних) операцій
1. Порушення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності
України передбачених частиною першою статті 2 цього Закону строків
ввезення товарів (виконання робіт, надання послуг), що
імпортуються за бартерним договором, тягне за собою стягнення пені
за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка вартості
неодержаних товарів (робіт, послуг), що імпортуються за бартерним
договором.
Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати
розміру заборгованості.
2. Якщо заборгованість за бартерним договором виникла через
форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), строки,
передбачені частиною першою статті 2 цього Закону, зупиняються і
пеня за їх порушення протягом дії цих обставин не стягується.
{ Абзац перший частини другої статті 3 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 1669-VII ( 1669-18 ) від 02.09.2014 }
Настання та закінчення дії обставин непереборної сили повинно
бути підтверджено довідкою офіційного органу, уповноваженого
державою, де такі обставини мали місце. Обставини форс-мажору
підтверджуються в установленому законом порядку.
3. У разі прийняття судом, Міжнародним комерційним чи
Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті
України або іншим уповноваженим арбітражем, в тому числі в іншій
країні, позовної заяви про стягнення заборгованості, яка виникла
внаслідок недотримання строків та інших умов, визначених бартерним
договором, строки, передбачені частиною першою статті 2 цього
Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не
сплачується.
У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю
або частково чи припинення (закриття) провадження у справі або
залишення позову без розгляду строки, передбачені частиною першою
статті 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення
сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який
ці строки було зупинено. У разі часткової відмови в позові пеня
нараховується тільки в тій частині, в якій було відмовлено.
У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за
порушення строків, передбачених частиною першою статті 2 цього
Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.
( Частина третя статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003 )
4. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності України, які
здійснили експорт або імпорт робіт, послуг за бартерним договором,
зобов’язані протягом п’яти робочих днів з дня підписання акта або
іншого документа, що засвідчує виконання робіт чи надання послуг,
повідомити орган доходів і зборів - митницю (якщо імпортуються або
експортуються за таким договором товари) або державну податкову
інспекцію (якщо імпортуються або експортуються за таким договором
роботи чи послуги) про факт здійснення експорту товарів (робіт,
послуг). Неподання або несвоєчасне подання такої інформації тягне
за собою нарахування пені у розмірі одного відсотка вартості
експортованих товарів (робіт, послуг) за кожний день прострочення.
Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати вартості
експортованих товарів (робіт, послуг).
Митниці здійснюють контроль за надходженням товарів за
імпортом згідно з бартерними договорами та інформують органи
доходів і зборів про порушення строків надходження товарів,
передбачених частиною першою статті 2 цього Закону.
Державні податкові інспекції здійснюють контроль за
своєчасним імпортом робіт і послуг згідно з бартерними договорами
та інформують митниці про фактичний експорт робіт і послуг для
забезпечення контролю за своєчасним надходженням товарів, що мають
бути імпортовані.{ Частина четверта статті 3 в редакції Закону N 406-VII ( 406-18 )
від 04.07.2013 }
5. Органи доходів і зборів мають право за результатами
документальних перевірок стягувати у безспірному порядку із
суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України пеню,
передбачену цією статтею.{ Частина п'ята статті 3 в редакції Закону N 406-VII ( 406-18 )
від 04.07.2013 }
6. Суми пені, стягненої відповідно до цієї статті,
спрямовуються до Державного бюджету України у порядку,
передбаченому законодавством України.{ Стаття 3 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2035-III
( 2035-14 ) від 05.10.2000, N 5061-VI ( 5061-17 ) від 05.07.2012 }
Стаття 4. Міжнародні договори
Якщо міжнародним договором України, ратифікованим Верховною
Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені
цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору.
Стаття 5. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності через 90 днів з дня його
опублікування.
2. Якщо експорт товарів (робіт, послуг) за бартерним
договором здійснено до набрання чинності цим Законом, строки
ввезення на митну територію України товарів (робіт, послуг), що
імпортуються за бартерним договором, не поновлюються і не
перериваються.
3. До приведення законодавства у відповідність з цим Законом
чинні акти законодавства застосовуються у частині, що не
суперечить цьому Закону.
Питаннячко
§ 3. Договір контрактації сільськогосподарської продукції
Сільське господарство як вид господарської діяльності посідає чільне місце у правовій базі. Безпосередньо договору контрактації сільськогосподарської продукції присвячений § 4 гл. 54 ЦК України та § 2 гл. 30 ГК України; крім того, у ч. 2 ст. 713 ЦК України прямо зазначено, що до договору контрактації застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором або законом. Проте опосередковано процес укладення відповідних договорів регулюється досить великою кількістю законодавчих та підзаконних нормативних актів, про що йдеться далі.
Поняття договору контрактації сільськогосподарської продукції
Згідно зі ст. 272 ГК України за договором контрактації виробник сільськогосподарської продукції (виробник) зобов'язується передати заготівельному (закупівельному) або переробному підприємству чи організації (контрактанту) вироблену ним продукцію у строки, кількості, асортименті, що передбачені договором, а контрактант зобов'язується сприяти виробникові у виробництві зазначеної продукції, прийняти і оплатити її.
Подібне визначення містить ст. 713 ЦК України. Вона прямо підкреслює, що за відповідним договором виробник повинен насамперед виробити продукцію та передати її заготівельнику (контрактанту). У цьому разі договір контрактації буде поєднувати в собі ознаки договорів підряду, купівлі-продажу та поставки. Якщо продукція вже вироблена, договір контрактації укладається за правилами щодо договорів купівлі-продажу та поставки.
Характеристика договору контрактації сільськогосподарської продукції
1. Предметом договору контрактації сільськогосподарської продукції є вироблення та наступна передача сільськогосподарської продукції або передача вже виробленої продукції.
Поняття сільськогосподарської продукції міститься у Законі України від 24 червня 2004 р. № 1877-ІУ "Про державну підтримку сільського господарства України", згідно з п. 2.15 ст. 2 якого нею вважаються товари, які підпадають під визначення 1-24 груп УКТ ЗЕД. За Законом України від 5 квітня 2001 р. № 2371-Ш "Про Митний тариф України" до цих груп товарів належать живі тварини; продукти тваринного походження; продукти рослинного походження; жири та олії тваринного або рослинного походження; продукти їх розщеплення; готові харчові жири; воски тваринного або рослинного походження, а також готові харчові продукти; алкогольні та безалкогольні напої і оцет; тютюн та його замінники.
2. Сторонами договору контрактації сільськогосподарської продукції є виробник і контрактант.
Згідно зі ст. 1 Закону України від 18 січня 2001 р. № 2238-III "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" сільськогосподарським товаровиробником може бути фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією. Наявність статусу суб'єкта підприємницької діяльності в цьому разі не є обов'язковою.
За визначенням договору контрактації сільськогосподарської продукції, що наводиться у ГК України, вбачається, що контрактантом може бути підприємство чи організація, тобто юридична особа, що згідно зі своїми установчими документами здійснює закупівлю сільськогосподарської продукції.
В окремих випадках особа, що має статус контрактанта, визначається нормативним шляхом. Наприклад, згідно із Законом України від 4 липня 2002 р. № 37-ІУ "Про зерно та ринок зерна в Україні" заставні закупки зерна, тобто гарантовані державою закупки зерна у сільськогосподарських товаровиробників на певний термін за заставними цінами при зберіганні за ними, на встановлений у договорі заставних закупок зерна строк, права витребувати це зерно, здійснює Державний агент із забезпечення заставних закупок зерна. Ним може бути державне підприємство або господарське товариство, частка держави в статутному фонді якого становить не менше 75%, яке визначене на конкурсних засадах Кабінетом Міністрів України. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 червня 2003 р. № 374-р "Про визначення Державного агента із забезпечення заставних закупок зерна" ним була визначена Державна акціонерна компанія "Хліб України".
3. Контрактант зобов'язується сприяти виробникові у виробництві продукції за договором контрактації сільськогосподарської продукції.
В Україні сільське господарство визнане пріоритетною галуззю господарства. Тому впродовж років незалежності приймалося чимало нормативних актів різного рівня, що встановлювали відповідні пільги для сільськогосподарських виробників. До базових законодавчих актів, що були прийняті останнім часом, належать, зокрема, зазначені вище закони України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001- 2004 років", "Про державну підтримку сільського господарства України", Закон України від 17 грудня 1998 р. № 320-ХІУ "Про фіксований сільськогосподарський податок", Указ Президента України від 7 серпня 2001 р. № 601/2001 "Про заходи щодо розвитку продовольчого ринку та сприяння експорту сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів" та інші.
4. Контрактант зобов'язується прийняти продукцію виробника.
Згідно зі ст. 273 ГК України виробник повинен не пізніш як за 15 днів до початку заготівлі продукції повідомити контрактанта про кількість і строки здачі сільськогосподарської продукції, що пропонується до продажу, та погодити календарний графік її здачі.
Контрактант зобов'язаний прийняти від виробника всю пред'явлену ним продукцію на умовах, передбачених у договорі. Нестандартну продукцію, яка швидко псується, придатну для використання у свіжому або переробленому вигляді, та стандартну продукцію, яка швидко псується, що здається понад обсяги, передбачені договором, контрактант приймає за цінами і на умовах, що погоджені сторонами.
У договорі контрактації можуть передбачатися обсяги сільськогосподарської продукції, приймання якої контрактант здійснює безпосередньо у виробника, та продукції, яка доставляється безпосередньо виробником торговельним підприємствам. Решта продукції приймається контрактантом на визначених договором приймальних пунктах, розташованих у межах адміністративного району за місцезнаходженням виробника.
5. Контрактант зобов'язується оплатити продукцію. Як і стосовно договорів купівлі-продажу і поставки, до договору контрактації застосовуються положення щодо вільних та державних цін і тарифів. Останні, зокрема, діють на ринку зерна.
Так, згідно із ч. З ст. 47 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" при заставних закупках зерна сільськогосподарські товаровиробники на підставі укладених договорів заставних закупок зерна передають зерно зерновим складам, які приймають це зерно на зберігання згідно з укладеними договорами з Державним агентом із забезпечення заставних закупок зерна або уповноваженим із забезпечення заставних закупок зерна, а останні протягом 3 банківських днів перераховують сільськогосподарським товаровиробникам плату за нього в повному обсязі за заставною ціною. Заставною ціною, в свою чергу, відповідно до п. 8 ст. 1 Закону є гарантована державою ціна зерна, яка відшкодовує середньогалузеві нормативні витрати та забезпечує мінімальний прибуток, достатній для відтворення виробництва.