Поняття і сутність системи управління підприємством.
Категорія «управління» розуміється неоднозначно; загальноприйнятими є такі її тлумачення; 1) управління неживими речами та явищами — control; 2) суспільне управління — public administration; 3) державне управління (регулювання) — government administration; 4) управління підприємствами та іншими бізнесовими утвореннями — management або business management За образним висловом класика управлінської науки П. Друкера, менеджмент являє собою особливий вид діяльності, що перетворює неорганізований натовп в ефективну, цілеспрямовану продуктивну групу.
Існують вищі органи загальнодержавного управліннявсіма суб'єктами господарювання.
Президент України як глава держави в рамках повноважень, визначених Конституцією України, керує всіма сферами діяльності суспільства, включаючи економіку.
Певні управлінські рішення приймає також глава адміністрації Президента. Верховна Рада (парламент) України бере участь в управлінні економікою, окремими її сферами і галузями опосередковано, через формування необхідної законодавчої бази.
Центральну виконавчу владу держави репрезентує Кабінет Міністрів України, який практично реалізує соціально-економічну політику країни, координує та спрямовує діяльність конкретних ланок національної економіки через відповідні центральні органи виконавчої влади — міністерства, державні комітети, комітети, агентства, інші установи.
Центральними органами виконавчої влади, керівники яких входять безпосередньо до складу Кабінету Міністрів України та які утворюють систему державного управління суб'єктами господарювання (діяльності), є конкретні міністерства, комітети та інші центральні відомства.
Основними складовими елементами чинної системи загальнодержавного управління сферою економіки служать галузеві та функціональні міністерства.
Будь-яке міністерство очолює міністр, який має кількох заступників.
До складу органів управління міністерства входять департаменти (управління) та відділи, які керують підприємствами (організаціями) з певних питань у межах своєї компетенції.
Важливим робочим органом міністерства є колегія, членами якої є міністр, заступники міністра, начальники (керівники) основних департаментів і відділів. У складі міністерства виокремлюються необхідні функціональні департаменти: планово-економічний, технічний, маркетингу, зі зв'язків із зарубіжними країнами, фінансовий, праці й заробітної плати, виробничо-диспетчерський, центральна бухгалтерія..
Існує відповідна схема організації та взаємодії центральних органів виконавчої влади. Передовсім назвемо міністерства, керівники яких, входять до складу Кабінету Міністрів України:
• Міністерство аграрної політики України;
• Міністерство внутрішніх справ України;
• Міністерство екології та природних ресурсів України;
• Міністерство економіки України;
• Міністерство палива та енергетики України;
• Міністерство закордонних справ України;
• Міністерство культури і мистецтв України;
• Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;
• Міністерство оборони України;
• Міністерство освіти і науки України;
• Міністерство охорони здоров'я України;
• Міністерство праці та соціальної політики України;
• Міністерство транспорту України;
• Міністерство фінансів України;
• Міністерство юстиції України.
До вищих органів державного управління підприємствами (організаціями) належать також державні комітети та інші є центральні органи, статус яких прирівнюється до статусу Дер-жавного комітету України:
• Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України;
• Державний комітет України по водному господарству;
• Державний комітет України по земельних ресурсах;
• Державний комітет України з енергозбереження;
• Державний комітет лісового господарства України;
• Державний комітет промислової політики України;
• Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації України;
• Державний комітет статистики України;
• Національне космічне агентство України;
• Державне казначейство України.
Крім того, функціонують центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом. Такими є:
• Антимонопольний комітет України;
• Державна податкова адміністрація України;
• Державна митна служба України;
• Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва;
• Національна комісія регулювання електроенергетики України;
• Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку України;
• Фонд державного майна України;
• Служба безпеки України.
Конкретні функції, що їх виконують центральні органи державного управління, визначено здебільшого їхньою назвою. Пояснення здійснюваних функцій потребують лише деякі центральні органи управління, зокрема:
• Міністерство економіки визначає головні напрями економічної політики держави, спрямовує зовнішньоекономічну діяльність і торгівлю;
• Фонд державного майна проектує й реалізує щорічні програми приватизації державних підприємств (організацій);
• Державне казначейство розробляє й реалізує плани фінансування переважно організацій діяльність яких здійснюється за рахунок державного бюджету.
Загальну структуру створює сукупність усіх виробничих, невиробничих та управлінських підрозділів підприємства.
Підприємство очолює директор. Він здійснює керівництво підприємством у цілому, тобто репрезентує підприємство в будь-яких організаціях, розпоряджається в межах чинного законодавства його майном, укладає договори, відкриває в банках розрахункові рахунки тощо.
Першим заступником директора є головний інженер. Він керує науково-дослідними та експериментальними роботами, безпосередньо відповідає за вдосконалення техніки і технології виробництва. До його обов'язків входять також технічна підготовка та обслуговування виробництва, розробка заходів для підвищення якості продукції й дотримання технологічної дисципліни.
Економічну службу на підприємстві очолює головний економіст (заступник директора з питань економіки). Він відповідає за організацію планової роботи на підприємстві. Підпорядковані йому відділи здійснюють контроль за виконанням планових завдань, проводять аналіз діяльності підприємства. У його компетенції є також питання фінансів, організації праці та заробітної плати.
Головне завдання начальника виробництва — це забезпечення виконання планів підприємства; з цією метою начальник виробництва та підпорядкований йому виробничий відділ розробляють оперативні плани випуску продукції для кожного цеху, забезпечують ритмічну роботу з їхнього виконання, здійснюють контроль і регулювання перебігу виробничого процесу.
Маркетингові функції вивчення попиту, ринків збуту, реклами, просування товарів, а також матеріально-технічного забезпечення виробництва покладено на заступника директора з комерційних питань.
Заступник директора з кадрових і соціальних питань відповідає за реалізацію кадрової політики підприємства. Він, зокрема, займається питаннями відбору персоналу, його професійної орієнтації та соціальної адаптації, навчання, підвищення на посаді, переведення, звільнення. Крім того, йому підпорядковано служби, що задовольняють соціальні потреби персоналу підприємства.
Кілька підрозділів апарату управління підприємства підпорядковано безпосередньо директору. Облік виробництва, контроль за використанням засобів і дотриманням фінансової дисципліни, складання балансів, розрахунки з робітниками та службовцями здійснює бухгалтерія. Функції контролю якості продукції, запобігання бранку, розробки і впровадження систем управління якістю покладено на незалежний від будь-якого заступника директора відділ технічного контролю. Реалізацією діловодства на підприємстві, тобто приймання вхідної документації, її реєстрацію, облік, розподіл, організацію внутрішнього документообігу, відправлення та зберігання документів забезпечує канцелярія.
Директору підприємства також безпосередньо підпорядковано і начальників цехів, які здійснюють технічне та господарське керівництво відповідним цехом.
Начальник цеху здійснює управління виробництвом за допомогою майстрів виробничих дільниць, які вже безпосередньо або за допомогою бригадирів організують працю виконавців.