Ліцензійний контракт: поняття, предмет та структура

Ліцензійного договору.

Під ліцензійним договором варто розуміти договір, по якому одна сторона — ліцензіар — зобов'язана забезпечувати іншій стороні — ліцензіату — таке положення — фактичне і правове, при якому ліцензіат практично може впровадити у виробництво і використовувати визначене технічне рішення на умовах і в межах, установлених договором, а інша сторона зобов'язана сплатити за це відповідну винагороду або представити компенсацію в іншій формі.

Це визначення виходить від широкого розуміння ліцензійного договору, що передбачає використання як промислового зразка, корисної моделі, так і ноу-хау.

Ціль ліцензійного договору — забезпечити можливість практичного використання даного технічного рішення переданої технології. Основу сучасного ліцензійного договору складають зобов'язання ліцензіара по передачі технічних знань, досвіду і наданню допомоги ліцензіату в їхньому використанні. У ліцензійному договорі умови юридичного характеру нерозривно зв'язані з комерційними і технічними умовами; більш того, від рішення правових питань залежить розмір винагороди й інші істотні умови договору.

Ліцензійний договір дозволяє ліцензіару на термін дії договору контролювати діяльність ліцензіата, що особливо важливо при завоюванні закордонних ринків і технологічної експансії.

Класифікація ліцензій. Під ліцензією розуміється дозвіл, відповідно до якого власник виключного права (ліцензіар) дозволяє іншій особі — ліцензіату — за обумовлену винагороду й у визначених межах користуватися об'єктом цього права.

Ліцензії є однієї з найпоширеніших форм технологічного обміну. Продаж ліцензій — це продаж реально нових, у даний момент не відтворених знань виробничого призначення, якими володіє обмежене число продавців.

Існують наступні види ліцензій:

· патентні — класична ліцензія на використання запатентованих винаходів, промислових зразків;

· безпатентні — на передачу патентів, не захищених правами промислової власності;

· виняткові — покупцеві дається монопольне право на використання об'єкта ліцензії на визначеному ринку;

· невиняткові — допускається багаторазовий продаж однієї і тієї ж ліцензії на визначеному ринку;

· комплексні — сполучаться елементи патентної і безпатентної ліцензій;

· відкриті — патентовласник готовий надати право на використання свого патенту будь-якій фізичній або юридичній особі;

· примусові — держава примушує патентовласника передати іншим право на використання його патенту;

· перехресні — продавець і покупець обмінюються ліцензіями на належні їм об'єкти промислової власності;

· чисті — самостійні ліцензії без супутнього постачання устаткування;

· обгорткові — замість звичайного договору ліцензіар встановлює умови прямо на упакуванні, а покупець стає ліцензіатом у силу того, що купив програму і розкрив упакування.

Перевага як з юридичної, так і з технічної точки зору мають комплексні ліцензії. Так, якщо при продажі ліцензії патент буде визнаний недійсним, то ноу-хау залишиться підставою для виплати відшкодування за використання переданої технології. В умовах сучасного науково-технічного прогресу один винахід, без передачі ноу-хау, практично використовувати не можна.

У ліцензійній угоді предметом договору є право використання винаходу, промислового зразка або іншого технічного досягнення на умовах, визначених договором.

За договором ліцензіату може бути надане не тільки право використання, але і додаткова інформація, можливо, креслення і матеріали. У цих випадках ліцензіар розкриває свої секрети з передачею технічної документації, що супроводжується для нього значним ризиком. Право на винахід, промисловий зразок не може розглядатися як речове право, а сам винахід, промисловий зразок або патент на них — як річ. Будь-яке науково-технічне досягнення — це особливий об'єкт, що на відміну від матеріальних речей не продається.

Об'єкт ліцензійного договору — комплекс визначених прав. З ліцензійного договору випливають погоджені на певний строк, що тривають зобов'язальні правовідносини. Для ліцензійних правовідносин характерно те, що їхній зміст визначається не тільки нормами права, але і договором. При цьому правовідносини диктуються в першу чергу умовами договору і тільки потім — нормами права.

У практиці склалися три основних види ліцензійних угод.

Договір простої ліцензії — ліцензіар дозволяє на визначених умовах використовувати ліцензію або ноу-хау, залишаючи при цьому за собою право як самостійного використання, так і видачі аналогічних за умовами ліцензій іншим зацікавленим особам. На практиці укладення договорів простої ліцензії одержало поширення в тих областях, де предмети ліцензій відносяться до сфери масового виробництва і широкого споживання. У цих випадках вироблена продукція не піддається точному обліку і потреба в ній настільки велика, що наявність декількох ліцензіатів на ринку однієї країни не буде перешкоджати нормальної реалізації виробленої по ліцензії продукції.

Договір виняткової ліцензії — ліцензіату надаються виключні права на використання винаходу або секрету виробництва в межах, обговорених в угоді, і ліцензіар уже не може надавати аналогічні за умовами ліцензії іншим фірмам.

Договір повної ліцензії — ліцензіар уступає ліцензіату цілком усі права на використання винаходу (секретів виробництва) протягом усього терміну дії договору. При цьому сам ліцензіар протягом цього терміну позбавляється права використання предмета ліцензії.

Сутність ліцензійного договору з економічної точки зору варто розглядати як науково-технічне, фінансове і комерційне співробітництво на возкоштовній основі. Це обставина й обумовлює визначені особливості юридичної природи ліцензійного договору. Ліцензійний договір — це договір особливого роду. Патентний закон України містить норму, відповідно до якої патентні права в повному обсязі або частково можуть бути предметом виняткових або невиняткових ліцензій Однак щодо форми і змісту ліцензійного договору не мається яких-небудь законодавчих розпоряджень. Унаслідок цього у відношенні ліцензійних договорів діє основний принцип «волі договору», тобто волі як укладання договору, так і визначення його внутрішнього змісту.

По чинному законодавству України установлено, що умови договору визначаються по розсуду сторін, крім випадків, коли зміст відповідної умови запропоновано законом або іншими правовими актами. Ряд положень ліцензійного договору безпосередньо випливає з діючих законів. Це положення про предмет договору, території і терміну дії, обсягу переданих прав.

Укладання ліцензійного договору розширює коло фізичних і юридичних осіб, яким дозволено користуватися на законних підставах охоронюваними об'єктами промислової власності. Але в той же час ліцензійний договір обмежує обсяг виключних прав патентовласника

При укладанні ліцензійного договору необхідно враховувати, що його умови не повинні порушувати норм законодавства про конкуренцію й обмеження монополістичної діяльності. Забороняються і визнаються недійсними цілком або частково досягнуті в будь-якій формі угоди конкуруючих суб'єктів, що займають у сукупності домінуюче положення на ринку, якщо такі угоди мають або можуть мати своїм результатом істотні обмеження конкуренції.

До таких угод відносяться угоди про встановлення і підтримку цін на реалізовану продукцію, угоди про відмовлення від укладання договорів з визначеними продавцями або покупцями і т.д. Тому, якщо хоча б один з учасників ліцензійного договору займає надзвичайний стан на ринку визначеного товару, що дозволяє йому впливати на конкуренцію, утрудняти доступ на ринок інших осіб або іншим способом обмежувати волю їхньої економічної діяльності, у ліцензійний договір не можуть включатися такі умови, як угода про ціни реалізації запатентованої продукції, про обов'язок ліцензіата здобувати лише в ліцензіара необхідне йому сировина, матеріали.

Структура ліцензійної угоди.Ліцензійний договір має визначену структуру, що включає преамбулу, статті (визначення термінів, предмет договору, об'єкт договору, технічна документація, удосконалення і поліпшення, зобов'язання і відповідальність, технічна допомога в освоєнні виробництва продукції по ліцензії, платежі, інформація і звітність, конфіденційність, захист переданих прав, реклама, вирішення спорів, термін дії договору, інші умови) і додатка (перелік патентів і патентних заявок, перелік ноу-хау, перелік технічної документації, спеціального устаткування, гарантовані техніко-економічні показники, перелік покупних вузлів, матеріалів і т.д.).

Характерною рисою ліцензійних договорів є стаття «Визначення термінів», у якій приводяться визначення понять, використовуваних у договорі. Перелік понять визначається за взаємною домовленістю сторін, але основними з них є: «Продукція по ліцензії», «Технологічний процес», «Спеціальна продукція», «Устаткування», «Спеціальний спосіб», «Технічна документація», «Комплектуючі вироби», «Патенти», «Ноу-хау», «Територія», «Звітний період», «Продажна ціна».

Розглянемо більш докладне визначення «Території». Під територією сторони розуміють перелік країн, на території яких діє ліцензійний договір. Але варто мати на увазі, що в ряді випадків при визначенні «Території» використовується галузева ознака, а не географічна або вказується конкретне підприємство (наприклад, заводи концерну Rurcoale у Німеччині). При визначенні «Території» сторони чітко обмовляють «зону виключного права», у якій ліцензіату надається виключне право, і «зону експорту» — територію, на якій ліцензіат одержує тільки право продажу продукції по ліцензії без права її виробництва.

Однієї з найбільш істотних і складних є стаття «Об'єкт договору», у ній указується вид ліцензії і сторони обмовляють, що варто розуміти під даним видом ліцензії.

У цій же статті може бути обговорена кількість «Продукції по ліцензії», що має право робити і (або) продавати ліцензіат, надання ліцензіату права продажу субліцензій, а також наміру ліцензіата по використанню технічної допомоги ліцензіара, його комплектуючих, спеціального устаткування, матеріалів і т.д. Може бути передбачено обмеження прав ліцензіата, наприклад ліцензіат не вправі робити і використовувати «Продукцію по ліцензії» поза «Територією», а також виробляти дану продукцію понад обсяг, зазначений в договорі, за винятком випадків, коли ліцензіар дає на це письмову згоду.

Крім вищезгаданих статей варто звернути увагу на статтю «Удосконалення і поліпшення», що визначає право власності і відносини сторін до нових технічних рішень — «Спеціальної продукції», що може бути розроблена ліцензіаром або ліцензіатом. Важливо чітко визначити право власності на створені тією або іншою стороною удосконалення, умови їхньої взаємної передачі і використання, а також відносини з приводу них із третіми особами. Положення саме цієї статті можуть звести до нуля всі переваги укладеної угоди.

Ліцензійний договір закінчується статтею «Інші умови», у якій розглядається можливість переуступки отриманого за ліцензійним договором права іншій юридичній або фізичній особі, а також інші умови. Потім випливають юридичні адреси сторін, перелік додатків.

Ціна на ліцензію повинна забезпечувати покупцеві, незважаючи на всі його витрати при придбанні, включаючи оплату ліцензії, капітальні вкладення на її впровадження, трудові, тимчасові витрати і т.д., можливість в остаточному підсумку дістати прибуток, що перевищує прибуток від реалізації на ринку продукції, виготовленої по аналогічних технологіях, і досить стабільний протягом тривалого періоду. Це можливо за умови, якщо впровадження технології впливає або на підвищення продуктивності праці, або на здешевлення застосовуваних матеріалів, або на підвищення якості виробів.

Найбільш розповсюдженими формами виплати ліцензійної угоди є роялті і паушальні платежі.

Роялті — це ліцензійна винагорода у формі періодичних відрахувань (частки від прибутку або суми продажів продукції). Виплачується наприкінці кожного року дії угоди починаючи з моменту випуску готової продукції.

Паушальний платіж — виплата твердо зафіксованої суми ліцензійної винагороди одноразово або в два-три прийоми.

На практиці найчастіше зустрічаються комбіновані платежі, що включають у себе первісну суму у виді паушального платежу (10-13% від загальної ціни ліцензії) і наступні періодичні відрахування роялті.

На вартість ліцензії впливають:

1) обсяг прав, переданих за згодою;

2) термін дії угоди. У світовій практиці склалися наступні терміни дії ліцензійних угод:

· для безпатентних ліцензій, освоєння яких не вимагає великих капітальних витрат і тривалих термінів освоєння, — 3-7 років;

· для патентних ліцензій, об'єктом яких є продукція з коротким терміном морального старіння, — 5-7 років;

· для безпатентних ліцензій, освоєння яких зв'язано з тривалими термінами постачання устаткування, значними капітальними витратами і термінами освоєння понад два роки, — 7-10 років;

· для патентних ліцензій, за винятком тих, що увійшли у групу «б» — від 8 років і більш у залежності від терміну дії патенту;

3) час, необхідний ліцензіату для організації виробництва продукції по ліцензії;

4) величина допомоги ліцензіара;

5) наявність конкуренції на даному ринку;

6) ставки банківського відсотка;

7) ціни на сировину, устаткування, робочу силу, електроенергію;

8) податкова система;

9) умови і валюта платежів і т д.

Вартість ліцензії буде істотно вище, якщо в її склад входять права, що випливають з патенту або інших охоронних документів, отриманих ліцензіаром у країні ліцензіата або на території дії ліцензійної угоди.

Загальний метод, використовуваний при визначенні вартості ліцензії, орієнтований на відшкодування ліцензіатом витрат ліцензіара на проведення НДОКР або їхньої частини з нормальною рентабельністю.

При розрахунку вартості ліцензії необхідно прийняти в увагу:

· обсяг робіт, що проведе ліцензіар, підготовляючи інформацію для партнера з урахуванням його вимог і умов;

· обсяг аналогічних підготовчих робіт ліцензіата для «сприйняття» ліцензії, що здобувається.

Вирішення спорів. Так само як і в інших договорах, при формулюванні умов ліцензійного договору необхідно домагатися чітких формулювань. З метою запобігання неоднакового тлумачення використовуваних у ліцензійному договорі понять необхідно привести визначення цих понять.

При укладанні умов ліцензійного договору необхідно знати і враховувати законодавство і судову практику країни-контрагента. У практиці ліцензійної торгівлі надається велике значення вирішенню виникаючих суперечок, що відбувається за аналогією з всіма іншими договорами.

Недійсність, неможливість виконання договору. У тих випадках, коли для ліцензіара згодом виникає неможливість виконання свого зобов'язання, у якій немає ні його провини, ні провини ліцензіата, то він звільняється від такого зобов'язання, але при цьому він втрачає права вимагати зустрічної сплати ліцензійної винагороди.

При настанні часткової неможливості виконання домагання на зустрічне виконання зменшується відповідно зниженню цінності ліцензії. Однак варто визнати за ліцензіатом право на дострокове припинення договору, якщо ліцензіар не усуне перешкоду у встановлений ліцензіатом розмірний термін.

На випадок визнання патенту недійсним сторони можуть за домовленістю включити в ліцензійний договір наступні умови: ліцензійний договір буде також вважатися недійсним із самого початку, або його дійсність не буде порушена взагалі, або ліцензіату надається ліцензійне право розірвати договір з даного моменту.

Поки патент не визнаний анульованим або у видачі патенту не відмовлено, ліцензіат користується вигодами, що випливають з існування патентних прав, у порівнянні з конкурентами і зобов'язаний тому робити обумовлені договором платежі.

У випадку анулювання патенту можливість відмовлення від виплати ліцензійної винагороди залежить від того, чи є вона зустрічним виконанням за період часу до і після оголошення патенту недійсним. Якщо сторони погодили роялті (поточні платежі), то зобов'язання по їх сплаті припиняється з моменту розірвання договору в зв'язку з анулюванням патенту.

Якщо ж у договорі передбачений паушальний платіж (одноразова сума), то в кожному окремому випадку необхідно установити, чи прийняв на себе ліцензіат у відношенні такого платежу ризик припинення дії патенту. При відсутності яких-небудь указівок варто визнати за ліцензіатом право вимоги повернення тієї частини загальної суми винагороди, що буде пропорційною співвідношенню терміну, на який договір укладений, і періоду часу, протягом якого він фактично діяв.

У тому випадку, коли сторони передбачили крім платежів роялті і виплату паушальної суми, необхідно визначити юридичний зміст такої суми.

Зовсім інші наслідки настають, якщо неможливість виконання договору виникла з вини ліцензіара. У такому випадку мова йде не про відмовлення від ліцензійного договору, а про його розірвання, оскільки існує триваюче зобов'язне правовідношення. З іншого боку, якщо ліцензіату було відомо про уразливість патенту і він, проте, уклав договір, то згодом він позбавляється права пред'явлення яких-небудь вимог у зв'язку з оголошенням патенту недійсним або частково анульованим. При укладанні ліцензійного договору рекомендується обмовляти наслідку анульованого патенту.

Після укладання ліцензійного договору може з'ясуватися, що сторони виходили з неправильного уявлення про дійсний обсяг патенту. Така ситуація виникає, якщо сторони помилково розглядають обсяг патентних домагань ширше, ніж у дійсності, або патентна формула була обмежена в судовому рішенні в справі про порушення патенту. Якщо в ліцензійній угоді сторони домовилися дозволяти мирним шляхом суперечки щодо обсягу патентних прав, наступне звуження патентної формули не має ніякого значення.

Відповідальність. Підставою майнової відповідальності може бути прострочення виконання договору, порушення договірних умов, провина при неналежному виконанні договору.

Якщо одна зі сторін не виконає в передбачений договором термін свої зобов'язання, то інша сторона може установити визначений термін для виконання такого зобов'язання, після закінчення якого вона не прийме виконання. Після закінчення терміну вона має право зажадати відшкодування понесених збитків або розірвати ліцензійний договір.

Ліцензійний договір має позитивні порушення, наприклад, ліцензуємий винахід має побічні шкідливі дії. При наявності провини ліцензіара ліцензіат відповідно до загальних принципів має право на відшкодування заподіяного збитку або на розірвання договору.

Варто враховувати, що укладання договору часто веде до поширення виробничих секретів. Тому ліцензіару необхідно особливо подбати про збереження їхньої конфіденційності. Рекомендується обмовляти конфіденційний, довірчий характер інформації, технічних додатків і т.д., прикладених разом з офертою (пропозицією), і відповідальність сторін у випадку її розголошення.

При визначенні розміру збитку варто виходити з необхідності відшкодування так називаного «збитку, що виник у результаті порушення довірчих відносин». Це означає, що потерпілий повинний бути поставлений у таке ж положення, у якому б він знаходився, якби не вірив на закінчення угоди.

Відповідальність за порушення умов ліцензійного договору передбачає штрафні санкції (за порушення термінів передачі ліцензіаром технічної документації й іншої необхідної інформації або норм застосування ліцензії) і відшкодування збитків.

За порушення умов договору передбачається відповідальність у виді відшкодування збитків. Вимогу про відшкодування збитків може пред'явити як ліцензіар, так і ліцензіат. При оцінці збитків необхідно враховувати наступні фактори:

1) обсяг фактичної продукції за контрактом;

2) тривалість (термін) порушення прав;

3) отриманий прибуток;

4) сплачені податки;

5) якість контрафактної продукції (вплив її на кон'юнктуру ринку, на імідж — у випадку неякісної підробки);

6) ступінь насиченості ринку контрафактної продукцією;

7) географія ринку збуту контрафактної продукції;

8) вартість об'єкта промислової власності, що включає такі витрати як витрати на реєстрацію, на розробку, на рекламу, судові витрати (при судовому дозволі конфліктних ситуацій).

У цілому процедура оцінки збитків має досить складний характер і здійснюється обома сторонами, якщо сторони не приходять до компромісу, то суперечка вирішується в судовому порядку. При цьому оцінку збитків роблять експерти, призначені судом.

Таким чином, у договорі ліцензії об'єктом купівлі-продажу стають самі знання як монопольний товар, а не послуги по забезпеченню використання зазначених знань.

Вирішальне значення має те, що у випадку надання ліцензії ліцензіату передається тільки право використання, а право власності залишається в ліцензіара. При цьому між ліцензіаром і ліцензіатом виникають тривалі правовідносини.

За ліцензійним договором на відміну від договору закупівлі-продажу, по-перше, надається тільки право користування, тоді як при укладанні договору купівлі-продажу покупець стає власником. По-друге, з ліцензійного договору випливають триваючі зобов'язальні правовідносини (протягом визначеного періоду часу або всього терміну дії патенту).

Висновок

У методичних рекомендаціях в обсязі, достатньому для здійснення практичної діяльності, розглянуті основні види зовнішньоекономічних договорів (купівлі-продажу, лізингу, підряду, ліцензійного), здійснені їхня порівняльна характеристика і зроблені наступні висновки:

· Зовнішньоторговельні операції купівлі-продажу є основним видом операцій по експорту й імпорту товарів. Відмінність договорів купівлі-продажу від всіх інших форм контрактів — це перехід права власності на товар від продавця до покупця. Цей вид міжнародних контрактів, так само як і інші види, визначає права та обов'язки сторін, їх відповідальність, відбиває економічні, фінансові, юридичні й організаційно-технічні зобов'язання партнерів.

· Лізинговий контракт завжди укладається на певний строк і звичайно містить право орендаря або продовжити термін оренди, або купити предмет оренди. По орендних контрактах право власності на предмет оренди завжди зберігається за орендодавцем.

· На відміну від контрактів купівлі-продажу, по яких здійснюється передача товарів, по контрактах підряду одна сторона (підрядчик) зобов'язується передати іншій стороні (замовникові) товар і виконувати визначений комплекс супровідних робіт відповідно до індивідуальних вимог замовника. Предметом підрядних контрактів завжди є виконувана підрядчиком робота. Особливостями підрядних контрактів є повна відповідальність підрядчика, включаючи здачу виконаної роботи замовникові, а також фіксація поетапних термінів виконання робіт. У рамках контракту підряду існує право замовників контролювати хід робіт і здійснювати приймання їхніх окремих етапів.

· За ліцензійним договором на відміну від договору купівлі-продажу по-перше, надається тільки право користування, по-друге, з ліцензійного договору випливають триваючі зобов'язальні правовідносини (протягом визначеного періоду часу або всього терміну дії патенту). У цьому договорі об'єктом купівлі-продажу стають самі знання як монопольний товар, а не послуги по забезпеченню використання зазначених знань. Вирішальне значення має той факт, що у випадку надання ліцензії ліцензіату передається тільки право використання, а право власності залишається в ліцензіара.

Додаток 1.

Для одержання практичних навичок в оформленні всієї необхідної документації при укладанні міжнародних контрактів розглянемо приклад укладання контракту на постачання товарів широкого вжитку.

КОНТРАКТ

№ 5689 м. Київ 1 червня 2002 р.

Фірма «SIEMENS», що є юридичною особою по законодавству Німеччини, іменована надалі «Продавець», в особі директора Шредера К. М., що діє на підставі Статуту, з одного боку, і дилерська фірма ЗАТ «Mega tech», що є юридичною особою по законодавству України, іменована надалі «Покупець», в особі Генерального директора Іванова І. І., діючого на підставі Статуту, з іншого боку, спільно іменовані надалі «Сторони», уклали даний контракт про нижченаведене:

1. ПРЕДМЕТ КОНТРАКТУ Й ОБОВ'ЯЗКУ СТОРІН

1.1. Продавець продає, а Покупець купує продукцію у відповідності зі Специфікацією (додаток 1) і Календарним планом (додаток 2), що є невід'ємною частиною дійсного контракту.

1.2. ОБОВ'ЯЗКИ ПРОДАВЦЯ

1.2.1. Продавець зобов'язаний поставити продукцію на базисі DDU Київ у термінах INCOTERMS-2000 і виконати усі формальності, що виникають виходячи з тлумачення базису DDU у термінах INCOTERMS-2000.

1.2.2. Продавець зобов'язаний за свій рахунок застрахувати продукцію на умовах «вільно від приватної аварії» і надати Покупцеві страховий поліс, при цьому вигодопридбателем є Покупець.

1.2.3. Продавець зобов'язаний не пізніше, ніж через 3 доби з моменту прибуття продукції в пункт призначення за свій рахунок зробити експертизу продукції на предмет відповідності її вимогам, передбаченим для продукції такого роду в країні Покупця. Експертиза проводиться експертами, законодавчо визнаними в країні Покупця.

1.3. ОБОВ'ЯЗКИ ПОКУПЦЯ

1.3.1. Покупець зобов'язаний вчасно робити оплату продукції, як це передбачено розділом 2 дійсного контракту.

1.3.2. Покупець зобов'язаний організувати своєчасне приймання продукції, як це передбачено розділом 5 дійсного контракту.

2. ЦІНА ПРОДУКЦІЇ І ПОРЯДОК РОЗРАХУНКІВ СТОРІН

2.1. Ціна продукції встановлюється в доларах США на базисі DDU Київ у термінах INCOTERMS-2000 з урахуванням особливостей, передбачених дійсним контрактом і є фіксованою протягом року.

2.2. Ціна продукції містить у собі відпускну ціну Продавця, а також платежі, що виникають виходячи з тлумачення базису постачання DDU Київ у термінах INCOTERMS-2000 з урахуванням особливостей, передбачених дійсним контрактом. Сума контракту визначається виходячи зі Специфікації (додаток 1) і складає $200 000 (двісті тисяч) США.

2.3. Для здійснення розрахунків Покупець протягом 10 банківських днів з дати підписання дійсного контракту відкриває на користь Продавця документарний, безвідкличний, револьверний акредитив на весь обсяг продукції, що поставляється за дійсним контрактом, заповнений на суму, що відповідає вартості першої партії продукції, що відвантажується. Заповнення акредитива відбувається 5 разів на загальну суму двісті тисяч (проформна вартість контракту) доларів США до загального обсягу продукції три тисячі двісті штук на некомулятивній основі. Кожне заповнення здійснюється банком Покупця оперативно по телексу.

Остаточний розрахунок за кожну відвантажену партію продукції здійснюється виходячи з фактичного обсягу відвантаженої продукції і фактичної величини визначеної відповідно до п. 2.1 ціни продукції не пізніше 3-го дня з дати товаророзпорядчої накладної шляхом перерахування суми заборгованості на рахунок Продавця.

2.4. Акредитив виповнюється на користь Продавця при наданні банку наступних документів:

· комерційний інвойс, 3 оригінали, 1 копія, що відбиває 100% обсягу продукції, остаточну ціну на дану партію продукції, акцептовану Покупцем, його печаткою і підписом;

· паспорт якості, виданий виробником, в оригіналі;

· вантажна митна декларація, оригінал;

· повний комплект суднових коносаментів, позначених як «чистий», оригінали.

Для здійснення розрахунків Покупець протягом 15 банківських днів з дати підписання дійсного контракту переводить на розрахунковий рахунок Продавця аванс у розмірі вартості першої партії продукції, що підлягає постачанню за дійсним контрактом відповідно до Специфікації (додаток 1) і Календарного плану (додаток 2).

2.5. Оплата кожної наступної партії продукції здійснюється не пізніше, ніж за 5 днів до терміну постачання, зазначеного в Календарному плані (додаток 2), у розмірі, що відповідає вартості партії продукції, що підлягає постачанню відповідно до Специфікації (додаток 1).

3. ВИМОГИ ДО ПРОДУКЦІЇ

3.1. Кількість і постачання продукції.

3.1.1. Загальна кількість продукції, що підлягає постачанню за дійсним контрактом, визначається відповідно до Специфікації (додаток 1) до дійсного контракту. Кількість продукції визначається по рахунку.

3.1.2. Постачання виробляється партіями відповідно до Специфікації (додаток 1) і Календарного плану (додаток 2) до дійсного контракту, розмір кожної партії визначається відповідно до кількості, зазначеним у відповідної товарно-транспортної накладної.

3.2. Якість продукції.

3.2.1. Якість продукції повинна відповідати технічним кондиціям артикула NP 2205.

3.2.2. Якість продукції підтверджується паспортом якості, що видається підприємством-виготовлювачем продукції на кожну партію продукції, що відвантажується.

3.2.3. Продукція підлягає обов'язкової сертифікації відповідно до законодавства України.

3.3. Упакування продукції.

3.3.1. Продукція повинна поставлятися в упакуванні, що забезпечує комерційну безпеку продукції і належний захист її від атмосферного й іншого впливу.

4. ПОСТАЧАННЯ ПРОДУКЦІЇ

4.1. Термін постачання.

4.1.1. Продукція повинна бути поставлена відповідно до Плану-графіка постачання (додаток 2), що є невід'ємною частиною дійсного контракту.

4.1.2. Датою постачання кожної партії продукції є дата її прибуття на митний склад міста Київа, належним образом зафіксована в товарно-транспортній накладній.

4.1.3. Продавець, не пізніше чим за 14 днів, повідомляє Покупцеві по телефаксу про орієнтовану дату прибуття продукції в місто Київ.

4.2. Умови постачання.

4.2.1. Постачання продукції здійснюється на базисі DDU Київ у термінах INCOTERMS-2000 з урахуванням особливостей, передбачених дійсним контрактом.

4.2.2. Право власності, ризик випадкової загибелі й ушкодження продукції переходять від Продавця до Покупця відповідно до тлумачення терміна DDU Київ у термінах INCOTERMS-2000 з урахуванням особливостей, передбачених дійсним контрактом.

5. ПРИЙМАННЯ ПРОДУКЦІЇ

5.1. Приймання кожної відвантаженої партії продукції по кількості здійснюється Покупцем у Київі відповідно до кількості, зазначеної у товарно-транспортній накладній протягом 2 днів з моменту прибуття продукції на митний склад.

5.2. Приймання по якості здійснюється протягом 3 днів після приймання по кількості, при цьому методика проведення приймання відповідає методиці, прийнятої в Україні.

6. ПОРЯДОК ПРЕД'ЯВЛЕННЯ ПРЕТЕНЗІЙ І ВРЕГУЛЮВАННЯ

СПОРІВ СТОРІН

6.1. При виникненні в Покупця претензій по якості продукції він має право протягом 15 днів з дати приймання продукції по кількості пред'явити Продавцеві претензію, до якого в обов'язковому порядку прикладається висновок визнаної в Україні експертної служби, і результати аналізу продукції, виконані з урахуванням вимог п. 5.2 дійсного контракту. У випадку недотримання термінів пред'явлення претензії Покупець утрачає право на її пред'явлення.

6.2. Продавець зобов'язаний протягом 5 днів з дати одержання ним претензії дати відповідь на неї в письмовій формі, після чого сторони можуть переглянути ціну на претензійну партію продукції, що оформляється окремою угодою, яка стає з моменту її підписання невід'ємною частиною дійсного контракту, або (у залежності від висновку експертної служби) така партія продукції вважається непоставленої з усіма наслідками, що звідси виникають, у відповідності з розділом 7 дійсного контракту.

У випадку недотримання Продавцем термінів відповіді на претензію Покупець одержує право знизити ціну на претензійну партію продукції за своїм розсудом, аж до повного відмовлення від її оплати, після чого розірвати дійсний контракт в однобічному порядку без стягування з нього яких-небудь штрафних санкцій.

7. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН

7.1. У випадку порушення Продавцем термінів постачання продукції щодо термінів, зазначених у Календарному плані-графіку (додаток 2), він сплачує Покупцеві неустойку в розмірі 0,5% проформної вартості простроченої партії продукції за кожний день прострочення, але не більш % вартості контракту в цілому.

7.2. При простроченні постачання більш ніж на 1 місяць Покупець вправі укласти контракт на постачання аналогічної продукції з третьою особою, при цьому різниця у вартості підлягає відшкодуванню Покупцеві з боку Продавця.

7.3. У випадку затримки оплати Продавцеві щодо термінів, передбачених дійсним контрактом, Покупець сплачує Продавцеві неустойку в розмірі 0,5% вартості першої партії продукції за кожний день прострочення, але не більш 5% вартості контракту в цілому.

7.4. У випадку, якщо затримка у виставленні акредитива триває більш 1 місяця, Продавець одержує право укласти контракт на постачання продукції з третьою особою, при цьому різниця у вартості підлягає відшкодуванню Продавцеві з боку Покупця.

7.5. У випадку, якщо Покупець пред'явив Продавцеві претензію по якості і при цьому якість продукції виключає можливість її реалізації на території України, Продавець зобов'язаний допоставити Покупцеві претензійну продукцію в повному обсязі, а також сплатити Покупцеві пеню в розмірі 10% від вартості претензійної партії продукції.

8. ФОРС-МАЖОР

8.1. Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим Договором, якщо воно з'явилося наслідком обставин нездоланної сили.

8.2. Сторони вважають нездоланною силою зовнішні і надзвичайні події, що не існували під час підписання Договору, що виникли мимо їхньої волі, настанню і дії яких вони не могли перешкодити за допомогою мір і засобів, застосування яких у конкретній ситуації справедливо вимагати й очікувати від сторони, що підпали під дію нездоланної сили.

8.3. Нездоланною силою визнаються наступні події: землетруси, повені, великі пожежі і катастрофи на транспорті, війна і воєнні дії, загальнонаціональні страйки, заборонні міри органів державної влади керування або високопоставлених посадових осіб.

8.4. Сторони також можуть бути звільнені від відповідальності за повне або часткове невиконання умов договору, якщо доведуть, що воно викликано перешкодою поза їхнім контролемем, що навіть уважна сторона не змогла б уникнути і яке виникло б після укладання дійсного контракту.

8.5. Сторона, що підпала під дію обставин нездоланної сили або зіштовхнулася з перешкодою поза її контролем, зобов'язана негайно в письмовій формі повідомити іншу сторону про виникнення, вид і можливу тривалість дії зазначених подій. Настання зазначених подій, тривалість їхніх дій підтверджуються довідками торговельної палати країни Продавця і/або Покупця. Якщо такого повідомлення не прийшло протягом семи днів з моменту настання подій, то сторона, що зіштовхнулася з такими обставинами, позбавляється права посилатися на них у своє виправдання, якщо тільки не сама та подія не давала можливості послати повідомлення.

8.6. Виникнення обставин і перешкод, передбачених п. п. 8.1-8.4 дійсного контракту, продовжує термін виконання сторонами своїх зобов'язань на період, що відповідає терміну дії події, що наступила, і розумний термін для усунення його наслідків.

8.7. Якщо обставини нездоланної сили і перешкоди поза контролем сторони будуть існувати понад 20 днів і якщо рішення сторонами не прийнято, то сторона, не порушена згаданими обставинами, вправі розірвати контракт без звертання в судові органи. Про прийняте рішення вона зобов'язана негайно повідомити свого контрагента.

9. ВИРІШЕННЯ СПОРІВ І ЗАСТОСОВАНЕ ПРАВО

9.1. Суперечки і розбіжності, що виникли в ході виконання дійсного контракту передаються на розгляд Зовнішньоторговельної арбітражної комісії при Торгово-Промисловій Палаті, м. Київ. Рішення комісії є остаточних і обов'язковими для обох сторін.

9.2. Сторони застосовують українське матеріальне право при врегулюванні спорів, що виникли при виконанні дійсного контракту.

10. ІНШІ УМОВИ

10.1. Дійсний контракт набирає сили з моменту підписання його сторонами і діє до 15 грудня 2002 р., а в частині, що стосується взаєморозрахунків сторін, — до повного їхнього завершення.

10.2. Усі зміни і доповнення, внесені в дійсний контракт дійсні лише в тому випадку, якщо вони підписані належним чином уповноваженими на те представниками і скріплені печатками обох сторін. Після підписання даного Договору вся попередня переписка по ньому втрачає силу.

10.3. Жодна зі сторін не має право передавати свої права або обов'язки за дійсним контрактом третій стороні без попередньої письмової згоди іншої сторони, або якщо це не передбачено умовами дійсного контракту.

10.4. Дійсний контракт може бути розірваний достроково при письмовій згоді обох сторін. У випадку порушення однієї зі сторін своїх зобов'язань даний Договір може бути розірваний іншою стороною при письмовому повідомленні про це сторони, що порушила свої зобов'язання, не пізніше чим за один місяць.

При розірванні Договору сторони не звільняються від виконання зобов'язань, термін яких наступив до такого.

10.5. При проведенні переписки за даним Договором сторони допускають використання факсимільного зв'язку (телефакс).

10.6. Даний Договір складений у чотирьох екземплярах на українській і англійській мовах, всі екземпляри мають рівну юридичну силу; два екземпляри знаходяться в Продавця, два — у Покупця.

11. ЮРИДИЧНІ АДРЕСИ І РЕКВІЗИТИ СТОРІН

ПРОДАВЕЦЬ «Bosh» Німеччина, м. Ганновер.

70001223003836 у філії Національного кредитного банку в м. Ганноверу.

ПОКУПЕЦЬ СП «Електробиттех» Україна, м. Київ, вул. Коломенська, 14. ІНН 7808043350.

ДІЙСНИЙ КОНТРАКТ ПІДПИСАЛИ:

ПРОДАВЕЦЬ ПОКУПЕЦЬ

Додаток № 1 ДО КОНТРАКТУ № 5689

СПЕЦИФІКАЦІЯ

на продукцію, що підлягає постачанню за Контрактом № 5689

від 1 червня 2002 р.

№ партії	Найменування продукції	Артикул	Ціна за одиницю, $	Кількість, штук	Вартість продукції, $
	Пилесоси “SIEMENS”	NP 2205	62,5
1-я	Пилесоси “SIEMENS”	NP 2205	62,5
2-я	Пилесоси “SIEMENS”	NP 2205	62,5
3-я	Пилесоси “SIEMENS”	NP 2205	62,5
4-я	Пилесоси “SIEMENS”	NP 2205	62,5
5-я	Пилесоси “SIEMENS”	NP 2205	62,5
Контракт у цілому

РАЗОМ: 3 200 (три тисячі двісті) одиниць продукції на загальну суму 200 000 (двісті тисяч) $ США.

ЦІНА І ВАРТІСТЬ: на умовах DDU Київ у термінах INCOTERMS-2000 зі змінами, передбаченими контрактом № 5689 від 1 червня 2002 р.

Дійсна СПЕЦИФІКАЦІЯ є невід'ємною частиною контракту № 5689 від 1 червня 2002р.

Додаток № 2 ДО КОНТРАКТУ №5689

ПЛАН-ГРАФІК

постачання продукції за Контрактом № 5689 від 1 червня 2002р.

№ партії	Вартість продукції,$	Термін оплати, до...	Кількість, штук	Дата постачання, до...	Примітки
1-я		01 липня 2002 р.		15 липня 2002р.
2-я		10 серп.. 2002р.		15 серп. 2002р.
3-я		10 верес. 2002р.		15 верес. 2002р.
4-я		10 жовтня. 2002р.		15 жовтня 2002р.
5-я		10 листоп. 2002р.		15 листоп. 2002р.
Контракт у цілому		10 грудня 2000 р.		15 грудня 2000 р.

Покупцеві надається право дострокової оплати продукції, Продавцеві надається право дострокового відвантаження продукції, що не впливає на остаточні терміни, визначені дійсним ПЛАНОМ-ГРАФІКОМ.

Дійсний ПЛАН-ГРАФІК є невід'ємною частиною контракту № 5689 від 1 червня 2002 р.

ЛІТЕРАТУРА.

1. Закон України “Про підприємництво” від 26 лютого 1991р. //Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 9.

2. Закон України “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991р.. //Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №24.

3. Закон України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991р. . //Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 49.

4. Закон України від 16.04.91р. № 959-XII “Про зовнішньоекономічну діяльність”.

5. Закон України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” № 185/94 від 23.09.94р.

6. Декрет кабінету Міністрів України від 26.12.92р. № 16-92 “Про встановлення спеціального режима експорту окремих видів товарів”.

7. Декрет кабінету Міністрів України № 15-93 від 19.02.93р. “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” //Урядовий кур’єр. – 1993. – 6 березня.

8. Постанова Кабінету Міністрів України і Національного Банку України від 21.06.95р. № 144 “Про типові платежні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захистних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті”.

9. Указ Президента України від 4.01.94р. № 567 “Про застосування Міжнародних правил інтерпритації комерційних термінів”.

10. Конвенція ООН о договорах Международной купли-продажи товаров Документ ООН А/CONE 18, 1980. *** 1. Внешнеэкономический договор: контракты, договоры, транспортные документы, финансовая отчетность. - М.: Информ, 1994.

11. Алисов Е.А. Валютные отношения в Украине: - Правовое регулирование. – Х., 1998.

12. Банковское дело: Учебник /Под ред. О.И. Лаврушина. – М.: Финансы и статистика, 1998.

13. Бусыгин А.В. Предпринимательство. Учебник. – М.: 1997.

14. Бобров В.Я. Основи ринкової економіки. – К.: Либідь, 1995. – 320с.

15. Бойченко А.В., Дубинин С.К. Финансы, кредит и валютные отношения зарубежных стран. – М., 1996.

16. Балабанов И.Т., Балабанов А.И. Внешнеэкономические связи: Учеб. пособие. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 512 с.

17. Внешнеэкономическая деятельность предприятия. Основы: Учебник для вузов. /Под ред. Л.Е. Стровского. – М.: Закон и право, юнити, 1996. – 408 с.

18. Внешнеэкономическая деятельность предприятия. Основы: Учебник для вузов. /Под ред. Л.Е. Стровского. – М.: Закон и право, юнити, 1999. – 823 с.

19. Валютный рынок и валютное регулирование. /Под ред. И.Н. Платоновой, - М.: БЭК, 1996.

20. Воблый К.Г. Основы экономии страхования /Авт. предисловия К. Турбина. - М.: Издат. центр “Анкил”, 1996.

21. Герчикова И.Н. Международное коммерческое дело: Учебник, - М.: Банки и биржи, юнити, 1996.

22. Гніденко Т.В. Валютно-фінансові умови зовнішньоторговельних угод: Навч-метод. Видання. – К.: Видавничий центр КДТЕУ, 1999. – 26с.

23. Газман В.Д. Лизинг: теория, практика, комментарии. – М.: Правовая культура, 1997. – 416 с.

24. Горемыкин В.А. Лизинг: практическое учебно-справочное пособие. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 384 с.

25. Дегтярева О.И., Полянова Т.Н., Саркисов С.В. Внешнеэкономическая деятельность: Учеб. пособие – 2-е изд. – М.: Дело, 2000. – 320 с.

26. Дегтярева О.И. Организация и техника внешнеторговых операций, - М.: ИНФРА-М, 1996.

27. Дорошенко А.Г. Международные валютно-расчетные и кредитные отношения. - Х.: “Ролис”, 1997.

28. Жданов А. Практическое руководство по внешнеэкономической деятельности. – СП.: Питер, 2001. – 224 с.

29. Збірник контрактів та нормативних актів. Інкотермс. – К.: Сплайн, 2000. – 72с.

30. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник /Под. ред. Л.Н. Красавиной.-М.: Финансы и статистика, 1994.

31. Носкова И.Я. Международные валютно-кредитные отношения: Учебное пособие. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1999.

32. Основы международных валютно-финансовых и кредитных отношений: Учебник. - /Под ред. В.В. Круглова. – М., 1998.

33. Окрепилов В.В. Управление качеством и конкурентоспособностью. – М.: ЮНИТИ, 1998. – 149 с.

34. Предприятие на внешних рынках: Внешнеторговое дело: Учебник /Под ред С.И. Долгова, И.И. Кретова. – М.: Издательство БЕК, 1997. – 784с.

35. Прокушев Е.Ф. Внешнеэкономическая деятельность: Учеб.-практич. пособие. – М.: ИВЦ «Маркетинг», 1999. – 208 с.

36. Пустозерова В.М. Оформление сделок купли-продажи. – М.: ПРИОР, 1996. – 112 с.

37. Турбан Г.В. Внешнеэкономическая деятельность: Учеб. Пособие. – Мн.: Выш. шк., 1997. – 207 с.

38. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч. посібник /Під заг. Ред А.І. Кредісова /Пер. з рос. Н. Кіт, К. Серажим. – К., 1997. – 448 с.

39. Ющенко В.А., Міщенко В.І. Валютне регулювання: Навч. посіб. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 1999. – 359 с.

40. Ушакова Н.Г., Штангєй Н.М., Козуб В.О. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства. – Харків: Видавець Шуст А.І., 2001. – 232 с.