Сутність та класифікація основних виробничих фондів.

Предмет метод і завдання економічної статистики.

Предметом економічної статистики є кількісні і якісні відношення масових суспільно-економічних явищ. Висвітлення проявлення і дії економічних законів і категорій в конкретних умовах місця і часу дає змогу економічній статистиці не тільки ілюструвати економічну дійсність цифрами, але і встановлювати нові висновки та положення, вступаючи важливим засобом пізнання тенденції та закономірностей розвитку економічних та соціальних процесів.

Економічна статистика ґрунтується на методології теорії статистики, використовуючи при вивченні дійсності всі статистичні методи та способи опрацювання даних: групувань статистичних даних та їх табличного і графічного зображення; відносних та середніх величин; показників варіації; регресійного, кореляційного і дисперсійного аналізу; статистичних рівнянь залежностей; статистичних індексів; показників динаміки тощо.

Завдання економічної статистики пов’язане із вивчення стану всіх галузей економіки, забезпечення інформацією, аналіз структури економіки і технічно-економічних зрушень в ній, аналіз даних і оцінка екстенсивних та інтенсивних чинників розвитку економіки та її галузей, виявлення взаємозв’язку і пропорцій у суспільному виробництві, оцінка резервів росту суспільного виробництва, характеристика стану соціально-економічного розвитку країни у міждержавному порівняні.

4. Показники механічного руху населення.В статистиці під рухом населення розуміють зміну його чисельності. При цьому розрізняють два види руху населення: природній і механічний. Природній рух населення - це зміна одного покоління іншим в результаті народження і смертності. Сюда відносяться шлюби і розлучення.Механічний рух населення (міграція населення) - це рух населення: приїзди, виїзди.Статистика визначає абсолютні показники руху населення: кількість народжених, померлих в даному році.Природній приріст населення, дорівнює кількості народжених мінус кількості померлих; кількості тих, що приїхали і тих, що виїхали.Механічний приріст населення дорівнює кількості, що приїхала мінус кількість, що виїхала. Цей показник може бути і додатній і відємний, або дорівнювати 0.Коефіціенти руху населення визначаються по відношенню до середньорічної чисельності населення і визначаються на 1000 чоловік населення, тобто в промілле(‰ ).Коефіцієнти природнього руху населення. Якщо чисельність населення позначимо S, число народжених в цьому році - N,тих, що померли в цьому році - M, то коефіцієнт народження: Kнар.= N*1000/S Коефіцієнти смертності : Kсмерт.=M*1000/S; Коефіцієнт природного приросту населення : K пр.прир. (N-M)*1000/S=Kнар.-Kсмерт. Розраховуються ще коефіцієнт життєвості: Kжит.=n*1000/M. Для характеристики життєвого рівня населення і його росту велике значення має показник середньої тривалості майбутнього життя. Середня тривалість майбутнього життя - це кількість років, які в середньому має прожити покоління, що народилося в даному році при тому, що смертність буде на тому рівні, що і в році народження цього покоління.

Сутність та класифікація основних виробничих фондів.

Основні виробничі фонди промисловості - це засоби праці, що беруть участь у багатьох виробничих циклах, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, а їхня вартість переноситься на виготовлену продукцію частинами в міру зношування. Статистичне управління класифікує основні фонди промисловості по наступних основних група: 1. Будівлі. До цієї групи відносять будівлі основних, допоміжних і обслуговуючих цехів, а також адміністративної будинку підприємств. 2. Споруди. Сюди входять підземні і відкриті гірські виробітки, нафтові і газові свердловини, гідротехнічної й іншої споруди. 3. Передатні пристрої. Це пристрої, за допомогою яких відбувається передача, наприклад, електричної або іншої енергії до місць її споживання. 4. Машини й устаткування. У цю групу входять усі види технологічного устаткування, а також первинні і вторинні двигуни. У даній групі виділяються дві підгрупи: а) силові машини й устаткування; б) робочи машини й устаткування. 5. Транспортні засоби. У їхній склад входять усі види транспортних засобів, у тому числі: цеховий, міжцеховий і міжзаводський транспорт, річковий і морський флот рибної промисловості, трубопровідний магістральний транспорт і т.д. 6. Інструмент, виробничий і господарський інвентар та інші основні фонди. Сюди відносять інструменти ріжучі, що давлять, ударні й інші; інвентар виробничого і господарського призначення, що сприяє полегшенню і створенню нормальних умов труда (устаткування контор, верстати,контейнери, інвентарна тара, предмети протипожежного призначення й ін.).

7.Статистика національного багатства.Статистика національного багатства — це система показників, за допомогою яких вимірюють наявні та нагромаджені в країні цінності, призначені для підтримання безперервності та розширення процесу суспільного відтворення. Показники національного багатства за найважливішими елементами (у цілому і на душу населення) є найістотнішими характеристиками суспільно-еконо­мічного розвитку, досягнутого країною . Зрозуміло, що в статистиці національного багатства, де об’єднуються в окремі групи різнорідні елементи, можуть бути використані лише вартісні показники. Цей підхід не тягне за собою ускладнень при обчисленні обсягу та структури національного багатства. Адже в цьому разі використовуються моментні показники обсягу окремих матеріальних благ q_i та відповідних їм цін р_і за станом на одну й ту саму дату для всіх складових розрахунку, і ми дістаємо значення вартості національного багатства. Таку оцінку називають оцінкою в діючих цінах.

8. Методи обчислення ВВП1. Виробничий методЗгідно з виробничим методом ВВП обчислюється як сума валової доданоївартості всіх галузей економіки плюс продуктові податки за мінусомсубсидії. Це можна подати у вигляді формули:ВВП = Сума (ВВ - MB) + (ПП - С),де ВВ — валовий випуск окремих галузей;MB — матеріальні витрати окремих галузей;ПП — продуктові податки;С — субсидії;(ПП - С) — чисті продуктові податки. 2. Метод кінцевого використанняЗгідно з методом кінцевого використання (за витратами) ВВП обчислюється з методом кінцевого використання (за витратами) ВВП обчислюєтьсяяк сума окремих елементів сукупних витрат, здійснених всередині країни іпов'язаних зі створенням кінцевого продукту та послуг. Для цьоговикористовують таку формулу:ВВП = СВ + ВІ + ДЗ + ЧЕ,де СВ — споживчі витрати домашніх господарств, тобто населення;ВІ — валові внутрішні інвестиції приватного сектора економікиДЗ — державні закупки товарів і послуг з метою задоволеннязагальносуспільних потреб;ЧЕ —чистий експорт, тобто різниця між експортом і імпортом товарів тапослуг (ЧЕ = Е - Ім).3. Розподільчий методЗгідно з розподільчим методом (за доходами) ВВП — це сума первиннихдоходів, створених резидентами країни за рік. Для обчислення ВВПрозподільчим методом використовують таку формулу:ВВП = ЗП + ВКП + ЗД + (НП - С), де ЗП — заробітна плата найманих працівників, включаючи відрахуваннядо страхових фондів;ВКП — валовий корпоративний прибуток; він розподіляється на три частини:податок на корпоративний прибуток (ПКП), дивіденди (Д) та нерозподіленийприбуток, як власне джерело інвестування виробництва, включаючи йамортизацію (НрП);ЗД — змішаний доход, тобто доход некорпоративного (індивідуального)бізнесу;НП — неприбуткові податки, що включають податки на продукти та іншіподатки на виробництво і імпорт;С — субсидії на продукти та інші субсидії, пов'язані з виробництвом іімпортом;(НП - С) — чисті неприбуткові податки.

13. Номінальний і реальний ВВП.Номінальний ВВП (ВВПн) – це загальний обсяг виробництва, який вимірюється в поточних цінах, тобто в цінах, що існують на момент виробництва.
piqi,SНомінальний ВВП =
де qi – обсяг виробництва і-го товару в поточному році, pi – ціна і-го товару в поточному році.
Таким чином, на величину номінального ВВП впливають два процеси:
1)динаміка обсягу виробництва;
2)динаміка рівня цін.
Реальний ВВП (ВВПр) – загальний обсяг виробництва, який вимірюється в постійних (незмінних, базових) цінах, (приймається за базу),тобто на величину цього показника впливає лише зміна обсягів виробництва: Реальний ВВП = p0qi,S де p0 – ціна і-го товару в базисному році.

9.Показники статистики зайнятості населення.У статистиці ринку праці для вивчення процесу працевлаштування громадян, які звернулися до служби зайнятості, застосовують такі групування: за статтю і віком; професією і освітою; причинами звертання; причинами незайнятості; тривалістю перерви в праці; галузями економіки; формами власності підприємств. Показники безробіття служать для вивчення кількісного та якісного складу безробітних.
Для аналізу безробіття беруть абсолютні показники, що харак­теризують чисельність безробітних, а також відносні показники, які відбивають середній строк та рівень безробіття. Для вивчення цього складного процесу в статистиці ринку праці існують такі статистичні групування: за віком і статтю; професією та освітою; причинами незайнятості; тривалістю пошуку роботи; тривалістю безробіття. Показники соціальної допомоги безробітним застосовуються для встановлення її розміру та строків надання. Для аналізу процесу соціальної допомоги використовують абсолютні показники, такі як загальна величина виплат з безробіття, і відносні показники, наприклад середній розмір допомоги з безробіття. Для визначення процесу соціальної допомоги беруться також групування: за статтю і віком; тривалістю перерви в роботі.Показники використання незайнятого населення на громадських роботах застосовуються для вивчення чисельності незайнятих, направлених на громадські роботи, а також кількості робочих місць, за якими укладено договори (угоди).
Для аналізу використання незайнятого населення на громадських роботах статистика ринку праці має такі групування: за статтю і віком; галузями економіки; категоріями населення.Показники професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації, що надаються службою зайнятості, використовуються для характеристики чисельності громадян, які пройшли професійну підготовку, перепідготовку та підвищили свою кваліфікацію.
Статистика ринку праці для професійного навчання звільнених, працюючих і незайнятого населення застосовує такі групування: за статтю і віком; спеціальністю і професіями; категоріями населення; видами профорієнтаційних послуг; видами навчання; видами навчальної бази.

10. Основні макроекономічні показники СНР.Основними показниками СНР для національної економіки є валовий внутрішній продукт (ВВП), валовий національний продукт (ВНП), чистий внутрішній продукт (ЧВП), національний дохід (НД), особистий дохід (ОД), дохід у розпорядженні громадян. Одним з найбільш загальних макроекономічних показників виступає ВВП, що визначається як валова вартість (у ринкових цінах) усіх товарів і послуг, створених протягом певного періоду на території даної країни і з використанням лише її факторів виробництва. ВВП може бути обчислений за трьома методами. Перший метод — за доходами. Підсумовуються доходи приватних осіб, акціонерних товариств, приватних підприємств, а також доходи держави від підприємницької діяльності та органів державного управління у вигляді податків на виробництво та імпорт. Другий метод — за витратами. Підсумовуються витрати на капіталовкладення (валові інвестиції у національну економіку), особисте споживання, державні закупки (державне споживання) і сальдо зовнішньої торгівлі. Третій — це метод доданої вартості (виробничий метод): підсумовуються вартість виготовлених кінцевих товарів і послуг всіх сфер економіки (факторні доходи та амортизаційні відрахування, які не є доходами). Додана вартість — це вартість, яка створена в процесі виробництва на даному підприємстві та відображає реальний внесок підприємства у формування вартості конкретного продукту (товару, послуги), тобто заробітну плату, прибуток, ренту, процент за кредит, амортизаційні відрахування тощо.

11.Статистика оборотних активів.До найбільш поширених показників оборотності активів належать такі:

1. Коефіцієнт оборотності —кількість оборотів, що їх здійснюють оборотні активи за певний період –– розраховується за формулою:
2. Тривалість одного обороту — характеризує, за скільки днів оборотні активи або запаси проходять усі стадії кругообігу (від виробництва до продажу) на підприємстві і розраховується за формулою:
Зменшення тривалості одного обороту (в днях) свідчить про підвищення ділової активності підприємств, і навпаки. Між коефіцієнтом оборотності і тривалістю одного обороту існує обернений взаємозв’язок: чим вищий коефіцієнт оборотності, тим менша тривалість одного обороту. Тому можна зробити і такий висновок: чим вищий цей коефіцієнт, тим вища ділова активність, оскільки на одну гривню запасів припадає все більше обсягу реалізованої продукції.

14. Показники природного руху населення.

Природний рух населення— це відтворення населення шляхом зміни поколінь. Природний рух характеризується показниками народжуваності, смертності, а також природного приросту. Загальний коефіцієнт народжуваності (Кн.з.) являє собою відношення кількості народжених за рік на 1000 жителів до середньорічної чисельності населення: , де Чн — кількість народжених за рік, осіб; Чср — середньорічна чисельність населення, осіб. Спеціальний коефіцієнт народжуваності (Кн.с.): ,де Чж — середньорічна чисельність жінок репродуктивного віку (15—49 років). Залежність рівня народжуваності від віку жінок обумовлює необхідність розрахунку спеціальних вікових коефіцієнтів народжуваності (Кн.в.): ,де Чн.в. — кількість народжених від матерів даного віку, осіб; Чжв — середньорічна чисельність жінок даного віку, осіб. Фактором природного руху населення є також смертність. Для її характеристики використовують цілу низку показників, і передусім коефіцієнт смертності (Кс.з.): ,де Чп — кількість померлих за рік, осіб.Величина цього коефіцієнта значною мірою залежить від вікового складу населення.Для поглибленого аналізу демографічного стану використову­ють спеціальні коефіцієнти смертності, що розраховуються окре­мо за статтю, віком, причинами смертності тощо. Аналіз інтен­сивності і динаміки смертності потребує розгляду коефіцієнта ди­тячої смертності, який визначається за формулою , де Чп.д. — кількість померлих за рік у віці до одного року, осіб;Чн — загальна кількість народжених за цей самий рік, осіб. Природний приріст населення є похідним від масштабів народжуваності і смертності та визначається як різниця між числом народжених і померлих за формулами: , .

12. Основні статистичні показники зайнятості та безробіття.Визначення коефіцієнтів інтенсивності дає можливість привести різні в часі та просторі величини до однієї основи та одержати показники, як-от: чисельність безробітних на 1000 осіб економічно активного населення, чисельність зайнятих в економіці на 1000 осіб економічно активного населення тощо. Розраховують коефіцієнти інтенсивності діленням абсолютної величини новоутворених соціальних сукупностей (зайнятих або безробітних) на економічно активне населення.
Загальний коефіцієнт інтенсивності зайнятості населення Kзайн. обчислюють за такою схемою:
де З — чисельність зайнятих в економіці; Б — чисельність безробітних; З + Б — чисельність економічно активного населення.
Аналогічно розраховують загальний коефіцієнт інтенсивності безробіття Kбезр:

Загальна схема обчислення спеціальних коефіцієнтів інтенсив­ності зайнятості така:
де Зк — чисельність спеціального контингенту осіб, зайнятих в економіці.Загальна схема розрахунку спеціальних коефіцієнтів безробіття така:
де Бк — чисельність безробітних спеціального контингенту осіб.
Так, спеціальні коефіцієнти зайнятості жіночого та чоловічого населення розраховуються за такими формулами:

де і — коефіцієнти зайнятості відповідно жіночого і чоловічого населення; З ж і З чол — чисельність зайнятих жінок та зайнятих чоловіків.
Спеціальні коефіцієнти безробіття жіночого і чоловічого населення розраховуються таким способом:
де Kж і Kчол — коефіцієнти безробіття відповідно жіночого та чоловічого населення; Б ж і Б чол — чисельність безробітних жінок та безробітних чоловіків.

За допомогою спеціальних коефіцієнтів інтенсивності зайнятості та безробіття можна розрахувати загальні коефіцієнти інтенсивності зайнятості та безробіття:




Загальний коефіцієнт зайнятості слід обчислювати через спеціальний коефіцієнт зайнятості:
,де — частка спеціальної групи населення в загальній кількості зайнятих.