Поняття платіжного балансу

Платіжний балансвідображає співвідношення між сумою надходжень у країну реальних цінностей та сумою їх вилучення з країни, тобто систематичний звіт всіх економічних операцій між країною і закордоном за певний період часу (рік, квартал, місяць).

Платіжний баланс складається у формі бухгалтерських рахунків, що містять статистичну інформацію про торгові та фінансові угоди економічних суб'єктів країни із закордоном за певний період часу.

Сальдо платіжного балансу може бути активним та дефіцитним (пасивним).

Активне сальдо платіжного балансу(якщо у підсумку виходить додатна величина) означає, що виробниче і невиробниче споживання країни, яке задовольняється у тому числі за рахунок імпорту, менше за вироблений національний продукт. Звідси перевищення валютних надходжень від експорту над витратами валюти від імпорту.

Дефіцитне сальдо платіжного балансу(якщо у підсумку від'ємне підсумкове сальдо) означає, що країна споживає більше, ніж виробляє. Вона не має що продати на суму, еквівалентну її закупівлям за кордоном.

Кожна країна прагне до нульового сальдо платіжного балансу, для чого застосовуються такі заходи:

- валютна інтервенція - втручання національного банку в операції на валютному ринку через купівлю-продаж іноземної валюти з метою впливу на національну валюту;

- скорочення зовнішньоекономічних зв'язків;

- зміни внутрішньої фіскальної і грошово-кредитної політики;

- зміни валютного курсу.

Зовнішньоекономічна політика

Зовнішньоекономічна політикапроводиться державою з метою врегулювання платіжного балансу, завдяки торговельній політиці, яка здійснюєть­ся у двох формах: протекціонізму та лібералізму.

Торговельна політика- це державна політика, яка впливає на обсяги зовнішньої торгівлі через податки, субсидії та обмеження на експорт та імпорт.

Протекціонізм(лат. - заступництво, захист) спрямований на стимулювання національної економіки, означає політику захисту вітчизня­ного виробника від іноземних конкурентів.

Мета політики протекціонізму:

1. Захист вітчизняного виробника.Здійснюється через:

- митні тарифи- визначають розмір державних зборів (мита) з товарів при перетині кордонів країни;

- нетарифні бар'єри:ліцензування (держава надає ліцензії на імпорт чи експорт і водночас забороняє неліцензовану торгівлю), квотування (встанов­лення квот на ввезення чи вивезення товарів у кількісному або вартісному вираженні), ембарго (заборона державою ввозу до якої-небудь країни, вивозу із якоїнебудь країни товарів);

- правові й адміністративні бар'єри:технічні та санітарні стандарти, сертифікування, встановлення норм безпеки тощо.

Стимулювання експорту.

Здійснюється через:

- надання пільгових кредитів;

- податкові пільги;

- субсидії.

Позитивні наслідки протекціонізму:

- урівноважується торговельний баланс;

- захищає від демпінгу - штучного зниження цін на товари і послуги на зовнішніх ринках для їх завоювання та усунення конкурентів;

- захищає від експортерів з дешевою робочою силою;

- захищає молоді галузі;

- стимулює зростання виробництва;

- збільшує зайнятість;

- збільшує доходи державного бюджету;

- забезпечує економічну безпеку країни.

Негативні наслідки протекціонізму:

- не використовуються переваги міжнародного ринку праці;

- виробництво відстає від НТП;

- зростають ціни;

- зменшується вибір товарів;

- зменшується конкуренція та збільшується монополія;

- знижується підприємницька ініціатива;

- скорочується експорт і погіршується платіжний баланс.

Лібералізм (лат. - вільний) - вільна торгівля, означає відкриту зовнішньоторговельну політику без торговельних бар'єрів. Проводиться у країнах ЄС - безмитна торгівля між країнами.

Позитивні наслідки лібералізму:

- стимулює конкуренцію;

- зменшує монополізм національних фірм;

- знижує витрати виробництва;

- збільшує вибір споживача.

Негативні наслідки лібералізму:

- країна не захищена від демпінгу (встановлення низьких цін, які можуть бути нижче не тільки вартості, а й собівартості);

- країна наповнюється товарами, які нав'язують споживачам;

- здійснюється збут неякісних або застарілих товарів.

Вибір політики визначається перш за все ступенем конкурентоспромож­ності національної продукції, а також станом зовнішньоекономічного балан­су.